Номер провадження 2/754/455/23 Справа №755/408/22
Іменем України
19 червня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Сенюти В.О.,
при секретарі: Василенко О.Г.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника третьої особи,
яка не заявляє самостійні
вимоги щодо предмета спору: Шандиби Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є бабусею малолітнього ОСОБА_6 . Відповідачі - батьки вказаної дитини. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 2003 по 2011 роки. ОСОБА_4 записаний батьком дитини. Відповідач ОСОБА_3 є донькою позивача ОСОБА_1 . Після народження дитини, донька проживала разом із сином за адресою позивача, але дитину бачила дуже рідко, оскільки з ранку до вечора працювала, а після роботи намагалась влаштувати своє особисте життя. У червні 2021 року ОСОБА_3 вступила у відносини з іншим чоловіком та переїхала до нього жити, де і проживає на сьогоднішній день. 30.07.2021 року ОСОБА_1 та онук ОСОБА_6 переїхали на іншу квартиру. Від самого народження дитина проживає із бабусею, яка ним опікується, матір не проявляє до нього материнської турботи, уваги, любові, а лише надавала матеріальну допомогу на його утримання. У серпні 2021 року ОСОБА_3 забрала дитину до себе. Однак, 23.10.2021 року хлопчик від мами втік, оскільки між матір'ю та її співмешканцем постійно виникають сварки, лайки. Крім того, мати та її співмешканець ображали дитину, насміхались над ним та принижували. Після того, як дитина втекла від своєї матері, остання не цікавиться сином, не проявляє батьківської турботи про нього, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчання та не здійснює його підготовку до самостійного життя. Мати не спілкується із сином, не вітає його зі святами, не телефонує. З 23.10.2021 року по сьогоднішній день дитина проживає із бабусею, яка займається його вихованням та утриманням. На підставі викладеного, позивач просить позбавити відповідачів батьківських прав відносно дитини та стягнути аліменти на утримання дитини.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31.01.2022 року цивільну справу № 755/408/22 передано до Деснянського районного суду м. Києва за підсудністю.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 31.05.2022 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.10.2022 року зупинено провадження у цивільній справі № 755/408/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав до набрання законної сили судовим рішенням у справі за № 754/6045/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення запису про батьківства.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.05.2023 року поновлено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22.05.2023 року позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - залишено без розгляду.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22.05.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач подану позовну заяву до відповідача ОСОБА_3 підтримала, просила позов задовольнити, позбавити матір дитини батьківських прав відносно сина та стягнути аліменти на утримання дитини.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Письмові матеріали справи містять відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання заперечує щодо задоволення позовної заяви. Вказала, що у разі незгоди позивача проводити більше часу з онуком, остання може повернути дитину матері, а не вдаватися до зловживань процесуальними правами.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації підтримала висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, відповідно до якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до заяви просить розгляд справи проводити у відсутність представника, ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням інтересів дитини.
Враховуючи зміст ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути спір на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Суд, вислухавши вступне слово позивача, та представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 05.07.2002 року по 14.04.2011 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , батьками якого вказано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с.13).
Відповідно до відповіді Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві від 23.07.2022 року державна реєстрація народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проведена відповідно до ст. 133 СК України.
На підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2023 року відомості про особу - ОСОБА_4 , як батька малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виключено з актового запису № 2127 від 09.08.2011 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.
Згідно копії свідоцтва про шлюб, прізвище відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 змінено на « ОСОБА_3 » після державної реєстрації шлюбу.
Крім того, письмові матеріали справи містять заяву ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шуст Г.Д., зареєстрована в реєстрі № 603, про відмову ОСОБА_3 від батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та надає згоду на передання його під опіку бабусі ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією, на яку покладені повноваження Органу опіки та піклування, надано Висновок № 109-3161 від 06.06.2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до приписів ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Позивачем доведено ті обставини, що відповідач ОСОБА_3 не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує дитині необхідного медичного догляду та лікування, харчування, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною, тощо.
Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню й матеріальному утриманню малолітньої дитини, не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя.
Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі малолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 . Позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно її сина є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 1 ст.182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 3 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У відповідності до положень ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Щодо розміру аліментів, то суд виходить з наступного.
Суд враховує, що обов'язок по доказуванню позовних вимог, їх розміру, та по доказуванню тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, покладається саме на позивача, і не може перекладатись на відповідача обов'язок по спростуванню доводів позивача.
У відповідності до ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК України, не встановлено.
Таким чином, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд визначає, що з відповідача на ім'я позивача слід стягнути аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що у достатній мірі відповідає заявленим позивачем потребам утримання дитини, а також не є заздалегідь непомірними для їх сплати відповідачем.
Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить прав сторін.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Згідно вимог Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу щодо стягнення аліментів.
Відтак, за правилами ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати із сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, 180, 183, 191 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.01.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору:
Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрація: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 26/4, код ЄДРПОУ: 37470112.
Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації - м. Київ, Харківське шосе, 4 А, код ЄДРПОУ: 37397237.
Повний текст рішення суду складено:19.06.2023 року.
Суддя: В.О. Сенюта