вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.06.2023м. ДніпроСправа № 904/2090/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк 1", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консул", м. Дніпро
про стягнення 179 130,79грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопарк 1" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консул" заборгованість у розмірі 179 130,79грн, з яких:
- основний борг у розмірі 111 185,00грн;
- пеня у розмірі 28 024,71грн;
- 3 % річних у розмірі 4 681,00грн;
- втрати від інфляції у розмірі 35 240,08грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг №30/09-2021 від 30 вересня 2021 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що:
- направив позивачу заяву від 10.05.2023 за вих. №19 про зарахування зустрічних однорідних вимог вих.№19 (отримано позивачем 16.05.2023). В заяві заявлено про припинення зобов'язання з оплати боргу в сумі 33 599,16грн за договором про надання послуг №30/09-2021 від 30.09.2021 шляхом зарахування боргу ТОВ "Технопарк 1" за договором поставки від 23.05.2022 перед ТОВ "БК "Консул" в сумі 33 599,16грн. Підтвердженням сплати ТОВ "БК "Консул" 33 599,16грн позивачу за пісок, який не був поставлений, є платіжна інструкція №3644 від 23.05.2022. Отже заборгованість станом на 31.05.2023 складає 77 585,84грн (111 185,00грн-33 599,16грн);
- позивач здійснив безпідставно нарахування пені на суму заборгованості з 01.08.2022 по 01.02.2023. Заборгованість виникла з 18.11.2021, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування пені могло здійснюватися з 18.11.2021 по 18.05.2022, а не з 01.08.2022 по 01.02.2023.
- вважає, хибними твердження позивача про те, що зі сплатою відповідачем 12.07.2022 30000,00грн за договором, було перервано перебіг позовної давності щодо стягнення пені, оскільки в даному випадку можна говорити лише про переривання строку позовної давності щодо стягнення основного боргу за договором, а не щодо вимог щодо стягнення пені;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складає 3000,00грн - витрати на професійну правничу допомогу (складання відзиву на позовну заяву).
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач не погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що:
до відзиву не додано договору поставки від 23 травня 2022 року на підтвердження правовідносин між сторонами. Позивач стверджує, що такого договору між сторонами ніколи не укладалось, умови не погоджувались;
01 червня 2023 року ТОВ "Технопарк 1" листом за вих. № 30/05-1 від 302.05.2023 надав відповідь на заяву ТОВ "БК "Консул" в якій повідомив про відхилення вимог про зарахування зустрічних грошових вимог;
12 липня 2022 року відповідачем сплачено 30 000,00грн згідно платіжного доручення №3872 з посиланням на рахунок № ТП-0000926 від 29 жовтня 2021 року. Згідно з ч.3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Відтак, вимоги щодо суми пені заявлено в межах строків позовної давності встановлених чинним законодавством
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2023 справу №904/2090/23 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
30 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консул" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопарк 1" (виконавець, відповідач) укладено договір про надання послуг №30/09-2021 (а.с. 21-22).
В порядку та на умовах, визначних цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати послуги з розробки, навантаження, транспортування та утилізації ґрунту та експлуатації екскаватора з гідромолотом (надалі іменуються "послуги"), а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Заправка техніки ПММ проводиться за рахунок виконавця. Місце надання послуг: м. Дніпро, вул. Юдіна, 11 (п. 1.1, 1.2 договору).
Виконавець зобов'язаний: надати замовнику визначені цим договором послуги; при неможливості в передбачений цим договором строк надати послуги, негайно повідомити про це Замовника (п. 2.1 договору).
Замовник зобов'язаний: приймати від виконавця надані послуги шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором; забезпечувати виконавця інформацією, необхідною для надання послуг (п. 2.3 договору).
Згідно п. 3.1 договору за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю суму з ПДВ на підставі виставленого рахунка-фактури, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати рахунка-фактури.
Здавання послуг виконавцем та приймання їх замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін після фактичної оплати послуг.
Підписання Акту приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 3.3 договору).
Загальна сума договору складається з суми вартості послуг згідно всіх Актів приймання-передачі наданих послуг оформлених виконавцем, що є невід'ємною частиною договору (п. 3.4 договору).
Пунктом 3.5 договору визначено, що якщо в термін 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання замовником акту наданих послуг / виконаних робіт на адресу виконавця від замовника не поступило письмових зауважень щодо якості виконаних послуг, цей акт вважається узгодженим сторонами договору, та належним чином підписаним.
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору"), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством; порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (4.1.1); сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності) (4.1.2); сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання, цього договору (4.1.3) (п. 4.1 договору).
В разу порушення замовником строків остаточного розрахунку за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості, за кожний день прострочення (п. 4.3 договору).
Відповідно до умов пунктів 5.1, 5.2 договору усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 6.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року (п. 6.1, 6.2 договору).
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 6.3, 6.6 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір про надання послуг №30/09-2021 від 30.09.2021 був чинним протягом спірного періоду.
30 вересня 2021 року сторонами підписано додаток №1 до договору №30/09-2021 від 30.09.2021 (а.с. 23).
Вартість послуг та техніки з обслуговуючим персоналом становить:
послуги з розробки, навантаження, транспортування та утилізації ґрунту - 75,00грн/куб.м без ПДВ, крім того ПДВ 20%. Транспортування здійснюється вантажними автомобілями-самоскидами МАN. Кількість ґрунту, перевезеного однією ходкою автомобіля, складає 20,0(двадцять) куб.м. (п. 1 додатку);
послуги експлуатації екскаватора Doosan Solar з гідромолотом - 1 250,00грн/година без ПДВ, крім того ПДВ 20% (п. 2 додатку);
послуги транспортування піску - 50,00грн/т без ПДВ, крім того ПДВ 20% (п. 3 додатку).
На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопарк 1" надано відповідачу послуги з розробки, навантаження, транспортування та утилізації ґрунту, у кількості 12 680м3, на загальну суму з ПДВ 1 141 200,00грн, що підтверджується Актом №ТП-0000748 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 24).
Зазначений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) містить посилання на договір №30/09-2021 від 30.09.2021 та підписи сторін скріплені печатками підприємств.
Також позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури:
№ТП-0000746 від 01.10.2021 на суму 100 005,00грн;
№ТП-0000784 від 07.10.2021 на суму 100 005,00грн;
№ТП-0000812 від 12.10.2021 на суму 100 005,00грн;
№ТП-0000926 від 29.10.2021 на суму 841 185,00грн (а.с. 25-28).
Відповідач частково розрахувався за надані послуги, сплатив на рахунок позивача 1 030 015,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №630 від 01.10.2021 на суму 100 005,00грн; №2831 від 07.10.2021 на суму 100 005,00грн; №669 від 12.10.2021 на суму 100 005,00грн; №3148 від 12.11.2021 на суму 500 000,00грн; №977 від 13.12.2021 на суму 200 000,00грн, №3872 від 12.07.2022 на суму 30 000,00грн (а.с. 29-34).
Залишок несплаченої суми становить 111 185,00грн (1 141 200,00грн - 1 030 015,00грн).
Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором про надання послуг №30/09-2021 від 30.09.2021 у сумі 111 185,00грн відповідачем не сплачена.
Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 111 185,00грн, пеню у розмірі 28 024,71грн, 3 % річних у розмірі 4 681,00грн та інфляційні втрати у розмірі 35 240,08грн, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуг, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/ відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг з розробки, навантаження, транспортування та утилізації ґрунту та експлуатації екскаватора з гідро молотом №30/09-2021 від 30.09.2021, який за своєю суттю є договором про надання послуг, є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст. 173, 174 ГК України (ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.3.3 договору сторони визначили, що за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю суму з ПДВ на підставі виставленого рахунка-фактури, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати рахунка-фактури.
З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг, зокрема:
за рахунком №ТП-0000926 від 29.10.2021 не пізніше 03.11.2021, прострочка виконання настає з 04.11.2021.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 111 185,00грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 111 185,00грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.3 договору визначено, що у разі порушення замовником строків остаточного розрахунку за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості, за кожний день прострочення
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 28 024,71грн за загальний період із 01.08.2022 до 01.02.2023 (а.с. 16).
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 4.3 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Суд звертає увагу, що загальний розмір нарахувань, які просить стягнути позивач (пеня, 3% річних та втрати від інфляції) складає 67945,79грн, що становить 61,11% від суми 111185,00грн основного боргу.
Отже, загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
За таких обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача 14012,35грн (28 024,71грн/50%).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4 681,00грн за період із 01.12.2021 до 01.04.2023 та інфляційні втрати за період грудень 2021 року - березень 2023 року у розмірі 35 420,08грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).
Вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного розрахунку:
141 185,00грн* 118,1% (сукупний індекс інфляції за грудень 2021 року - червень 2022 року) = 166 739,49грн - 141 185,00грн = 25 554,49грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 35 218,85грн (25 554,49грн + 9 664,36грн).
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 111 185,00грн, пеня у розмірі 14012,35грн (з урахуванням зменшення на 50%), 3% річних у розмірі 4 681,00грн та втрати від інфляції 35 218,85грн, а всього 165097,2грн.
Судом відхиляються доводи відповідача щодо проведення зарахування відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України на суму 33599,16грн з огляду на таке.
Відповідач, заперечуючи проти стягнення заборгованості за договором про надання послуг, посилається на припинення зобов'язання у зв'язку із заліком однорідних зустрічних вимог, який проведено ним в односторонньому порядку в травні 2023 року під час розгляду цієї справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.
Згідно із ст. 601 ЦК України, яка кореспондується із ст. 203 ГК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено у ст. 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16 зазначено, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути:
- зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Крім цього, між сторонами не повинно бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання.
Зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але у даному випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов'язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.
Разом з цим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.
Отже, у спірних правовідносинах між сторонами може мати місце зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності в зобов'язаннях сторін прозорості та безспірності.
В матеріалах справи міститься заява ТОВ "Будівельна компанія "Консул", вих. №19 від 10.05.2023, направлена на адресу ТОВ "Технопарк 1" (а.с. 51).
Зі змісту заяви убачається, що 23.05.2022 між ТОВ "Технопарк 1" та ТОВ "БК "Консул" укладено у спрощений спосіб договір поставки піску, шляхом надання ТОВ "Технопарк 1" рахунку №23/05-1 від 23.05.2022 на суму 33 599,16грн за пісок з доставкою (210 тон, ціна за тону 66,33грн за тону, транспортування піску - 14 070,00грн).
ТОВ "Будівельна компанія "Консул" перерахувало на рахунок ТОВ "Технопарк 1" грошові кошти у розмірі 33 599,16грн, призначення платежу зазначено: за пісок з доставкою. Зг. рах. №23/05-1 від 23.05.2022 (Прог) у т.ч. ПДВ 20% - 5 599,86грн (а.с. 54).
Відповідно до вимог ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
До заяви про зарахування зустрічних позовних вимог відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що строк виконання укладеного у спрощений спосіб договору поставки є таким, що настав і що позивач прострочив виконання такого зобов'язання. Умови та місце поставки товару також сторонами не визначені.
За ч.2 ст. 693 ЦК України покупець має вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати лише у разі, якщо строк поставки (передання) такого товару настав.
З огляду на наявність заперечень позивача щодо зарахування зустрічних вимог, відсутність в зобов'язаннях сторін прозорості та безспірності, суд вважає залік таким, що не відбувся.
Щодо позовної давності, про застосування якої до спірних правовідносин заявляє відповідач.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
Установлено, що позивач звернувся з позовом до суду 19.04.2023 про стягнення пені за період із 01.08.2022 до 01.02.2023. Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 04.11.2021. Останній платіж за договором було здійснено відповідачем 12.07.2022 за платіжним дорученням № 3872 у сумі 30000,00грн з посиланням на рахунок № ТП-0000926 від 29.10.2021.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 № 211, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 від 11.11.2020 № 1100, установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України карантин.
В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Слід зазначити, що запровадження на території України карантину та його дія на теперішній час є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину"; Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено, зокрема пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Поряд із цим, через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022). Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який у свою чергу продовжено та триває на даний час.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності за вимогами про стягнення пені та не порушив порядок її нарахування.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 686,96грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6272 від 04.04.2023 (а.с. 9).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 686,64грн (179 109,56грн*1,5%).
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консул" про стягнення 179 130,79грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консул" (вул. Данила Галицького, буд. 14-Г, м. Дніпро, 49102; ідентифікаційний код 35458329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк 1" (вул. Романа Шухевича, буд. 64, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 37375098) основний борг у розмірі 111 185,00грн (сто одинадцять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 00коп.), пеню у розмірі 14012,35грн (чотирнадцять тисяч дванадцять гривень 35 коп.), 3% річних у сумі 4 681,00грн (чотири тисячі шістсот вісімдесят одну гривню 00коп.)грн 84коп., інфляційні втрати у сумі 35 218,85грн (тридцять п'ять тисяч двісті вісімнадцять гривень 85коп.) та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 686,64грн (дві тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 64коп.), видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано - 19.06.2023
Суддя Н.М. Євстигнеєва