"12" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1389/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,
розглянувши справу № 916/1389/23
за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Романішеної Елеонори Василівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 39 940,69 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Позивач, Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Романішеної Елеонори Василівни про стягнення 39 940,69 грн, з яких: 35 338,02 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 1 442,67 грн загального залишку заборгованості за процентами; 3 160,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором N20.26.0000000169 від 24.12.2020.
Ухвалою від 10.04.2023 позовну заяву (вх. № 1443/23 від 23.03.2023) Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: зазначення правильного поштового індексу відповідача; належних доказів відправлення позовної заяви з додатками відповідачу (з урахуванням правильного поштового індексу відповідача).
19.04.2023 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою від 24.04.2023 позовну заяву (вх. № 1443/23 від 05.04.2023) Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1389/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.05.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подання.
Протокольною ухвалою від 15.05.2023 судове засідання відкладено на 12.06.2023.
У судове засідання позивач не з'явився, між тим, у позовній заяві не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, явку представника не забезпечив, відзиву до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвала, постановлена в порядку ст. 120 ГПК України, які під час розгляду справи надсилалися судом на юридичну адресу відповідача рекомендованими листами, повернулися до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд зауважує, що згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Отже, оскільки ухвали суду направлялася за належною адресою відповідача і повернуті поштою у зв'язку із відсутністю адресата, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, прийняття позовної заяви до розгляду, а також про дату, час та місце слухання справи.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
12.06.2023 складено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
24.12.2020 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" та Фізичною особою-підприємцем Романішеною Елеонорою Василівною як позивальником було укладено Кредитний договір N20.26.0000000169, в якому було визначено істотні умови кредитування, зокрема:
- вид кредиту - строковий кредит (п. А1. Договору);
- ліміт цього Договору: у розмірі 100 000,00 (сто тисяч гривень нуль копійок) на фінансування поточної діяльності (п. А2. Договору);
- термін повернення кредиту 23 грудня 2021 р. позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору) (п. А3. Договору);
- за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 18,90% (вісімнадцять цілих дев'яносто сотих) % річних
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Господарські зобов'язання також можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частинами 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У відповідності з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1048 передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ч. 1 ст. 1056-1 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що 24.12.2020 позивач належним чином виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача 100 000,00 грн кредитних коштів, що підтверджується меморіальним ордером № TR.16260280.25378.70198 від 24.12.2020 (а.с. 14).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково погасив кредитну заборгованість.
Позивач зауважив, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору за відповідачем рахується заборгованість, а саме: 35 338,02 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 1 442,67 грн загальний залишок заборгованості за процентами; 3 160,00 грн загальний залишок заборгованості за винагородою.
У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем 35 338,02 грн заборгованості за тілом кредиту та 1 442,67 грн заборгованості за процентами, у зв'язку з чим суд, перевіривши розрахунок вказаної кредитної заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем погашень згідно наявної у матеріалах справи виписки по рахунку (а.с. 11-12), задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 160,00 грн заборгованості за винагородою суд зазначає таке.
Пунктом А10. Договору було визначено, що позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% (нуль цілих сімдесят дев'ять сотих) від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Слід зазначити, що винагорода, передбачена умовами Договору, є винагородою Банку, яка сплачується за кредитне обслуговування.
Законодавством не визначено можливість отримання Банком інших винагород за надання кредиту, окрім процентів за користування ним. Нарахування комісії, як плати за обслуговування кредиту Банком, є незаконним, не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.12.2018 р. у справі № 695/3474/17.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 160,00 грн заборгованості за винагородою.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 471,65 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080) до Фізичної особи-підприємця Романішеної Елеонори Василівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 39 940,69 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Романішеної Елеонори Василівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080) 35 338,02 грн заборгованості за тілом кредиту, 1 442,67 грн заборгованості за процентами, 2 471,65 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 12 червня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 16 червня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков