13 червня 2023 року Справа № 160/10827/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.05.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом обмеження підвищення-доплати до пенсії за статус інваліда війни II групи у фіксованому розмірі станом на 01.04.2019 року у незмінній величині 598,80грн. і за особливі заслуги перед Україною у фіксованому розмірі у незмінній величині 298,80грн. на місяць та їх виплати, як окремої складової обчислення загального розміру пенсії з 01.12.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням щорічних (двічі на рік) змін мінімального прожиткового мінімуму для непрацездатних та щомісячної 40% доплати до пенсії за статус особи з інвалідністю II групи і 20% доплати за особливі заслуги перед Україною, відповідно до ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII, Закону України «Про особливі заслуги перед Україною», ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, як окремі складові пенсії, що підлягають подальшому перерахунку і виплаті згідно зміни у часі розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними та безпідставними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перегляду ними рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2021 року щодо....“Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру відповідно Довідки УСБ України в Дніпропетровській області у розмірі 90% грошового забезпечення”, яке вони переглянули на свою користь, обмежив пенсію ОСОБА_1 максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату заборгованості недоплати до пенсії без обмеження її максимального розміру з квітня 2019 року по червень 2023 року і надалі виплачувати згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2021 року по справі №160/11746/20.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
На виконання вимог вказаної ухвали суду від 24.05.2023 року позивачем 08.06.2023 року подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що позивачем було надано разом із позовною заявою докази більш пізнього звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ніж 17.01.2022р., тобто після отримання первинної відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.01.2022 року за вих.№1838-39881/Т-01/8-0400/22 на звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку його пенсії, дії з проведення якого оскаржуються у цій справі, а саме: заява позивача від 24.03.2023р. за №12614/Т-400-23 і відповідь відповідача на неї від 21.04.2023р. за №17890-12614/Т-01/8-0400, на які є посилання і у тексті позовної заяви. Відтак, причиною звернення позивача до суду став саме лист-відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.04.2023 року за вих.№17890/12614/Т-01/8-0400/23, позаяк інші документи які були додані до позовної заяви, є лише аналітичним матеріалом показу роботи Пенсійного фонду.
Відповідно до п.8 ст.171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Дослідивши подану заяву позивача про поновлення процесуального строку, суд повторно наголошує, що відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
При цьому, суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, вжиття конструкції "повинен був дізнатись" в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
У постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 суд Касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Крім того, Судова палата звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Так, оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З позовної заяви слідує, що позивачем оскаржуються дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про які позивач дізнався у грудні 2021 року, у зв'язку із чим ОСОБА_1 первинно звернувся до відповідача з відповідною заявою від 21.12.2021 року, у відповідь на яку листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.01.2022 року за вих.№1838-39881/Т-01/8-0400/22 позивачеві було повідомлено про те, яким саме чином здійснюється розрахунок його пенсії з 01.12.2021р. із наданням копій розрахунку пенсії та розрахунку на доплату до пенсії, та повідомлено про можливість звернення до суду у разі незгоди з таким розрахунком.
Отже, з саме листа відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.01.2022 року за вих.№1838-39881/Т-01/8-0400/22 ОСОБА_1 стало відомо про порушення його прав.
Доказів більш пізнього отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.01.2022 року за вих.№1838-39881/Т-01/8-0400/22, ніж він датований, а саме: 17.01.2022р., позивач не надав та не зазначив ані з позовною заявою, ані з заявою про поновлення строку звернення до суду.
Відтак, строк звернення до суду з позовною заявою про оскарження спірних дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача, про які останній безпосередньо дізнався вже 17.01.2022р., обраховується саме з цієї дати.
Водночас з цією позовною заявою позивач звернувся до суду лише 19.05.2023р., що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції суду.
Отже, звернувшись до суду 19.05.2023р. з позовом, в якому заявлено позовні вимоги щодо оскарження дій відповідача, про порушення якими своїх прав позивач безпосередньо дізнався 17.01.2022р. з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.01.2022 року за вих.№1838-39881/Т-01/8-0400/22, яким позивачеві було повідомлено яким чином здійснюється розрахунок його пенсії з 01.12.2021р. із наданням копій розрахунку пенсії та розрахунку на доплату до пенсії, ОСОБА_1 значно пропустив встановлений ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, який у цьому випадку сплинув 17.07.2022р.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведені нормі кореспондують приписи ч.6 ст.161 КАС України, якою визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас, ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду з цим позовом, на які позивач посилається у заяві про поновлення строку звернення до суду як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Так, позивач у своїй заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду помилково вважає, що строк звернення до суду має обраховуватися саме з дати останнього отриманого ним листа-відповіді пенсійного органу, а саме від 21.04.2023 року, в той час, як такий строк обчислюється саме з дати первинної відмови відповідача, яка у даному випадку датована 17.01.2022р., про що і було зауважено в ухвалі суду від 24.05.2023 року про залишення позовної заяви без руху.
При цьому суд повторно наголошує, що здійснення позивачем подальшого листування з відповідачем зі спірного питання, після того, як ОСОБА_1 вже дізнався з первинного листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.01.2022 року за вих.№1838-39881/Т-01/8-0400/22 про вчинення останнім оскаржуваних дій щодо перерахунку пенсії позивача, не змінює момент з якого позивач дізнався (міг та повинен був дізнатися) про порушення оскаржуваними діями відповідача своїх прав, та, відповідно, і дати відліку строку на звернення до суду з позовом про оскарження таких дій.
Таким чином, доводи, зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, не можуть свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки жодних перешкод щодо своєчасного звернення позивачем задля захисту своїх порушених прав до суду об'єктивно не існувало і позивачем це не спростовано.
Позивачем не зазначено та не підтверджено жодними доказами існування будь-яких поважних причин, що могли зумовити пропуск цього строку.
Отже, звернувшись до суду з позовом 19.05.2023р., позивач значно пропустив строк звернення до суду, встановлений ст.122 КАС України.
Водночас позивачем не надано жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду у визначений КАС України строк.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Разом з цим, ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
За таких обставин, суд вважає, що підстави, зазначені позивачем у заяві від 08.06.2023р., не є поважними, а тому така заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
В силу приписів частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві, також і у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду слід відмовити, а позовну заяву ОСОБА_1 - повернути позивачеві.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 121-123, п.п.1, 9 ч.4 ст.169, ст.248 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова