Справа № 752/4666/23
Провадження № 2-а/752/159/23
іменем України
12.06.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Солодовник Я.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
у березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6601876 від 26.02.2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн., а провадження у справі - закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 26.02.2023 року приблизно о 16.30 год. за адресою: Київська область, с. Новосілки, вул. Васильківська, б. 13, позивач, керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ 110557» державний номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками патрульної поліції, після перевірки документів працівник поліції запитав підтвердження проходження технічного огляду автомобіля, і пояснив, що автомобіль марки «ЗАЗ 110557» є вантажним, у зв?язку із чим має проходити техогляд, якщо старше двох років.
У зв?язку із вказаними обставинами, на підставі ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно позивача винесено постанову про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Позивач оплатив штраф у добровільному порядку.
Позивач зазначає, що автомобільмарки «ЗАЗ 110557» державний номер НОМЕР_1 є спеціалізованим вантажним малотоннажним фургоном-В, автомобілем категорії «В», повна маса якого 1190, тому не підлягає обов?язковому технічному контролю. За вказаних обставин, позивач вважає дії працівника відповідача щодо складення постанови про адміністративне правопорушення протиправними.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.03.2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 18).
08.05.2023 року відповідач Фастівське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області отримав примірник ухвали про відкриття провадження у справі, примірник позовної заяви з додатками, що стверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Відзив на позов від відповідача не надходив.
Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було за відсутності відповідних заяв та клопотань.
Вивчивши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
За змістом положень ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а в силу ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що посадовою особою Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області- інспектором старшим сержантом поліції Пархоменком В.Л. відносноАнаньєвського П.Б. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАС № 6601876, про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
За змістом оскаржуваної постанови, 26.02.2023 року о 16.38 год. за адресою: Київська область, с. Новосілки, вул. Васильківська, 13, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ 110557» державний номер НОМЕР_1 , що не пройшов обов?язковий технічний контроль, чим водій порушив п. 31.3.б Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 121 ч. 3 КУпАП, на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Дані обставини підтверджуються копією постанови, наявною в матеріалах справи (а.с. 4).
03.03.2023 року ОСОБА_1 сплачено штраф у розмірі 340 грн., що стверджується квитанцією від 03.03.2023 року (а.с. 14).
Правомірність та обґрунтованість вказаних постанов є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Так, згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.
Відповідно до ст.283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст.278 КУпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII.
Згідно п.11 ст.23 ЗУ "Про Національну поліцію" регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.23 ЗУ "Про національну поліцію" у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Положеннями ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.
За нормою ч.2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення ,які мають ознаки злочину»,залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою ,в особі уповноважених на те посадових осіб,а тому особа,яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 72 ч.2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення,але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно положень п.п. 31.3.б Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо, зокрема, вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".
Згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «ЗАЗ 110557» державний номер НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , тип зазначеного транспортного засобу - загальний вантажний-загальний пікап; повна маса - 1190, маса без навантаження - 690; категорія - В (а.с. 12).
Відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, встановлення події правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП внаслідок порушення водієм п.31.3.б. ПДР України, в даному випадку необхідно встановити, чи дійсно автомобіль, яким керував позивач підлягає обов'язковому технічному контролю відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про дорожній рух».
Перелік транспортних засобів, що підлягають такому контролю, встановлений Порядком проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 р. №137.
Відповідно до п.1 вказаного Порядку, порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації,крім таких транспортних засобів, зокрема, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Враховуючи, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , транспортний засіб, яким керував позивач відноситься до загальних вантажних (а.с. 12), відтак відсутні передбачені законом підстави вважати, що позивачем порушено вимоги п.п. 31.3.б Правил дорожнього руху України, за що законом передбачена відповідальність за ч.3. ст. 121 КУпАП.
На підставі зазначеного, суд вважає, що за результатами розгляду справи об'єктивно, повно та всебічно досліджені обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, порушення п.п. 31.3.б ПДР України, ч.3 ст. 121 КУпАП, яке інкримінується ОСОБА_1 об'єктивно доказами не підтверджено, тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідач свої обов'язки визначені ст.72 ч.2 КАС України не виконав, жодними доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не довели.
Згідно ст.35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський має право зупинити транспортний засіб, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Таке положення ПДР України забезпечує можливість виконання працівниками поліції покладених на них обов'язків регулювання дорожнього руху, здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ст.249, 276 КУпАП інспектор патрульної поліції має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, де він несе службу в той час.
Водночас, фактичні обставини адміністративного правопорушення,передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП, викладені у постанові відносно ОСОБА_1 при розгляді справи в суді не знайшли свого підтвердження достатніми допустимими та належними доказами, що відповідало б стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,який знайшов своє втілення у практиці Європейського Суду з прав людини,зокрема,у справі «Коробов проти України».
Суд, на підставі ст.2 КАС України перевірив чи діяв відповідач на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням цих повноважень з метою, з якою вони надані, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу рівності перед законом, протягом розумного строку.
Судом встановлено, що вищенаведені вимоги закону поліцейським, який безпосередньо складав оскаржувану постанову, не були дотримані, інспектор діяв хоча і у межах наданих йому повноважень, з прийняттям рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення передбаченого законом виду та розміру, проте не встановив всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не підтвердив доказами порушення позивачем п. 31.3.б ПДР України.
Відтак, судом встановлено, що інших доказів, свідчень або відомостей, необхідних для вирішення справи та підтвердження наявності обставин адміністративного порушення, відповідачами зібрано не було, постанова про накладення адміністративного стягнення таких доказів не містить.
Суд, наголошує, що ч.1-3ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.
Оскаржувана постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ - за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в ній.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не доведено правомірності оскаржуваної постанови, адже не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП.
Судом встановлено, що фактичні обставини справи, викладені у оскаржуваній постанові, не знайшли свого підтвердження.
Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП, - закриттю з підстав, встановлених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 2, 6, 8, 9, 12, 72-79, 132, 139, 143, 159, 205, 229, 241-246, 257, 262, 269-272, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6601876 від 26.02.2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн., а провадження у справі - закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя