65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2587/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., розглядаючи заяву про арешт судна для забезпечення морської вимоги (вх. №ГСОО 4-35/23 від 15.06.2023р.), подану Telia Aqua Marine Limited ( John Kennedy, Iris House, Floor,3 3106, Cyprus, реєстраційний номер у реєстрі Кіпру: НЕ 26105) про вжиття заходів забезпечення позову відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) - Unicorn Trade LTD. (Turgut Ozal Bulvari 36/13, Yenisehir Mah, Tem Yanyol Sok, 34779 Istanbul, Turkey)
Заява Telia Aqua Marine Limited про арешт судна для забезпечення морської вимоги (вх. №ГСОО 4-35/23 від 15.06.2023р.) розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Встановив: 15.06.2023р. Компанія “Telia Aqua Marine Limited” звернулась до господарського суду Одеської області із заявою про арешт судня для забезпечення морської вимоги до Unicorn Trade LTD., в якій заявник просить суд: накласти арешт на судно “UNI TRADER” (ІМО 9175169), зареєстрованим власником якого є компанія “Unicorn Trade LTD.”, та яке прямує до акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023р. (час закінчення автоматизованого розподілу 17:00:13), заяву вх. №ГСОО 4-35/23 передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.
В обґрунтування поданої заяви, заявником було зазначено суду, що морська вимога ґрунтується на факті виникнення збитків, завданих компанії “Telia Aqua Marine Limited” в результаті аварійної морської події, яка сталася у акваторії м. Василіко, Кіпр, 22 серпня 2021 року та сума морської вимоги, що є збитками, завданими діями боржника, складається із 411190,00 євро - матеріальні збитки, яких завдав боржник заявнику в результаті аварійної морської події.
За посиланням заявника, загальна сума морської вимоги складає 411190,00 євро, яка підтверджується розрахунком втраченої риби та неотриманого прибутку. Також, сума морської вимоги підтверджується судовим рішенням Верховного Суду Кіпру Адміралтейської юрисдикції від 22.02.2023р. за позовом Telia (Vasiliko) Limited щодо судна “UNI TRADER” проти до Unicorn Trade LTD, яке ходить під прапором Панами та на день винесення судового рішення стояло на якорі у Васіліко.
Заявником зазначалось, що Верховний Суд Кіпру дійшов висновку, що судно Unicorn Trade LTD. несе відповідальність за спричинення аварії, аварія сталася через те, що судно відхилилось від курсу. Це не був випадок, коли судно Unicorn Trade LTD. не несло відповідальності, а аварія сталась через дії чи бездіяльність третіх сторін. Навіть з боку Рибної ферми не було виявлено будь-якої недбалості чи порушення обов'язків, які могли б бути пов'язані зі спричиненням спірної аварії. Відповідальність несе виключно судно Unicorn Trade LTD.
Як вказує заявник, відповідно до рішення, заявлені збитки охоплюють два розділи, витрати на фактичну заміну двох рибник садків (94343,00 євро) та втрату доходу/заробітку через втрату більшої кількості риби, яка в них була (411338,00 євро). Згідно із позовом, 16665 лящів, які продавалися б за середньою ціною 5,25 євро за кілограм, та 149335 голів морського окуня, які продавалися б за середньою ціною 7,25 євро за кілограм, були втрачені у відкритому морі та загублені. За посиланням заявника, судове рішення підтверджує обсяг збитків через втрату більшої кількості риби у розмірі 411338,00 євро, право власності заявника на майно, що було пошкоджено та страчено, а також право відшкодування збитків внаслідок пошкодження та втрати майна.
Заявник вказує, що судова справа була ініційована не заявником, а компанією Telia (Vasiliko) Limited, яка була фактичним власником двох рибних садків, суд встановив, що втрати доходу/заробітку через втрату більшої кількості риби, яка в них була не може стягуватись компанією компанією Telia (Vasiliko) Limited, а має стягуватись заявником, заявник та Telia (Vasiliko) Limited є окремими юридичними особами у відповідності до законодавства Кіпру та мають різні права та обов'язки, що зумовлює наявність морської вимоги заявника.
Заявником зазначено, що 22.08.2021р. т/х “UNI TRADER” наближався до терміналу ОСОБА_1 на північно-східному напрямку, у стані баласту для причалу та виконання операцій з завантаження вантажу. Перед точкою зустрічі лоцманів судно потрапило на рибогосподарський комплекс “Телія”, внаслідок чого були пошкоджені рибогосподарські одиниці (садки), пов'язане з ним обладнання та в результаті судно нарешті кинуло бортовий якір і залишилося там.
При цьому, як зазначав заявник, бізнес - модель роботи Telia Aqua Marine Limited полягає в тому, що компанія надає мальків риби та корм для вирощування риби на рибній фермі компанії Telia (Vasiliko) LTD, яка, в свою чергу, розводить та/або вирощує рибу власними засобами, і коли риба досягає товарного розміру, вона доставляється до Telia Aqua Marine Limited для продажу.
Telia Aqua Marine Limited, яка продавала рибу, яка була вирощена на рибному господарстві Telia (Vasiliko) LTD, зазнала втрат, оскільки вся риба, яка знаходилась на господарстві, була втрачена.
Внаслідок зазначеної аварійної морської події заявнику було завдано збитків, що виражається у втраті майна заявника, у свою чергу розмір втрат заявником оцінено у 411190,00 євро.
Як вказує заявник, станом на 15.06.2023р. грошові кошти на відшкодування збитків в результаті аварійної морської події не отримані заявником. Заявник направляв на адресу боржника лист від 15.03.2023р. з вимогами сплатити протягом 10 днів понесені заявником збитки, проте, вказана вимога була проігнорована зі сторони боржника.
Згідно з інформацією, наявною у заявника, єдиним майном, належним боржнику, яке знаходиться на території України, є танкер UNI TRADER” (ІМО 9175169).
Заявником зазначалось, що беручі до уваги, що наразі судно UNI TRADER” (ІМО 9175169) прямує до акваторії Ренійського морського порту, проте, здійснивши усі необхідні дії може вийти з акваторії порту, існує загроза, що він не виконає рішення компетентного судового органу (господарського суду Одеської області) щодо компенсації збитків у разі, якщо його вимоги не будуть належним чином забезпечені на момент подачі відповідного позову.
Таким чином, за посиланням заявника, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на судно UNI TRADER” (ІМО 9175169) ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення господарського суду Одеської області, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 29 ГПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної зіткненням суден, можуть пред'являтись також за місцезнаходженням судна відповідача або реєстрації судна.
Щодо судна, арешт якого для забезпечення морської вимоги просять вжити, зареєстроване під прапором держави Панама і належить на праві приватної власності - Unicorn Trade LTD. та вказане судно зіткнулось із рибогосподарським комплексом “Телія”, внаслідок чого були пошкоджені рибогосподарські одиниці (садки), чим спричинило шкоду заявнику.
Розглянувши заяву про арешт судна для забезпечення морської вимоги від 15.06.2023р. вх.№ ГСОО 4-35/20, подану Telia Aqua Marine Limited до Unicorn Trade LTD, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 2 ст. 30 ГПК України, справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.
За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За положеннями п.9 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.
Частиною 4 ст. 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Положеннями ч. 2 ст. 138 ГПК України встановлено, що заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.
Як з'ясовано судом, відповідно до наданого з боку заявника листа начальника ВП «Ренійський морський порт» служби капітана Ізмаїльського морського порту, на час розгляду даної заяви - судно «UNI TRADER» (ІМО 9175169) прямує до акваторії морського порту Рені.
Відповідна інформації міститься в міжнародній електронній базі даних географічних місцезнаходжень морських суден MarineTraffic, на веб-сайті - http://www.marinetraffic.com.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про подання заяви про арешт судна за належною підсудністю до господарського суду Одеської області.
Приписами ч. 3 ст. 139 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичної особи) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичної особи), що є відповідальною за морською вимогою, її місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання чи перебування (для фізичної особи), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна; найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.
Відтак, обґрунтування заявником належним чином необхідності забезпечення позову не є обов'язковою умовою для задоволення відповідної заяви в силу п. 3 ч. 3 ст.139 ГПК України, про що зауважив Верховний Суд, зокрема у своїй Постанові від 18.10.2019р. у справі №915/1301/19.
Положеннями ч.2 ст.140 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.
Суд зазначає, що порядок накладення арешту на морські судна врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952р., до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України №3702-VI від 07.09.2011р. та яка набула чинності для України 16.05.2012р. (далі - Конвенція 1952 року), а також главою 4 Кодексу торговельного мореплавства України “Арешт суден” (даті - КТМ).
За положеннями п.1 ч.1 ст.1 - Конвенції 1952 року “морська вимога” означає вимогу, що виникає на підставі збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов'язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.
У відповідності до ст.42 Кодексу торговельного мореплавства України, судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв'язку з: 1) заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодження майна у зв'язку з експлуатацією судна; 2) заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя або ушкодження здоров'я на суші або на воді у прямому зв'язку з експлуатацією судна; 3) заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу; 4) винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходів або виконання вимог будь-яких договорів про рятування; 5) компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або спробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжних заходів чи здійснення аналогічних операцій; 6) підняттям, віддаленням або знищенням судна, що стало уламками, чи його вантажу та викликаними цим витратами; 7) будь-яким договором використання або фрахтування судна; 8) будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів на судні; 9) втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під час перевезення або у зв'язку з ним; 10) загальною аварією; 11) лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів; 12) буксируванням; 13) постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його; 14) будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна; 15) зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а також у доці; 16) заробітною платою та іншими коштами, що належать капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на борту судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним страхуванням, що сплачуються від їх імені; 17) дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна капітаном, власником, фрахтувальником або агентом; 18) страховою премією, включаючи внески за взаємне страхування, що сплачуються стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 19) будь-якою комісійною, брокерською або агентською винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 20) будь-яким спором про право власності на судно або володіння ним; 21) будь-яким спором між двома або кількома власниками судна щодо використання судна і розподілу прибутку; 22) заставою судна; 23) будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу судна.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Конвенції, “арешт” означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.
Згідно зі ст.2 Конвенції судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.
Статтею 4 Конвенції визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.
Частиною 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв'язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.
При цьому, згідно ст. 8 Брюссельської конвенції судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.
З матеріалів справи вбачається, що морська вимога ґрунтується на факті виникнення збитків, завданих компанії “Telia Aqua Marine Limited”, в результаті аварійної морської події, яка сталась 22.08.2021р. у акваторії м. Василіко, Кіпр, та сума морської вимоги, що є збитками, завданими діями боржника, складається із 411190,00 євро - матеріальні збитки, яких завдав боржник заявнику в результаті аварійної морської події. Загальна сума морської вимоги складає 411190,00 євро, яка підтверджується розрахунком втраченої риби та неотриманого прибутку. Також, сума морської вимоги підтверджується судовим рішенням Верховного Суду Кіпру Адміралтейської юрисдикції від 22.02.2023р. за позовом Telia (Vasiliko) Limited щодо судна “UNI TRADER” проти до Unicorn Trade LTD., яке ходить під прапором Панами та на день винесення судового рішення стояло на якорі у Васіліко.
Судом враховано, що заявник направляв на адресу боржника лист від 15.03.2023р. з вимогами сплатити протягом 10 днів понесені заявником збитки, проте, вказана вимога була проігнорована зі сторони боржника.
Станом на момент подання до суду заяви про арешт судна для забезпечення морської вимоги, грошові кошти, за твердженням заявника - Telia Aqua Marine Limited на відшкодування збитків в результаті аварійної морської події не отримані.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
На підставі всього вищевикладеного, судом встановлено наявність обставин, які свідчать про виникнення у заявника - Telia Aqua Marine Limited права морської вимоги до Unicorn Trade LTD. на підставі спричинення шкоди, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Telia Aqua Marine Limited про арешт судна для забезпечення морської вимоги (вх. №ГСОО 4-35/23 від 15.06.2023р.).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 144 ГПК України, примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Ухвала про арешт морського судна є підставою для затримання судна або обмеження в його пересуванні в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходів із забезпечення позову у вигляді арешту морського судна. Після вручення копії ухвали про арешт судна капітан морського порту, де знаходиться судно, філія Адміністрації морських портів України в морському порту, де знаходиться судно, відповідні органи Державної прикордонної служби та митні органи зобов'язані вжити заходів, що унеможливлюють вихід арештованого судна з порту.
Враховуючи, що на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, суд в ухвалі про арешт судна вважає за необхідне встановити строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду, а саме - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 144 ГПК України, примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Ухвала про арешт морського судна є підставою для затримання судна або обмеження в його пересуванні в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходів із забезпечення позову у вигляді арешту морського судна. Після вручення копії ухвали про арешт судна капітан морського порту, де знаходиться судно, філія Адміністрації морських портів України в морському порту, де знаходиться судно, відповідні органи Державної прикордонної служби та митні органи зобов'язані вжити заходів, що унеможливлюють вихід арештованого судна з порту.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Частиною 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Отже, частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Суд зазначає, що особи, які є відповідальними за морською вимогою, жодним чином не позбавлені права на підставі ст. 141 ГПК України звернутися до суду з клопотанням про здійснення зустрічного забезпечення.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Разом з цим, суд звертає увагу, що за наявності доказів, які б спростовували доводи заявника щодо необхідності забезпечення позову, Компанія Unicorn Trade LTD. не позбавлена права звернутися до Господарського суду Одеської області із заявою про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 136, п. 9 ч.1 ст. 137, ст.ст.140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву Telia Aqua Marine Limited про арешт судна для забезпечення морської вимоги (вх. №ГСОО 4-35/23 від 15.06.2023р.) - задовольнити.
2.Накласти арешт на судно «UNI TRADER» (ІМО 9175169), зареєстрованим власником якого є Компанія «Unicorn Trade LTD.» (Turgut Ozal Bulvari 36/13, Yenisehir Mah, Tem Yanyol Sok, 34779 Istanbul, Turkey), та яке прямує до акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (вул. Дунайська, 188, м. Рені, Одеська обл., Україна, 68802), шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії Ренійського морського порту Ренійської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (вул. Дунайська, 188, м. Рені, Одеська обл., Україна, 68802).
3.Встановити Компанії Telia Aqua Marine Limited строк тридцять днів з дня постановлення даної ухвали суду для надання доказів на підтвердження пред'явлення позову до Компанії Unicorn Trade LTD.
Стягувачем за ухвалою суду є Компанія Telia Aqua Marine Limited ( John Kennedy, Iris House, Floor,3 3106, Cyprus, реєстраційний номер у реєстрі Кіпру: НЕ 26105).
Боржником за ухвалою суду є Компанія «Unicorn Trade LTD.» (Turgut Ozal Bulvari 36/13, Yenisehir Mah, Tem Yanyol Sok, 34779 Istanbul, Turkey).
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання у строк, передбачений ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає чинності 16.06.2023р. та підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д'яченко Тетяна Геннадіївна