Справа № 468/98/22-ц
2/468/57/23
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
19.06.2023 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання - Серака Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 468/98/22-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів в солідарному порядку боргу за договором позики. На обґрунтування вимог позивач в заяві зазначив, що 26.03.2021 року між ним та ОСОБА_2 за згодою дружини останнього - ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 38000 доларів США. Вказаним договором позики було обумовлене зобов'язання ОСОБА_2 повернути суму позики до 31.12.2021 року. В зазначений строк відповідач суму позики не сплатив. Оскільки позичальник отримав грошові кошти у позику за згоди своєї дружини та в інтересах сім'ї, то позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за договором позики в сумі 38000 доларів США.
Процесуальні дії у справі та заяви сторін:
Позов надійшов до суду 25.01.2022 року.
02.02.2022 року відкрите провадження у справі.
27.01.2023 року підготовче провадження у справі закрите та призначений судовий розгляд по справі на 06.03.2023 року.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі до суду не з'явилися, про час слухання справи неодноразово повідомлялися рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. До суду не надійшло відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідачі не з'явилися в судове засідання та не подали відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі матеріали (оригінал договору позики від 26.03.2021 року; копію вимоги про усунення порушень від 14.01.2022 року; копії рекомендованих повідомлень) суд, розглянувши спір в межах заявлених позивачем вимог, приходить до висновку про можливість задоволення позову.
В ході судового розгляду встановлено, що 26.03.2021 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) в був укладений нотаріально посвідчений договір позики. За умовами вказаного договору позивач надав відповідачу позику в сумі 1 062 800 грн., що еквівалентно 38000 доларів США строком до 31.12.2021 року.
Позичальник зобов'язався повернути позикодавцю суму позики, яка еквівалентна 38000 доларів США.
В зазначений строк відповідач суму позики та залишок процентів не сплатив.
Відповідно до п. 13 договору позики на укладення даного договору отримана згода дружини позичальника ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики передбачав повернення її суми в гривнях, але в еквіваленті до 38000 доларів США.
При цьому, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Можливість при цьому стягнення боргу в іноземній валюті ґрунтується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постановах від 04.07.2018 року по справі №761/12665/14-ц провадження №14-134цс18 та від 16.01.2019 року по справі №373/2054/16-ц провадження №14-446цс18.
За такого, на користь позивача належить стягнути 38000 доларів США в рахунок повернення суми позики, отриманої за договором позики від 26.03.2021 року.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі №205/5882/18 за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя. Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов'язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов'язаннями солідарно усім своїм майном.
За такого, підставою солідарної відповідальності подружжя за відповідними договорами, які були укладені одним з них, є, по-перше, визначена ст. 60 СК України презумпція того, що кожна набута під час шлюбу річ належить подружжю на праві спільної сумісної власності. По-друге, підставою такої солідарної відповідальності є те, що відповідний договір укладений в інтересах сім'ї. По-третє, оскільки такий договір укладений в інтересах сім'ї та все отримане на підставі такого договору є об'єктом права спільної сумісної власності, то подружжя несе солідарну відповідальність за зобов'язанням, що виникло на підставі такого договору.
В даному випадку визначена ст. 60 СК України презумпція спільної сумісної власності подружжя нічим не спростована і хоча в договорі прямо не вказано те, що позичальник отримав кошти у позику в інтересах сім'ї , але на укладення такого договору була отримана згода дружини позичальника, що у комплексі з вказаною вище презумпцією свідчить про те, що кошти були отриманні позичальником в інтересах його сім'ї і тому подружжя відповідачів несе солідарну відповідальність за зобов'язанням з повернення суми позики.
На підставі викладеного з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 26.03.2021 року в сумі 38000 доларів США.
У зв'язку з цим позов підлягає задоволенню.
Оскільки відповідачі є стороною, котра порушила договірні зобов'язання та позов підлягає задоволенню, тому на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів в рівних частинах на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору за подання позову в сумі 10760,87 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 141; 246; 264; 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 26.03.2021 року задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 38000 (тридцять вісім тисяч) доларів США в рахунок повернення суми позики, отриманої за договором позики від 26.03.2021 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5380 (п'ять тисяч триста вісімдесят) гривень 44 копійки в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5380 (п'ять тисяч триста вісімдесят) гривень 43 копійки в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Відповідачі: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );
ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий).
Повне судове рішення складене 19.06.2023 року.
суддя: