вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
06.06.2023 Справа № 917/185/23
за позовною заявою Приватного підприємства "Виробничо-конструкторське об'єднання "Маанс" вул. Грушевського, 28, Здолбунів, Рівенський р-н, Рівенська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Край" вул. Лохвицька 29, Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300
про визнання недійсним третейського застереження в договорі поставки
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явилися
Від відповідача: Войцехівський О.В.
01.02.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Виробничо-конструкторське об'єднання "Маанс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Край" про визнання недійсним третейського застереження в договорі поставки.
Ухвалою від 14.02.2023р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 07.02.23.
Ухвалою від 07.03.2023р. суд постановив відкласти підготовче засідання у справі на 30.03.23.
15.03.23 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив у повному обсязі.
29.03.23 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 30.03.2023р. суд постановив відкласти підготовче засідання у справі на 13.04.23, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
15.03.23 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 13.04.23 суд постановив відкласти підготовче засідання на 02.05.23, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
У підготовчому засіданні, 02.05.2023р., судом здійснено дії та з'ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 02.05.2023р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/185/23, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 06.06.2023.
06.06.23 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки він не може взяти участі у даному судовому засіданні як представник ПП'ВКО'МААНС» через зайнятість у іншому судовому засіданні.
Дослідивши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, з дотриманням завдань, принципів господарського судочинства (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України) та розумності строків для вчинення процесуальної дії (стаття 114 Господарського процесуального кодексу України), основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Отже, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, підставою для відкладення розгляду справи є наявність для цього обґрунтованих причин.
Відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.
В обґрунтування свого клопотання представник позивача посилається на неможливість взяти участь у даному судовому засіданні як представник ПП'ВКО'МААНС» через зайнятість у іншому судовому засіданні.
Проте суд зазначає, що відсутність представника не є підставою для відкладення розгляду справи, відповідно до норм ГПК України.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд у задоволенні клопотанні представника позивача про відкладення розгляду справи відмовляє.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
06.06.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяв участь представник відповідача, який проти позову заперечив.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засідання 06.06.23 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
10 червня 2021 року між Приватним підприємством «Виробничо - конструкторськеоб'єднання «МААНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - Край» було укладено договір поставки №06-м- 210610/1.
В абзаці 3 пункту 7.1 даного наказу вказано, що сторони прийшли до взаємної згоди про те, що третейський розгляд здійснюється Третейським судом в складі одного третейського судді, який призначається в порядку, передбаченому регламентом даного суду.
Позивач вказує, що станом на підписання договору поставки №06-м- 210610/1 від 10 червня 2021 року Приватне підприємство «Виробничо - конструкторське об'єднання «МААНС» не було ознайомлене з регламентом Третейського суду при Рівненській торгово - промисловій палаті.
За твердженням позивача, при підписані договору поставки №06-м- 210610/1 вимоги ч. 2 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» дотримані не були, а відтак відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» договір поставки №06-м- 210610/1 в частині третейського застереження є недійсним.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав на таке:
- Позивач та Відповідач уклали між собою третейську угоду у вигляді третейського застереження в Договорі поставки №06-М-210610/1 від 10.06.2021 (пункт 7.1. Договору поставки): Усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього Договору або у зв'язку з ним, в тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення підлягають остаточному розгляду в Третейському суді при Рівненській торгово-промисловій палаті, місцезнаходження якого за адресою: 33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 19 (далі - Третейський суд) відповідно до регламенту зазначеного суду. На підставі цієї третейської угоди підлягають розгляду також будь-які інші суперечки між Сторонами, які не виникають з зазначеного у попередньому абзаці цього пункту Договорі, але є наслідком визнання цього Договору недійсним, або таким, що не був укладений. Сторони прийшли до взаємної згоди про те, що третейський розгляд здійснюється Третейським судом, в складі одного третейського судді, який призначається в порядку, передбаченому регламентом зазначеного суду. Про місце проведення третейського розгляду Сторони повідомляються ухвалою суду. Мова третейського розгляду українська. Сторони не вважають за необхідне ведення протоколу засідання Третейського суду. Сторони дійшли згоди, що у випадку неявки Сторін або однієї Сторони на засідання Третейського суду суддя може розглянути спір без участі Сторони (Сторін) за наявними у справі документами (доказами). У разі неявки відповідача до суду він має право подати до суду письмовий відзив. Рішення Третейського суду буде остаточним і обов'язковим для Сторін. Сторони зобов'язуються добровільно виконувати рішення Третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони вважають такими, що отримані в день такої доставки, виклик на судове засідання представників Сторін, витребування додаткових документів та письмових матеріалів, тощо, направлений Третейським судом Сторонам на їх електрону адресу, смс-повідомлення на номер мобільного телефону, кур'єрським поштовим повідомленням Укрпошти та інших операторів зв'язку, повідомлення на вайбер, вацап, телеграм, телефонограмою чи в інший спосіб на вказані в договорі (контракті) або відзиві засоби зв'язку та номера телефонів представників Сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні за згодою Сторін, останній повинен повідомити нового кредитора або боржника про існування даного Третейського застереження. Ця угода укладена Сторонами на підставі й у відповідності зі статтями 1, 5, 6, 12 Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004 №1701-IV, статей 212, 626-628 Цивільного кодексу України;
- Положення про Третейський суд при Рівненській торгово-промисловій палаті затверджене постановою Президії Рівненської торгово-промислової палати від 06.10.2004 та зареєстроване Рівненським обласним управлінням юстиції 10.02.2005, свідоцтво №03-п.т.с.
- Регламент Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті затверджений постановою Президії Рівненської торгово-промислової палати від 06.10.2004 та зареєстрований Рівненським обласним управлінням юстиції 10.02.2005, свідоцтво №03-п.т.с.
- Вказані документи, як і сама інформація про третейський суд розміщені на офіційному загальнодоступному сайті Рівненської торгово-промислової палати за посиланням: https://www.rcci.rivne.com/services/юридичні-послуги/.
Тобто, робить висновок відповідач, якщо Договір поставки містить умову про те, що усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього Договору або у зв'язку з ним, в тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення підлягають остаточному розгляду в Третейському суді при Рівненській торгово-промисловій палаті відповідно до Регламенту зазначеного суду, то відповідно, сторони правочину є ознайомленими з таким Регламентом.
Крім того, зазначає відповідач, що Позивач не надав суду докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, а отже, не виконав обов'язок доказування передбачений статтею 74 ГПК України.
Також, відповідач повідомив суд, що:
- сторонами правочину вже було реалізовано п. 7.1. Договору поставки (третейське застереження), шляхом вчинення дій у третейському спорі, спрямованих на реалізацію прав та обов'язків, передбачених регламентом Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті, - представник ПП «ВКО «МААНС» приймав участь у третейському спорі, подавав відзив, пояснення, заяви, тощо.
- Рішенням Третейського суду при Рівненській Торгово-Промисловій палаті від 02.09.2022 у справі № 1/06-2021 р. задоволено позов ТОВ «Агро-Край» до ПП «ВКО «МААНС» про стягнення збитків, неустойки, витрат по оплаті третейського збору, витрат на професійну правничу допомогу задоволено, стягнуто 376 356,00 грн. неустойки, 25 000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 4 892, 63 грн. витрат по третейському збору.
- ПП «ВКО «МААНС» участь у третейському спорі приймало, подавало відзив на позовну заяву, заяви, клопотання, про відсутність компетенції Третейського суду не вказувало, як і про неознайомлення з Регламентом такого суду.
- Окрім того, в матеріалах третейської справи міститься роздруківка електронного листа, що надана ПП «ВКО «МААНС», про отримання ним регламенту Третейського суду в 2020 році.
- ТОВ «Агро-Край» звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою від 20.09.2022 про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 02.09.2022 у справі №01/06-2021 р. (справа № 874/14/22)
- Одночасно, ПП «ВКО «МААНС» подало заяву про скасування вказаного рішення третейського суду в якій посилалось на те, що склад третейського суду, яким прийнято рішення не відповідав вимогам закону (справа №874/11/22).
- Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2023 провадження у справі №874/14/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду було зупинене до набрання законної сили ухвали Північно західного апеляційного господарського суд від 18.10.2022 р. у справі № 874/11/22.
- Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 заяву ПП «ВКО «МААНС» про скасування рішення Третейського суду при Рівненській ТПП від 02.09.2022 у третейській справі № 1/06-2021 р. задоволено, рішення третейського суду скасовано.
- Ухвалою Верховного Суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №874/11/22 за апеляційною скаргою ТОВ «Агро-Край».
- 15.02.2023 до Верховного Суду від представника ПП «ВКО «МААНС» надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, в якому останнє зазначало, що на розгляді Господарського суду Полтавської області знаходиться справа № 917/185/23 про визнання третейського застереження у п. 7.1 договору поставки, укладеного між ТОВ «Агро-Край» та ПП «ВКО «МААНС» недійсним.
- Постановою Верховного Суду від 21.02.2023 у справі №874/11/22 апеляційну скаргу ТОВ «Агро-Край» задоволено, ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви ПП «ВКО «МААНС» про скасування рішення Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 02.09.2022 у справі №1/06-2021 р.
- Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №874/14/22 поновлено провадження за заявою ТОВ «Агро-Край» про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті від 02.09.2022 у справі № 01/06-2021 р. та призначено справу до розгляду на 23.03.2023.
Таким чином, на думку відповідача, єдиною метою подання позовної заяви у цій справі є вчинення дій спрямованих на невиконання рішення Третейського суду при Рівненській Торгово-Промисловій палаті від 02.09.2022 у справі № 1/06-2021 р.
З огляду на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач у відповіді на позов вказав таке:
- Пункт 7.1. договору поставки №06-М- 210610/1 у вигляді третейського застереження має бути визнано недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як такий, що не відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди", зокрема, через відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація про Третейський суд при Рівненській торгово - промисловій палаті (копію витягу з ЄДР долучаємо), а тому такий Третейський суд не відповідає ознакам постійно діючого третейського суду, так як діє з порушенням ст.9 Закону України "Про третейський суд" та ст.20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", що унеможливлює ідентифікацію цього постійного діючого третейського суду як такого.
Більше того Третейський суд при Торгово-промисловій палаті не є відокремленим підрозділом ТПП. Інформація наявна на сайті Рівненської торгово - промислової палати свідчить лише, що Рівненська торгово - промислова палата надає юридичні послуги.
Вказане застереження порушує права на судовий захист, гарантованих статтями 55, 124 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України та статтею 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" і на суперечність спірної третейської угоди , згідно з якими сторони домовилися у разі не вирішення спорів шляхом переговорів вирішувати їх в судовому порядку, Позивач просить задовольнити позов та визнати недійсною третейську угоду у вигляді, викладеного в пункті 7.1. договору поставки №06-М- 210610/1 третейського застереження.
- позивач не погоджується з рекомендацією Відповідача про застосування господарським судом підхід подібний до викладеного у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 по справі №927/976/17 (якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента), оскільки у кожній справі суди виходять з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.
Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов'язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов'язань чи фактичним учиненням взаємнопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов'язків) його сторонами.
Цивільний кодекс України (ст. 204) установлює презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
За частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
Відповідно ч. 1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з Законом України "Про третейські суди": - до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (стаття 1); - третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин (стаття 2); - юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав; - в Україні можуть утворюватися та діяти, зокрема, постійно діючі третейські суди, які утворюються без статусу юридичної особи (стаття 7).
У статті 12 даного Закону визначено, щоТретейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Судом встановлено, що оспорюване третейське застереження в договорі поставки міститься безпосередньо в тексті укладеного і підписаного сторонами договору, що узгоджується з зазначеними приписами статті 12 Закону України "Про третейські суди". Так, у договорі (пункт 7.1) сторонами визначено, що усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього Договору або у зв'язку з ним, в тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення підлягають остаточному розгляду в Третейському суді при Рівненській торгово-промисловій палаті, місцезнаходження якого за адресою: 33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 19 (далі - Третейський суд) відповідно до регламенту зазначеного суду. На підставі цієї третейської угоди підлягають розгляду також будь-які інші суперечки між Сторонами, які не виникають з зазначеного у попередньому абзаці цього пункту Договорі, але є наслідком визнання цього Договору недійсним, або таким, що не був укладений. Сторони прийшли до взаємної згоди про те, що третейський розгляд здійснюється Третейським судом, в складі одного третейського судді, який призначається в порядку, передбаченому регламентом зазначеного суду.
Позивач, звертаючись до суду з позовом вказує, що станом на підписання договору поставки №06-м- 210610/1 від 10 червня 2021 року Приватне підприємство «Виробничо - конструкторське об'єднання «МААНС» не було ознайомлене з регламентом Третейського суду при Рівненській торгово - промисловій палаті.
За твердженням позивача, при підписані договору поставки №06-м- 210610/1 вимоги ч. 2 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» дотримані не були, а відтак відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» договір поставки №06-м- 210610/1 в частині третейського застереження є недійсним.
Разом з тим, суд звертає увагу, що укладаючи Договір, який містить третейське застереження, позивач погодив, зокрема, порядок розгляду спору Третейським судом відповідно до Регламенту, тому, добросовісно користуючись своїми правами, не був позбавлений права ознайомитися з регламентом Третейського суду при Рівненській торгово- промисловій палаті.
Суд враховує, що в договорі поставки №06-м- 210610/1 відсутня вказівка про визначення та визнання Регламенту третейського суду невід'ємною частиною договору. Обов'язковості додання до договору поставки, який містить спірне третейське застереження, відповідного Регламенту, так само як і надіслання або надання його відповідачем позивачеві, ні вказаним Законом, ні самим договором також не передбачено.
Крім того, суд зауважує, що Положення про Третейський суд при Рівненській торгово-промисловій палаті затверджене постановою Президії Рівненської торгово-промислової палати від 06.10.2004 та зареєстроване Рівненським обласним управлінням юстиції 10.02.2005, свідоцтво №03-п.т.с.
Регламент Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті затверджений постановою Президії Рівненської торгово-промислової палати від 06.10.2004 та зареєстрований Рівненським обласним управлінням юстиції 10.02.2005, свідоцтво №03-п.т.с.
Вказані документи, як і сама інформація про третейський суд розміщені на офіційному загальнодоступному сайті Рівненської торгово-промислової палати за посиланням: https://www.rcci.rivne.com/services/юридичні-послуги/.
При дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку, що зміст спірної третейської угоди не суперечить чинному законодавству. Сторони безпосередньо у третейській угоді визначили та погодились на застосування Регламенту Третейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті, що свідчить про ознайомлення сторін з останнім та безпосередню обізнаність з його змістом.
Тобто, якщо Договір поставки містить умову про те, що усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього Договору або у зв'язку з ним, в тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення підлягають остаточному розгляду в Третейському суді при Рівненській торгово-промисловій палаті відповідно до Регламенту зазначеного суду, то відповідно, сторони правочину є ознайомленими з таким Регламентом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 дійшла висновку про те, що господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд не вбачає підстав для підтвердження твердження позивача, що при підписані договору поставки №06-м- 210610/1 вимоги ч. 2 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» дотримані не були, а відтак відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» договір поставки №06-м- 210610/1 в частині третейського застереження є недійсним.
Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.
Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: належності, допустимості, достовірності, достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини третьої статті 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою статті 76 ГПК України.
Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмета доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, а отже, не виконав обов'язок доказування передбачений статтею 74 ГПК України.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.06.23 р.
Суддя Киричук О.А.