Справа № 544/1163/23
4-с/544/2/2023
13 червня 2023 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді Сайко О.О.,
за участі секретаря Костенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пирятині скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2023 до суду звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) та зобов'язання вчинити певні дії.
Скаргу мотивовано тим, що на виконанні Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебували виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в сумі 2796 грн. 53 коп, а також 40 грн. 50 коп. судових витрат, що були сплачені стягувачем при подачі заяви. Виконавче провадження №12379706 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-н-79 від 17 липня 2008 року, яке 25 червня 2009 року на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу. Виконавче провадження №20641353 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-н-79 від 01 серпня 2008 року, яке 26 жовтня 2011 року на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу.
По вказаним виконавчим провадженням було накладено арешт на все майно в межах суми звернення стягнення, яке належить ОСОБА_1 . Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на підставі постанови ВДВС Пирятинського РУЮ (ВП 12379706) від 16.04.2009 на майно ОСОБА_2 накладено арешт та зареєстровано 17 квітня 2009 року за номером обтяження 8655231 Полтавською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Крім того, відповідно цього витягу, на все нерухоме майно скаржника накладено арешт згідно постанови ВДВС Пирятинського РУЮ (ВП 20641353) від 09.08.2010 та зареєстровано 22 жовтня 2010 року за номером обтяження 10395740 Полтавською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
На звернення скаржника до Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі було отримано відповідь, згідно якої у відділі не перебуває відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , а виконавчі документи по переліченим вище провадженням повернуті стягувачу та станом на дату звернення повторно не пред'являлись.
Тобто 25 червня 2009 року та 26 жовтня 2011 року виконавчі документи по вказаним виконавчим провадженням повернуті стягувачу і до цього часу повторно не пред'являлись, а питання про скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 не вирішено. Отже, строки пред'явлення до примусового виконання по цим виконавчим провадженням давно сплинули, Пирятинський ВДВС самостійно не вирішив питання про скасування арешту з майна, тому скаржник вимушений звернутись за захистом своїх прав до суду.
Іншими словами, строки пред'явлення виконавчих документів до виконання по зазначеним виконавчим провадженням на даний час давно сплинули, а накладений арешт на майно скаржника для забезпечення реального виконання цього рішення суду фактично не застосовується, тому наявне обмеження щодо майна ОСОБА_1 є незаконним.
09 грудня 2017 року скаржником на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором по судовому наказу 2-н-79/2018 було перераховано кошти в сумі 2838 грн. Тобто заборгованість ОСОБА_1 по обом виконавчим провадженням №12379706 та №20641353 стосовно примусового виконання виконавчого листа №2-н-79 повністю погашена і підстави для подальшого обтяження його майна відсутні.
Просить визнати неправомірною бездіяльність уповноважених посадових осіб Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) щодо незняття арешту, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_1 відповідно до постанови ВП 12379706 від 16 квітня 2009 року.Зобов'язати уповноважених посадових осіб Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) зняти арешт, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 відповідно до постанови ВП 12379706 від 16 квітня 2009 року, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження реєстраційний номер 8655231, зареєстроване 17 квітня 2009 року Полтавською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Визнати неправомірною бездіяльність уповноважених посадових осіб Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) щодо незняття арешту, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_1 відповідно до постанови ВП 20641353 від 09 серпня 2010 року. Зобов'язати уповноважених посадових осіб Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) зняти арешт, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 відповідно до постанови ВП 20641353 від 09 серпня 2010 року, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження реєстраційний номер 10395740, зареєстроване 22 жовтня 2010 року Полтавською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
У судове засідання скаржник та його представник не з'явилися, від представника скаржника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, скаргу підтримують та просять її задовольнити.
Представник Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність
Представник заінтересованої особи - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляди справи повідомлений належним чином .
Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до наступного.
Згідно судового наказу, виданого 17.07.2008 Пирятинським районним судом Полтавської області в справі № 2-н-79/2008 стягнуто на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 2796 грн. 53 коп, а також 40 грн 50 коп. судових витрат (а.с.17).
По примусовому виконанню судового наказу №2-н-79/2008 від 17 липня 2008 року, 16.04.2009 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №12379706 ( з накладенням арешту на майно боржника) (а.с.10-11).
25 червня 2009 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» ( відсутність у боржника доходів та майна, на яке можна звернути стягнення) виконавчий лист у вказаному виконавчому провадженні повернуто стягувачу (а.с.10-11).
Повторно, після пред'явлення виконавчого документу стягувачем для примусового виконання судового наказу №2-н-79/2008 від 17 липня 2008 року, 09.08.2010 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №20641353 ( з накладенням арешту на майно боржника) (а.с.8).
26 жовтня 2011 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист у вказаному виконавчому провадженні повернуто стягувачу (а.с.7-9).
По вказаним виконавчим провадженням було накладено арешт на все майно в межах суми звернення стягнення, яке належить ОСОБА_1 . Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на підставі постанови ВДВС Пирятинського РУЮ (ВП 12379706) від 16.04.2009 на майно ОСОБА_2 накладено арешт та зареєстровано 17 квітня 2009 року за номером обтяження 8655231 Полтавською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Крім того, відповідно цього витягу, на все нерухоме майно скаржника накладено арешт згідно постанови ВДВС Пирятинського РУЮ (ВП 20641353) від 09.08.2010 та зареєстровано 22 жовтня 2010 року за номером обтяження 10395740 Полтавською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (а.с.15).
На звернення скаржника до Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі було отримано відповідь, про те, що у відділі не перебуває відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , а виконавчі документи по переліченим вище провадженням повернуті стягувачу та станом на дату звернення повторно не пред'являлись (а.с.13-14).
09 грудня 2017 року скаржником на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором по судовому наказу 2-н-79/2018 було перераховано кошти в сумі 2838 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять вісім гривень) (а.с.16). Тобто заборгованість ОСОБА_1 по обом виконавчим провадженням №12379706 та №20641353 стосовно примусового виконання виконавчого листа №2-н-79/2008 повністю погашена.
Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність відділу державної виконавчої служби та зобов'язання вчинити певні дії щодо зняття всіх арештів відносно боржника, ОСОБА_1 посилається на те, що строки пред'явлення до примусового виконання по цим виконавчим провадженням давно сплинули, а Пирятинський ВДВС самостійно не вирішив питання про скасування арешту з майна, тому наявне обмеження щодо майна ОСОБА_1 є незаконним.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на момент повернення виконавчого документу) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Однак, пункт 9 частини 1 стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).
За змістом положень частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.
Ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по обом виконавчим провадженням №12379706 та №20641353 стосовно примусового виконання виконавчого листа №2-н-79/2008 повністю погашена.
При цьому державним виконавцем не надано доказів щодо винесення та примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .
Вказані обставини свідчать про відсутність обґрунтованих підстав для продовження арешту на майно боржника.
Суд зазначає, що у діях державного виконавця немає порушень норм Закону України «Про виконавче провадження», однак права боржника розпорядження належним йому майном залишаються необґрунтовано обмеженими, не дивлячись на повне виконання судового рішення. Тому з метою відновлення прав ОСОБА_1 , які не має можливості відновити державний виконавець у закінченому виконавчому провадженні, суд дійшов висновку про скасування арештів, накладених на майно боржника.
Суд також зазначає, що державний виконавець не наділений повноваженнями поза межами виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії. Приймаючи до уваги, що виконавчий документ повернуто стягувачу 26.10.2011 та повторно не пред'являвся до виконання, будь-які виконавчі дії виконавча служба не вправі була проводити.
З огляду на обставини справи, суд не знаходить підстав для визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) та зобов'язувати уповноважених осіб відділу зняти ареш з майна боржника.
Враховуючи неможливість на теперішній час провести державним виконавцем дій щодо зняття арешту відносно боржника ОСОБА_1 через повне виконання судового наказу Пирятинського районного суду від 27.07.2008 №2-н-79/2008, суд вважає за необхідне, захистити право ОСОБА_1 шляхом скасування існуючих обтяжень майна заявника.
Керуючись ст.ст.447,451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати арешт в рамках виконавчого провадження №12379706, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до постанови у ВП 12379706 державного виконавця ВДВС Пирятинського РУЮ від 16 квітня 2009 року (реєстраційний номер 8655231 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
Скасувати арешт в рамках виконавчого провадження №20641353, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до постанови у ВП 120641353 державного виконавця ВДВС Пирятинського РУЮ від 09 серпня 2010 року (реєстраційний номер 10395740 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
У іншій частині у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - О.О. Сайко