ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.06.2023Справа № 910/1345/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-Автотехнікс"
до фізичної особи-підприємця Іванченка Сергія Леонідовича
про стягнення 135909,83 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСО-Автотехнікс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Іванченка Сергія Леонідовича про стягнення за договором оренди нерухомого майна від 31.12.2020 № 26 основного боргу в розмірі 64511,58 грн., пені в розмірі 4490,90 грн., трьох процентів річних у розмірі 809,94 грн., інфляційних втрат у розмірі 4397,41 грн. та 61700 грн. штрафу. Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місця реєстрації відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1.
Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місця реєстрації відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місця реєстрації відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місця реєстрації.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31.12.2020 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 26, за умовами пункту 2.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) на передбачений цим договором строк оренди приміщення.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту повернення приміщень орендодавцю, що визначається з урахуванням розділу 3 цього договору. Якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну (строку) дії цього договору письмово не заявить про намір його припинити або змінити, цей договір щоразу автоматично продовжується на наступні 6 (шість) місяців, але не більше 1 (одного) календарного року та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Згідно з пунктом 5.1 договору плата за користування приміщеннями (орендна плата) обчислюється з моменту передання орендодавцем приміщень орендарю за актом приймання. Не зважаючи на площу приміщень згідно із технічною документацією та правовстановлюючими документами, сторони підписанням цього договору домовились, що нарахування орендної плати та інших платежів за договором буде здійснюватись відповідно до оплачуваної площі приміщень, що наведена в додатку договору.
У пункті 5.2 договору зазначено, що орендна плата за умовами цього договору за один календарний місяць, розраховується за такою формулою: On = (Пп * Ос) + ПДВ, Оп - орендна плата в гривнях, що підлягає сплаті за розрахунковий період; Пп - Оплачувана площа приміщень, кв.м. згідно із додатком договору; Ос - орендна ставка за 1 кв. м оплачуваної площі приміщень за 1 місяць оренди, вказана в додатку договору; ПДВ - податок на додану вартість згідно із законодавством України на момент платежу. Орендна плата сплачуються орендарем щомісячно, не пізніше 25 числа місяця що передує оплачуваному місяцю.
За змістом пункту 5.5 договору протягом п'яти робочих днів з моменту підписання акту приймання, орендар сплачує орендодавцю орендну плату за 1-й місяць оренди в розмірі, наведеному в п. 5.2 договору.
Відповідно до пункту 5.6 договору нарахування орендної плати починається від дня підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання приміщень та припиняється з дати підписання сторонами акту повернення приміщень.
У пункті 5.8 договору передбачено, що до складу орендної плати за даним договором не входить плата за комунальні послуги, телекомунікаційні послуги, послуги з утримання приміщень (експлуатаційні витрати), гарантійний платіж, плата за землю, податок на нерухомість, інші платежі, пов'язані із використанням приміщень, які підлягають компенсації орендарем окремо як визначено в п. 5.9, 5.11. договору.
У додатку № 1 до договору визначено, що в оренду передано офісне приміщення № 206, загальною площею 25,0 м.кв., розташоване в майновому комплексі за адресою: вул. Коноплянська, 12, м. Київ, на строк до 30.06.2021, орендна ставка встановлена у розмірі 197 грн за кв.м.
Факт передачі даного приміщення підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 01.01.2021 року.
01.07.2021 сторонами укладено додаток №2 до договору, яким продовжено строк оренди до 31.12.2021, на попередніх умовах.
У подальшому, 28.10.2021 сторони уклали додаткову угоду до договору із додатком №3, якою погоджено новий розмір орендної ставки з 01.11.2021 у сумі 249,00 грн за кв.м.
31.12.2021 орендоване приміщення повернуто орендодавцю, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.
У період з 01.01.2021 по 31.10.2021 орендна плата за договором за один календарний місяць складала 4925 грн. та 6225 грн. у період з 01.11.2021 по 31.12.2021 року.
На виконання умов договору сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 585850 від 31.01.2021 на суму 5767,38 грн.; № 1136481 від 28.02.2021 на суму 5864,42 грн.; № 1678390 від 31.03.2021 на суму 6243,95 грн.; №2307013 від 30.04.2021 на суму 5747,35 грн.; №22973270 від 31.05.2021 на суму 5893,75 грн.; №3627517 від 30.06.2021 на суму 7308,84 грн.; №4432931 від 31.07.2021 на суму 7552,40 грн.; №4965155 від 31.08.2021 на суму 6278,48 грн.; № 5651739 від 30.09.2021 на суму 6458,65 грн.; № 6313263 від 31.10.2021 на суму 6829,79 грн.; № 6966879 від 30.11.2021 на суму 8302,69 грн., № 7488332 від 31.12.2021 на суму 8345,29 грн.
У свою чергу, відповідач оплату наданих послуг здійснив частково, сплативши 6000 грн. 19.07.2021 та 5500 грн. 21.10.2021, що зараховані позивачем у порядку пункту 5.19 договору в рахунок погашення витрат на електроенергію, водопостачання, послуги пропускної системи та в розмірі 1298,72 грн. за борг з орендної плати за січень 2021 року.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1. ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Із матеріалів справи слідує, що між сторонами за період січень 2021 року по грудень 2021 року підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), за якими: 61701 грн. орендна плата, 4581,41 грн. пеня, 14311,58 грн. компенсація комунальних послуг та послуг пропускної системи.
Разом із цим, відповідачем сплачено 6000 грн. 19.07.2021 та 5500 грн. 21.10.2021, що зараховані позивачем у порядку пункту 5.19 договору в рахунок погашення витрат на електроенергію, водопостачання, послуги пропускної системи та в розмірі 1298,72 грн. за борг з орендної плати за січень 2021 року.
Таким чином, залишок заборгованості відповідача з орендної плати за період січень-грудень 2021 року становить 60401,28 грн. та 4110,30 грн. - по комунальним послугам за період жовтень-грудень 2021 року.
Відтак, оскільки наразі сума основного боргу відповідача становить 64511,58 грн., що підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, у той час як відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також позивачем нарахована до стягнення з відповідача пеня в розмірі 4490,90 грн., штраф у розмірі 61700 грн., три проценти річних у розмірі 809,94 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4397,41 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 10.2 договору в разі прострочення строку внесення орендної плати та/або будь-яких інших передбачених цим договором платежів, орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
У пункті 10.3 договору погоджено, що в разі несплати орендної плати більше одного місяця - додатково до сплати пені сплатити на користь орендодавця штраф у розмірі місячної орендної плати, передбаченої цим договором.
Разом із цим, із розрахунку позивача слідує, що штраф розрахований позивачем за кожен місяць несвоєчасної оплати відповідачем орендної плати, у той час як на відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов'язання. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 917/889/17.
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача штрафу за порушення строку оплати орендної плати за січень 2021 року в розмірі 4925 грн. В іншій частині нарахованого штрафу суд дійшов висновку відмовити.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
За арифметичним перерахунком суду, заявлені позивачем три проценти річних у розмірі 809,94 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4397,41 грн. підлягають стягненню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000 грн.
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об'єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової (правничої) допомоги від 16.01.2023 № 16/01/2023-1ПД, додаткову угоду від 16.01.2023 до договору, опис наданих послуг за договором на суму 15000 грн. та копію платіжної інструкції від 19.01.2023 № 5355956704 на суму 15000 грн.
При цьому, судом прийнято до уваги відсутність відповідного клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку частин 5, 6 статті 126 ГПК України.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Відтак, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-Автотехнікс" задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Іванченка Сергія Леонідовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-Автотехнікс" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16; ідентифікаційний код 30721457) 64511 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 58 коп., 4490 (чотири тисячі чотириста дев'яносто) грн. 90 коп. пені, 4925 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. штрафу, 809 (вісімсот дев'ять) грн. 94 коп. трьох процентів річних, 4397 (чотири тисячі триста дев'яносто сім) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 8733 (вісім тисяч сімсот тридцять три) грн. 90 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 1562 (одну тисячу п'ятсот шістдесят дві) грн. 79 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова