вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" червня 2023 р. Справа№ 910/5814/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.
учасники справи:
від позивача: Бітюкова І.В.
від відповідача: Деруга Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 22.03.2023 (повний текст складено 03.04.2023)
у справі №910/5814/17 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
до Акціонерного товариства "Аграрний фонд"
про стягнення 9 735 014,89 грн
АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 7 129 004,15 грн заборгованості, 2 292 082,72 грн інфляційних втрат та 313 928,02 грн 3% річних за договором складського зберігання № 49-05/13 від 01.11.2013.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 07.06.2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/5814/17 в позові відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що акти наданих послуг за спірний період з червня 2014 року по лютий 2017 року, які були направлені відповідачу, та на підставі яких нарахована заборгованість, яка є предметом позовних вимог, не оформлені належним чином, оскільки тарифи за надані послуги, які в них зазначені перевищують тариф, який передбачений умовами п. 6.2 договору
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/5814/17; прийняти апеляційну скаргу до провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/5814/17; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "ДПЗКУ" у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки у відповідача існує заборгованість починаючи з червня 2014 року.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість.
Ухвалою Північного апеляційного господарського від 22.05.2023 клопотання за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/5814/17 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/5814/17, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/5814/17, розгляд справи призначено на 14.06.2023.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що 01.11.2013 між філією Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Бровківське ХПП" (зерновий склад) та Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (найменування змінено на Акціонерне товариство "Аграрний фонд") (поклажодавець) укладено договір складського зберігання №49-05/13, за умовами якого поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ.
За умовами п. 4.1.1 договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, яка відповідає вимогам державних стандартів, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі.
Пунктом 4.2.1 договору погоджено, що зерновий склад має право вимагати від поклажодавця розрахунок за надані послуги зі зберігання зерна відповідно до наданих згідно з п. 6.3 цього договору документів.
Пунктом 4.3.2 договору передбачено, що поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги зі зберігання зерна.
Згідно з п. 6.2 договору розмір плати (тарифу) за надання послуг по зберіганню зерна становить 16,50 гривень за тонну на місяць з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 6.3 договору поклажодавець сплачує вартість послуг зі зберігання зерна на підставі наданих зерновим складом у термін до 10 числа наступного за звітним місяцем одним пакетом належним чином оформлених документів: акт наданих послуг; розрахунок обсягів коштів за зберігання ОДЦР до акту наданих послуг; форма № 36 (книга кількісно-якісного обліку, що містить інформацію про рух зерна згідно з бухгалтерським обліком зернових складів); форма № 47 (картка аналізу зерна); акт-розрахунок (додаток 7 до Інструкції) та акт форми № 34 - у разі проведення операцій з доробки зерна, або акт зачистки форма № 30 - у разі вибуття всієї партії зерна.
Пунктом 6.5 договору визначено, що у разі невідповідності фактичної кількості зерна поклажодавця на зерновому складі кількості, що обліковується за даними поклажодавця, чи погіршення його якісних показників, що підтверджується актом наявності, оплата послуг за зберігання зерна поклажодавцем не здійснюється до приведення кількості та якості у відповідність до кількості та якості, зазначених у складських квитанціях.
За умовами п. 7.2 договору у разі надання зерновим складом акту наданих послуг, оформленого неналежним чином, поклажодавець не несе відповідальності за несвоєчасну оплату.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.1 договору).
28.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (власник) та філією Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Бровківське ХПП" (зерновий склад) улкладено додатковий договір № 1 до договору складського зберігання №49-05/13 від 01.11.2013, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання на підставі дозволiв (та/або листів) власника надавати останньому комплекс послуг із навантаження зерна (далі - вантаж) пшениця 2 класу врожаю 2010 року у кількості 30,146 тонн, пшениця 2 класу врожаю 2011 року у кількості 100,606 тонн, пшениця 3 класу врожаю 2011 року у кількості 2242,500 тонн з Філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Бровківське ХПП" (13444, вул. Леніна, 136, с. Бровки Перші, Андрушівського району, Житомирської області), а власник бере на себе зобов'язання оплатити вартість наданих послуг за тарифом у розмірі 60 грн з урахуванням ПДВ за тонну. Вартість навантаження становить (60х2373,252=142 395,12 грн).
За умовами п. 4.2 договору вартість наданих послуг, що підлягають оплаті виконавцю, вказується в акті наданих послуг.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014 (п. 7.1 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).
Як убачається із наявних у матеріалах справи складських квитанцій на зерно, відповідач передав на зберігання позивачу зерно загальною масою 16 131 469 кг. (16 131,469 т.).
З акту наявності зерна, що належить ПАТ "Аграрний фонд" та відповідності його кількісним та якісним показникам від 07.07.2014 убачається, що виявлена зараженість зерна в кількості 7 178 тонн.
ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" було проведено випробування пшениці 3 класу 2013 року врожаю, яка зберігається на філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Бровківське ХПП" та належить на праві власності ПАТ "Аграрний фонд", про що складено протоколи випробувань № 3888, № 3889 від 17.12.2015.
Згідно зазначених вище протоколів випробувань пшениця 3 класу 2013 року не відповідала вимогам 6 класу згідно ДСТУ 3768:2010 по показнику "Запах", "Сміттєва домішка" та "Зараженість шкідниками".
20.04.2016 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 130-2-12/2018 про сплату заборгованості в сумі 2 818 132,70 грн та акти виконаних робіт з додатками за період з червня 2014 року по лютий 2016 року.
Згідно з актами наданих послуг, які позивач направив разом із листом-вимогою № 130-2-12/2018, останній нарахував відповідачу за спірний період з червня 2014 року по лютий 2017 року вартість послуг із зберігання та навантаження вантажу на складі: за червень 2014 року - 286 298,69 грн (тариф зберігання 26,40 грн тонна/місяць), за липень 2014 року - 315 369,38 грн (тариф зберігання 29,70 грн тонна/місяць) та 14 394 грн за навантаження вантажу на складі (акт наданих послуг № 1 від 31.07.2014), за серпень 2014 року - 280 482,04 грн (тариф зберігання 29,70 грн тонна/місяць) та 94166,40 грн за навантаження вантажу на складі (акт наданих послуг № 2 від 31.08.2014), за вересень 2014 року - 26277,48 грн (тариф зберігання 29,70 грн тонна/місяць) та 2 018,40 грн за навантаження вантажу на складі (акт наданих послуг № 3 від 30.09.2014), за жовтень 2014 року - 261 277,48 грн (тариф зберігання 29,70 грн тонна/місяць), за листопад 2014 року - 261 277,48 грн (тариф зберігання 29,70 грн тонна/місяць), за грудень 2014 року - 225 576,50 грн (тариф зберігання 29,70 грн тонна/місяць), за січень 2015 року - 207 835,61 грн (тариф зберігання 29,70 грн тонна/місяць), за лютий 2015 року - 207 835,61 грн (тариф зберігання 29,70 грн тонна/місяць), за березень 2015 року - 235 262,59 грн (тарифи зберігання 29,70 грн тонна/місяць та 43,20 грн тонна/місяць), за квітень 2015 року - 302 306,35 грн (тариф зберігання 43,20 грн тонна/місяць), за травень 2015 року - 302 306,35 грн (тариф зберігання 43,20 грн тонна/місяць), за червень 2015 року - 292 214,54 грн (тариф зберігання 43,20 грн тонна/місяць), за липень 2015 року - 222 737,39 грн (тарифи зберігання 42,00 грн тонна/місяць та 43,20 грн тонна/місяць), за серпень 2015 року - 168 273,66 грн (тариф зберігання 42,00 грн тонна/місяць), за вересень 2015 року - 167 908,94 грн (тариф зберігання 42,00 грн тонна/місяць), за жовтень 2015 року - 167 908,94 грн (тариф зберігання 42,00 грн тонна/місяць), за листопад 2015 року - 167 908,94 грн (тариф зберігання 42,00 грн тонна/місяць), за грудень 2015 року - 167 98,94 грн (тариф зберігання 42,00 грн тонна/місяць), за січень 2016 року - 167 908,94 грн (тариф зберігання 42,00 грн тонна/місяць), за лютий 2016 року - 167 908,94 грн (тариф зберігання 42,00 грн тонна/місяць), за березень 2016 року - 167 908,94 грн (тариф зберігання 42,00 грн тонна/місяць), за квітень 2016 року - 167 767,54 грн (тариф зберігання 42,00 грн тонна/місяць), за травень 2016 року - 167 484,74 грн (тариф зберігання 42,00 грн тонна/місяць), за червень 2016 року - 167 484,74 грн (тариф зберігання 42,00 грн тонна/місяць), за липень 2016 року - 185 429,54 грн (тариф зберігання 46,50 грн тонна/місяць), за серпень 2016 року - 185 429,54 грн (тариф зберігання 46,50 грн тонна/місяць), за вересень 2016 року - 179 447,94 грн (тариф зберігання 45,00 грн тонна/місяць), за жовтень 2016 року - 185 429,54 грн (тариф зберігання 46,50 грн тонна/місяць), за листопад 2016 року - 179 447,94 грн (тариф зберігання 45,00 грн тонна/місяць), за грудень 2016 року - 185 429,54 грн (тариф зберігання 46,50 грн тонна/місяць), за січень 2017 року - 215 098,26 грн (тариф зберігання 53,94 грн тонна/місяць), за лютий 2017 року - 194 282,30 грн (тариф зберігання 48,72 грн тонна/місяць) на загальну суму 7 129 004,15 грн (7 018 425,35 грн вартість послуг із зберігання + 110 578,80 грн вартість послуг навантаження вантажу на складі).
Відповідач вищевказані акти наданих послуг із зберігання не підписав та листом від 20.05.2016 № 02-01/1180 підтвердив неоплату послуг за договором, посилаючись на погіршення якості зерна та вказав про неправильне оформлення позивачем актів наданих послуг, оскільки останній нараховував плату за зберігання зерна за завищеними тарифами, які не передбачені умовами п. 6.2 договору.
Апелянт указує, що у зв'язку з внесенням змін до тарифів за послуги по зберіганню він звертався до відповідача стосовно підписання договору з новими тарифами, проте відповідач неодноразово відмовлявся підписувати такий договір, тому з метою приведення діяльності позивача в рамки чинного законодавства, останній направив відповідачу акти виконаних робіт та розрахунки з урахуванням тих тарифів, які діють відповідно до наказів позивача та застосовуються у відносинах з іншими поклажодавцями.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі №910/14503/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 та постановою Верховного Суду від 08.05.2018 позивачу відмовлено у задоволенні позову про внесення змін до договору складського зберігання зерна № 49-05/13 від 01.11.2013, у якому позовними вимогами було внесення змін щодо розміру плати (тарифу) за надання послуг по зберіганню зерна, яка визначена умовами п. 6.2 договору складського зберігання від 01.11.2013 № 49-05/13.
Судом в зазначеній справі установлено, що положеннями договору складського зберігання від 01.11.2013 № 49-05/13 та нормами чинного законодавства не передбачена можливість зміни умов договору щодо ціни за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.
У вищевказаній постанові Верховного Суду від 08.05.2018 зазначено, що сторони погодили умови договору стосовно ціни, позивачем не було доведено належним та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат, оскільки про накази, на які посилався позивач щодо зміни тарифів, останній знав, з огляду на те, що згадані накази є його внутрішніми актами підприємства, суди дійшли обґрунтованих та законних висновків про те, що положеннями договору складського зберігання від 01.11.2013 № 49-05/13 та нормами чинного законодавства, у даному випадку, не передбачена можливість зміни умов договору щодо ціни за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої Установлено ці обставини, якщо інше не установлено законом.
Таким чином, розмір плати (тарифу) за послуг по зберіганню зерна залишився у розмірі 16,50 гривень за тонну на місяць з урахуванням ПДВ відповідно до умов п. 6.2 договору та зміни до договору в частині збільшення тарифу внесені не були.
При цьому, позивач нараховує заборгованість за надані послуги зі зберігання зерна, яка є предметом даного спору, відповідно до вищезазначених актів наданих послуг, в яких тарифи не 16,50 гривень за тонну на місяць з урахуванням ПДВ відповідно до умов п. 6.2 договору, а є завищеними.
Таким чином, акти наданих послуг за спірний період з червня 2014 року по лютий 2017 року, які були направлені відповідачу, та на підставі яких нарахована заборгованість, яка є предметом позовних вимог, не оформлені належним чином, оскільки тарифи за надані послуги, які в них зазначені перевищують тариф, який передбачений умовами п. 6.2 договору (16,50 гривень за тонну на місяць з урахуванням ПДВ).
За умовами п. 7.2 договору у разі надання зерновим складом акту наданих послуг, оформленого неналежним чином, поклажодавець не несе відповідальності за несвоєчасну оплату.
Відповідно до вимог ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не Установлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
За загальним правилом при зустрічному зобов'язанні сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.
Практичне значення одночасного виконання обов'язків при зустрічному виконанні полягає в тому, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконати його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.
Таким чином, неналежне виконання зерновим складом (позивачем) своїх обов'язків щодо надання поклажодавцю (відповідачу) для оплати належним чином оформлених актів наданих послуг, в яких відображається вартість, тарифи, обсяг зерна, яке зберігається, у відповідності до умов п. 6.3 договору, надало право відповідачу в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Окрім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 у справі № 910/2530/16, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" про стягнення 14 252 252,39 грн за погіршення якості 3 985,08 тон зерна пшениці 3 класу, вартість зберігання якої входить до складу позовних вимог, задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" збитки у розмірі 14 087 257,80 грн, в іншій частині позову відмовлено.
Вищевказаним рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 установлено погіршення якості зерна пшениці 3 класу, переданого Фондом на зберігання відповідно до трьох складських квитанцій, а саме: № 136 від 20.02.2014 (АУ № 887736) вага - 1 509,493 т., № 153 від 30.12.2014 (АУ № 88775) вага - 160,725 т. та № 161 від 04.08.2015 (АУ № 887761) вага - 2 314,862 т. загальною вагою 3 985,08 т. та ураховуючи результати проведених випробувань та з огляду на положення ч. 2 ст. 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та ч. 2 ст. 951 Цивільного кодексу України, відповідач, який не забезпечив належну схоронності зерна, зобов'язаний відшкодувати його вартість.
До того ж, окрім неналежним чином оформлених актів виконаних робіт, на момент подачі позовної заяви (07.04.2017) строк оплати за цими квитанціями не настав, оскільки оплата збитків за погіршення якості цих 3 985,08 тон зерна пшениці 3 класу проведена Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в повному обсязі на суму 14 087 257,80 грн лише 25.09.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2328384 від 25.09.2020.
Позовні вимоги в частині стягнення вартості послуг із навантаження вантажу позивач нараховує за актами наданих послуг: № 1 від 31.07.2014 на суму 14 394 грн, № 2 від 31.08.2014 на суму 94166,40 грн та № 3 від 30.09.2014 на суму 2 018,40 грн на суму загальну суму 110 578,80 грн, в яких зазначено, що ці акти є підставою для розрахунків, порядок яких визначений у договорі про надання послуг від 01.11.2013 № 49-05/13.
Проте, позивачем не надано доказів того, що ці послуги з навантаження вантажу надавалися за складськими квитанціями на зерно належної якості, а не на 3 985,08 тон зерна пшениці 3 класу погіршеної якості.
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення 7 129 004,15 грн заборгованості за надані послуги за період з червня 2014 року по лютий 2017 року та про стягнення 2 292 082,72 грн інфляційних втрат і 313 928,02 грн 3% річних слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь Установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва 22.03.2023 у справі №910/5814/17, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/5814/17 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/5814/17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/5814/17 залишити без змін.
Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/5814/17.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.06.2023
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов