05 червня 2023 року Справа № 915/145/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Жиган А.О.,
представника позивача: Кобеляцького Д.М. (в режимі ВКЗ),
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" №479 від 17.05.2023 (вх.№6273/23) про відшкодування витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (юридична адреса: 53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул.Запорізька, буд.49, код ЄДРПОУ 44055420; E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2; адреса для листування представника-адвоката Кобеляцького Д.М.: АДРЕСА_1 ; E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1),
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (юридична адреса: 01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661; E-mail: energoatom@atom.gov.ua),
в особі: Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ ВП:20915546; E-mail: office@sunpp.atom.gov.ua),
про: стягнення заборгованості у розмірі 13317,23 грн, -
07.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 30.01.2023 (вх.№1414/23), в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 13317,23 грн заборгованість за несвоєчасну сплату грошових коштів за Договором на постачання товару №53-123-13-21-06947 від 01.06.2021 за поставлений товар, з якої: 12184,35 грн збитки від інфляції та 1132,88 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 13.02.2023 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.03.2023 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків б/н від 15.02.2023 (вх.№2452/23), зазначених в ухвалі суду від 13.02.2023.
Ухвалою суду від 07.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.04.2023.
Ухвалою суду від 03.04.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.05.2023.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2023 у даній справі задоволено позовні вимоги частково та стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" 10799,82 грн збитків від інфляції, 1077,87 грн - 3% річних та 2393,86 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
18.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" на електронну адресу суду надійшла заява №479 від 17.05.2023 (вх.№6273/23), в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4593,88 грн.
Ухвалою від 19.05.2023 заява позивача призначена судом до розгляду на 05.06.2023.
22.05.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката №32/601 від 19.05.2023 (вх.№6412/23), в якому він просить суд зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 1000,0 грн посилаючись на наступне. Доводи позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,0 грн та 5% внаслідок задоволення позову у сумі 593,88 грн зводяться лише до наявності в матеріалах справи копії договору (витягу) про надання правничої допомоги (адвокатської угоди) від 02.01.2023, копії ордеру на надання правової допомоги, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, але відсутнє платіжне доручення про попередню оплату судового супроводу. Провівши аналіз цих документів, відповідач дійшов таких висновків: в договорі про надання правничої допомоги від 02.01.2023 не зазначено розрахунку вартості професійної допомоги; відсутній опис виконаної правничої допомоги; заявлена сума у розмірі 4000,0 грн та 5% внаслідок задоволення позову у сумі 593,88 грн за професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності, тим паче, що справа розглядається за правилами спрощеного провадження; вартість адвокатських послуг за Договором про надання правничої допомоги від 02.01.2023 має неспіввісний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; позивач згідно з положеннями ст.74 ГПК України не довів надання йому адвокатом зазначених послуг у відповідних сумах; наявна мінімальна кількість підготовлених документів, які подані до справи; проведено мінімум аналітичної роботи адвоката; витрати на правову допомогу не співмірні зі складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторони; відсутній публічний інтерес до справи.
25.05.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшли заперечення на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката №515 від 25.05.2023 (вх.№6673/23), в яких заперечив на доводи відповідача, викладених у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та просить суд повністю відмовити у задоволенні клопотання відповідача.
05.06.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява №32/657 від 05.06.2023 (вх.№7164/23), в якій підтримав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі його представника.
Представник позивача у судовому засіданні 05.06.2023 підтримував висловлену позицію у заяві №479 від 17.05.2023 та у запереченнях на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката №515 від 25.05.2023.
У судовому засіданні 05.06.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Розглянувши заяву суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12) ч.3 ст.2 ГПК України).
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В обґрунтування заяви про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що з метою захисту своїх прав та інтересів у спорі з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Південоукраїнська АЕС" по Договору на постачання товару №53-123-13-21-06947 від 01.06.2021, ним було укладено з Адвокатський об'єднанням "Легал Партнерс Юкрейн" Договір №1/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023, за яким позивачем понесені витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 4593,88 грн, з яких 4000,0 витрати на професійну правничу допомогу та 593,88 грн 5% від задоволених позовних вимог - гонорар успіху.
Судом встановлено, що адвокатом Кобеляцьким Д.М., у даній справі, подавались до суду: позовна заява; заява про усунення недоліків; клопотання про участь представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та відповідь на відзив.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявник надав суду копії наступних документів:
1) Договір №1/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023;
2) Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги - Прайс-лист (розмір адвокатського гонорару при юридичному обслуговуванні без фіксованого гонорару);
3) Довідки про отримання винагороди від позивача за надану правову допомогу у загальному розмірі 4000,0 грн;
4) Акту про надання правової допомоги б/н від 17.05.2023 на суму 4593,88 грн, з яких: 4000,0 грн за підготовку позовної заяви та 5% від задоволених позову у розмірі 593,88 грн як «гонорар успіху».
Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката зазначає, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Судом, за результатами аналізу наданого заявником Акту про надання правової допомоги б/н від 17.05.2023 та матеріалів справи взято до уваги рівень складності справи (предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача лише збитків від інфляції та 3% річних; складність розрахунків незначна), тому витрачений на аналіз чинного законодавства, судової практики та підготовки позовної заяви час, при належному рівні професійної юридичної підготовки та правової кваліфікації адвоката, не міг бути тривалим, а сама підготовка матеріалів у даній справі викликати складнощі.
За вказаних обставин, суд вважає, що обсяг заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 4000,0 грн є непропорційним до предмету спору та ціни позову, не відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності, а тому суд вважає за необхідне обмежити обсяг цих витрат сумою у розмірі 3000,0 грн та додатково 593,88 грн "за досягнення позитивного результату у справі". Відповідно, загальна сума витрати на оплату професійної правничої допомоги, що підлягає відшкодуванню становить 3593,88 грн.
З урахуванням викладеного, заява ТОВ "РАДОС СВ" підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.126, 129, 221, 232, 233, 238, 240, 241, 244 ГПК України, суд,-
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" №479 від 17.05.2023 (вх.№6273/23) про відшкодування витрат на правову допомогу, - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ ВП:20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул.Запорізька, буд.49, код ЄДРПОУ 44055420) 3593,88 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне додаткове рішення складено 15.06.2023 року.
Суддя М.В.Мавродієва