79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.06.2023 Справа № 914/1285/23
За позовом: Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України», м.Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум», м. Львів,
про стягнення 257'318,77 грн заборгованості.
Суддя Б. Яворський.
Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» про стягнення 257'318,77 грн заборгованості за договором №361/20 оренди (найму) нерухомого майна від 10.08.2020. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач користувався переданим йому в оренду нерухомим майном, однак повністю не сплатив орендної плати і його заборгованість становить 257'318,77 грн. Дану заборгованість відповідач визнав, оскільки підписав акт звірки взаємних розрахунків, де вказана саме ця сума заборгованості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.04.2023 року справу № 914/1285/23 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулася на адресу суду із відміткою органу зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Також суд надсилав ухвалу на електронну адресу відповідача.
Суд відзначає, що отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. Окрім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.).
Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.
Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
З моменту відкриття провадження у справі минуло більше 30 днів, відповідач повідомлявся про наявність даного спору, однак відзиву на позовну заяву не подав. Зважаючи на це суд розглянув справу за наявними матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
10.08.2020 між ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія», яке діяло від імені та в інтересах ПрАТ «Надра України» (орендодавець) та ТзОВ «Кастум» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №361/20 з додатками, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у платне користування нерухоме майно - приміщення 5-го поверху загальною площею 187,7 кв.м., а саме: частина кімнати № 4д-13 площею 36,8 м2 , кімната № 4д-14 площею 27,2 м2, кімната № 4д-15 площею 39,1 м2, кімната № 4д-16 площею 43,6 м2, кімната № 4д-41 площею 19,8 м2, кімната № 4д-42 площею 2,1 м2, частина кімнати 4д-43 площею 19,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою розміщення офісу (п.1.2 договору).
Орендна плата за перший місяць оренди становить 32065,42 грн. без ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (п.3.1-3.2 договору). Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі майна в оренду і перераховується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 15 числа місяця наступного за місяцем оренди (п.3.3-3.4 договору). Крім сплати орендної плати орендар щомісячно, до 15 числа кожного місяця відшкодовує витрати на утримання та обслуговування орендованого майна, витрати на комунальні послуги пропорційно до площі орендованого майна, в сумах, вказаних в рахунках на оплату, що виставляються повіреним та/або орендодавцем додатково (п.3.6 договору).
10.08.2020 сторони підписали акт приймання-передачі майна в оренду та протокол погодження орендної плати.
Позивач зазначає, що за період оренди із серпня по грудень 2021 року відповідач за користування майном не сплатив 257'318,77 грн, за наступними рахунками на оплату: № 818 від 31.08.2021 на суму 42'500,94 грн (частково сплачено 20'260,77 грн); № 932 від 30.09.2021 на суму 43'010,95 грн; №1047 від 31.10.2021 на суму 43'398,05 грн; №1155 від 30.11.2021 на суму 43'745,23 грн; № 1156 від 30.11.2021 на суму 30'680,03 грн (частково сплачено 19'613,31 грн); № 1273 від 31.12.2021 на суму 44'007,71 грн та № 1274 від 31.12.2021 на суму 49'849,94 грн.
31.12.2021 сторони підписали акт повернення майна з оренди.
21.06.2022 сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, у якому підтвердили, що заборгованість ТзОВ «Кастум» перед ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія» становить 257'318,77 грн.
13.06.2023 позивач подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що заборгованість відповідачем не сплачена і становить 257'318,77 грн., тому позовні вимоги підтримує.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди нерухомого майна №361/20 від 10.08.2020. Доказів розірвання договору матеріали справи не містять.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).
Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач у період з 10.08.2020 по 31.12.2021 користувався нерухомим майном загальною площею 187,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, за користування майном у період із серпня 2021 по грудень 2021 не сплатив 257'318,77 грн, що підтверджується відповідними рахунками на оплату, довідкою про заборгованість та підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків.
Згідно ч.1 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 ГК України).
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Враховуючи наведене, вимоги позивача є правомірними і підлягають задоволенню.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 7718 від 06.10.2022 на суму 3'859,78 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» (79019, м.Львів, пр.Чорновола, 63; ідентифікаційний код 41087491) на користь Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» (79000, м.Львів, пл.Міцкевича, 8; ідентифікаційний код 01432606) 257'318,77 грн заборгованості з орендної плати та 3'859,78 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Б. Яворський.