просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
14 червня 2023 року м.Харків Справа № 913/157/23
Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали позовної заяви без номеру від 28.04.2023 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» (місцезнаходження: вул. Дорогожицька, буд. 1, м. Київ, 04112)
до відповідача - фізичної особи-підприємця Гавраш Романа Олексійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 )
про стягнення 132568 грн 00 коп.
Секретар судового засідання Чуєва М.С.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: представник не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою без номеру від 28.04.2023 до фізичної особи-підприємця Гавраш Романа Олексійовича з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 132568 грн 00 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки № 220121-012 від 22.01.2021, за яким він здійснив поставку товару на загальну суму 88980 грн 00 коп., які були прийняті відповідачем. Однак, в порушення своїх зобов'язань за договором відповідач не здійснив оплату за поставлену продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 88980 грн 00 коп.
Також, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості за договором, позивач вважає, що в нього виникло право на стягнення на підставі п. 7.10 договору поставки № 220121-012 процентів за користування коштами у розмірі 43588 грн 00 коп.
Крім того, позивач у позові зазначає орієнтовний розрахунок суми судових витрат у розмірі 21684 грн 00 коп., з яких 19000 грн 00 коп. - витрати на професійну правничу (правову) допомогу та 2684 грн 00 коп. - судовий збір за подання позовної заяви.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 справа передана на розгляд судді Масловському С.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 15.05.2023 о 12 год. 00 хв.
У судовому засіданні 15.05.2023 постановлено ухвалу про відкладення судового розгляду на 14.06.2023 о 10 год 00 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.
22.05.2023 на електронну адресу Господарського суду Луганської області від позивача надійшла заява без номеру від 19.05.2023, в якій останній надав актуальні контактні дані відповідача, за якими позивач виходив на зв'язок 02 та 10 травня 2023 та просив їх врахувати при направленні повідомлень судом відповідачу у даній справі.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -
22.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» (далі - постачальник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем Гавраш Романом Олексійовичем (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 220121-012 від 22.01.2021.
Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) i сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1.2. договору загальна кількість товарів, що поставляється в період дії договору, їх часткове співвідношення (асортимент, copтамeнт, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, мapкaми, типами, розмірами визначається у накладних, які прирівнюються до специфікації.
Згідно з п. 1.3. договору поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2010 р.) місце поставки - склад постачальника, розташований у с. Білогородка, Києво-Святошинському районі, Київської області або інший склад зазначений сторонами при погодженні замовлення.
За п. 2.4. договору право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за накладною (транспортним документом).
Пунктом 3.2. договору встановлено, що постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту здійснення попередньої оплати.
Крім того, відповідно до п. 3.5. договору, найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що входить у партію поставки, визначаються у накладних на товар. Дата, вказана у накладній про прийняття товару покупцем, є датою поставки товару постачальником та фактичним виконанням замовлення.
Відповідно до п. 6.3. договору сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору.
Згідно з п. 7.1. договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 2 (двох) календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата, за згодою сторін, може бути здійснена шляхом 100% попередньої оплати або часткової попередньої оплати.
Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі (п. 7.2. договору).
За п. 7.10. договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі: за прострочення до 30 календарних днів - 20% річних, за прострочення більше ніж на 30 календарних днів - 40% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» в період з 03.02.2022 здійснило поставку товару на загальну суму 88980 грн 00 коп., що підтверджується накладною № 0302413 від 03.02.2022, підписаною та скріпленою печатками позивача та відповідача.
В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, у зв'язку з чим, виникла заборгованість в сумі 88980 грн 00 коп., та що стало підставою для звернення позивачем з відповідним позовом до суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Положення статті 626 Цивільного кодексу України передбачають, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Правові позиції втілені у статті 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Отже, належне виконання зобов'язання є виконання зобов'язань, з додержанням вимог і принципів виконання зобов'язання встановленими умовами договору та приписами чинного законодавства.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору поставки №220121-012 від 22.01.2021, було поставлено товар на загальну суму 88980 грн 00 коп., який відповідачем, як покупцем, був прийнятий, що підтверджується видатковою накладною, підписаною представниками сторін без будь яких претензій, зауважень, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи, а відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за договором в сумі 88980 грн 00 коп.
Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 88980 грн 00 коп. є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості товару, а саме, неповне та несвоєчасне внесення оплати за поставлений за договором товар, у відповідача в силу умов договору також виникає обґрунтоване та законне право на стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.
У розділі 8 договору сторони визначили відповідальність сторін. Так, у п. 8.5 договору сторони узгодили, щодо нарахування штрафних санкцій діє подовжений строк нарахування 3 (три) роки. Також сторонами погоджено, що строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій становить три роки.
За п. 7.10. договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі: за прострочення до 30 календарних днів - 20% річних, за прострочення більше ніж на 30 календарних днів - 40% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 43588 грн 00 коп. є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: з відповідача слід стягнути на користь позивача основну заборгованість в сумі 88980 грн 00 коп. та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 43588 грн 00 коп.
Крім того, позивач у позові зазначив орієнтовний розрахунок суми судових витрат у розмірі 21684 грн 00 коп., з яких 19000 грн 00 коп. - витрати на професійну правничу (правову) допомогу та 2684 грн 00 коп. - судовий збір за подання позовної заяви.
Згідно ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу , пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд бере до уваги, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 30.09.2020 у справі №379/1418/18, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Судом встановлено, що 17.11.2022 між Адвокатським об'єднанням «Сол» (далі - об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» (далі - клієнт) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № ЮК-208/17-11/22, за умовами якого клієнт за власним вибором доручає, а об'єднання зобов'язується всіма незабороненими законом способами надавати необхідну клієнту правничу (правову) допомогу, у тому числі без обмежень повноважень представляти інтереси у судах під час здійснення, зокрема, господарського судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами усіх форм власності (п. 1.1., 1.9. договору).
17.11.2022 між Адвокатським об'єднанням «Сол» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги № ЮК-208/17-11/22 від 17.11.2022, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правничу (правову) допомогу:
- здійснення правового аналізу матеріалів, наданих клієнтом, щодо можливості стягнення у судовому порядку на користь клієнта з фізичної особи-підприємця Гавраш Романа Олексійовича грошових коштів (боргу) за договором поставки № 220121-012 від 22.01.2021; формування правової позиції захисту інтересів клієнта; збір доказів (п. 1.2. додаткової угоди № 1);
- складання та подання до Господарського суду Луганської області позовної заяви про стягнення з фізичної особи-підприємця Гавраш Романа Олексійовича грошових коштів (боргу) за договором поставки № 220121-012 від 22.01.2021;
- представляти інтереси клієнта у Господарському суді Луганської області під час розгляду судом господарської справи про стягнення на користь клієнта з фізичної особи-підприємця Гавраш Романа Олексійовича грошових коштів (боргу) за договором поставки № 220121-012 від 22.01.2021, для чого вчиняти всі необхідні дії та користуватись усіма правами і наданими повноваженнями, передбаченими п.п. 2.8-2.11 договору.
В пункті 1.6. додаткової угоди № 1 у відповідності до п. 4.3. договору сторони дійшли згоди, що розмір винагороди (гонорару) за надання об'єднанням правничої (правової) допомоги, передбаченої п.п. 1.2.-1.4. цієї додаткової угоди, становить 19000 грн 00 коп.
Згідно п. 1.7. вказаної додаткової угоди клієнт сплачує об'єднанню винагороду (гонорар) за надання правничої (правової) допомоги шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок об'єднання протягом п'яти банківських днів з дня підписання цієї додаткової угоди.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 9225 від 23.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» сплатило на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання «Сол» 19000 грн 00 коп за надання правничої (правової) допомоги згідно договору № ЮК-208/17-11/22 від 17.11.2022 та додаткової угоди № 1 до нього.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Дослідивши надані позивачем докази, якими підтверджується понесення останнім витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, врахувавши фактичний об'єм наданих адвокатом позивачу послуг у суді та затрачений ним час на супровід справи протягом судового розгляду, співрозмірність заявлених витрат за послуги адвоката, ступінь складності та тривалість розгляду справи, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, господарський суд дійшов висновку, що витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 19000 грн 00 коп. є обґрунтованими, співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Крім того, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2684 грн 00 коп.
Керуючись ст. 12, 14, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 237-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гавраш Романа Олексійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» основну заборгованість в розмірі 88980 грн 00 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 43588 грн 00 коп., витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 19000 грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 2684 грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» (місцезнаходження: вул. Дорогожицька, буд. 1, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код юридичної особи 37502437);
Відповідач: фізична особа-підприємець Гавраш Роман Олексійович (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2023.
Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ