номер провадження справи 5/36/23
12.06.2023 Справа № 908/502/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізького району електричних мереж (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; адреса для листування: вул. Героїв 37 Батальйону, буд. 38-Б, м. Запоріжжя, 69089; код ЄДРПОУ 00130926)
До відповідача: Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” (вул. Запорізька, буд. 32, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441; код ЄДРПОУ 08680106)
про стягнення 812 594,54 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Голубан О.І., довіреність № 336 від 15.12.2022, юрисконсульт;
від відповідача: не з'явився;
16.02.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізького району електричних мереж до Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” про стягнення 812 594,54 грн.
16.02.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/502/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 20.03.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 12.04.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
Ухвалою суду від 12.04.2023 № 908/502/23 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.05.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, явку представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою. Ухвалою суду від 15.05.2023 № 908/502/23 оголошено перерву у судовому засіданні до 12.06.2023 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 12.06.2023 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
Суд продовжив розгляд справи по суті.
Представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що починаючи з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана згідно постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018. Тобто, з 01.01.2019 позивач є оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу електричної енергії. 07.12.2018 Державним підприємством “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” підписано заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг х розподілу електричної енергії. 01.01.2019 між Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (Постачальник електричної енергії) та Державним підприємством “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 250. В порушення умов договору про постачання електричної енергії від 01.01.2019 та положень чинного законодавства в частині своєчасного і повного розрахунку за надані послуги з розподілу та компенсації перетікань реактивної електричної енергії у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.11.2021 по 31.12.2022 у розмірі 783 570,03 грн. та заборгованість за надані послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за період з 01.07.2021 по 31.12.2022 на суму 29 024,51 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалами від 21.02.2023, 20.03.2023, 12.04.2023 та 15.05.2023 до суду не направив. Як свідчать матеріали справи, 28.02.2023 повноважний представник відповідача отримав ухвалу суду від 21.02.2023 № 908/502/23, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення кореспонденції.
За таких обставин суд прийшов до висновку що відповідач обізнаний про розгляд вказаної справи у суді.
Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.
В судовому засіданні 12.06.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 13.11.2018 прийнято постанову № 1415 "Про видачу ПАТ "Запоріжжяобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом".
Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ "Запоріжжяобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).
З 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018. Тобто, з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" є Оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.
Відповідно до ст. 46 Закону України “Про ринок електричної енергії”, договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).
Частиною 3 підпункту 1.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) встановлено, що договір споживача з оператором системи укладається з кожним споживачем, електроустановки якого приєднані на території діяльності оператора системи.
Відповідно до п. 2.1.4 ПРРЕЕ, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених ПРРЕЕ випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.
Згідно зі ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до пункту 4. Постанови № 312 від 14.03.2018 про затвердження “Правил роздрібного ринку електричної енергії” (далі Постанова про затвердження ПРРЕЕ), операторам систем розподілу (далі - ОСР) укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, та типової форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР шляхом безпосереднього вручення персоналом ОСР або з рахунком, або поштовим відправленням надає споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об'єкта споживача. Надання такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об'єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Пунктом 2.1.7 ПРРЕЕ визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
На виконання вимог законодавства в сфері електроенергетики, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, ПАТ "Запоріжжяобленерго" для забезпечення публічності розміщено на офіційному веб-сайті ОСР: http//www.zoe.com.ua “Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії” та Заяви-приєднання.
07.12.2018 представником Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” було отримано заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Відповідно до заяви-приєднання, термін надання заперечень на укладання договору в цілому або окремих його умов був наданий до 01.01.2019.
Оскільки до 01.01.2019 від відповідача заперечень на укладання договору в цілому або окремих його умов не надходило та відповідач споживав електричну енергію відповідно до п. 4. Постанови про затвердження ПРРЕЕ, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним між сторонами в редакції опублікованої на сайті Позивача - http//www.zoe.com.ua.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства 01.01.2019 між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго”, який є Оператором системи розподілу та діє на підставі ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, та Державним підприємством “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)”, який є Споживачем укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (договір), який у відповідності з п. 11.1 договору набрав чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору на підставі заяви-приєднання від 07.12.2018.
Згідно п. 2.1 договору, оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП № 310 від 14.03.2018 (КСР) за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в “Паспорті точки розподілу” за об'єктом споживача, який є додатком № 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком № 4 “Порядок розрахунків”.
Пунктом 5.1 визначено ціною цього договору є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об'єкт споживача зазначені в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача.
Оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора (п. 5.2 договору).
Згідно п. 5.3. договору, тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в Додатку № 4 “Порядок розрахунків”.
Відповідно до п. 5.5 договору, оператор системи в особовому рахунку споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих споживачу послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Інформацію щодо сторони, яка здійснює оплату наданих споживачу послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, оператор системи отримує від постачальника електричної енергії, з яким споживач уклав договір про постачання електричної енергії. У разі ненадання постачальником електичної енергії такої інформації оператору системи, оплати послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у відповідному розрахунковому періоді здійснюється споживачем за рахунком оператора системи згідно умов додатка № 4 “Порядок розрахунків”.
Додатком № 4 “Порядок розрахунків” (далі - додаток №4) до договору визначені наступні умови:
п.1.4 - оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що напавляються споживачу оператором системи у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду;
п. 1.5. - споживач не пізніше 14-00 годин 3-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до оператора системи для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою “Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період” за формою додатка № 6;
п. 1.7 - за підсумками розрахункового періоду оператор системи виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних “Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період” та з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача;
п. 1.8 - рахунки, виставлені оператором системи відповідно до умов договору для оплати послуг з розподілу електричної енергії (попередньої оплати, остаточного розрахунку, тощо), надаються, як правило, уповноваженому представнику споживача під його розпис на екземплярі рахунка, що залишається у оператора системи.
У разі неотримання представником споживача рахунків для здійснення, передбачених умовами договору платежів, відповідні рахунки направляються споживачу оператором системи поштовим зв'язком, кур'єром або за допомогою інтернет-сервісу.
п. 1.9 - споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому оператором системи.
Датою отримання рахунка вважається:
- у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача дата отримання цього рахунка споживачем, зазначена ним в рахунку на екземплярі оператора;
- у разі направлення рахунка рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);
- у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення цього споживачу;
- у разі направлення рахунка інтернет-сервісом - дата, визначена п. 3.5. цього додатка.
У відповідності до ч. 1 п. 6.2 договору, споживач зобов'язується виконувати умови цього договору, в тому числі, своєчасно проводити розрахунки відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно пункту 1.9 додатку № 4 до Договору “Порядок розрахунків” Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами Договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.
В підтвердження факту надання електроенергії за загальний період з листопада 2021 по грудень 2022 включно позивачем долучені до матеріалів справи підписані відповідні Акти про спожиту активну електричну енергію та Акти про обсяги споживання реактивної електричної енергії (а.с. 23-36, 54-70).
Згідно п. 1.10 додатка № 4 “Порядок розрахунків” позивачем здійснені розрахунки за послуги з розподілу електроенергії за період з листопада 2021 по грудень 2022 включно на загальну суму 867 489,40 грн. та за послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за період з липня 2021 по вересень 2022 включно на загальну суму 29 024,51 грн.
На виконання умов договору, ПАТ “Запоріжжяобленерго” за послуги з розподілу електричної енергії та з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за вищевказані періоди виставлено та направлено на адресу Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” відповідні рахунки на загальні суми 867 489,40 грн. та 29 024,51 грн. відповідно, про що свідчать реєстри заказних листів та фіскальні чеки (а.с. 37-50, 71-79).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково здійснив оплату за вищевказані послуги з розподілу електроенергії на суму 83 919,37 грн.
Однак, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за послуги з розподілу електроенергії за період з листопада 2021 по грудень 2022 включно на загальну суму 783 570,03 грн. та за послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за період з липня 2021 по вересень 2022 включно на загальну суму 29 024,51 грн.
В матеріалах справи містяться підписані та скріплені печатками позивача та відповідача акти звірки взаєморозрахунків, згідно яких станом на 01.01.2023 заборгованість ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» становить:
- за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.11.2021 по 31.12.2022 у розмірі 783 570,03 грн.;
- за надані послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за період з 01.07.2021 по 31.12.2022 на суму 29 024,51 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Положенням ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України, визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч. 6 ст. 276 ГК України).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини з надання послуг з розподілу електричної енергії та компенсації перетікань реактивної електричної енергії, а також підтверджується факт їх надання.
Вартість розподіленої електричної енергії розрахована оператором системи розподілу у відповідності до п. 1.10 додатку до Договору № 4 “Порядок розрахунків”, оскільки споживачем не укладено договір про постачання електричної енергії.
У відповідності до п. 1 додатку № 15.1 до договору, плата за надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії визначена оператором системи споживачу відповідно до «Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії», затвердженої Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 87 від 06.02.2018 та затвердженої в Мінюсті України за № 392/318-44 від 02.04.2018.
Пунктом 4 додатку № 15.1 до договору встановлено. Що оплата послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії виконується споживачем на підставі рахунка, виставленого оператором системи. Сума платежу визначається виходячи із обсягів фактично спожитої та генерованої споживачем реактивної електричної енергії, відповідно до даних наданих споживачем «Акта про обсяги споживання реактивної електричної енергії за розрахунковий період», «Акта про обсяги генерації реактивної електричної енергії за розрахунковий період» та умов цього додатку з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.
Відповідно до п. 6 додатку № 15.1 до договору, споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що надається йому оператором системи. Датою отримання рахунка, вважається: - у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача дата отримання цього рахунка споживачем, зазначена ним в рахунку на екземплярі оператора; - у разі направлення рахунка рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів); - у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення цього споживачу; - у разі направлення рахунка інтернет-сервісом - дата, визначена п. 3.5. цього додатка.
Як встановлено судом, в порушенням умов договору відповідач не здійснив оплату рахунків за отримані послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.11.2021 по 31.12.2022 включно на загальну суму 783 570,03 грн. та за отримані послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за період з 01.07.2021 по 31.12.2022 включно на загальну суму 29 024,51 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” 783 570,03 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.11.2021 по 31.12.2022 включно та 29 024,51 грн. заборгованості за надані послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії за період з 01.07.2021 по 31.12.2022 включно є такою, що ґрунтується на законі, та заявлена до стягнення правомірно.
Відповідачем контррозрахунку суми вартості розподіленої електричної енергії та компенсації перетікань реактивної електричної енергії до суду не надано.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22 лютого 2007 року в справі “Красуля проти Росії”, від 5 травня 2011 року в справі “Ільяді проти Росії”, від 28 жовтня 2010 року в справі “Трофимчук проти України”, від 9 грудня 1994 року в справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 1 липня 2003 року в справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 7 червня 2008 року в справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп (МН8ЯОР МОУЗІІЗУЛИ) проти Вірменії”) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати па кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс 'Горіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N ЗОЗ-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. ЗО, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” (вул. Запорізька, буд. 32, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441; код ЄДРПОУ 08680106) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізького району електричних мереж (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; адреса для листування: вул. Героїв 37 Батальйону, буд. 38-Б, м. Запоріжжя, 69089; код ЄДРПОУ 00130926) заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 783 570 (сімсот вісімдесят три тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 03 коп., заборгованість за надані послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії на суму 29 024 (двадцять дев'ять тисяч двадцять чотири) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 12 188 (дванадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 92 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2023.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.