ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 червня 2023 року Справа № 906/1253/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Гудак А.В.
суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.23р. у справі №906/1253/22 (суддя Сікорська Н.А., повний текст рішення складено 23.03.2023)
за позовом Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк"
до Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Ігоря Анатолійович
про стягнення 123965,07 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023 у справі №906/1253/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Ніколаєнка Ігоря Анатолійовича на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк": 24909,10 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 8965,07 грн. простроченої заборгованості з комісії за користування кредитом; 542,36 грн. по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, зокрема, що позивачем не надано суду доказів направлення позичальнику вимоги дострокового повернення всієї суми виданого кредиту. За таких обставин, виходячи з приписів п.4.2 Типових умов, в банку не виникло право вимагати дострокового стягнення всього тіла кредиту, а лише простроченої заборгованості за тілом кредиту та нарахованої на неї комісії.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні строкової заборгованості за тілом кредитного договору у розмірі 90 090,90 грн і ухвалити нове рішення у цій частині про задоволення позовних вимог. Судові витрати покласти на відповідача у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на ч.2 ст. 1050, ст. 1048 ЦК України та вказує, що помилково застосувавши до процедури дострокового стягнення частини позики положення п. 4.2. Типових умов, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість задоволення позовних вимог у повному обсязі. При цьому, оскільки ч. 2 ст. 1050 ЦК України надає позивачу право стягнути борг у повному обсязі, вибір будь-якого зі способів захисту прав належить кредитору і не може бути обмежений. Отже суд, ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, всупереч ст. 7 ГПК України поставив позивача та відповідача в нерівне становище, поклавши на позивача додатковий нічим не передбачений обов'язок щодо направлення ще однієї вимоги про повне погашення заборгованості.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішення зроблений необґрунтований та безпідставний висновок про неможливість стягнення боргу в повному обсязі за кредитним договором через не направлення відповідачу вимоги про повне погашення заборгованості, у зв'язку з чим таке рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню.
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався, хоча про розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений телефонограмою та шляхом надсилання ухвали суду на електронні адреси відповідача (а.с. 153, 155).
Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги АТ "ПУМБ" у справі № 906/1253/22 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
13.01.2022 року між Акціонерним товариством "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (Банк) та Фізичною особою - Ніколаєнко Ігорем Анатолійовичем (позичальник) було укладено кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" №716544557 за допомогою системи Інтернет Банкінг шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами (а.с.7-9, 10).
Відповідно до умов кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС":
- сума кредиту складає 120000,00 гривень (п. 1.1.1.);
- строк кредитування - до 13 січня 2024 включно (п. 1.1.2.);
- комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,5% за один місяць користування кредитом (п.п.1.1.4.2. п. 1.1.4);
- процентна ставка за користування кредитом - 0,00001 % річних (п.п.1.1.4.3. п. 1.1.4);
- процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,00001 % річних (п.п.1.1.4.4. п. 1.1.4);
- Типові умови кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "все БІЗНЕС", укладеного в системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", що розміщуються на інтернет-сайті банка (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною договору (п. 1.1.8);
- позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі графіку платежів. позичальник починаючи з 13.02.2022 щомісячно не пізніше 13 числа місяця до 13.01.2024 сплачує суму у розмірі 6800,00 грн. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 163200,00 грн., з яких 120000,00 грн. на погашення основної суми кредиту та 43200,00 грн. на погашення комісії (п. 1.4);
Згідно п.5.1, 5.2 договору він складається з договору та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку.
У всіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством. В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет.
Сторони домовились, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою Системи "ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ". Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП Уповноваженого представника Банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) (п. 5.3 договору).
Відповідно до пункту 3.5 Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. договору, в строки, зазначені п. 2.2 договору.
Згідно із пунктом 4.1 Типових умов кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитись як несприятлива подія: (1) несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором/Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальник тощо.
Згідно із пунктом 5.1. Типових умов позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в договорі.
На виконання умов кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС" банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 120000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №TR.55318780.66492.8810 від 13.01.2022р. та випискою по особовому рахунку (а.с.27, 28).
12.10.2022р. позивач направив відповідачу вимогу вих. №4638 від 12.10.2022р. про погашення заборгованості за кредитним договором, яка становить 20310,53 грн. (а.с. 29-30).
Вказану вимогу повернуто відправнику відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання (а.с.35-36).
Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору, АТ "ПУМБ" вказує, що набуло права вимагати дострокового повернення, як простроченої заборгованості, так і залишку по тілу кредиту, у зв'язку з чим звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Ніколаєнка Ігоря Анатолійовича 123965,07 грн. заборгованості за кредитним договором №716544557 від 13.01.2022р., яка складається 115000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 8965,07 грн. прострочена заборгованість з комісії.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами даного спору виникли кредитні правовідносини на підставі кредитного договору №716544557 від 13.01.2022 року та Типових умов кредитування.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець Ніколаєнко Ігор Анатолійович (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинив свою підприємницьку діяльність 28.10.2022р. за власним рішенням.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №910/8729/18 здійснено правовий висновок, згідно з яким за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП її зобов'язання не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до приписів частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 13.01.2022р. надав відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 120000,00 грн. (а.с.27, 28).
Виходячи з умов погодженого сторонами графіку платежів у п.1.4 договору, позичальник, починаючи з 13.02.2022, щомісячно не пізніше 13 числа місяця до 13.01.2024 сплачує суму у розмірі 6800,00 грн. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 163200,00 грн., з яких 120000,00 грн. на погашення основної суми кредиту та 43200,00 грн. на погашення комісії.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, відповідачем здійсненого погашення заборгованості за тілом кредиту лише один раз 15.02.2022 року на суму 5 000 грн. (а.с.5).
Доказів погашення заборгованості згідно графіку платежів викладеному в пункті 1.4 кредитного договору від 13.02.2022, відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що в результаті невиконання відповідачем умов кредитного договору (п.1.4), станом на 13.12.2022р. утворилась заборгованість: за тілом кредиту в сумі 24909,10 грн., комісія у сумі 8965,07 грн.
З огляду на вказане, а також враховуючи положення ст. 1054, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 24909,10 грн. та комісії в сумі 8965,07 грн.
При цьому, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про дострокове повернення залишкових кредитних коштів в сумі 90090,90 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
З аналізу змісту ч.2 ст. 1050 ЦК України вбачається право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, у разі прострочення боржником повернення чергової частини позики.
Тобто, звернення до суду з позовною вимогою дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, у зв'язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань.
Враховуючи приписи ч.2 ст. 1050 ЦК України, а також встановлений судом факт порушення відповідачем умов кредитного договору щодо несвоєчасного повернення кредитних коштів, колегія суддів дійшла висновку, що банк правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача як простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 24909,10 грн. та комісії у сумі 8965,07 грн., так і дострокового повернення залишкових кредитних коштів в сумі 90090,90 грн.
При цьому, ні положення Цивільного кодексу України, ні умови кредитного договору не визначають обов'язку кредитора звертатися до боржника з письмовою вимогою (досудовою претензією) про дострокове повернення всієї суми кредиту позичальнику.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції про те, що згідно приписів п.4.2 Типових умов обов'язковою умовою для достроково повернення виданого позичальникові кредиту є направлення банком відповідної вимоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно пункту 4.2 Типових умов у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п. 1.1.3, п.1.4 договору, п. 5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов'язань позичальника.
З аналізу п.4.2 Типових умов вбачається, що направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту є обов'язковою передумовою для набуття права банку на договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника, а не для звернення до суду з позовною вимогою про повернення кредитних коштів на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Таким чином, невжиття банком заходів досудового врегулювання спору не позбавляє його права на звернення до суду за захистом його порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом звернення з позовною вимогою про дострокове повернення кредитних коштів на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Наведене безпідставно не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 2 ст.1050 ЦК України та здійснено помилковий висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про дострокове стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредити в сумі 90090,90, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині та прийняття в цій частині рішення про задоволення позовних вимог.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" задоволити.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023. у справі №906/1253/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.
3. Позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 90090,90 грн - задоволити.
4. Стягнути з Ніколаєнка Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за тілом кредиту в сумі 90090,90 грн (дев'яносто тисяч дев'яносто гривень дев'яносто копійок), судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1442,44 грн (одна тисяча чотириста сорок дві гривні сорок чотири копійки) та судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 2977,20 грн (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім гривень двадцять копійок).
5. В решті рішення залишити без змін.
6. Господарському суду Житомирської області видати судовий наказ.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.