Справа № 752/21404/18
Провадження № 4-с/752/138/23
Іменем України
08.06.2023 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Ольшевської І.О.,
за участю секретаря Крекотень О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, заінтересовані особи Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Роман Сергійович, ОСОБА_2 , -
ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва із скаргою на дії приватного виконавця, за якою просить визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича щодо прийняття до провадження виконавчого листа №752/21404/18, виданого 27.12.2022р. Голосіївським районним судом м. Києва, неправомірними; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вараву Романа Сергійовича скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 06.01.2023р.; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вараву Романа Сергійовича скасувати постанову виконавчого провадження НОМЕР_1 від 06.01.2023. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вараву Романа Сергійовича скасувати постанову виконавчого провадження НОМЕР_1 від 06.01.2023р. про арешт коштів боржника; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вараву Романа Сергійовича скасувати постанову виконавчого провадження НОМЕР_1 від 06.01.2023р. про арешт майна боржника; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вараву Романа Сергійовича винести постанову по виконавчому провадженню НОМЕР_1 про повернення виконавчого листа №752/21404/18, виданого 27.12.2022р. Голосіївським районним судом м. Києві, ОСОБА_2 .
В обгрунтування скарги зазначає, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. знаходиться виконавчий лист №752/21404/18, виданий 27.12.2022р. Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики, що складає суму в розмірі 548 387,41 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 483,87 грн. Вказаний виконавчий лист був пред'явлений ОСОБА_3 на виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Вараві Р.С. 06.01.2023р. приватний виконавець виніс постанову про відкриття
виконавчого провадження. Разом з тим, світлокопія ордеру на надання правової допомоги серія КВ №222497 від 13.02.208р. та світлокопія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю представника стягувача, що знаходяться в матеріалах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, не засвідчені належним чином, а саме: в них відсутня дата їх засвідчення. Крім того, з ордеру на надання правової допомоги вбачається, що представник стягувача адвокат Федченко В.С. не має права представляти інтереси ОСОБА_2 у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. та, як наслідок, не мав права подавати заяву про відкриття виконавчого провадження. Тому, на думку заявника, приватний виконавець не перевірив, чи поданий виконавчий документ належною особою, не пересвідчився, чи існують обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження, та протиправно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. Крім того, приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника, якою, серед іншого, постановив накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках. Вказаний арешт коштів позбавляє заявника можливості отримати пенсію та соціальні виплати, які заявник отримує на соціальний рахунок, та, як наслідок, подальшого існування ОСОБА_1 , що є неприпустимим. Держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання пенсії та соціальної допомоги. Отримання пенсії та соціальної допомоги має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим його кредиторам. Накладення арешту на рахунок боржника, що призначений для виплати пенсії, соціальної допомоги, унеможливлює своєчасне отримання ним таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав, а саме отримання соціальних виплат. Як вказує заявник, дії приватного виконавця, які були вчинені ним після незаконного відкриття ВП НОМЕР_1, є неправомірні, а постанови, які він виніс у цьому виконавчому провадженні такими, що підлягають скасуванню, в тому числі і постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, за яким він просить закрити провадження у справі за відсутності предмету спору, вказуючи про те, що 22.05.2023р. на його адресу надійшла заява від стягувача про повернення виконавчого документу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». 22.05.2023р. було винесено постанову про повернення виконавчого документа та разом з виконавчим документом направлено стягувачу. Також припинено чинність арешту майна/коштів боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення стосовно боржника ОСОБА_1 , про що зазначено в постанові про повернення.
Розглянувши клопотання приватного виконавця Варави Р.С. про закриття провадження у справі, розглянувши матеріали скарги, суд вирішив відмовити в його задоволенні, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, нормами ЦПК України не передбачено за результатами розгляду скарги винесення ухвали про закриття провадження у справі.
Від заявника надійшла заява про часткове залишення скарги на дії приватного виконавця без розгляду, за якою він просить залишити без розгляду вимоги скарги в частині зобов'язання приватного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 06.01.2023р.; постанову про арешт коштів боржника; постанову про арешт майна боржника та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вараву Романа Сергійовича винести постанову по виконавчому провадженню НОМЕР_1 про повернення виконавчого листа №752/21404/18, виданого 27.12.2022р. Голосіївським районним судом м. Києві, ОСОБА_2 , та розглянути і задовольнити вимоги скарги в частині визнання дій приватного виконавця щодо прийняття до провадження виконавчого листа №752/21404/18, виданого 27.12.2022р. Голосіївським районним судом м. Києва, неправомірними та зобов'язання приватного виконавця скасувати постанову виконавчого провадження НОМЕР_1 від 06.01.2023р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Оскільки подання заяви про залишення вимог без розгляду є правом особи, що заявила ці вимоги, і це право не може бути обмежено судом, то суд розглядає вимоги скарги в частині, що підтримуються заявником згідно його заяви, що надійшла до суду 08.06.2023р.
Заявник у судове засідання не з'явився, його представник подав заяву про розгляд скарги без їх, вказав, що вимоги скарги підтримує згідно вимог, викладених у заяві від 08.06.2023р., та просить їх задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Вивчивши матеріали скарги та справи, суд приходить до наступного висновку.
За змістом ст. 129-1 Конституції України та у відповідності до ст. 18 ЦПК України судове рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, Голосіївським районним судом міста Києва 27.12.2022р. видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики, що складає суму в розмірі 548 387,41 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 483,87 грн., що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 553 871,28 грн.
Стягувач ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Федченка В.В. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києві Варави Р.С. із заявою про відкриття виконавчого провадження з метою виконання виконавчого листа суду від 27.12.2022р., що зареєстрована 06.01.2023р.
Як вбачається, приватним виконавцем Варавою Р.С. 06.01.2023р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва №752/21404/18 від 27.12.2022р.
Заявник зазначає, що прийняття до провадження виконавчого листа є неправомірним, оскільки заяву до приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження подано особою, що не мала повноважень представляти інтереси стягувача ОСОБА_2 у виконавчій службі.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто. Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Суд відмічає, що в матеріалах виконавчого провадження НОМЕР_1, копії яких надані на виконання ухвали суду про витребування документів, наявний ордер на надання правової допомоги серія КВ №222497 від 13.02.2018р., Договір про надання правової допомоги №10-1/18 від 13.02.2018р., Додаткова угода №4 від 28.12.2022р. до Договору про надання правової допомоги №10-1/18.
Встановлено, що за ордером про надання правової допомоги серії КВ №222497 від 13.02.2018р. ОСОБА_2 правова допомога надається адвокатом Федченком В.В. у судах України загальної юрисдикції, Голосіївському районному суді м. Києва. Отже, за вказаним ордером не визначено повноважень адвоката Федченка В.В. на представлення інтересів ОСОБА_2 перед приватним виконавцем. Не передбачені також такі повноваження і Договором про надання правової допомоги №10-1/18 від 13.02.2018р.
Слід вказати, що стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначає випадки, при яких виконавчий документи повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, за пунктом 6 ч. 4 якої визначено, що повертається, якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Виходячи з наведеного, враховуючи те, що, заява про примусове виконання
рішення суду подана адвокатом без відповідних повноважень, суд приходить до висновку, що вказана заява не подана відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема пункту 1 ч. 1 даної статті Закону, а тому виконавчий документ - виконавчий лист Голосіївського районного суду міста Києва від 27.12.2022р., на підставі п. 6. ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» мав бути повернутий приватним виконавцем без прийняття до виконання. Оскільки приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий лист без урахування вище наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», то суд погоджується із заявником та вважає обрунтованими вимоги заявника про визнання його дій щодо прийняття до провадження виконавчого листа №752/21404/18 від 27.12.2022р. неправомірними.
Матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що 22.05.2023р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП НОМЕР_1) на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказаною постановою також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Разом з тим, 06.01.2023р. у виконавчому провадженні №ВП НОМЕР_1 була прийнята постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, за якою визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 569,00 грн.
На думку суду, оскільки встановлено неправомірність прийняття до виконання виконавчого листа №752/21404/18 від 27.12.2022р., то постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження має бути скасована.
За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості що узгоджується
також зі статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, народних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 2, 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України).
Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Україною ратифіковано 17.07.1997, а, отже, з цього моменту застосування її положень та практики ЄСПЛ є пріоритетним завданням адаптації національного законодавства України, в тому числі шляхом здійснення правосуддя керуючись цими міжнародними актами.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин та на підставі наведених вище норм закону слід скаргу задовольнити з урахуванням викладених вимог згідно заяви від 08.06.2023р.
Керуючись ст.ст. 447, 450-451 ЦПК України, суд, -
1. Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, заінтересовані особи Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Роман Сергійович, ОСОБА_2 задовольнити.
2. Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича щодо прийняття до провадження виконавчого листа №752/21404/18, виданого 27.12.2022р. Голосіївським районним судом м. Києва, неправомірними.
3. Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вараву Романа Сергійовича скасувати постанову виконавчого провадження НОМЕР_1 від 06.01.2023р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
5. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва відповідно до вимог, встановлених ст. ст. 353-356 ЦПК України.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний 13.06.2023р.
Суддя І.О. Ольшевська