Справа № 488/386/22
Провадження № 1-кп/488/139/23 р.
19.06.2023 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м.Миколаєва розглянувши клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючого, без місця реєстрації, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого 15.06.2009 року Ленінським районний судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, 13.06.2013 року Корабельним районний судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, 05.09.2013 року Жовтневим районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 355, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 04.07.2017 року по відбуттю строку покарання, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_3
01.02.2022 року на розгляд Корабельного районного суду м.Миколаєва надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження.
В ході підготовчого судового засідання 21.02.2022 р. було задоволено клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09.03.2022 року задоволено клопотання захисника обвинуваченого і ОСОБА_1 змінено запобіжний захід у виді тримання під вартою на особисте зобов'язання, строк дії якого сплинув.
13.06.2023 року прокурором заявлене клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказуючи на ухилення обвинуваченого від суду, що стало підставою для його розшуку, наявність ризиків впливу на потерпілого та свідків, а також призику вчинення ним нового злочину.
Обвинувачений та його захисник проти задоволення даного клопотання заперечували. З доводів захисника, такі ризи як вплив на свідків чи вчинення нового злочину не знайшли свого підтвердження, адже з березня 2023 року (тобто з часу звільнення ОСОБА_1 з-під варти) останній не робив спроб зв'язатись із потерпілим чи свідками та здійснити на них якийсь вплив, також обвинувачений працює за наймом, даних про вчинення ним за цей час будь-яких адміністративних правопорушень чи злочинів стороною обвинувачення не надано. Сам обвинувачений щодо підстав його неявки до суду зазначав, що у вересні та жовтні 2022 року не прибув до Ковельського суду через захворювання на запалення легенів, має ВІЛ -захворювання, через що спостерігається зниження імунітету, в червні під час слідування до суду на велосипеді пробив колесо, через що не зміг дістатись до суду, про випадки неявки до суду повідомити не зміг через відсутність коштів на зв'язку. Розуміє необхідність прибувати за кожною вимогою до суду. Проживає за тією ж адресою, працює за наймом, утримує малолітню дитину.
Приймаючи рішення щодо міри запобіжного заходу, суд виходить з такого.
Мета та підстави обрання міри запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України, зокрема як такі, що є необхідними для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі, на які послався прокурор у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , зокрема: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, відповідно до ст. 183 КПК України, такий запобіжний захід як тримання під вартою може бути обрано у разі доведення прокурором ризиків, визначених ст.177 КПК України, обгрунтованості підозри а також з обставин, визначених пунктами 1-6 ч.2 ст. 183 КПК.
Стосовно обгрунтованості підозри, то, виходячи з позиції Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5 - 328 кс 16, підозра - є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
На даному етапі кримінального провадження, у суду немає підстав вважати, що висуваючи підозру та обвинувачення ОСОБА_1 , орган досудового розслідування діяв недобросовісно та не маючи для того законних підстав.
Щодо підстав застосування саме такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, то відповідно до п.5 ч.1 ст. 183 КПК України, обрання такого виду запобіжного заходу можливе до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Приймаючи рішення щодо запобіжного заходу, про який заявлено прокурором, суд також враховує практику ЄСПЛ.
Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи питання щодо обгрунтованості заявлених ризиків відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти здоров'я людини, зокрема за ч.1 ст.121 КК України, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років. За версією обвинувачення, тілесні ушкодження потерпілому спричинено із застосуванням ножа, шляхом нанесення двох ударів у життєво важливі органи.
Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання, що може бути призначене ОСОБА_1 , у разі визнання його винним за наведеним обвинуваченням, останній може вдатись до втечі.
Більш того, відносно обвинуваченого раніше вже обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою, після зміни останнього на особисте зобов'язання, ОСОБА_1 змінив місце проживання, не повідомивши про це суд, хоча і виходив на зв'язок та деякий час прибував до Ковельського районного суду для участі в судовому засіданні через відеоконферентзв'язок.
В той же час, з 7 лютого 2023 року ОСОБА_1 систематично не виконував процесуального обов'язку прибувати до суду, за даними рапорту щодо виконання приводу обвинуваченого - останній в АДРЕСА_1 не проживає. Сам обвинувачений вказав, що проживає саме за цією адресою та зі слів сусідів обізнаний про прибуття до нього працівників поліції, в той же час до суду знову ж таки не прибув, не вийшов на зв'язок, не повідомив про місце свого перебування, що свідчить про його свідоме ухилення від суду.
Щодо ризиків незаконного впливу на потерпілого та свідків, а також можливість вчинення обвинуваченим іншого злочину, то зауваження захисника є слушними, адже дійсно з часу звільнення обвинуваченого з-під варти, останній не здійснював спроб зв'язатись на потерпілого та свідків, дані про притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності відсутні.
В той же час, приймаючи до уваги реальність ризику ухилення обвинуваченого від суду, положення ст.183 КПК України, тяжкість обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_1 та міри покарання, передбаченої за даним обвинуваченням у разі доведеності його винним, застосування міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виправданою та необхідною для запобігання заявленим ризикам, чого неможливо досягти із застосуванням більш м'яких видів запобіжних заходів, і що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то з огляду на тяжкість пред'явленого обвинувачення, обсяг доказів, заявлених відповідно до реєстру, що свідчить про необхідність більш тривалого часу для розгляду такої справи, то суд вважає необхідним визначити такий захід у максимально допустимому строку.
Оскільки кримінальне правопорушення було вчинене із застосуванням насильства, суд, керуючись правом, наданим п.1 ч.4 ст.183 КПК України, не визначає заставу у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурра задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 18 серпня 202 3 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м.Миколаєва протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, та її оскарження не зупиняє такого виконання.
Суддя ОСОБА_4