65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"16" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1496/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд"
до відповідача: Державного підприємства “Одеський авіаційний завод”
про стягнення 117252,84 грн
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" до Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про стягнення 117252,84грн заборгованості за договором № 294/МТЗ-21 від 29.09.2021, з яких - 85900,08 грн основного боргу, 3253,02 грн 3% річних, 24489,59 грн втрат від інфляції та 3610,15 грн пені.
Ухвалою від 17.04.2023 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач отримав ухвалу 18.04.2023 у електронному кабінеті, що підтверджується довідкою (а. с. 48).
Відповідач отримав ухвалу 24.04.2023 відповідно до поштового повідомлення про вручення.
03.05.2023, у встановлений строк, відповідач подав до суду заяву про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 23080,10 грн за відсутністю предмету спору, посилаючись на те, що платіжною інструкцією від 27.04.2023 № 1255 він сплатив позивачу 23080,10 грн.
Крім того, 03.05.2023 відповідачем подано до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій, якою він просить суд відмовити в стягненні 3% річних, інфляційних втрат та пені або суттєво зменшити розмір стягнення.
08.05.2023 від позивача надійшли заперечення, у яких він просить відмовити відповідачу в задоволенні заяви про зменшення штрафних санкцій.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» (позивач, продавець) та Державним підприємством «Одеський авіаційний завод» (відповідач, покупець) було укладено Договір №294/МТЗ-21 від 29.09.2021 року.
Згідно з п.п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти й оплатити Товар згідно ДК 021:2015 КОД 34731000-0 «частини повітряних літальних апаратів». Конкретна кількість Товару, його найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання, визначені на підставі конкурсу №13585441 від 06.09.2021 року, що проводиться через електронну систему закупівель «Рrozzoro» та вказуються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п.2.1. Договору, якщо між сторонами не домовлено інше, поставка Товару Покупцю здійснюється на умовах DDP за адресою: 65121, м. Одеса, прос. Небесної Сотні, 32-А, склад підприємства Покупця, відповідно до правил INCOTERMS 2010.
Згідно з п.3.1. Договору, перехід права власності на Товар відбувається з моменту, зазначеного сторонами в Договорі. Право власності на Товар переходить Покупцеві після настання наступних обставин:
фактичної передачі Товару за кількістю на підставі належно оформлених первинних документів (накладної, товарно-транспортної накладної);
фактичної передачі Товару (із супровідною документацією) за якістю у разі позитивного проходження Товаром та відповідною супровідною документацією вхідного контролю на підприємстві Покупця за якістю, комплектністю, кількістю в порядку, визначеному цим Договором.
За відсутності будь-якої із вищевказаних обставин, право власності на Товар залишається у Продавця.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що датою передачі Товару за кількістю є дата підписання Покупцем накладної щодо приймання товару на склад покупця. Датою передачі товару за якістю є дата позитивного проходження Товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця, зазначена Покупцем у видатковій накладній.
При відсутності зауважень до кількості і якості Товару та супровідної документації, Товар рахується прийнятим Покупцем в повному обсязі.
Згідно з п.4.2. Договору загальна ціна Договору складає 103 080,00 грн., у тому числі ПДВ - 17 180,02 грн.
Відповідно до п.5.1 Договору оплата покупцем Товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, згідно рахунку-фактури.
Згідно з п.5.2. Договору оплата за Договором здійснюється окремо по кожній партії Товару на умовах, визначених конкурсами. Покупець, впродовж 30 банківських днів, які рахуються від зазначеної покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження Товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця, перераховує Продавцю суму повної вартості товару (без урахування ПДВ). Суму ПДВ від вартості поставленого товару покупець перераховує впродовж 15 банківських днів які рахуються від дати реєстрації Продавцем податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пункт 5.3 Договору - обов'язок перерахування упродовж 30 (тридцяти) банківських днів вартості Товару (без ПДВ) виникає у Покупця з дня, наступного за днем позитивного завершення терміну вхідного контролю.
Граничний строк проведення Покупцем процедури вхідного контролю визначається цим Договором та не може бути більшим за 14 (чотирнадцять) календарних днів. У разі коли процедуру вхідного контролю не завершено у цей строк, обов'язок перерахування упродовж 30 (тридцяти) робочих днів вартості товару (без ПДВ) виникає у Покупця не пізніше наступного за цим дня і з цього дня Товар вважається прийнятим покупцем у повному обсязі за кількістю та якістю.
Згідно з п.5.4 Договору датою оплати Товару вважається дата перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.
Пунктом 7.1. Договору передбачені обов'язки Покупця, зокрема Покупець зобов'язаний:
- Своєчасно та в повному обсязі сплачувати грошові кошти за поставлений Товар.
- Приймати поставлений Товар відповідно до умов цього Договору.
- Належним чином виконувати умови цього Договору.
Відповідно до пп.7.4.2 Продавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за поставлений Товар.
Пунктом 12.4 договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками і діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (в т.ч. гарантійних) за цим договором.
Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у вигляді додаткових угод (п. 12.6 договору).
Також між сторонами було укладено Специфікацію до Договору, якою погоджено перелік товару, що постачається, його вартість, терміни поставки, умови оплати.
На виконання умов вищезазначеного Договору та Специфікації до нього, Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» на адресу Відповідача були поставлені товари згідно видаткових накладних на суму 103080,09 грн з ПДВ:
№ 0000515 від 25.10.2021 року на суму 25 770,02 грн. з ПДВ за рахунком-фактурою №0002778 від 25.10.2021 року.
№ 0000536 від 05.11.2021 року на суму 77 310,07 грн. з ПДВ за рахунком-фактурою №0002778 від 25.10.2021 року.
Зазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").
Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
З огляду на викладене, вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів.
Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.
Штампу Відповідача на видатковій накладній №0000515 від 25.10.2021 про проведення вхідного контролю відсутній, отже, товар вважається прийнятим після спливу 14-ти календарних днів на проведення вхідного контролю (п.5.3. Договору).
Отже, строк на оплату за видатковою накладною №0000515 розпочався з 09.11.2021 і тривав 30 банківських днів до 20.12.2021 року, прострочення оплати має місце з 21.12.2021 року.
Також, штамп Відповідача на видатковій накладній №0000536 від 05.11.2021 про проведення вхідного контролю відсутній, отже, товар вважається прийнятим після спливу 14-ти календарних днів на проведення вхідного контролю (п.5.3. Договору).
Отже, строк на оплату за видатковою накладною №0000536 розпочався з 20.11.2021 і тривав 30 банківських днів до 04.01.2022 року, прострочення оплати має місце з 05.01.2022 року.
Станом на час складання позовної заяви оплата за поставлений товар на адресу Позивача не надійшла.
При цьому, з урахуванням умов оплати за поставлений товар, визначених у п.5.2. Договору, оплата товару у вигляді суми вартості товару без ПДВ повинна бути здійснена за фактом прийняття товару, а оплата товару у вигляді суми ПДВ товару повинна бути здійснена після позитивної реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
З урахуванням того, що станом на момент подачі цього позову строк на оплату повної вартості без ПДВ настав, Позивачем було пред'явлено вимоги про стягнення такої вартості товару без ПДВ - 85 900,08 грн. за вищезазначеними видатковими накладними. Позивач зазначив, що вимоги про сплату остаточної вартості поставленого товару у вигляді суми ПДВ будуть пред'явлені Позивачем після остаточної позитивної реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Відповідач надав суду докази сплати позивачу 23080,10 грн заборгованості за договором платіжною інструкцією № 1255 від 27.04.2023.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на викладене, суд закриває провадження у справі за відсутністю предмету спору в частині вимог про стягнення 23080,10 грн основного боргу, оскільки після звернення позивача до суду відповідач сплатив зазначену суму.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Позивач не подавав клопотання про повернення йому судового збору у зв'язку із закриттям провадження в частині позовних вимог, тому це питання наразі судом не розглядається.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду доказів сплати решти основного боргу в сумі 62819,98грн, тому позовні вимоги про стягнення 62819,98 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи прострочення сплати відповідачем вартості отриманого товару позивач просить стягнути з відповідача 24489,59 грн втрат від інфляції та 3253,02 грн 3% річних, нарахованих станом на 06.04.2023.
Суд перевірив розрахунок позивача за допомогою калькулятора https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, та встановив, що розрахунок 3% річних та втрат від інфляції здійснений позивачем правильно, тому позовні вимоги про стягнення 24489,59 грн втрат від інфляції та 3253,02 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення 3610,15 грн пені станом на 06.04.2023, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 8.4 Договору, за прострочення оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на викладене, розрахунок позивача має недоліки, оскільки позивач припинив нарахування через п'ять місяців, а не через шість, як встановлено п. 8.4 договору та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 1.12 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
З огляду на викладене, суд перевірив розрахунок пені позивача, не виходячи за межі визначеного ним періоду прострочення, і встановив, що він виконаний правильно, тому позовні вимоги про стягнення 3610,15 грн пені підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, якою він просить суд відмовити в стягненні 3% річних, інфляційних втрат та пені або суттєво зменшити розмір стягнення, то суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.
За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст.ст. 549-552 ЦК.
При цьому, в постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 910/4908/21 зазначено наступне: “У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
У справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду встановила, що щодо суми заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом складала 98 381,92 грн, сплаченої відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн, що перевищує майже в два рази суму основної заборгованості.
Натомість у справі, що переглядається, 3% річних становить 1 185 850,72 грн, а інфляційні втрати - 2 643 833,59 грн. При цьому розмір основного боргу за Договором, що був стягнутий у справі №910/13245/14, складає 13 187 109,18 грн. Тобто інфляційні втрати та річні за майже три року прострочення оплати боргу складають 29% від суми заборгованості, що не може свідчити про надмірне збагачення кредитора внаслідок стягнення на його користь цих сум.
У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.
У справі, що переглядається, відсотки річних, що підлягають стягненню, а також інфляційні втрати стягнуто відповідно до положень чинного законодавства, договором між сторонами відсотки річних не збільшувалися, порядок розрахунку інфляційних втрат не змінювався. Тому стягнення судами попередніх інстанцій інфляційних втрат (2 643 833,59 грн) і 3% річних (1 185 850,72 грн) не може розцінюватися як безпідставне збагачення кредитора, такі стягнення з урахуванням їх розміру носять саме компенсаційний характер."
У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.
Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються у статтях 551 ЦК України та 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):
- ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання);
- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання;
- тривалість прострочення виконання;
- наслідки порушення зобов'язання для кредитора;
- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);
- поведінку кредитора;
- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);
- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;
- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення);
- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).
Так, ст. 86 ГПК передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК).
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Суд враховує, що прострочення оплати відповідачем було тривалим, починаючи з 21.12.2021; відповідач сплатив частину основного боргу лише після звернення позивача до суду; втрати від інфляції не належать до штрафних санкцій, розмір яких суд має право зменшити; сума річних та пені 6863,17 грн не перевищує розмір основного боргу, а становить лише 8% від суми боргу 85900,08 грн; крім того, в даному випадку річні нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 3%, тобто сторони в договорі не підвищували розмір річних. До того ж, незважаючи на те, що відповідач є державним підприємством, обидві сторони є господарюючими суб'єктами і відповідно несуть ризик від здійснення своєї господарської діяльності; воєнний стан в країні впливає не тільки на відповідача, але і позивача; прострочення оплати відповідачем виникло ще до введення в країні воєнного стану; відповідачем не надано доказів його тяжкого фінансового стану.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій
Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.
Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2684/117252,84*94172,74=2155,68грн.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 231, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 23080,10 грн основного боргу за відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Державного підприємства “Одеський авіаційний завод” (код 07756801, м.Одеса пр. Небесної сотні 32а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" (код 41071921, м. Запоріжжя вул. Брянська 15, офіс 25) 62819,98 грн основного боргу, 3253,02 грн 3% річних, 24489,59 грн втрат від інфляції, 3610,15 грн пені та 2155,68 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 червня 2023 р.
Суддя В.В. Литвинова