16 червня 2023 року Справа № 160/5726/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 23.03.2023 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, оформленої листом №494-31694/М-01/8-0400/23 від 06.01.2023 року у проведенні перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 07.12.2022 року з урахуванням заробітку за період 01.07.2015р. по 31.05.2017р. та страхового стажу за період роботи з 04.11.1976р. по 11.09.1978р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, якій призначена пенсія за віком. Позивач звернулась до відповідача 07.12.2022 року з питання перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітку за період 01.07.2015р. по 31.05.2017р. та страхового стажу за період роботи з 04.11.1976р. по 11.09.1978р. Проте, відповідачем надіслано лист, відповідно до якого відмовлено у перерахунку пенсії. Позивач зазначену відмову вважає протиправною, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.03.2023 року відкрито провадження у справі та зазначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
19.04.2023 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що з позовними вимогами управління не погоджується з огляду на наступне. Так, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 24.07.2013 року отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування сплата страхових внесків за червень 2017 року була відсутня. Отже для перерахунку заробітку за період з 01.07.2015 по 31.05.2017 відсутні підстави. 14.02.2022 позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 ст. 42 Закону №1058 та зарахування до страхового стажу періоду роботи з 04.11.1976 по 11.09.1978 відповідно до записів трудової книжки. Попередній перерахунок проведено з 01.07.2021 відповідно до заяви від 07.07.2021 з урахуванням періоду страхового стажу з 01.06.2019 по 31.01.2021. Оскільки набутий страховий стаж менше 24 місяців, право на перерахунок із урахуванням заробітної плати - відсутнє, про що зазначено в статті 24 Закону №1058. Рішенням від 17.02.2022 року за №912100808744 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю права. З 01.03.2022 року позивачу проведено масовий перерахунок - індексація заробітку. Відтак, відповідачем здійснено всі перерахунку пенсії позивачу відповідно до норм чинного законодавства. Щодо зарахування спірного періоду, то період роботи з 04.11.1976 по 11.09.1978 не зараховано, оскільки дата та номер наказу про звільнення дописані іншим чорнилом та виправлено дату звільнення, яка не завірена належним чином. Тому позивача було повідомлено про необхідність надання підтверджуючих документів щодо даного періоду роботи.
Станом на 16.06.2023 року від позивача відповідь на відзив відповідачів до суду не надходила.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управління ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
07.12.2022 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії за віком (вх.№31694/М-0400-22 від 16.12.2022р.), в якій просила:
- здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком у бік збільшення по стажу і по заробітку із врахуванням заробітної плати (на найбільш вигідних умовах) згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб:
з 01.07.2015 року із врахуванням заробітної плати у період з 01.07.2015 року по 30.06.2017;
з 01.07.2017 року із врахуванням заробітної плати у період з 01.07.2017 року по 30.06.2019;
з 01.07.2019 року із врахуванням заробітної плати у період з 01.07.2019 року по 28.01.2021.
- зарахувати до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки (серія НОМЕР_2 ) з 04.11.1976 року по 11.09.1978 рік (9 місяців 18 днів);
- з 01.02.2022 року здійснити перерахунок у бік збільшення та виплату пенсії за віком, з урахуванням періоду страхового стажу з 04.11.1976 року по 11.09.1978 рік (9 місяців 18 днів).
Листом від 06.01.2023 року №494-31694/М-01/8-0400/23 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 07.12.2022 року (вх.№31694/М-0400-22 від 16.12.2022р.), та повідомлено зокрема наступне.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1058 перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 2.4 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати з і періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, і: застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під чаc призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Пунктом 3 частини 4 статті 42 Закону №1058 передбачено у разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після ї призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначене (попередньо перераховано) пенсію.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Пенсію обчислено виходячи із загального страхового стажу, зарахованого по 30.06.2013, що складав 34 роки 4 місяці 20 днів. Коефіцієнт страхового стажу урахуванням кратності 1,35 - 0,46350.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за періоди з 01.11.1982 по 31.12.1987 та з 01.07.2000 по 30.06.2013, з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2012 рік складав 2375,05 грн. (2368,70 грн. х 1,00268 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).
Розмір пенсії становив 1191,64 грн.
22.08.2013 Ви надали заяву про перерахунок страхового стажу з урахування періоду навчання.
Після проведеного перерахунку страховий стаж становив 36 років 6 місяців 1 днів. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,49275.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за періоди з 01.11.1982 по 31.12.1987 та з 01 .07.2000 по 30.06.2013, з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2012 рік складав 2387,91 грн. (2368,70 грн. х 1,00811 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).
Після перерахунку з 24.07.2013 розмір пенсії становив 1289,11 грн.
22.07.2015 Ви надали заяву про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статі 42 Закону № 1058.
Із 01.08.2015 Вам проведено перерахунок стажу та заробітку, з урахуванням періоду з 01.07.2013 по 30.06.2015 (2 роки), який складав 38 років 6 місяців 15 днів Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 * 0,51975.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за періоди з 01.11.1982 по 31.12.1987 та з 01.07.2000 по 30.06.2015, з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2012 рік складав 2423,23 грн. (2368,70 грн. х 1,02302 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).
З 01.08.2015 розмір пенсії становив 1393,96 грн.
18.07.2017 Ви надали заяву про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058.
Із 01.08.2017 Вам проведено перерахунок страхового стажу, з урахуванням періоду з 01.07.2015 по 31.05.2017 (1 рік 11 місяців), який складав 40 років 5 місяців 15 днів. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,54563.
Згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування сплата страхових внесків за червень 2017 року була відсутня.
Отже для перерахунку заробітку за період з 01.07.2015 по 31.05.2017 відсутні підстави.
З 01.08.2017 розмір пенсії становив 1494,79 грн.
З 01.03.2019 проведено перерахунок - індексація заробітку.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за періоди з 01.11.1982 по 31.12.1987 та з 01.07.2000 по 30.06.2015, з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, 3764,40 грн. та збільшеної на коефіцієнт 1,17 складав 4502,79 грн. (4404,35 грн. х 1,02235 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).
02.07.2019 Ви надали заяву про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058.
Після проведеного перерахунку з 01.07.2019 страховий стаж, з урахуванням періоду з 01.06.2017 по 31.05.2019, складав 42 роки 5 місяців 15 днів. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% - 0,42417.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за періоди з 01.11.1982 по 31.12.1987 та з 01.07.2000 по 31.05.2019, з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки 3764,40 грн. та збільшеної на коефіцієнт 1,17 складає 4448,35 грн. (4404,35 грн. х 1,00999 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, що є меншим ніж до перерахунку).
Розмір пенсії становив 2134,33 грн.
З 01.05.2020 проведено перерахунок - індексація заробітку.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за періоди з 01.11.1982 по 31.12.1987 та з 01.07.2000 по 30.06.2015, з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки 3764,40 грн. та збільшеної на коефіцієнти 1,17, 1,11 складав 4998,10 грн. (4888,83 грн. х. 1,02235 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).
З 01.03.2021 проведено перерахунок - індексація заробітку.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за періоди з 01.11.1982 по 31.12.1987 та з 01.07.2000 по 30.06.2015, з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки 3764,40 грн. та збільшеної на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11 складав 5547,88 грн. (5426,60 грн. х 1,02235 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).
07.07.2021 Ви надали заяву про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058.
З 01.07.2021 Вам проведено перерахунок страхового стажу, з урахуванням періоду з 01.06.2019 по 31.01.2021 (1 рік 8 місяців), який складає 44 роки 1 місяць 15 днів. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страховок стажу 1% - 0,44083.
Перерахунок заробітку не проведено, оскільки після попереднього перерахунку Ви набули менше як 24 місяці страхового стажу.
Розмір пенсії становив 2827,51 грн.
14.02.2022 Ви, скориставшись вебпорталом Пенсійного фонду України звернулися з заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування” та зарахування до страховок стажу періоду роботи з 04.11.1976 по 11.09.1978 відповідно до записів трудової книжки.
Попередній перерахунок пенсії було проведено з 01.07.2021 згідно з заявою від 07.07.2021 з урахуванням періоду страхового стажу з 01.06.2019 по 31.01.2021 (20 місяців).
Оскільки набутий страховий стаж становив менше 24 місяців, право на перерахунок із урахуванням заробітної плати відсутнє.
Рішенням від 17.02.2022 року № 912100808744 Вам було відмовлено перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю права.
Щодо врахування до страхового стажу періоду роботи з 04.11.1976 по 11.09.1978 на Південному Гірничо-збагачувальному комбінаті ім. XXV з'їзду КПРС відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.11.1976 року встановлено, що запис про дату та номер наказу про звільнення зроблено іншим чорнилом та виправлено дату звільнення, які не завірені належним чином, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 року №162.
Одночасно зазначаємо, що при наданні заяви про призначення пенсії за віком від 01.07.2013 зареєстрованої під №48, Вас було повідомлено про необхідність надання підтверджуючих документів щодо даного періоду роботи.
Отже, для зарахування зазначеного періоду Вам необхідно надати підтверджуючу довідку, видану підприємством.
З 01.03.2022 проведено перерахунок - індексація заробітку.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії за періоди з 01.11.1982 по 31.12.1987 та з 01.07.2000 по 30.06.2015, з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки 3764,40 грн. та збільшеної на коефіцієнти 1,17, 1,1.!, 1,11, 1,14 складає 6324,58 грн. (6186,32 грн. * 1,02235 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).
Станом на 01.0.1.2023 розмір пенсійної виплати становить 3220,48 грн.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача в перерахунку пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, оформленої листом №494-31694/М-01/8-0400/23 від 06.01.2023 року у проведенні перерахунку пенсії.
Так, в заяві від 07.12.2022 року (на яку надано відповідь листом №494-31694/М-01/8-0400/23 від 06.01.2023 року) позивач просила здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком у бік збільшення по стажу і по заробітку із врахуванням заробітної плати (на найбільш вигідних умовах) згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб:
з 01.07.2015 року із врахуванням заробітної плати у період з 01.07.2015 року по 30.06.2017;
з 01.07.2017 року із врахуванням заробітної плати у період з 01.07.2017 року по 30.06.2019;
з 01.07.2019 року із врахуванням заробітної плати у період з 01.07.2019 року по 28.01.2021.
З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , яка надана відповідачем, судом встановлено, зокрема наступне.
ОСОБА_1 зверталась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст.48 Закону №1058:
- 22.07.2015 року та згідно розпорядження від 23.07.2015 здійснено перерахунок з 01.08.2015 року;
- 18.07.2017 року та згідно розпорядження від 19.07.2017 здійснено перерахунок з 01.08.2017 року;
- 02.07.2019 року та рішенням №912100808744 від 08.07.2019 здійснено перерахунок з 01.07.2019 року.
Згідно зі ст. 44 Закону №1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За приписами п. 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Так, судом встановлено, що за результатом розгляду заяв позивача, відповідачем були прийняті відповідні рішення - розпорядження від 23.07.2015 про перерахунок пенсії, розпорядження від 19.07.2017 про перерахунок пенсії та рішенням №912100808744 від 08.07.2019.
Водночас, означені рішення позивачем до суду не оскаржувались, зворотнього матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у Рішенні №6-зп від 25.11.1997 вказав, що стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого, в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність.
Разом з тим, Конституційний Суд України у зазначеному вище рішенні вказав, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто, громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому, потребують правового захисту в суді.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За вимогами п.1 ч.1 ст.19 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, а також рішень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
В розумінні КАС України, відповідно до приписів п.8 ч.1 ст.4 КАС України, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Отже, адміністративний позов подається собою для відновлення її прав, свобод та інтересів.
Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів позивача є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень, а також, наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.
Таким чином, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб, завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, з чого вбачається, що право на судовий захист не є абсолютним. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пункти 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
Вирішуючи спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 21.01.2020 у справі №910/7815/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
З огляду на наведене, суд зазначає, що на час розгляду справи відсутнє порушене право позивача у вигляді протиправних дій відповідача, які полягають у відмові у проведенні перерахунку пенсії з 01.07.2015 року із врахуванням заробітної плати у період з 01.07.2015 року по 30.06.2017; з 01.07.2017 року із врахуванням заробітної плати у період з 01.07.2017 року по 30.06.2019; з 01.07.2019 року із врахуванням заробітної плати у період з 01.07.2019 року по 28.01.2021.
Окрім того, на момент судового розгляду означеної справи фактичні обставини справи свідчать про те, що право позивача на перерахунок пенсії з 01.07.2015 року, з 01.07.2017 року, з 01.07.2019 року на підставі її заяв, реалізоване на підставі рішень ГУ ПФУ в Дніпропетровській області: розпорядження від 23.07.2015 про перерахунок пенсії, розпорядження від 19.07.2017 про перерахунок пенсії та рішенням №912100808744 від 08.07.2019.
Щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04.11.1976р. по 11.09.1978р.
В листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №494-31694/М-01/8-0400/23 від 06.01.2023 року, зазначено, що запис про дату та номер наказу про звільнення зроблено іншим чорнилом та виправлено дату звільнення, які не завірені належним чином, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 року №162.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 04.11.1976 року, Південний Гірничо-збагачувальний комбінат ім. XXV з'їзду КПРС:
- запис 1 - 04.11.1976 - прийнята поваром 4р їдальні №21 (наказ 445к від 4.11.76р.);
- запис 2 - 11.09.1978 - звільнена за ст.38 КЗпП УРСУ (за власним бажанням) (наказ 579-к від 11.09.1978р.).
Відповідно до положень Порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженого постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 та Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що в трудовій книжці роботодавцем заповнено із порушенням відомості про особу в трудовій книжці.
Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів про особу трудовій книжці.
Враховуючи наведене, суд вважає, що це не може бути підставою для відмови позивачу для визначення загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки внесення записів до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
Положеннями Закону 1058-ІУ, підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача.
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 04.11.1976р. по 11.09.1978р., що зазначений в трудовій книжці НОМЕР_2 від 04.11.1976 року, носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області викладена в листі №494-31694/М-01/8-0400/23 від 06.01.2023 року в частині незарахування періоду роботи з 04.11.1976р. по 11.09.1978р. до страхового стажу позивача є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 04.11.1976р. по 11.09.1978р., суд зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Враховуючи визнання протиправною відмови ГУ ПФУ в Дніпропетровській області викладеної в листі №494-31694/М-01/8-0400/23 від 06.01.2023 року в частині незарахування періоду роботи з 04.11.1976р. по 11.09.1978р. до страхового стажу позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 04.11.1976 року, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу роботи позивача період роботи з 04.11.1976р. по 11.09.1978р. відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 04.11.1976 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровської області врахувати заробіток за період 01.07.2015 по 31.05.2017.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою цієї статті передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
В листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №494-31694/М-01/8-0400/23 від 06.01.2023 року, зазначено, згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування сплата страхових внесків за червень 2017 року була відсутня. Отже для перерахунку заробітку за період з 01.07.2015 по 31.05.2017 відсутні підстави.
Проте, у доданих до позову Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування містяться відомості про суму заробітку ОСОБА_1 за 2000-2021рр. та зокрема за спірний період 2015-2017, де наявна позначка про сплату ПрАТ "Суха Балка" страхових внесків за весь період з січня 2015 по грудень 2017. Сплата страхових внесків за червень 2017 року наявна.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно зі статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює особа (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Підставою для неврахування заробітної плати за період 01.07.2015 по 31.05.2017 відповідачем зазначено, про відсутність сплата страхових внесків за червень 2017 року.
Сплата ПрАТ "Суха Балка" страхових внесків за позивача за червень 2017 року підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що у разі невиконання ПрАТ "Суха Балка" обов'язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України, починаючи з 2015 року, позивач позбавлена соціальної захищеності за час роботи на вказаному підприємстві у спірний період (01.07.2015 по 31.05.2017), що є неприпустимим і таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 638/5795/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а та від 02 серпня 2022 року у справі № 540/4616/20.
Обов'язок щодо сплати страхового внеску та обов'язок з його нарахування покладено саме на страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено на страхувальника.
Позивач не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди не може бути підставою для неврахування заробітної плати, з якої не нараховані страхові внески, при перерахунку пенсії застрахованій особі.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З метою захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування заробітної плати позивача за період з 01.07.2015 по 31.05.2017 для обчислення пенсії та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням для обчислення пенсії заробітної плати позивача за період її страхового стажу з 01.07.2015 по 31.05.2017 та періоду роботи з 04.11.1976р. по 11.09.1978р., та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
Вирішуючи питання щодо дати проведення перерахунку, оскільки днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), то суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести перерахунок з 16.12.2022 року (дата реєстрації заяви позивача від 07.12.2022 року).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) викладену в листі №494-31694/М-01/8-0400/23 від 06.01.2023 року в частині незарахування періоду роботи з 04.11.1976р. по 11.09.1978р. до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 04.11.1976р. по 11.09.1978р. відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 04.11.1976 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) щодо неврахування заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за період з 01.07.2015 по 31.05.2017 для обчислення пенсії при її перерахунку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 16.12.2022 року з урахуванням для обчислення пенсії заробітної плати за період з 01.07.2015 по 31.05.2017, та періоду роботи з 04.11.1976р. по 11.09.1978р., з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко