15.06.2023
Справа № 497/515/23
Провадження № 2/497/307/23
15.06.2023 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
секретар судового засідання Ільєва Д.Д.,
розглянувши за відсутністю сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
16.03.2023 року позивач звернулася до суду з позовом, яким просить розірвати шлюб між нею і відповідачем,стверджуючи, що шлюбні відносини в них фактично припинені, подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливо, між ними відсутній спір про поділ спільного майна та досягнута домовленість про місце проживання і утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає зі своєю матір'ю - з нею, позивачкою ОСОБА_1 .
Сторони у судове засідання не прибули, надали суду заяви про розгляд справи за їхньою відсутністю, просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не надавати строку для примирення, бажаючи розірвання шлюбу.
Вивчивши надані суду матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно матеріалів справи, 12.11.2020р. Болградським відділом державної РАЦС у Болградському районі Одеської області Південного МУ МЮ (м.Одеса) був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 , видане 16.09.2021р., а/з№125, а.с.7), дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_5 ". Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 в сторін народився син ОСОБА_6 (свідоцтво НОМЕР_2 , видане 11.06.2021р. Болградським відділом державної РАЦС стану у Болградському районі Одеської області Південного МУ МЮ (м.Одеса), а/з№116, а.с.09), - який проживає, як стверджується у позові, - зі своєю матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 , спору між сторонами про місце проживання дитини не вбачається.
Станом на теперішній час сторони, згідно їх заяв, продовжувати шлюбні відносини не бажають, позивач стверджує у заяві, що вони фактично не проживають разом, відповідач не заперечує проти задоволення позову, відповідно, відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що потягне за собою неприпустиме порушення права одного з подружжя або обох на вільний вибір.
Так, відповідно до ст.51 Конституції України, ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя (ст. 110 СК України).
Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст.112, її ч.2 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу в разі, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення для розгляду позову про розірвання шлюбу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що з наданих суду відомостей не вбачається спору між сторонами про місце проживання дитини та щодо спільного майна подружжя, задоволення позовних вимог про розірвання цього шлюбу не суперечить вимогам законодавства України.
Беручи до уваги фактичні взаємовідносини сторін, наполягання сторін на задоволенні позову, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що сторонам відомі норми чинного законодавства про наслідки розірвання шлюбу судом, а саме: ч.2ст.114 СК України регламентовано, що в разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу; а ч.3ст.115 СК України - що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Керуючись ст.ст.104,105,110 СК України, 12,80,263-265,352,354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що був зареєстрований Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 12.11.2020р., а/з №125.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, після чого набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення виготовлено 15.06.2023року.
Суддя А.В. Кравцова