ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 червня 2023 року Справа № 903/965/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
за участю представників сторін:
позивача - адв. Лотоцька О.Б.
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро"
на ухвалу Господарського суду Волинської області про забезпечення позову від 10.05.2023 р.
ухвалене у м. Луцьк, повний текст складено 10.05.2023 р.
у справі № 903/965/22 (суддя Якушева І.О.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро"
про стягнення 893918,19 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер"
про визнання договору поставки №В1-01/22ВЛ-Р від 26.07.2021 недійсним
встановив :
Відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 10.05.2023 р. у справі № 903/965/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу за первісним позовом Товариству з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро", а саме: будівлю «столярний цех» (А-1); реєстраційний номер нерухомого майна - 1852439707221; загальна площа - 113,2 кв.м за адресою Волинська обл., Ковельський район, с.Дубове, провулок Колгоспний, 20.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 10.05.2023 р. та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" про забезпечення позову.
Скаржник вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необгрунтованою і не погоджується із висновками місцевого господарського суду, що наявні підстави для забезпечення позову, і обраний спосіб захисту є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Доводить, що в якості підстави суд першої інстанції зазначив обставини, які не можуть бути підставою для забезпечення позову за ст. 136 ГПК України, а саме - наявні обставини, які дають підстави сумніватися у можливості виконання судового рішення у випадку стягнення заборгованості за договором поставки. Вважає при цьому, що наявність судових спорів, невирішених по суті, а також здійснення певних господарських операцій само собі не є підставами для забезпечення позову.
Посилається на форс-мажорних обставини, які унеможливили своєчасне виконання ним своїх зобов'язань та стали причиною виникнення спору у даній та інших справах за участю ТзОВ «Вітагро Партнер».
Також пояснює про наявність активів - запасів врожаю на суму 5443081,70 грн. та основних засобів товариства, балансова вартість яких становить 22829408,71 грн., а первісна вартість - 27568105,31 грн., на підтвердження чого суду надані бухгалтерські довідки. Крім того, ТзОВ «Сотік Агро», крім будівель та споруд, має у власності 2 земельні ділянки, та 1421 земельну ділянку в оренді. Посилаючись на дані бухгалтерського обліку, доводить, що на даний час фінансовий стан ТзОВ «Сотік Агро» дозволяє виконати майнові зобов'язання перед будь-яким з кредиторів, що не вимагає арешту активів.
Звертає увагу суду, що серед доданих до заяви про забезпечення позову документів відсутні достатні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі всупереч ст.ст. 74, 136 ГПК України. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зазначає також, що суд першої інстанції не вирішив питання про забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), що також свідчить про порушення вимог процесуального закону.
Враховуючи наведене, ТзОВ «Сотік Агро» вважає помилковими і такими, що не відповідають положенням чинного законодавства висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з підстав, визначених заявником, у зв'язку з чим судове рішення у справі просить скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні відповідної заяви.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітагро Партнер» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача ТзОВ «Сотік Агро» відмовити.
Звертає увагу, що скаржник не зазначив в апеляційній скарзі, що у відповідача ТзОВ «Сотік Агро» рахується непогашена фінансова розпизписка № 8376 від 19.05.2022 на суму 8034432,00 грн., що підтверджено даними ДП «Аграрні розписки», тому вважає, що фінансовий стан відповідача ТзОВ «Сотік Агро» не дозволить виконувати майнові зобов'язання.
Вважає, що накладення арешту на вказане в ухвалі майно жодним чином не унеможливить отримання відповідачем ТзОВ «Сотік Агро» прибутку, як про це вказує скаржник, оскільки, як вбачається із інформаційної довідки про власне нерухоме майно скаржника, доданої позивачем до заяви про забезпечення позову, арештоване майно не є єдиним, від якого критично залежить діяльність підприємства скаржника.
Звертає увагу, що скаржник, реалізувавши своє майно, не погасив заборгованість перед позивачем, про шо останній зазначив у заяві про забезпечення позову.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітагро Партнер» не забезпечив участь представника в судовому засіданні 08.06.2023 р., тоді як про дату, час і місце судового засідання повідомлені судом в установленому порядку /а.с. 83, 84, у т.1/.
В судовому засіданні 08.06.2023 р. представник позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи "EasyCon", не заперечив проти розгляду справи за відсутності представників скаржника. Заперечив проти доводів скаржника, ухвалу суду першої інстанції підтримав, звернув увагу суду, що існують ризик неповернення коштів за договором поставки, а накладення арешту на майно є належним видом забезпечення позову.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення скаржника та сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників скаржника та відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Ухвалою суду від 16.01.2023 Господарським суд Волинської області прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" про стягнення 893918,19 грн. (з них - 514607,84 грн. суми боргу, 103608,42 грн. курсової різниці, 197595,08 грн. 25% штрафу, 38784,10 грн. 36 процентів річних, 39322,75 грн. 0,1% за користування товарним кредитом) та відкрив провадження у справі.
08.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" подало суду заяву про забезпечення позову, в якій товариство просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: тип об'єкта - будівля «Столярний цех» (А-1), реєстраційний номер нерухомого майна - 1852439707221, загальна площа - 113,2 кв.м за адресою Волинська обл., Ковельський р- н, с.Дубове, провулок Колгоспний, 20.
У заяві про забезпечення позову позивач ТОВ "Вітагро Партнер" посилається на те, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 08.05.2023 р., підтверджено, що 27.01.2023 р. відповідач відчужив земельну ділянку кадастровий номер 0710400000:41:010:0027, площею 0,518 га, після чого кошти після продажу вказаного майна відповідач позивачу ТзОВ "Вітагро Партнер" не сплатив.
Зазначає про ухвалення Господарським судом Волинської області рішення у справі № 903/951/22 від 14.03.2023, яким позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" задоволені у загальному розмірі 2712471,67 грн. та 40 687,08 грн. судового збору та про порушене провадження в іншій справі у Господарському суді Волинської області № 903/989/22 про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1169730,04 грн.
Пояснює, що відповідач на численні прохання позивача сплатити борг в добровільному порядку не реагує, а натомість вчиняє дії з умисного затягування термінів розгляду справ шляхом подання то зустрічних заяв про визнання договору поставки (який сторони виконали позивач - у повній мірі, а відповідач частково) недійсним, то апеляційних, то касаційних скарг (у порушенні яких суди вказаних інстанцій відмовляють відповідачеві).
Вважає, що для попередження умисного створення відсутності майна у відповідача необхідно вжити заходів забезпечення позову на суму позовних вимог 893918,19 грн. шляхом накладення арешту на майно відповідача, оскільки у позивача є підстави вважати, що відповідач може відчужувати на користь третіх осіб своє майно та у разі невжиття заходів забезпечення позову це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Задовільняючи заяву про забезпечення позову в обраний позивачем спосіб - шляхом накладення арешту на нерухоме майно: тип об'єкта - будівля «Столярний цех» (А-1), реєстраційний номер нерухомого майна - 1852439707221, загальна площа - 113,2 кв.м за адресою Волинська обл., Ковельський р-н, с.Дубове, провулок Колгоспний, 20, суд першої інстанції взяв до уваги наведені позивачем доводи. Зокрема, в якості обставин, які дають підстави сумніватися у можливості виконання судового рішення у випадку стягнення з відповідача 893 918,19 грн., врахував існуючі судові провадження у господарських справах № 903/951/22 та № 903/989/22 про стягнення з відповідача відповідно 2712471,67 грн. та 40 687,08 грн. судового збору та 1169730,04 грн. заборгованості.
Суд врахував доводи позивача, що після відкриття провадження у справі 16.01.2023 р., ТзОВ «Сотік Агро» відчужило земельну ділянку кадастровий номер 0710400000:41:010:0027, площею 0,518 га, а кошти після продажу цього майна ТзОВ «Сотік Агро» не сплатило.
Також господарський суд зазначив, що оскільки предметом спору є стягнення з відповідача за первісним позовом 893918,19 грн., в т.ч. 514607,84 грн. заборгованості за договором поставки, накладення арешту на грошові кошти відповідача за первісним позовом у такому розмірі здатне суттєво погіршити його майновий стан, у той час як накладення арешту на об'єкт нерухомого майна мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність, тому обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що у справі № 903/965/22 між сторонами існує спір щодо існування у відповідача за первісним позовом обов'язку сплатити кошти у розмірі 893918,19 грн. за переданий товар на підставі договору поставки №В1-01/22ВЛ-Р від 26.07.2021 р.
У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час звернення до суду з цією заявою) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з нормами п. 1 ч. 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду у конкретній справі.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Колегія судів вважає, що вжиті заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо обґрунтованості, адекватності та наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Так, у рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач в порядку ст.74,76-77 ГПК України надав суду відомості про наявність активів - запасів врожаю на суму 5443081,70 грн. та основних засобів товариства (будівель, споруд та земельних ділянок), балансова вартість яких становить 22829408,71 грн., а первісна вартість - 27568105,31 грн., на підтвердження чого суду надані бухгалтерські довідки № 35 від 17.04.2023 р. та від № 36 від 19.04.2023 р.
Такі відомості підтверджені також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 08.05.2023 р. та наданого суду позивачем.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що додані до заяви про забезпечення позову документально підтверджені відомості свідчать про наявність активів у відповідача на суми, що значно перевищують суму позову у даній справі, тому не підтверджують відповідно до ст.ст. 74, 136 ГПК України існування очевидної невідворотної небезпеки виконанню рішення у разі задоволення позову чи імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
При цьому не доведено, що таке майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення за відсутності доказів підготовки продажу тощо.
Та обставина, що після відкриття провадження у справі 16.01.2023 р., ТзОВ «Сотік Агро» відчужило одну земельну ділянку площею 0,518 га, а кошти після продажу цього майна ТзОВ «Сотік Агро» не сплатило, - не є достатнім обґрунтованням майбутнього ухилення від виконання рішення суду у даній конкретній справі за наявності значного переліку активів, зокрема, нерухомого майна. Наведена обставина об'єктивно не свідчить, що відповідач вчиняє діі щодо погіршення власної платоспроможності.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Натомість з огляду на необхідність встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, колегія судів звертає увагу на те, що позивачем поданий позов про стягнення грошових коштів, тоді як забезпечення позову направлене на арешт конкретного нерухомого майна - столярного цеху - без будь якого обгрунтування доцільності чи співмірності саме такого заходу забезпечення, про вжиття якого просить у суду позивач.
Отже, у матеріалах справи відсутні докази об'єктивної неможливості виконання майбутнього рішення суду про стягнення грошових коштів.
Відповідно до ст. 141 ГПК України зустрічним забезпеченням є вжиття судом заходів для забезпечення відшкодування можливих для відповідача збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Разом з тим, береться до уваги, що позивачем у заяві про забезпечення позову не було запропоноване зустрічне забезпечення, а судом питання про застосовання забезпечувальних заходів взагалі не розглядалось відповідно до норм ст.141 ГПК України, про що правомірно звертає увагу скаржник.
Відповідно до норм ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів не встановила достатньо обгрунтованих підстав для забезпечення позову у даній справі та дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотік Агро», скасування ухвали Господарського суду Волинської області про забезпечення позову відповідно до норм п.2 ч.1 ст.277 ГПК України.
В задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітагро Партнер» за наведених обставин слід відмовити, однак скасування забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 270, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотік Агро" задоволити. Ухвалу Господарського суду Волинської області про забезпечення позову від 10.05.2023 р. у справі № 903/965/22 скасувати.
Прийняти нове рішення. В задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (вул. Котляревського, 7, м. Волочиськ, Хмельницька обл., 31200, код ЄДПРПОУ 37993500) 2684,00 грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Матеріали оскарження ухвали № 903/965/22 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений 19.06.2023 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.