"05" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3649/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Рясний В.О. розглянувши справу №916/3649/22
за позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)
до відповідача Громадської організації “Центр сприяння інвалідам “Надія” (65058, м. Одеса, проспект Шевченко, буд 6/2, код ЄДРПОУ 39401061)
про розірвання договору, виселення та стягнення 176 162,96грн.
Представники сторін:
від позивача: Вакаренко І.В. самопредставництво
від відповідача: не з'явився;
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою Громадської організації “Центр сприяння інвалідам “Надія” про розірвання договору, виселення та стягнення 176 162,96грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №914/19 від 12.11.2019 щодо повного та своєчасного здійснення орендних платежів.
Ухвалою від 28.12.2022р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Департамента комунальної власності Одеської міської ради було залишено без руху.
13.01.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. №1337/23) від Департамента комунальної власності Одеської міської ради про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3649/22 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення від 20.01.2023р. (вх. ГСОО №3584/23 від 17.02.2023р), від 15.02.2023р. (вх. ГСОО №6855/23 від 16.03.2023р)., від 09.03.2023р. (вх. ГСОО №8969/23 від 07.04.2023р)., від 29.03.2023р. (вх. ГСОО №10045/23 від 19.04.2023р). та від 14.04.2023р. (вх. ГСОО №11203/23 від 27.04.2023р). Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 12.11.2019 між ГО “ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНВАЛІДАМ “НАДІЯ” та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради укладено нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі під №643 Договір оренди №914/19, згідно умов якого відповідачу надано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності нерухоме майно, а саме нежилі підвальні приміщення, загальною площею 543,8кв.м. що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська. 59.
Нежитлові підвальні приміщення, належать Територіальній громаді міста Одеси, в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності, на підставі Свідоцтва про право власності, серії ЯЯЯ № 537827, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 11.10.2006р.
Відповідно до п. 1.3 договору, термін дії договору оренди на тридцять років.
Пунктом 2.1. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», рішення Одеської міської ради №4214-VII від 30.01.2019р. «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси», рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.
Відповідно до п. 2.2. Договору, за орендовані приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить 10 571,31грн., з урахуванням податку на додану вартість - 2114,26грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
У п. 2.3. Договору сторони погодили, що до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.
Згідно п. 2.4. Договору, Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Відповідно до п. 2.5. Договору, розмір орендної плати змінюється у випадку зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.
Згідно з п. 3.4. Договору, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду нежиле приміщення згідно п. 1.1 цього Договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.
Умовами п. 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
Як вказує позивач, Відповідач неналежним чином виконує взяті на себе за договором оренди зобов'язання, а саме систематично не сплачує орендну плата, що є порушенням умов договору, визначених в п.п. 2.2., 2.4. договору оренди (щодо сплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі).
За тверджень позивача, оскільки відповідачем систематично не сплачується орендна плата у повному обсязі, його заборгованість станом на 21.11.2022 становить 152 944,27 грн.
З огляду на несплату відповідачем вчасно та у повному розмірі орендної плати, позивачем згідно п. 5.2. договору оренди та відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідачу нарахована неня за несвоєчасне внесення орендної плати, за період з 16.12.2021 по 31.11.2022 у розмірі 23 218,69 грн.
Окрім того позивач наголошує, що несплата відповідачем орендної плати призводить до того, що до місцевого бюджету м. Одеси не надходять належні кошти, чим порушуються права територіальної громади міста Одеси та значною мірою позбавляє Департамент того, на що він розраховував при укладенні договору оренди.
Таким чином позивач зазначає, що договір оренди від 12.11.2019 за № 914/19 підлягає розірванню у судовому порядку, оскільки відповідачем систематично істотно порушуються умови Договору, зокрема у зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати.
Отже, діючи в інтересах територіальної громади м. Одеса. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, вимагаючи розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати та пені, виселення відповідача із орендованого приміщення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до п. 1.1. Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 137-VIII від 17.03.2021 (далі - Положення), Департамент комунальної власності Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради.
Пунктом 1.2. Положення встановлено, що Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями Одеської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови та цим Положенням.
Пунктом 2.2. Положення передбачено, що Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради.
Відповідно до законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про правовий режим воєнного стану”, з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”, постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану”, з метою підтримки орендарів комунального майна територіальної громади м. Одеси шляхом зниження фінансового навантаження, враховуючи необхідність врегулювання питання внесення орендної плати у період воєнного стану, Одеська міська рада прийняла рішення від 29.06.2022 № 969-VIII “Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану”.
Даним рішенням, зокрема у п. 1 встановлено, що на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, звільнено від орендної плати орендарів, які:
- за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги;
- є громадськими об'єднаннями та благодійними організаціями;
- орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв'язку із обмеженням доступу;
- є суб'єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв'язку з введенням воєнного стану;
- використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об'єкті у зв'язку з введенням воєнного стану;
- орендують комунальне майно Комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Одеса”, але не використовують його у зв'язку з введенням воєнного стану.
Згідно з п. 2 рішення на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).
Згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 № 987-VIII “Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII “Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану” доповнено пунктом 3 наступного змісту:
“ 3. Орендодавцям комунального майна територіальної громади м. Одеси забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з цим рішенням, починаючи з 24 лютого 2022 року, за виключенням орендарів, зазначених в другому абзаці пункту 1 цього рішення, яким нарахування орендної плати відповідно до цього рішення забезпечити з дня погодження орендодавцем використання майна для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги.”.
За вказаних обставин, господарський суд доходить висновку, що у даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII, яким врегульовано звільнення від сплати орендної плати орендарів, які є громадськими об'єднаннями саме на період дії воєнного стану.
При цьому суд наголошує, що дане рішення є обов'язковим для Орендодавця, тобто у даному випадку не потрібно окремо приймати рішення щодо розміру орендної плати для відповідача, оскільки Одеська міська рада своїм рішенням поставила всіх орендарів комунального майна на території м. Одеса у рівні умови на період дії воєнного стану.
Положеннями ч.1 ст.1 Закону України “Про громадські об'єднання” передбачено, що громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Згідно ч.2 ст.1 Закону України “Про громадські об'єднання” громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.
Таким чином починаючи з 24 лютого 2022 року Громадська організація “ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНВАЛІДАМ “НАДІЯ” була звільнена від сплати орендних платежів на підставі рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII “Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану”.
Як вбачається судом із наданого позивачем розрахунку заборгованості, у ГО “ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНВАЛІДАМ “НАДІЯ” наявна переплата за орендними платежами за січень 2022р. у розмірі 0,07 грн.
Відповідачем у якості сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням у лютому 2022 року внесено 14 858,07 грн (переплата у розмірі 0,07 грн та сплата за орендного платежу у розмірі 14 858 грн).
Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, відповідно до умов договору, нараховано відповідачу за користування об'єктом оренди у лютому 2022 року орендну плату у розмірі 14 932,21 грн (в т.ч. ПДВ), між тим, суд не погоджується із вказаним розрахунком, оскільки з 24 лютого 2022 року відповідач був звільнений від сплати орендної плати, та правомірним нарахуванням орендної плати є 12265,74 грн (14932,21 грн / на загальну кількість днів у лютому 2022 року * на 23 дня).
Отже суд зазначає, що у відповідача наявна переплата орендної плати за спірним договором у розмірі 2592,22 грн (14858,07 грн -12265,74 грн).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що у Громадської організації “ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНВАЛІДАМ “НАДІЯ” відсутня заборгованість перед Департаментом комунальної власності Одеської міської ради зі сплати орендної плати за договором оренди нежилих приміщень від 12.11.2019.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що у Громадської організації “ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНВАЛІДАМ “НАДІЯ” відсутня заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди від 12.11.2019, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення пені, розірвання спірного договору у судовому порядку та виселення відповідача із займаних приміщень.
При цьому суд зазначає, що позивачем у позовній заяві не наведено інших підстав для розірвання договору оренди нежилих приміщень від 12.11.2019 та виселення відповідача із займаних приміщень.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Департамент комунальної власності Одеської міської ради в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволені позову Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) до Громадської організації “Центр сприяння інвалідам “Надія” (65058, м. Одеса, проспект Шевченко, буд 6/2, код ЄДРПОУ 39401061) - відмовити повністю .
2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позову Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 червня 2023 р.
Суддя К.Ф. Погребна