16 червня 2023 року Справа № 216/3032/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Роман Зіновійович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
08.05.2023 до Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Старокозацька, буд. 56, м. Дніпро, 49004, код ЄДРПОУ 43315529), у якій просить:
- визнати бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо невиконання вимог виконавчого листа у справі №2а-350/2009 від 11.03.2015 протиправною;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрити виконавче провадження згідно виконавчого листа у справі №2а-350/2009 від 11.03.2015.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг від 09.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
12.06.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг надійшли матеріали адміністративної справи №216/3032/23.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали адміністративної справи розподілено головуючому судді Голобутовському Р.З.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 3 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Частиною 6 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Згідно з ч. 8 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.
З матеріалів справи видно, що позовну заяву ОСОБА_1 підписано та подано представником Романовим Валерієм Петровичем, який діє на підставі довіреності від 02.01.2019.
При цьому, до адміністративного позову додано копію довіреності від 02.01.2019, яка не засвідчена у встановленому законом порядку та є сканованою копією, а отже не є документом, що підтверджує право особи, яка підписала відповідний позов на вчинення такої дії.
Згідно з ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність може бути видана як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.
Отже, суд виходить з потреби перевірки саме наявності волевиявлення особи, що її видала.
Суд зауважує, що надана копія довіреності, яка засвідчена ОСОБА_2 , не охоплює таких дій, як засвідчення копії довіреності дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому довірителем.
Відповідно до ст. 75 Закону України “Про нотаріат” від 02.09.1993 за №3425-XII нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №396/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595 засвідчення вірності копій документів і витягів з них здійснюється нотаріусом за усним зверненням заінтересованої особи.
Нотаріуси засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
Вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
На вимогу фізичних або юридичних осіб, щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріуси вправі видавати копії документів, що зберігаються у справах державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву або приватного нотаріуса. Вірність таких копій засвідчується за правилами цієї глави з проставленням відмітки "Зі справ нотаріальної контори" (архіву, приватного нотаріуса).
З наведеного видно, що у цьому випадку копія довіреності, що засвідчена у визначеному законом порядку, буде копія, яка засвідчена нотаріусом. Проте такої копії довіреності до суду представником не надано.
Таким чином, додана до позовної заяви представником позивача копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на підписання та подачу позовної заяви від імені ОСОБА_1 .
Отже, позовна заява підписана особою, у якої відсутні повноваження на вчинення таких дій, що, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви позивачам на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду, передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
Приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, застосування судом наведених норм процесуального права відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постановах від 05.06.2019 у справі №9901/847/18, від 03.07.2019 у справі №9901/936/18, від 02.07.2020 у справі №344/20706/18.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що позовну заяву необхідно повернути позивачу на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 55, 59, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачам, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський