просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
13 червня 2023 року м.Харків Справа № 913/223/22
Господарський суд Луганської області у складі судді Злепко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Пати А.С.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом за позовом Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», м. Київ, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугспецтехносервіс», м. Сватове Луганської області, про стягнення 41 800 грн 00 коп.,
в судовому засіданні брали участь:
від позивача: представник Кібірєв О.Ю.;
від відповідача: директор Стахов К.Є.,
10.11.2022 Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугспецтехносервіс», в якій просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 39 600 грн 00 коп. та штраф - 2200 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір на виконання проєктних робіт №123 (далі Договір) від 20.04.2021, за умовами якого відповідач зобов'язався виконати робочий проект для переоснащення системи пожежної сигналізації та системи пожежогасіння будівлі адміністративно-технічного корпусу, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити їх.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна робіт становить 22 000 грн 00 коп. і включає в себе вартість проектування, вартість проведення експертизи проектної та кошторисної документації акредитованою державною експертною організацією.
Пунктом 6.1 Договору (у редакції додаткової угоди №1 від 18.08.2021) загальний термін виконання робіт становить 6 (шість) календарних місяців з дати підписання договору.
Відповідно до п. 8.2 Договору відповідач несе відповідальність, а саме за порушення строків здачі виконаних робіт сплачує пеню у розмірі 1% вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вказаної вартості робіт.
Оскільки зобов'язання відповідачем були виконані 01.06.2022 (акти здачі прийняття №ЛС-276/1-2021 та ЛС-276/2-2021 від 01.06.2022) позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені у розмірі 39 600 грн 00 коп. та штрафу - 2200 грн 00 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.
Ухвалою суду від 01.12.2022 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) представників сторін та зазначено, що судове засідання буде призначено після усунення обставин існування небезпеки для життя і здоров'я учасників провадження, пов'язаної з їх перебуванням у приміщенні Господарського суду Луганської області.
02.03.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 17.03.2023 судове засідання у межах спрощеного позовного провадження призначено на 10.04.2023.
Ухвалою від 10.04.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 12.05.2023.
17.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про залишення поданого відзиву на позовну заяву від 02.03.2023 без розгляду, у зв'язку з тим, що він не стосується поданого позову (поданий помилково), яке судом задовольняється. Таким чином, відповідач не надав суду відзиву якому були би викладені заперечення проти позову та не скористався правом на звернення з заявою про поновлення або продовження процесуального строку на подання відзиву у справі із зазначенням поважних причин та конкретних обставин, що перешкоджають його подачі установлений судом строк.
09.05.2023 від відповідача надійшло клопотання б/н б/д про розгляд справи у порядку загального провадження, відкладення або зупинення розгляду справи на інший день до зникнення обставин, що унеможливлюють надання доказів до суду, що мають вирішальне значення при винесенні судового рішення по справі, тобто до моменту де-окупації міста Сватове Луганської області. В судовому засіданні 12.05.2023 розглянуто дане клопотання, встановлено, що прохальна частина клопотання містить аналогічні вимоги з клопотанням відповідача № 2 від 05.04.2023, яке було розглянуто судом 10.04.2023, заслухано думку представників сторін та відмовлено в його задоволенні.
12.05.2023 в судовому засіданні брали участь представники сторін. Представник позивача та відповідача надали пояснення з приводу позовних вимог. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник Відповідача заперечив проти задоволення позову.
Також представник відповідача повідомив, що в нього наявне електронне листування з позивачем, яке, на його думку, є доказом того, що простроченням виконанням відповідачем зобов'язання відбулося з вини позивача. Дані докази відповідач зобов'язався надати до наступного судового засідання. Представник позивача не заперечував проти надання даних доказів. Відповідно в судовому засіданні було оголошено перерву до 13.06.2023 року.
12.06.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення електронного листування з позивачем до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.06.2023 прибув представник відповідача - директор Стахов К.Є. Зі сторони позивача брав участь представник Кібірєв О.Ю. Представники сторін в судовому засіданні надали пояснення з приводу з приводу зазначеного вище електронного листування. Також представник відповідача подав клопотання про встановлення розміру пені у сумі 1380 грн 11 коп. та повідомив про часткове визнання позову в цій сумі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.
20.04.2021 між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугспецтехносервіс» укладено Договір на виконання проектних робіт №123 (з додатковими угодами №1 від 18.08.2021, №2 від 26.01.2022, №3 від 30.05.2023), за умовами якого відповідач (проєктувальник) зобов'язався виконати робочий проект для технічного переоснащення системи пожежної сигналізації та системи пожежогасіння будівлі адміністративно-технічного корпусу. Позивач зобов'язався прийняти виконані відповідачем роботи і оплатити їх (п.1.1 Договору).
Адреса розташування об'єкта для виконання робіт: 0379, м. Київ, проспект Перемоги, 151, Державне підприємство «Український державний центр радіочастот (п.1.3 Договору).
У відповідності до пункту 3.1 Договору, ціна робіт становить 22 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ (20%) 3 666 грн 67 коп. і включає в себе вартість проектування, вартість проведення експертизи проектної та кошторисної документації акредитованою державною експертною організацією.
Відповідно до п.4.1 Договору при завершенні робіт в цілому, проєктувальник надає замовнику проєктну документацію, накладну на передачу проєктної документації та акти здачі-прийняття робіт. Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дня одержання проєктної документації, актів здачі-приймання виконаних робіт зобов'язаний надати проєктувальнику підписані накладну на передачу проєктної документації та акт здачі-приймання виконаних робіт або зауваження/мотивовану відмову від приймання проєктної документації.
Відповідно до п. 6.1 Договору, з внесеними змінами додатковою угодою №1 від 18.08.2021, загальний термін виконання робіт становить 6 (шість) календарних місяців з дати підписання договору. До загального терміну виконання робіт входить термін виконання проектної та кошторисної документації, термін проведення експертизи проектної та кошторисної документації акредитованою державною експертною організацією.
Відповідно до п. 8.2 Договору Відповідач несе відповідальність за порушення строків виконання робіт. За порушення строків здачі виконаних робіт, відповідач сплачує пеню у розмірі 1% від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вказаної вартості робіт.
Згідно з п. 8.5 Договору пеня та штраф мають бути сплачені проєктувальником протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання вимоги від замовника про стягнення штрафних санкцій.
Згідно з пунктами 13.1 та 13.2 Договору строк дії договору до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Договір на виконання проєктних робіт №123 від 20.04.2021 підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств.
На виконання зобов'язань за договором відповідачем позивачу надано послуги на загальну суму 22 000 грн 00 коп., що підтверджується актами здачі-прийнятя робіт №ЛС-276/1 від 01.06.2022 №ЛС-276/2 від 01.06.2022. Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання, позивач звернувся до суду за стягненням 39 600 грн 00 коп. пені та штрафу - 2200 грн 00 коп.
Акти прийому виконаних робіт підписані сторонам без зауважень та скріплені печатками підприємств.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що спір виник через порушення відповідачем строків виконання зобов'язання за договором №123 від 20.04.2021, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно з ч. 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частинами 1,2 ст. 887 передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
У відповідності з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
За договором підряду № 123 від 20.04.2021, з внесеними змінами додатковою угодою №1 від 18.08.2021, загальний термін виконання робіт становить 6 (шість) календарних місяців з дати підписання договору (п. 6.1 Договору), а саме до 20.10.2021.
Згідно з актами здачі-прийнятя робіт №ЛС-276/1 №ЛС-276/2 роботи відповідачем були виконані та здані 01.06.2022, а отже з простроченням терміну виконання робіт, встановлених Договором.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Як було встановлено судом за порушення строків здачі виконаних робіт, відповідач сплачує пеню у розмірі 1% від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вказаної вартості робіт (п. 8.2 Договору).
Позивачем у позовній заяві надано розрахунок штрафних санкцій, за прострочення 180 календарних днів, з 20.10.2021 по 18.04.2022. Однак, враховуючи дату укладення договору (20.04.2021) фактично прострочення настало з 21.10.2021, а не 20.10.2021, як зазначено позивачем.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, установлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу). Пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення його виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).
Нарахування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов'язань припиняється через 6 місяців із того дня, коли зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу).
Отже період за який здійснюється нарахування пені становить з 21.10.2021 по 21.04.2021, що дорівнює 183 дням. Як встановлено судом, Договором передбачено відповідальність відповідача за кожний день прострочення у вигляді пені у розмірі 1% від вартості невиконаних робіт та штрафу за прострочення понад тридцять днів додатково у розмірі 10 % вартості робіт. Що становить 40 260 грн 00 коп. (183х220=40 260,00) та 2200 грн 00 коп. відповідно.
Однак позивачем заявлено до стягнення 39 600 грн 00 коп. пені, та 2200 штрафу, що є його правом.
Також пунктом 8.5 Договору передбачено, що пеня та штраф мають бути сплачені проєктувальником протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання вимоги від замовника про стягнення штрафних санкцій.
На підтвердження надсилання вимоги відповідачу, позивачем надано претензію №80/07.3/3487/22 від 27.06.2022 про сплату пені за договором на виконання проектних робіт від 20.04.2021 №123 у розмірі 41 800 грн 00 коп. з експрес накладною №59000860775946, у якій міститься інформація щодо надсилання зазначеної претензії відповідачу. Також додано інформацію щодо відстеження відправлення за накладною №59000860775946, де зазначено, що вона була отримана 07.09.2022. А отже обов'язок протягом десяти днів сплати пені та штрафу у відповідача виник з 08.09.2022 по 17.09.2022 (включно).
Що стосується електронного листування відповідача з позивачем про долучення якого до матеріалів справи просив відповідач у клопотанні від 12.06.2023, суд зазначає наступне. Наявність електронного листування відповідача з позивачем (та його зміст) щодо виконання умов договору не спростовує факту прострочення відповідачем договірного зобов'язання, а свідчить про здійснення робіт передбачених договором поза межами строків його виконання. Також, як випливає з даного листування, відповідачем не були вчинені дії по внесенню змін до договору (в порядку Р.11 Договору) відносно зміни строків виконання зобов'язань, чи дії які би свідчили про завершення виконання робіт в обумовлені договором строки (наприклад надання актів здачі-приймання виконаних робіт) як це передбачено п.4.1. договору.
Розглядаючи клопотання відповідача від 13.06.2023 щодо зменшення пені, суд не погоджується з позицію відповідача з огляду на наступне. Формальне посилання у клопотанні на те, що розрахунок пені повинен був здійснюватися за період з 20.10.2021 по 23.02.2022, тому що період з 24.02.2022 підпадає під форс-мажорні обставини,- не є підставою для звільнення від відповідальності за договором. Відповідачем не обґрунтовано як саме форс-мажор проявився під час виконання зобов'язання та не доведено неможливості виконання зобов'язання.
Щодо розрахунку пені зробленого відповідачем у клопотанні від 13.06.2023 та вказівкою на законодавче обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, суд зазначає наступне. За змістом п.1.1. Договору №2123 на виконання проєктних робіт, позивач доручив відповідачу, а відповідач зобов'язався виконати роботи, які позивач зобов'язався прийняти та оплатити. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 2 даного закону вказує, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а в преамбулі даного закону зазначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Грошовим зобов'язанням називають зобов'язання, спрямоване на сплату певної грошової суми. При цьому його специфічною рисою є те, що предметом тут виступають гроші. Грошові зобов'язання відносяться до категорії майнових зобов'язань, і їх різноманітність зумовлена характером об'єкта, що підлягає передачі. Головною ознакою грошового зобов'язання є встановлення у ньому обов'язку сплатити гроші. Про наявність грошового зобов'язання свідчить лише вид майна (гроші), яке підлягає переданню боржником на користь кредитора (спосіб виконання зобов'язання) незалежно від підстави виникнення. Таким чином грошове зобов'язання є цивільним правовідношенням, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов'язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей. В даному випадку у відповідача не було обов'язку по сплаті коштів (відповідно до умов Договору), а виключно обов'язок щодо виконання робіт, відповідно цей договір є відплатним договором, в якому сплата грошових коштів становить зустрічне виконання, що здійснюється саме позивачем після виконання відповідачем передбачених договором робіт. Таким чином дане зобов'язання по відношенню до відповідача не мало ознак грошового, отже відсутні підстави щодо застосування законодавства, яке регулює обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім зазначеного вище, відповідачем у клопотанні від 13.06.2023 не конкретизовано, яким саме законодавством, на його думку, обмежується розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ в даних правовідносинах .
Також відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом; заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Ч. 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву, відповідно суд не може розглядати клопотання відповідача від 13.06.2023 як заяву по суті спору яка за якісними характеристиками відповідає відзиву. Зважаючи на описане вище, клопотання відповідача від 13.06.2023 за своєю суттю є клопотанням/заявою про зменшення розміру неустойки.
Судом встановлено, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем зобов'язання у вигляді пені та штрафу.
За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Зокрема, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах. Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду відображена у Постанові №902/417/18 від 18 березня 2020 року.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів неустойки, що підлягають стягненню з боржника за прострочення зобов'язання суд зазначає наступне.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. (Постанова ВП ВС №902/417/18 від 18.03.2020)
За змістом пункту 8.2 Договору, положень статті 611 ЦК України, які регулюють відповідальність за порушення зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума пені та штрафу у визначеному за договором розмірі від вартості невиконаних робіт є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Судом попередньо було встановлено, що відповідачем, хоча і з простроченням, але було виконано умови договору 01.06.2022, згідно з актами здачі-прийняття робіт №ЛС-276/1, №ЛС-276/2.
Щодо невчасного виконання зобов'язань за умовами Договору, позивач нарахував 39 600 грн 00 коп. пені, та 2200 грн 00 коп. штрафу, що разом складає 41 800 грн 00 коп., що перевищує майже в два рази вартість робіт за виконаним договором.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу та пені, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки неналежного виконання проєктувальником зобов'язання вочевидь більш вигідні для замовника, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшення розміру санкції у формі пені до 18 000 грн 00 коп.
Отже, враховуючи викладене до стягнення підлягають 20 200 грн 00 коп., з яких 18 000 грн 00 коп. пені та 2200 грн 00 коп. штрафу.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, витрати сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
У судовому засіданні 13.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. ст. 2, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугспецтехносервіс» (61044, Харківська обл., місто Харків, вул. Боротьби, будинок 6, ідентифікаційний код 38088364) на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03179, місто Київ, Проспект Перемоги, 151, ідентифікаційний код 01181765) неустойку в сумі 20200 грн 00 коп., з яких пеня - 18 000 грн 00 коп., штраф у розмірі 2200 грн 00 коп. та судовий збір в сумі 1 199 грн 07 коп.
3. Видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 19.06.2023.
Суддя Назар ЗЛЕПКО