Справа № 569/3474/23
15 червня 2023 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,
за участі секретаря судового засідання Янок М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення боргу за договорами позики,
учасники справи в судове засідання не з'явились
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами позики від 17.01.2022 та 11.01.2022 у розмірі 236 460, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.01.2022 відповідач позичив у нього 4000,00 доларів США, що по комерційному курсу становить 112 600,00 грн. Вказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Вовк Н.П. і зареєстровано в реєстрі за №19. Згідно з п.2 договору, позики відповідач зобов'язувався повернути всю суму боргу до 17.01.2023. Грошова сума позичалася під 5% щомісячних. Крім того, вказує що відповідач позичав у нього згідно нотаріально посвідченого договору позики від 11.01.2022 суму 50 670,00 грн (еквівалент 1800 доларів США), за умовами якого позика мала бути повернута до 17.01.2022.
За двома договорами відповідач заборгував позивачу: 112 600,00 грн по договору від 17.01.2022; 73190,00 грн - 5% місячних по договору від 17.01.2022; 50 670, 00 грн по договору від 11.01.2022, а всього на загальну суму - 236 460,00 грн.
Ухвалою суду від 07.04.2023 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.05.2023.
10.05.2023 розгляд справи було відкладено на 15.06.2023.
В судове засідання позивач не з'явився, його представником подано заяву про розгляд справи без їхньої участі, щодо заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоч про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.
Відповідно до вимог ст.190 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Ухвала суду від 07.04.2023 разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів, відповідно до вимог ст. 190 ЦПК України, були направлені на адресу відповідача, за якою останній згідно з відповіддю з Управління державної Міграційної служби в Рівненській області зареєстрований, повернулися до суду відміткою пошти про причини невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відтак, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно зі ст.ст. 12,13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно з договором позики від 17.01.2022, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Вовк Н.П., зареєстрованим в реєстрі за №19, відповідач від позивача отримав позику в розмірі 4000,00 доларів США, що за курсом становить 112 600,00 грн, які зобов'язувався повернути до 17.01.2023.
За умовами п.2 договору позики від 17.01.2022, грошова сума позичається під 5% щомісячних.
Крім того, відповідно до договору позики від 11.01.2022, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Вовк Н.П., та зареєстрованим в реєстрі за №18, відповідач від позивача отримав позику в розмірі 50 670,00грн (еквівалент 1800 доларів США). Згідно положень п.1 договору позики від 11.01.2022, позика мала бути повернута до 17.01.2023.
У визначені строки борг за договорами позики від 17.01.2022 та 11.01.2022 відповідач не повернув. Доказів зворотнього суду не подано.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по фактично отриманих відповідачем в борг коштів за договорами позики від 11.01.2022 та від 17.01.2022 в сумі 163 270, 00 грн (112 600, 00 грн + 50 670, 00 грн), які не були повернуті та розрахунок заборгованості по якій відповідачем не спростований належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Водночас, щодо нарахованої заборгованості відповідачу за відсотками за договором позики від 17.01.2022 в сумі 73 190, 00 грн слід зазначити, що вказаним договором встановлено строк повернення боргу - 17.01.2023 та що грошова сума позичається під 5% щомісячних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала на існування двох різних значень терміну «користування чужими грошовими коштами». Перше це отримання боржником можливості правомірно платити кредитору борг протягом визначеного часу. Друге значення прострочка грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, однак неправомірно не платить їх.
Велика Палата ВС прийшла до висновку, що наслідком неправомірного користування чужими коштами, тобто прострочки виконання грошового зобов'язання (як договірного так і не договірного), є нарахування процентів річних у відповідності до ч. 2 статті 625 ЦК України. Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати виплату процентів, розмір яких визначено законом або договором за правилами ч. 1 статті 1048 ЦК України.
Враховуючи викладене, визначальним у застосуванні наведених вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання зобов'язання. До цього моменту можливо нарахування процентів як плати, згідно до частини першої статті 1048 ЦК України, після цього моменту нараховуються проценти річні у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України.
Отже, за умовами укладеного між сторонами договору позики від 17.01.2022 сторони визначили остаточну дату повернення позики - 17.01.2023. Тобто, з 18.01.2023 припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором позики. Доказів, що відбулась пролонгація договору, позивач не надав, і матеріали справи таких відомостей не містять.
Суд також бере до уваги, що прохальна частина позовної заяви не містить вимог позивача щодо стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми, в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому суд не в праві виходити за межі заявлених позивачем вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути проценти за користування позикою в розмірі 5% щомісячнихв межах строку позики в сумі 67 560,00 грн (112 600, 00 грн х 5 % х 12 місяців).
За таких обставин позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики слід задовольнити частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2 308, 30 грн (230 830, 00 грн х 2 364, 60 грн /236 460, 00 грн).
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики задовольнити частково
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 17.01.2022 та 11.01.2022 у розмірі 230 830, 00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 308, 30 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне судове рішення складене та підписане 16.06.2023.
Суддя Левчук О. В.