79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.06.2023 Справа № 914/302/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ
до відповідача: Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Борислав Львівської області
про стягнення заборгованості в розмірі 1 025 487,61 грн.
Представники сторін:
від позивача: Малета А.І. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001810 від 12.05.2021 р.
від відповідача: Драган В.І. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1226 від 17.11.2006 р.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до відповідача: Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в розмірі 1 025 487,61 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 р., справу № 914/302/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.01.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 22.02.2023 р.
20.02.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 4310/23, відповідно до якого відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.02.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 22.03.2023 р.
01.03.2023 р. представником позивача подано на адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 5173/23.
17.03.2023 р. від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив з додатками за вх. № 6769/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.03.2023 р., задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження у справі № 914/302/23 на тридцять днів за вх. № 1171/23 від 22.03.2023 р. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/302/23 на тридцять днів. Підготовче засідання призначено на 19.04.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/302/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24.05.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 07.06.2023 р.
05.06.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 14002/23.
В судовому засіданні 07.06.2023 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 14.06.2023 р. до 10:20.
Протокольною ухвалою суду від 07.06.2023 р., за усним клопотанням представника позивача, вирішено судове засідання, яке призначено на 14.06.2023 р. на 10:20 провести в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon” (https:/easycon.com.ua/).
14.06.2023 р. о 10:20 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 5173/23 від 01.03.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
14.06.2023 р. о 10:20 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 4310/23 від 20.02.2023 р., запереченнях на відповідь позивача на відзив за вх. № 6769/23 від 17.03.2023 р. та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
В судовому засіданні 14.06.2023 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерва до 14.06.2023 р. до 14:00.
Після оголошеної судом перерви, 14.06.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 5173/23 від 01.03.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
Після оголошеної судом перерви, 14.06.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 4310/23 від 20.02.2023 р., запереченнях на відповідь позивача на відзив за вх. № 6769/23 від 17.03.2023 р. та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/302/23.
В судовому засіданні 14.06.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що 30.11.2021р. між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (за договором підрядник) та Спільним підприємством «Бориславська нафтова компанія» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (за договором замовник) укладено договір №11/07/03/232-Р підряду на виконання робіт з поточного ремонту свердловин, відповідно до якого Підрядник зобов'язувався виконати поточний ремонт свердловини №45 Стинава Стинавського родовища, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах визначених договором. 01.01.2022 року між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» та Спільним підприємством «Бориславська нафтова компанія» у формі ТОВ підписано акт приймання- передачі робіт з поточного ремонту свердловини № 45 Стинава Стинавського родовища на суму 1 655 914,80 грн., в тому числі ПДВ - 275 985,80 грн. Відповідно до пункту 6.2. договору, оплата за фактично виконані роботи здійснюється Замовником на протязі 20 - ти календарних днів з дати підписання акту здавання - приймання виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на рахунок Підрядника. Позивач зазначає про те, що відповідачем не виконувались умови взятих на себе грошових зобов'язань, в частині оплати згідно укладеного договору підряду. 05.12.2022р. ПАТ «Укрнафта» на адресу Відповідача направлено претензію з вимогою сплатити заборгованість, пеню, 3% річних та інфляційні витрати. На виконання претензії позивача, Відповідачем сплачено 28.12.2022 року основну заборгованість за договором в сумі - 1 655 914,80 грн. За порушення строків виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 594 768,30 грн. пені, 46 547,08 грн. - 3 % річних та 384 172,23 грн. втрат від інфляції, які є предметом спору в цій справі згідно долучених розрахунків, які просить стягнути з відповідача на користь позивача, а також судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 4310/23 від 20.02.2023 р., відповідач посилається на те, що Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» є учасником ТОВ «СП «БНК», що володіє часткою у розмірі 25,10 % Статутного капіталу. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства зобов'язані дотримуватися статуту. Розділом 2 статуту ТОВ «СП «БНК» передбачена мета та предмет діяльності товариства. Зокрема, п.2.1. статуту передбачено, що предметом діяльності Товариства є організація виробничо-господарської, комерційної, консультативної, наукової та іншої діяльності, спрямованої на виробництво товарів народного споживання, промислового обладнання та їх реалізацію, надання послуг, а також здійснення зовнішньоекономічної діяльності й одержання прибутку. Тобто, відповідач вважає, що ПАТ «Укрнафта», як учасник, створював ТОВ «СП «БНК» з метою здійснення товариством господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку. Отже, на думку відповідача, подання позову із вимогою сплати штрафних санкцій, задоволення якої призведе до зменшення у створеного ним товариства обсягу обігових коштів, які можуть бути направлені на розвиток Відповідача, ремонт діючих свердловин, буріння нових свердловин, як наслідок, до зменшення прибутку ТОВ «СП «БНК» або навіть отримання Відповідачем збитків, є недотриманням Позивачем прийнятих на себе зобов'язань, передбачених Статутом ТОВ «СП «БНК», і, відповідно, порушенням Позивачем статті 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Таким чином, відповідач зазначає, що не він порушує права та інтереси Позивача, а саме Позивач порушує права та інтереси Відповідача та інших учасників ТОВ «СП «БНК». Крім того, відповідач зазначає про те, що несвоєчасна оплата робіт, виконаних за Договором підряду на виконання робіт з поточного ремонту свердловини №11/07/03/232-Р від 30.11.2021 року, була спричинена низкою факторів, а саме: воєнна агресія з боку РФ, введення режиму воєнного стану, знищення виробничих потужностей нафтопереробних комплексів, неможливості продати нафту власного видобутку, відсутність проведення аукціонів з продажу нафти, що потягло за собою необхідність спрямування у 2022 році наявних обігових коштів у першу чергу на сплату податків та зборів, щоб забезпечити підтримку економіки України, можливість держави фінансувати оборонну промисловість та армію, а також на сплату заробітної плати співробітникам з метою збереження можливості здійснювати видобуток вуглеводнів, як основний вид діяльності товариства. Відповідач зауважує, що Стинавське газоконденсатонафтове родовище, на якому ТОВ «СП «БНК» здійснює видобуток корисних копалин, відноситься до важковидобувних родовищ; фонд свердловин є старим (пробурені у 60-70 роках минулого століття). Отже, відповідач відповідач вказує на те, що для того, щоб показники видобутку відповідали проектним, товариство несе значні фінансові витрати.
Також у поданому відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що Торгово-промислова палата України (ТПП) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України Листом від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила вищезазначені форс - мажорні обставини, а саме: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили). Тобто, на думку відповідача, зазначений лист ТПП є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій внаслідок настання форс-мажорних обставин за договором підряду на виконання робіт з поточного ремонту свердловини №11/07/03/232-Р від 30.11.2021 року. На підставі наведеного, відповідач просить суд, у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
30.11.2021р. між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (підрядник за договором, позивач у справі) та Спільним підприємством «Бориславська нафтова компанія» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір №11/07/03/232-Р підряду на виконання робіт з поточного ремонту свердловини (надалі Договір підряду), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язувався на власний ризик виконати поточний ремонт свердловини №45 Стинава Стинавського родовища, результатом якого буде зміна способу експлуатації свердловини з фонтанного на глибинно-насосний, а Замовник зобов'язувався прийняти від підрядника належним чином виконані роботи та результати робіт, оплатити виконані роботи в порядку та на умовах визначених Договором.
Відповідно до п.6.1. Договору підряду, загальна вартість виконання робіт з поточного ремонту свердловини № 45 Стинава Стинавського родовища відповідно до Плану робіт (Додаток №1 до договору) та Кошторису витрат на поточний ремонт свердловини № 45 Стинава (Додаток 3 до договору) складала - 1 655 914,80 грн., в тому числі ПДВ - 275 985,80 грн.
01.01.2022 року між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» та Спільним підприємством «Бориславська нафтова компанія» у формі ТОВ підписано акт здавання-приймання виконаних робіт з поточного ремонту свердловини № 45 Стинава Стинавського родовища згідно договору №11/07/03/232-Р від 30.11.2021р. на суму 1 655 914,80 грн., в тому числі ПДВ - 275 985,80 грн.
Вказаний акт здавання-приймання виконаних робіт від 01.01.2022 р. долучений позивачем до матеріалів справи, підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Згідно вказаного акту, відповідач роботи прийняв та підтвердив, що вони виконані позивачем якісно та у повному обсязі і претензії щодо виконання робіт відсутні.
Відповідно до пункту 6.2. Договору підряду, оплата за фактично виконані роботи здійснюється Замовником на протязі 20 - ти календарних днів з дати підписання акту здавання - приймання виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на рахунок Підрядника.
Проте, відповідачем здійснено оплату 28.12.2022 року, тобто із простроченням платежу, що підтверджується платіжним дорученням № 1450 від 28.12.2022 р. на суму 1 655 914,80 грн., яке долучено позивачем до матеріалів справи.
Враховуючи прострочення відповідачем оплати згідно Договору підряду, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, та просить суд стягнути з відповідача 594 768,30 грн. пені, 46 547,08 грн. - 3 % річних та 384 172,23 грн. втрат від інфляції згідно приведених розрахунків.
Оцінка суду.
Судом встановлено, що 30.11.2021 р. між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" та Спільним підприємством "Бориславська нафтова компанія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю укладено Договір №11/07/03/232-Р підряду на виконання робіт з поточного ремонту свердловини.
Укладаючи Договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.
Враховуючи правову природу договору підряду №11/07/03/232-Р від 30.11.2021 р., кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором підряду.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із укладенням договору підряду здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що на виконання укладеного Договору підряду №11/07/03/232-Р від 30.11.2021 р., 01.01.2022р. між позивачем та відповідачем підписано акт здавання-приймання виконаних робіт з поточного ремонту свердловини № 45 Стинава Стинавського родовища на суму 1 655 914,80 грн., в тому числі ПДВ - 275 985,80 грн.
Відповідно до обставин справи платіж у сумі 1 655 914,80 грн відповідачем здійснено 28.12.2022. Проте, така оплата відповідачем здійснена із простроченням встановлених договором строків, так як відповідно до пункту 6.2. договору підряду, оплата за фактично виконані роботи здійснюється Замовником на протязі 20 - ти календарних днів з дати підписання акту здавання - приймання виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на рахунок Підрядника, тобто, до 21.01.2022.
Як зазначено в ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, позивач правильно та обґрунтовано стверджує, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання в сумі 1 655 914,80 грн. Факт прострочення виконання вказаного зобов'язання відповідачем не заперечується. В основу заперечень позовних вимог відповідач покладає обставину впровадження воєнного стану, знищення потужностей нафтопереробних комплексів, неможливості здійснення продажів нафти власного видобутку, погашення відповідачем основної заборгованості до подачі даного позову в суд, а також, що нараховані до стягнення позивачем суми є занадто великим тягарем для сплати відповідачем.
Стосовно нарахованих позивачем 46 547,08 грн. - 3% річних за період з 21.01.2022 р. по 28.12.2022 р. та 384 172, 23 грн. - втрат від інфляції за період лютий 2022 р. - листопад 2022 р., суд зазначає наступне.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Стосовно нарахованих позивачем 46 547,08 грн. - 3% річних за період з 21.01.2022 р. по 28.12.2022 р. суд зазначає, що розрахунок здійснений позивачем з 21.01.2022 р. незаконно, так як розрахунок повинен був здійснюватись з 22.01.2022 р., тобто після 20-ти календарних днів з дати підписання акту здавання - приймання виконаних робіт (акт підписано 01.01.2022 р.).
Здійснивши перерахунок 3 % річних, суд вважає, що обгрунтований розрахунок повинен здійснюватись за період з 22.01.2022 р. (з 22.01.2022 р. боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання згідно пункту 6.2. Договору підряду) по 28.12.2022 р. і таким чином до стягнення підлягає 3 % річних в розмірі 46 410,98 грн.
Здійснивши розрахунок 3 % річних та перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме, у розмірі 46 410,98 грн. - 3% річних за період з 22.01.2022 р. по 28.12.2022 р. та 384 172,23 грн. - втрат від інфляції за період лютий 2022 р. - листопад 2022 р. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення 3 % річних, суд відмовляє позивачу, у зв'язку із безпідставністю нарахування таких.
Щодо стягнення з відповідача 594 768,30 грн. нарахованої пені, суд зазначає наступне.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов'язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
У пункті 7.3. Договору підряду передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати робіт (згідно п. 6.2 Договору) Замовник сплачує на користь Підрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.
Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За змістом статті 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.
За розрахунком позивача, пеня розрахована за період: з 21.01.2022 р. по 02.06.2022 р., розмір пені становить 120 677,63 грн.; за період з 03.06.2022 р. по 28.12.2022 р. розмір пені становить 474 090,68 грн. Загальна сума нарахованої позивачем пені становить 594 768,30 грн.
Умовами Договору підряду на виконання робіт з поточного ремонту свердловини № 11/07/03/232-Р від 30.11.2021 р. не передбачено збільшеного строку для нарахування неустойки.
Суд, здійснивши перерахунок пені, з врахуванням положення ч.6 ст.232 ГК України, вважає, що обгрунтованим є розрахунок за період з 22.01.2022 р. по 22.07.2022 р. і таким чином до стягнення розмір пені за цей період становить 233 189,10 грн.
Отже, беручи до уваги перерахунок розміру пені, з врахуванням положення ч.6 ст.232 ГК України, здійснений судом вище, слід вважати, що обґрунтованою до стягнення з відповідача на користь позивача є сума 233 189,10 грн. пені. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення пені, суд відмовляє позивачу, у зв'язку із безпідставністю нарахування такої.
Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Висловлені відповідачем заперечення позовних вимог не спростовують підстав позову, адже факт прострочення оплати отриманих від позивача в січні 2022 року послуг не спростований і відповідачем не заперечується, прострочення виконання грошового зобов'язання настало ще до впровадження воєнного стану, доказів на підтвердження інших висловлених заперечень відповідачем не подано. Детальніше суд зазначає наступне.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Згідно з листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14№ Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Так, загальновідомим є факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 і суд не ставить під сумнів його негативний вплив на здійснювану суб'єктом господарювання діяльність.
Разом із тим суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Тому твердження відповідача про те, що зазначений лист від 28.02.2022 є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій є помилковими та не обґрунтованими. За відсутності належних і допустимих доказів унеможливлення виконання грошового зобов'язання, яке мало бути виконане до 21.01.2022, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання зобов'язання, з підстав введення воєнного стану в державі.
Твердження відповідача про те, що позивач є учасником Спільного підприємства “Бориславська нафтова компанія” в формі товариства з обмеженою відповідальністю і в той же час вимагає стягнення штрафних санкцій і нарахувань по ст. 625 Цивільного кодексу України, не спростовують права позивача на заявлення таких позовних вимог, адже обидва суб'єкти є рівними та самостійними суб'єктами господарювання, контрагентами по Договору підряду на виконання робіт з поточного ремонту свердловини № 11/07/03/232-Р від 30.11.2021 р., з самостійними правами та обов'язками. Тому реалізація кредитором своїх договірних та законних прав, не свідчить про недобросовісну поведінку та не спростовує підстави позову.
Щодо тверджень відповідача про несправедливість і недобросовісність заявлених до стягнення нарахувань, відсутність збитків у позивача, погашення заборгованості у повному розмірі до звернення з позовом до суду, належністю відповідача до категорії підприємств критичної інфраструктури, суд зазначає таке.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладений висновок про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).
Водночас згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Резюмуючи встановлені обставин справи, суд зазначає, що відповідачем допущено тривале прострочення виконання зобов'язання (з 22.01.2022 до 28.12.2022), у період якого відсутні будь-які звернення, листи, пропозиції від відповідача до позивача стосовно неможливості виконання основного зобовязання; відповідач жодними доказами не підтверджує свій матеріальний, фінансовий стан, який би свідчив про створення додаткового тягаря присудженим до стягнення санкціями, не подав документів, які б свідчили, що основним видом його діяльності є надання виключного виду послуг, про залежність діяльності та отримання доходу від інших контрагентів. Тому висловлені у відзиві заперечення, зокрема, щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, не підтверджені, а є суб'єктивними твердженнями сторони.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 233 189,10 грн. - пені, 46 410,98 грн. - 3% річних, 384 172,23 грн. - втрат від інфляції, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені та 3 % річних, суд відмовляє за безпідставністю такого нарахування.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 15 382,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2334-УГБ23 від 18.01.2023 р.
На підставі положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача в сумі 9 956,58 грн., а решта суму судового збору залишити за позивачем.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача: Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шкільна, 28А; код ЄДРПОУ №22402928) на користь позивача: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ №00135390) 233 189,10 грн. - пені, 46 410,98 грн. - 3% річних, 384 172,23 грн. - втрат від інфляції та 9 956,58 грн. понесених витрат на сплату судового збору
3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 19.06.2023 р.
Суддя Долінська О.З.