ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.06.2023Справа № 910/4016/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" (02088, м. Київ, вул. Першого Травня, буд.1-А)
до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5)
про стягнення 1 852 966,91грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Мастюгін Д.І.
від відповідача: Дубчак С.Є
У судовому засіданні 14.06.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про стягнення 1 852 966,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу №09/03/133-МТР від 24.10.2022 несвоєчасно та не в повному обсязі виконав грошове зобов'язання з оплати 75% вартості поставленого йому позивачем товару, у зв'язку із чим, позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1 828 025,62 грн, річні проценти у сумі 9 585, 87 грн та інфляційні нарахування у розмірі 15 355,42 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4016/23, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.04.2023.
03.04.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із додатками до нього та доказами направлення позивачу, відповідно до якого останній зазначив, що 17.03.2023 ПАТ "УКРНАФТА" здійснено черговий платіж у розмірі 365 605,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17.03.2023 № 12447УГ23. У відзиві відповідач також просив суд надати місячний строк для позасудового врегулювання спору.
18.04.2023 позивачем через електронну адресу суду подано заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої позивачем зазначено, що після звернення з даним позовом до суду, відповідачем було здійснено кілька траншів з оплати основного боргу, що підтверджується платіжними інструкціями від 17.03.2023 № 12447УГ23 365 605,10 грн та від 07.04.2023 № 170767УГ23 на суму 365 605,10 грн. Зазначені оплати стали підставою для зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 731 210,20 грн. При цьому, позивачем також заявлено про збільшення позовних вимог в частині нарахування сум річних процентів та інфляційних нарахувань. У зв'язку з чим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 096 815,39 грн, річні проценти у сумі 13 462,28 грн та інфляційні нарахування у розмірі 42 755,80 грн. Позивачем також заявлено про повернення судового збору у розмірі 10 968,15 грн в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 та ч. 2 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
У підготовчому засіданні 19.04.2023 судом було проголошено протокольні ухвали про прийняття заяви позивача про зміну розміру позовних вимог до розгляду та відкладення підготовчого засідання на 17.05.2023.
16.05.2023 позивачем через електронну адресу суду подано заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої позивачем зазначено, що після звернення з даним позовом до суду, відповідачем було здійснено кілька траншів з оплати основного боргу, що підтверджується платіжними інструкціями від 17.03.2023 № 12447УГ23 365 605,10 грн, від 07.04.2023 № 170767УГ23 на суму 365 605,10 грн та від 09.05.2023 № 22874УГ23 на суму 365 605,13 грн. Зазначені оплати стали підставою для зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 096 815,36 грн. При цьому, позивачем також заявлено про збільшення позовних вимог в частині нарахування сум річних процентів та інфляційних нарахувань. У зв'язку з чим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 731 210,26 грн, річні проценти у сумі 15 866,26 грн та інфляційні нарахування у розмірі 44 969,43 грн. Позивачем також заявлено про повернення судового збору у розмірі 16 452,23 грн, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 та ч. 2 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
У підготовчому засіданні 17.05.2023 судом було проголошено протокольні ухвали про прийняття заяви позивача про зміну розміру позовних вимог до розгляду та відкладення підготовчого засідання на 31.05.2023.
31.03.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстрована заява позивача про долучення до матеріалів справи розрахунку суми основної заборгованості, річних процентів та інфляційних нарахувань.
У підготовчому засіданні 31.05.2023 судом було проголошено протокольні ухвали про долучення до матерів справи заяви позивача про долучення розрахунків, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні 14.06.2023.
У судовому засіданні 14.06.2023 заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі, з урахуванням заяв про зміну розміру позовних вимог, та представника відповідача, який проти вимог заперечував.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
24.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" (надалі - продавець/позивач) та Публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" (надалі - покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 09/03/1333МТР (наділ - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.
Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.1. договору ціни товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних додатках до цього договору. Загальна вартість товару за цим договором складається із сукупної вартості товару згідно з додатками.
Оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору (п.3.2 договору).
У п. 5.1 договору сторонами визначено, що продавець зобов'язується передати покупцю товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.
Товар приймається по кількості, якості, комплектності, цілісності тари/упаковки, відповідності маркування та згідно зі специфікацією, що міститься у відповідному додатку до цього договору (п. 5.2. договору).
Згідно з п 5.3 договору датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі товару.
Відповідно до 11.1 договору сторони домовилися, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але у будь-якому разі, - до повного виконання взаємних зобов'язань сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи додатком № 1 до договору сторони погодили товар, що постачається, його кількість, умови поставки та адреса вантажоотримувачів, а також загальну вартість у розмірі 2 924 841,00 грн, умови оплати: 25% - передоплата, 75% - по факту поставки всього товару протягом 30 календарних днів; строк поставки: протягом 30 календарних днів з моменту отримання передоплати.
За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, листом від 19.12.2022 № 01/01/09/03/12-02/03/197 покупець повідомив продавця про готовність до прийняття товару.
В свою чергу, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 924 841,00 грн, згідно з видатковими накладними № 3780 від 19.12.2022 на суму 686 061,60 грн; № 3781 від 19.12.2022 на суму 2 055 973,20 грн та № 3782 від 19.12.2022 на суму 182 806,20 грн.
Відповідачем, як вказує позивач, було оплачено відповідно до специфікації 25% передоплати за товар, у сумі 731 210,25 грн, однак не здійснено остаточний розрахунок у строк до 18.01.2023, а здійснено лише платіж 09.03.2023 на суму 365 605,13 грн, у зв'язку з чим, у відповідача утворився борг перед позивачем, станом на момент подачі позову до суду, у розмірі 1 828 025,62 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем неодноразово направлялися на адресу відповідача вимоги про оплату заборгованості. Відповідач листом від 16.02.2023 повідомив позивача про оплату заборгованості протягом лютого-липня 2023 року рівними частинам. Проте, сторонами так і не досягнуто згоди щодо графіку погашення боргу, а тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача в судовому порядку заборгованості за договром.
Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті за поставку товару.
В процесі розгляду справи позивачем подано заяви про зменшення ціни позову в частині основної суми та збільшення в частині інфляційних нарахувань та процентів користування. Вказані заяви були прийняті судом до розгляду, а відтак має місце нова ціна позову.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно з платіжним дорученням № 21316-П22 від 02.12.2022, відповідачем було перераховано позивачу аванс за договором про купівлі-продажу № 09/03/1333МТР від 24.10.2022 в розмірі 731 210,25 грн.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договором позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято, передбачений договором, товар на загальну суму 2 924 841,00, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними № 3780 від 19.12.2022 на суму 686 061,60 грн; № 3781 від 19.12.2022 на суму 2 055 973,20 грн та № 3782 від 19.12.2022 на суму 182 806,20 грн (завірені копії яких наявні в матеріалах справи).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 828 025,62 грн, станом на момент подачі позову.
В процесі розгляду справи, позивачем подані заяви про зменшення позовних вимог в частині основного боргу, які були прийняті судом до розгляду, відповідно до яких позивач повідомив суд про сплату відповідачем частину основного боргу у сумі 1 096 815,36 грн, а відтак заборгованість станом на 16.05.2023 складала 731 210,26 грн.
Доказів сплати Публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" заборгованості у розмірі 731 210,26 грн станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов'язань за договором та станом на дату розгляду даної справи у відповідача перед позивачем наявний борг у розмірі 731 210,26 грн.
Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 731 210,26 грн.
Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача річні проценти у сумі 15 866,26 грн та інфляційні нарахування у розмірі 44 969,43 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині правомірні та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Стосовно клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи подані заяви про зменшення позовних вимог, які були прийняті судом до розгляду, а також клопотання позивача про повернення судового збору, суд дійшов висновку про необхідність повернення останньому надмірно сплаченого судового збору у розмірі 16 452,23 грн, з Державного бюджету України.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5 ідентифікацій код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" (02088, м. Київ, вул. Першого Травня, буд. 1-А, ідентифікаційний код 30722204) основну суму боргу у розмірі 731 210 грн 26 коп.; річні проценти у розмірі 15 866 грн 26 коп.; інфляційні втрати у розмірі 44 969 грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 555 грн 23 коп.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОЗАПЧАСТИНА" (02088, м. Київ, вул. Першого Травня, буд.1-А, ідентифікаційний код 30722204) судовий збір у розмірі 16 452 грн 23 коп., що був сплачений згідно з платіжним дорученням №489 від 10.03.2023.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.06.2023
Суддя Л.Г. Пукшин