79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.2023 Справа № 914/3239/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1"
про стягнення 136000,00 грн
за участю представників:
від позивача Логінова Т.Ю.
від відповідача Велика О.В.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Південно-Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" про стягнення 136000,00 грн., з яких 68000,00 грн - штраф та 68000,00 грн - пеня.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2023 позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засідання 01.06.2023 позов визнав частково, а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" штрафу в розмірі 68000,00 грн. При цьому представник відповідача просив розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців в період з березня 2023 року по лютий 2024 року з внесенням щомісячних платежів відповідно до графіку платежів, що наведений відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Крім того, представником відповідача подано письмові пояснення по суті спору, в яких відповідачем наведено свої доводи щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення пені.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що не погоджується доводами відповідача щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення пені, однак зазначив, що Південно-Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців у випадку задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд встановив таке.
12.11.2021 за результатами розгляду матеріалів справи №72/66-21 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" законодавства про захист економічної конкуренції, Південно-Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України прийняло рішення №72/60-р/к, яким постановлено, зокрема:
- визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд 1», які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Відділення 16.03.2021 №72-02/1244 у встановлений ним строк (до 01.04.2021), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.
- за вчинене порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренція" накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" штраф у розмірі 68000,00 грн.
Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня його одержання.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідно до частини 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Як зазначено у позовній заяві, копія рішення Антимонопольного комітету України у справі про захист економічної конкуренції була надіслана відповідачу рекомендованим листом від 17.11.2021 №72-02/4777.
Як вказано у цьому листі, згідно з частиною 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №2900504044244 рішення разом із супровідним листом було вручено відповідачу 22.11.2021.
З твердженням позивача, відповідач рішення Антимонопольного комітету України про сплату штрафу в розмірі 68000,00 грн не виконав, з огляду на що згідно з частиною 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивач нарахував відповідачу пеню за період з 25.01.2022 по 30.11.2022.
Тобто, як вбачається із матеріалів справи, нарахування пені за прострочення відповідачем сплати штрафу здійснено за 310 днів (з 25.01.2022 по 30.11.2022), а розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить: 68000,00 х 1,5% = 1020,00 грн. Розмір пені за 310 днів прострочення сплати штрафу становить: 1020,00 х 310 = 316200,00 грн.
Однак при здійсненні нарахування пені позивачем враховано, що відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, з огляду на що розмір пені, який просить стягнути позивач становить 68000,00 грн.
Як зазначив позивач, станом на дату звернення до суду відповідач не сплатив ні штрафу, ні пені. Таким чином загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач становить: 68000,00 (штраф) + 68000,00 (пеня) = 136000,00 грн.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 136000,00 грн, з яких 68000,00 грн - штраф та 68000,00 грн - пеня.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" позов визнало частково, а саме в частині стягнення штрафу в розмірі 68000,00 грн.
Щодо стягнення 68000,00 грн пені відповідач заперечив з тих підстав, що він не мав можливості реалізувати свої права при перегляді рішення АМК, оскільки він із запізненням був повідомлений про дату та час розгляду справи. При цьому як вказано у відзиві на позовну заяву, відповідач звертався з клопотанням про відкладення розгляду справи, проте його клопотання не було задоволено.
Як зазначає відповідач, позивач ухвалив рішення 12.11.2021, яке було отримано 22.11.2021. При цьому за твердженням відповідача, 14.01.2022 (в межах строку на добровільне виконання рішення АМК) він звернувся до позивача із заявою №68 про розстрочення сплати штрафу відповідно до пункту 6 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Також як стверджує відповідач, в подальшому, а саме 01.02.2022 він повторно звернувся до позивача із заявою №71 про розстрочення сплати штрафу відповідно до пункту 6 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Як вказано у відзиві на позовну заяву, жодної відповіді чи рішення стосовно своїх заяв про розстрочку відповідач від позивача не отримав, а після 24.02.2022 та оголошення в Україні військового стану це питання відступило на другий план.
28.02.2022 Торгово-промислова палата України своїм листом №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили), зокрема що з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Як зазначає відповідач, станом на 20.02.2023 у нього є невиконані зобов'язання щодо сплати податків на суму 95000,00 грн, а також прострочені зобов'язання перед контрагентами, на загальну суму більше 1500000,00 грн (відомості розрахунків додаються).
Крім того у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що в провадженні Господарського суду Львівської області також перебуває інша справа №914/3262/22 між тими ж сторонами про стягнення 136000,00 за аналогічне порушення.
Як вказує відповідач, у разі пред'явлення до виконання судових рішень про стягнення всієї суми боргу одночасно, це призведе до порушення домовленостей з іншими контрагентами та вкрай негативно вплине на його репутацію, як генпідрядника.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" зазначає, що прагне до створення умов для добровільного виконання рішення без створення ситуації, в якій неможливо буде виконати ні рішення суду, ні зобов'язання перед бюджетом та іншими контрагентами, і зважаючи на розмір боргових зобов'язань підприємства, в тому числі і перед бюджетом, відповідач вважає за можливе добровільно поступово сплатити заборгованість, що є предметом спору - протягом одного року.
На переконання відповідача, при наявності зобов'язання щодо сплати податкової заборгованості, рішення про стягнення одноразово заборгованості на користь позивача виконати буде неможливо, а пред'явлення до виконання рішення про стягнення всієї суми призведе до виникнення заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства.
У відзиві відповідач також наголошує на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" є будівельною фірмою, діяльність якої носить сезонний характер навіть у невоєнний час, в зимній період працівники перебувають у відпустці без збереження заробітної плати, оскільки діяльність в цей час фактично відсутня.
Водночас, на переконання відповідача, при почерговому частковому погашенні заборгованостей, він зможе повністю погасити борг перед позивачем до кінця лютого 2024 року.
Отже зважаючи на вищезазначене, враховуючи наявність обставин, що значно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду, посилаючись на статтю 331 Господарського процесуального кодексу України, відповідач у відзиві на позовну заяву просить розстрочити виконання рішення суду про стягнення 68000,00 грн штрафу на 12 місяців.
Позивач заперечив проти позиції відповідача, подавши відповідь на відзив, в якій Південно-Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України зазначає, що висновок відповідача про те, що він не мав можливості реалізувати свої права при перегляді рішення АМК, зокрема, будучи з запізненням повідомленим про дату та час розгляду справи, не відповідає дійсності.
Зокрема позивач посилається на пункт 27 Розділу VII Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.94 за №90/299 (у редакції розпорядження Комітету від 29.06.98 №169-р) (зі змінами) (далі - Правила), про дату, час і місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються не пізніше ніж за п'ять днів до дня її розгляду.
А оскільки відповідач 05.11.2021 отримав супровідний лист №72-02/4557 від 01.11.2021, в якому зазначалось, що засідання адміністративної колегії відбудеться 12.11.2021, тому він був повідомлений про засідання в терміни, що визначені вказаними Правилами.
Також як вказано у відповіді на відзив, на думку позивача, твердження відповідача про те, що сумарний розмір штрафних санкцій, накладених органом АМКУ (136000,00 грн) в тринадцять разів перевищує прибутки товариства, не відповідає дійсності.
Крім того позивач зазначає, що рішенням адміністративної колегії №72/09-р/к від 25.03.2022 відповідачу було розстрочено сплату штрафу в розмірі 68000,00 грн, що був накладений рішенням АМК від 12.11.2021 №72/60-р/к у справі №72/66-21, однак як зазначив позивач, відповідач не здійснив жодного платежу.
Так, рішенням Адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.03.2022 №72/09-р/к Товариству з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" розстрочено сплату штрафу в розмірі 68000,00 грн, встановивши наступні строки та розміри сплати: до 25.04.2022 - 11350,00 грн; до 25.05.2022 - 11350,00 грн; до 25.06.2022 - 11350,00 грн; до 25.07.2022 - 11350,00 грн; до 25.08.2022 - 11350,00 грн; до 25.09.2022 - 11250,00 грн.
Як зазначає позивач, відповідач посилаючись на запровадження на території України воєнного стану як на певний факт для звільнення від сплати пені, не обґрунтовує та не доводить жодними доказами, що ця обставина безпосередньо призвела до неможливості здійснити своєчасну сплату штрафу та позбавила можливості відповідача здійснювати його господарську діяльність.
Тобто за твердженням позивача, відповідач не довів існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням зазначених обставин та неможливістю здійснення відповідачем тих чи інших дій.
Щодо листа торгово-промислової палати України від 28.02.2022 та форс-мажорних обставин позивач зазначив, що вони є необгрунтованими, оскільки сплата штрафу та пені передбачена Законом України «Про захист економічної конкуренції», а не договором або договірними відносинами, і при цьому рішення АМК є чинним та обов'язковим до виконання, а нарахування пені за кожний день прострочення сплати штрафу безпосередньо передбачене приписами статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тобто має обов'язковий характер.
З огляду на викладене, позивач вважає, що штраф та пеню Відділення нарахувало відповідно до вимог чинного законодавства, а тому Південно-Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку задовольнити позов з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України".
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Частиною 2 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Приписами статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.
Відповідно до частини 3 статті 12-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється головою територіального відділення Антимонопольного комітету України з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи цього територіального відділення. За згодою Голови Антимонопольного комітету України до складу адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть входити посадові особи Антимонопольного комітету України. Адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення або його заступник.
Частиною 4 статті 12-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що діяльність адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України координує голова відповідного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Згідно з частиною 5 статті 12-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", члени Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України мають рівні права щодо розгляду питань, що належать до компетенції цих органів відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час прийняття розпоряджень і рішень.
Відповідно до частини 7 статті 12-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Статтею 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Відповідно до приписів статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.
Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Суд звертає увагу, що рішення адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/60-р/к відповідачем не оскаржувалось.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі, зокрема про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Відповідно до частин 7-9 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Відповідно до частини 6 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за заявою особи, на яку накладено штраф, органи Антимонопольного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.
Як встановлено судом, рішенням Адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.03.2022 №72/09-р/к Товариству з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" розстрочено сплату штрафу в розмірі 68000,00 грн, встановивши наступні строки та розміри сплати: до 25.04.2022 - 11350,00 грн; до 25.05.2022 - 11350,00 грн; до 25.06.2022 - 11350,00 грн; до 25.07.2022 - 11350,00 грн; до 25.08.2022 - 11350,00 грн; до 25.09.2022 - 11250,00 грн.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог, що наведений позивачем у позовній заяві, пеня нарахована за період з 25.01.2022 по 30.11.2022.
Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
При розрахунку розміру пені з урахуванням визначеного позивачем періоду її нарахування та беручи до уваги рішення Антимонопольного комітету про розстрочення сплати штрафу у період нарахування пені, судом встановлено, що її розмір перевищуватиме розмір штрафу.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, беручи до уваги обраний позивачем період нарахування пені, зважаючи при цьому на те, що рішенням АМК від 25.03.2022 №72/09-р/к було розстрочено сплату штрафу на періодичні платежі, зобов'язання по виконанню яких виникали окремо по кожному із платежів в різний час відповідних періодів, що зазначені у вказаному рішенні АМК про розстрочення сплати штрафу, а також враховуючи положення частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу та пені є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, з огляду на що підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідно до статті 331 ГПК України суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). (пункт 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”).
В пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ГПК не вимагає.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі №917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Так, в силу приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду, оцінивши подані докази, суд зазначає, що обставини в умовах воєнного стану не є особливими та винятковими в порівнянні з іншими суб'єктами господарювання, однак зважаючи на те, що позивач не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог в повному обсязі, беручи до уваги те, що позивач не є суб'єктом господарювання, метою якого є отримання прибутку, а також задля недопущення виникнення загрози припинення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" та усіх негативних наслідків, які можуть виникнути у зв'язку з таким припиненням, суд дійшов висновку, що для дотримання оптимального балансу інтересів як позивача, так і відповідача, в даному випадку доцільно розстрочити виконання рішення суду у даній справі про стягнення 136000,00 грн на 12 місяців.
Крім того, при розгляді заяви про розстрочку виконання рішення суду судом береться до уваги те, що відповідач прагне до створення умов для добровільного виконання рішення суду та задля уникнення ситуації, в якій неможливо буде виконати ні рішення суду, ні зобов'язання перед бюджетом та іншими контрагентами, з якими у відповідача існують договірні правовідносини.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №584 від 09.11.2022 на суму 2481,00 грн, які відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позов слід задовольнити повністю.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" (82600, Львівська область, Сколівський район, місто Сколе, вулиця І. Франка, будинок 38, квартира 6, ідентифікаційний код 41757454) на користь Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України штраф у розмірі 68000,00 грн та пеню у розмірі 68000,00 грн, зарахувавши зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач: УК у м.Хмельницькому, код ЄДРПОУ 37971775, банк: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA098999980313070106000022775, код класифікації доходів бюджету: 21081100).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" (82600, Львівська область, Сколівський район, місто Сколе, вулиця І. Франка, будинок 38, квартира 6, ідентифікаційний код 41757454) на користь Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (29001, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Героїв Майдану, будинок 54, ідентифікаційний код 21312821) судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
4. Розстрочити виконання рішення суду у даній справі на 12 (дванадцять) місяців зі щомісячною сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" суми, що складається з штрафу та пені, встановивши такі строки та розміри сплати:
1) до 30.06.2023 - 11333,00 грн;
2) до 31.07.2023 - 11333,00 грн;
3) до 31.08.2023 - 11333,00 грн;
4) до 30.09.2023 - 11333,00 грн;
5) до 31.10.2023 - 11333,00 грн;
6) до 30.11.2023 - 11333,00 грн;
7) до 31.12.2023 - 11333,00 грн;
8) до 31.01.2024 - 11333,00 грн;
9) до 29.02.2024 - 11333,00 грн;
10) до 31.03.2024 - 11333,00 грн;
11) до 30.04.2024 - 11333,00 грн;
12) до 31.05.2024 - 11337,00 грн.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до вимог статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 12.06.2023.
Суддя Петрашко М.М.