07 червня 2023 року м. Харків Справа №922/2307/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників:
від прокурора - Хряк О.О.,
від 1-го позивача - Василенко І.Ю.,
від 2-го позивача - Буряковська О.Ю.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Керівника Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова (вх.№496Х від 16.03.2023) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2307/22 (м. Харків, суддя Хотенець П.В., повний текст ухвали складено 24.02.2023),
за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави, в особі
1. Харківської міської ради, м. Харків,
2. Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Буд», м. Харків,
про стягнення 578583,40 грн, -
Позивач - Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі 1. Харківської міської ради 2. Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Буд», в якому просить стягнути з відповідача збитки, завдані неналежним виконанням умов договорів будівельного підряду №570 від 16 липня 2019 року; №571 від 16 липня 2019 року; №572 від 16 липня 2019 року з відповідними додатковими угодами, укладених між Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради та ТОВ «Вега-Буд», в сумі 578583,40 грн, в тому числі: за договором №570 від 16 липня 2019 року з капітального ремонту внутрішньоквартальної дороги та тротуару по вул. Дванадцятого Квітня, 9, 13 у м. Харкові з додатковими угодами №1 від 20 грудня 2019 року, 3 2 від 07 лютого 2020 року - 268150,20 грн; за договором №571 від 16 липня 2019 року з капітального ремонту внутрішньоквартальної дороги та тротуару по вул. Дванадцятого квітня, 15, 17 у м. Харкові - 156214,20 грн; за договором №572 від 16 липня 2019 року з капітального ремонту внутрішньоквартальної дороги та тротуару по вул. Дванадцятого квітня, 36 у м. Харкові з додатковою угодою №1 від 04 грудня 2019 року - 154219,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 заяву Харківської міської ради про залишення позову без розгляду задоволено. Позов залишено без розгляду. У задоволенні клопотання ТОВ «Вега-Буд» про витребування доказів відмовлено. У задоволенні клопотання ТОВ «Вега-Буд» про зупинення провадження у справі відмовлено. У задоволенні клопотання ТОВ «Вега-Буд» про залишення позову без розгляду відмовлено. У задоволенні заяви Харківської міської ради про відмову від позову відмовлено. У задоволенні заяви Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради про відмову від позову відмовлено.
Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова з вказаною ухвалою не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 23.02.2023 у справі №922/2307/22; прийняти апеляційну скаргу до провадження; скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.02.2023, що перешкоджає подальшому провадженню у справі №922/2307/22; направити справу №922/2307/22 для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області; судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідачів; про дату розгляду справи повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.
В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт посилається на наступне:
- за результатами розгляду справи №914/2656/21, на яку посилається суд в оскаржуваній ухвалі, встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі саме театру, оскільки останній, за висновком суду, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень; жодних правових висновків щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі інших суб'єктів, що зазначені прокурором позивачами, Верховним Судом не зроблено; аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у справі №925/846/21, на яку теж посилався суд першої інстанції;
- прокурор не позбавлений повноважень захищати інтереси держави у даній справі як в особі Харківської міської ради так і в особі Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, оскільки останні наділені повноваженнями щодо розпорядження бюджетними коштами та належать до системи органів місцевого самоврядування, які керуються у своїй діяльності, в тому числі, вимогами Закону України «Про місцеве самоврядування»;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину;
- поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави; таким органом відповідно до статей 6,7,13,143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;
- інтереси держави полягають у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, проте направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи (постанова Верховного Суду у справі №918/47/18);
- Положення про Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, затверджене рішенням 1 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 09.12.2020 №7/20 в новій редакції, передбачає, що Департамент є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою; утримується за рахунок коштів бюджету Харківської міської територіальної громади та діє з метою створення сприятливих умов для якісного функціонування шляхового господарства, контролю за будівництвом та організацією будівництва і т.д., що дає підстави стверджувати, що Департамент створений для виконання функцій держави на конкретній території та має на це відповідні владні повноваження;
- правовідносини у даній справі виникли з питань використання бюджетних коштів на реалізацію «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м.Харкова на 2011-2020 роки», затвердженої рішенням 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.10.2010 №328/10, про що чітко зазначено у п.4.11 Договорів будівельного підряду, укладених між Департаментом та ТОВ «Вега-Буд», а отже Департамент як самостійний виконавчий орган Харківської міської ради при укладенні договорів будівельного підряду виступав лише у якості замовника робіт та розпорядника бюджетних коштів в межах своїх повноважень;
- Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради повинен бути обов'язково зазначений позивачем як особа, яка відповідно до вимог ст.ст. 22,611,623 ЦК України має право на відшкодування завданих державі збитків неналежним виконанням умов відповідних договорів підряду;
- Харківська міська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету та контролю їх використання розпорядниками нижчого рівня, в тому числі, Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, а тому Харківська міська рада є належним позивачем у справі, в особі якої прокурор не позбавлений права представляти інтереси держави у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»;
- інтереси держави у даному випадку полягають у порушенні бюджетного законодавства в частині незаконного та необґрунтованого витрачання бюджетних коштів, що спричиняє шкоду економічним інтересам органів місцевого самоврядування і є підставою для втручання органів прокуратури, в тому числі, для звернення з позовом до суду в інтересах держави щодо стягнення збитків, завданих внаслідок неналежного виконання умов вищевказаних договорів підряду з боку ТОВ «Вега-Буд»;
- про звернення з відповідним позовом поінформовано Харківську міську раду листом від 21.09.2022; також на адресу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради також спрямовано лист з повідомленням щодо виявлених порушень від 21.09.2022, на що отримано відповідь від 19.10.2022 про відсутність підстав для вжиття заходів реагування.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2307/22. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. Копію цієї ухвали надіслано скаржнику та Господарському суду Харківської області.
23.03.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2307/22 (вх.№3301).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2023 апеляційну скаргу Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова (вх.№496Х від 16.03.2023) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2307/22 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта про можливість подати заяву про усунення недоліків у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п'ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Від Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова надійшло клопотання (вх.№3456 від 28.03.2023) про долучення доказів сплати судового збору (платіжна інструкція №476 від 16.03.2023 на суму 2684,00 грн).
В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№3655 від 03.04.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 24.03.2023. Зокрема, апелянтом надано копію конверту, в якому було отримано оскаржувану ухвалу, належним чином засвідчені копії додатків до апеляційної скарги та повторно додано докази сплати судового збору.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 поновлено Керівнику Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/2307/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова (вх.№496Х від 16.03.2023) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2307/22. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 призначено справу №922/2307/22 до розгляду на « 07» червня 2023 р. о 09:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз'яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/
Від Харківської міської ради надійшов відзив (вх.№5792ел.9280 від 23.05.2023), в якому просить поновити Харківській міській раді пропущений процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №922/2307/22; прийняти відзив Харківської міської ради по справі №922/2307/22 та розглянути його; відмовити в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2307/22; залишити без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2307/22; судові витрати покласти на Харківську обласну прокуратуру.
Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Частиною 8 ст. 165 ГПК України врегульовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 учасникам справи встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу. Вказаний строк є таким, що встановлений судом та відповідає встановленому законом строку.
Ухвалу суду від 04.04.2023 позивач-1 отримав 13.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6102272163242. Отже, п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу сплинув 28.04.2023.
Відзив на апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку позивачем-1 направлено електронною поштою на адресу Східного апеляційного господарського суду 23.05.2023. Отже, позивачем-1 строк на подання відзиву на апеляційну скаргу пропущено.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач-1 посилається на те, що в умовах воєнного стану зменшилась чисельність працюючих працівників, переведення на дистанційну роботу значно уповільнює реєстрацію вхідної/вихідної кореспонденції, направлення її виконавцю, підготовку процесуальних документів тощо. А тому була відсутня можливість для вчасної підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу в даній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Розглянувши подане позивачем-1 клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, з метою дотримання прав особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 129 Конституції України, статтею 119 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску строку подання відзиву на апеляційну скаргу є поважними, а тому клопотання про поновлення строку подання відзиву на апеляційну скаргу підлягає задоволенню.
В обґрунтування своєї позиції по справі Харківська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Харківська міська рада листом від 24.10.2022 з посиланням на норми чинного законодавства надано відповідь на лист Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова від 21.09.2022 та повідомила, що не вважає свої інтереси порушеними, а у випадку встановлення фактів порушення інтересів Харківської міської територіальної громади в змозі захистити свої інтереси у суді.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023 у зв'язку із звільненням у відставку суді Гези Т.Д. для розгляду справи №922/2307/22 визначено новий склад суду, а саме: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.
У судовому засіданні 07.06.2023 присутні представники оголосили свої позиції по справі.
Представник відповідача до судового засідання Східного апеляційного господарського суду 07.06.2023 у справі не з'явився. Про судове засідання повідомлявся шляхом надсилання копії ухвали від 10.05.2023 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Ухвала, направлена на адресу відповідача (трекінг Укрпошти 6102272312957) не була доставлена з причин «адресат відсутній».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Також згідно картки обліку вихідних документів №4349 від 10.05.2023 сторони були повідомлені про судове засідання шляхом направлення ухвали на електронні адреси, які представниками учасників провадження у справі були зазначені як контактні, про що в системі «Діловодство спеціалізованого суду» міститься додаток про успішне доставлення електронних листів.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про призначення справи до слухання.
Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, про час та місце судового засідання сторони повідомлялись належним чином, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку підставам залишення позову без розгляду, колегія суддів зазначає наступне.
Підставою звернення до суду прокурора із даним позовом в особі Харківської міської ради та Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради зазначено порушення економічних інтересів держави, що полягає у невиконанні відповідачем обов'язку, передбаченого договором щодо якісного виконання визначених договором будівельних робіт, які повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативно-правовим актам та проектно-кошторисній документації на об'єкт, що призвело до зайвого перерахування коштів місцевого бюджету.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
Близькі за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18 та від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі №761/3884/18.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Колегія суддів в цьому випадку вважає, що прокурором доведено нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Так, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов'язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».
В даному випадку прокурор звернувся до суду саме за процедурою, передбаченою частинами 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», вказуючи на те, що захист законних інтересів держави Харківська міська рада не здійснює, хоча є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету та контролю за їх використанням розпорядниками нижчого рівня, в тому числі, Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради. Поряд з цим, з метою реалізації положень ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 623 ЦК України Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради також зазначений позивачем у справі.
На підтвердження своїх доводів прокурор посилається на лист Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова №51-107-1469вих-22 від 21.09.2022 до Харківської міської ради та лист Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова №51-107-1482вих-22 від 21.09.2022 до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, в яких прокурор повідомив міську раду та Департамент про те, що Немишлянською окружною прокуратурою міста Харкова будуть вжиті заходи представницького характеру шляхом звернення з позовом до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі: Харківської міської ради та Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради про стягнення з ТОВ «Вега-Буд» збитків, завданих внаслідок неналежного виконання договорів підряду. Крім того, з листом №534/0/66-22 від 19.10.2022 Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради було надано відповідь, де зазначено, що на виконання умов договорів підряду з відповідними додатковими угодами ТОВ «Вега-Буд» роботи виконані у повному обсязі, прийняті та оплачені замовником; Департаменту невідомі обставини спричинення матеріальної шкоди на суму 578583,40 грн під час виконання робіт за укладеними договорами, а тому у прокуратури відсутні підстави для вжиття заходів представницького характеру. Також у заяві про залишення позову без розгляду Харківська міська рада зазначає, що листом від 24.10.2022 вих/2223/9-22 нею було надано відповідь на лист прокуратури та повідомлено, що міська рада не вважає свої інтереси порушеними, а у випадку встановлення фактів порушення інтересів Харківської міської територіальної громади в змозі самостійно захистити свої інтереси у суді.
З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 слідує, що для підтвердження підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Таке повідомлення за своїм характером має спонукати уповноважений орган до вчинення відповідних дій по вжиттю заходів щодо захисту інтересів держави. І лише явне немотивоване «ігнорування» цього повідомлення (попередження) вказаним органом або неналежне (не відповідно до закону) реагування на нього, дає підстави прокурору для самостійного (субсидіарного) вжиття заходів, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом.
Таким чином у справі наявні докази свідчать про обізнаність позивачів про намір прокурора звернутись до суду з даним позовом, надання можливості позивачам реалізувати свої повноваження щодо вжиття відповідних заходів захисту інтересів держави.
22.11.2022, тобто через місяць після отримання відповіді від позивачів у справі, прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом.
Вказане свідчить про надання прокурором розумного строку на розгляд повідомлення та надання можливості вжиття відповідних заходів щодо захисту інтересів держави.
Отже, колегія суддів вважає, що прокурором дотриманий порядок повідомлення компетентного органу (в даному випадку - Харківську міську раду та Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради) передбачений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, про те що прокурор, звертаючись до суду з позовом, обґрунтував обставини бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави, а тому підтвердив підстав представництва інтересів держави в суді відповідно положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що у даній справі Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, має самостійно захищати в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення. Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради наділено господарською компетенцією на укладення вищезазначених договорів та додаткових угод, а тому має самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення.
В обґрунтування своїх висновків суд посилається на те, що у даній справі Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради під час укладення договорів про закупівлю послуг з капітального ремонту по вул. Дванадцятого Квітня, 9, 13, 15, 17, 36 за державні кошти діяло не як суб'єкт владних повноважень, а як рівний учасник господарських відносин, що склалися між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вега-Буд», а тому в даному випадку у прокурора відсутні підстави для представництва. Підтвердженням зазначеного вище суд посилається на висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2022 року по справі № 914/2656/21 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13 грудня 2022 року по справі № 925/846/21.
Проте колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У рішенні у справі «Тудор проти Румунії» Європейський суд з прав людини вказав, що роль найвищої судової інстанції кожної держави полягає в тому, щоб вирішувати суперечності у судовій практиці. Європейський суд з прав людини дає чітку відповідь: забезпечення єдності судової практики - завдання найвищої судової установи кожної держави. І не тільки Європейський суд з прав людини, а й інші органи Ради Європи відводять саме найвищій судовій установі в державі таку важливу роль.
Однак тлумачення правової норми судом у процесі вирішення спору з метою застосування закону до конкретних правовідносин, які виникли між сторонами, - одночасно і процесуальне право, і обов'язок суду. Жоден суд не може ухвалити рішення, не витлумачивши норму закону, яку він застосовує.
Разом із тим суддівський розсуд - необхідна складова незалежності суду. Знаходячись поза межами прецедентної судової системи, суд проявляє свій розсуд у тому, що вирішує спір, ґрунтуючись виключно на статутному праві, самостійно даючи йому тлумачення, виходячи зі змісту, значення конкретного закону, галузі права і законодавства в цілому у рамках індивідуальних особливостей обставин конкретної справи, що розглядається.
Таким чином, при врахуванні правових висновків Верховного Суду мають враховуватися індивідуальні особливості обставин даної справи та конкретних доказів з урахуванням принципу правової визначеності та верховенства права.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2022 року по справі №914/2656/21 судом встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі театру, оскільки останній не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень, водночас Театр як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 13 грудня 2022 року по справі №925/846/21, на яку місцевий господарський суд також посилається в оскаржуваній ухвалі, зазначив, що Державна установа «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України», яка визначена прокурором у позові одним із позивачів у цій справі, не є належним позивачем, в особі якої прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави, оскільки така особа не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень, а отже, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі названої державної установи є неправомірним. Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовна заява у частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі вказаної державної установи, підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Проте позивачі у цій справі, Харківська міська рада та Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, є органами місцевого самоврядування. А отже прокурор має право звернутися до суду в інтересах держави в особі названих суб'єктів. Вказане також узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, на які суд першої інстанції посилався в оскаржуваній ухвалі.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Отже, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у вищезазначених постановах Верховного Суду є нерелевантними для цієї справи, оскільки обставини справи не є подібними зі справою, яка переглядається.
Також відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. Держава гарантує існування місцевого самоврядування в Україні та бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Згідно із статтею 327 Цивільного кодексу України та частиною третьою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхнього спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
З огляду на викладене, колегія судів зазначає, що інтереси держави полягають у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, проте направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи. Неналежне виконання міською радою обов'язку щодо захисту місцевого бюджету може негативно впливати на бюджет та фінансування держави, а відповідно порушувати інтереси держави.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 03.04.2019 у справі №918/47/18.
Крім того, відповідно до Положення про Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 09.12.2020 №7/20, останній є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою та утримується за рахунок коштів бюджету Харківської міської територіальної громади. Департамент у своїй діяльності підзвітний та підконтрольний Харківській міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Харківської міської ради, міському голові, заступнику міського голови з питань інфраструктури міста. Департамент є юридичною особою, веде самостійний баланс, має право, у межах своїх повноважень, укладати від свого імені угоди з юридичними й фізичними особами, набувати майнових прав і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді. Департамент утримується за рахунок коштів бюджету Харківської міської територіальної громади та діє з метою створення сприятливих умов для якісного функціонування шляхового господарства, контролю за будівництвом та організацією будівництва, ремонту та реконструкції об'єктів житлово-комунального та соціального призначення, забезпечення розвитку та сталої роботи технічних засобів організації дорожнього руху у м. Харкові.
Відповідно до п.4.11, 4.12 Договорів будівельного підряду №570, 571, 572 від 16.07.2019 обсяг фінансування у 2019 році складає 9928,80 грн в т.ч. ПДВ - 1654,80 грн згідно «Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2020 р.р.» затвердженого рішенням 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.10.2010 №328/10. Джерело фінансування - кошти місцевого бюджету.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.
Як вже було зазначено раніше, Департамент є юридичною особою, може від свого імені придбати майнові права та нести обов'язки; діє з метою створення сприятливих умов для якісного функціонування шляхового господарства, контролю за будівництвом та організацією будівництва, ремонту та реконструкції об'єктів житлово-комунального та соціального призначення, забезпечення розвитку та сталої роботи технічних засобів організації дорожнього руху у м. Харкові; розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства і несе відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів.
У даній справі Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права та нести обов'язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України. Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням Департаментом оспорюваних договорів всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до зайвого перерахування коштів місцевого бюджету у розмірі 578583,40 грн.
Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів як підстав для звернення його з апеляційною скаргою у даній справі для захисту інтересів держави в особі Харківської міської ради та Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор в даному випадку правомірно визначив позивачів у справі.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з аргументами апеляційної скарги з приводу дотримання Прокурором процедури встановлення підстав для звернення з позовом в інтересах держави.
Згідно з п. 6 ч. 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до 1 ч. 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Ураховуючи вищезазначене та зважаючи на передчасність висновків суду першої інстанцій щодо наявності правових підстав для повернення позовної заяви Прокурора у цій справі, апеляційна скарга Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова на ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2307/22 підлягає задоволенню, означена ухвала господарського - скасуванню, а справа №922/2307/22 - направленню до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати у справі, у тому числі й сплачені за подання апеляційних та/або касаційних скарг, оскільки за результатами розгляду апеляційних скарг спір у даній справі не вирішено, має здійснюватися господарським судом, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Частиною 14 статті 129 ГПК України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.02.2023 у справі №922/2307/22 скасувати.
Справу направити для подальшого розгляду до Господарського суду Харківської області.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.06.2023.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук