вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" березня 2023 р. Справа № 910/7438/22
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького, в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради та Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром", Київська область,
Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка
про визнання недійсними угод, стягнення 379477,50 грн. пені та 66575,00 грн.
штрафу
за участю секретаря судового засідання Васянович І.О.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
Заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького, в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради та Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (позивачі) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" (відповідач) про визнання недійсними додаткових угод від 31.12.2020 р. № 1, від 25.02.2021 р. № 2, від 31.03.2021 р. № 3 до договору від 28.12.2020 р. № 191, укладеного між Хмельницькою обласною радою, Комунальним некомерційним підприємством "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" та стягнення з відповідача на користь Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" 379477,50 грн. пені, 66575,00 грн. штрафу.
Ухвалою господарського суду від 26.09.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 19.10.2022 року о 15 год. 00 хв.
19.10.2022 р. на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив.
19.10.2022 р. розгляд справи у підготовчому засіданні суду не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві з 12:49 год. до 16:20 год. та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Ухвалою господарського суду від 20.10.2022 р. підготовче засідання призначено на 26.10.2022 р.
26.10.2022 р. на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі останнього.
Ухвалою господарського суду від 26.10.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 30.11.2022 р.
11.11.2022 р. на поштову адресу суду від окружної прокуратури міста Хмельницького надійшла відповідь на відзив.
29.11.2022 р. через канцелярію суду представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою господарського суду від 30.11.2022 р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 25.01.2023 р.
06.01.2023 р. на поштову адресу суду від Хмельницької обласної прокуратури надійшли письмові пояснення щодо заперечень на відповідь на відзив.
Ухвалою господарського суду від 25.01.2023 р. розгляд справи по суті відкладено на 15.03.2023 р.
02.03.2023 р. до суду від КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катостроф" Хмельницької обласної ради надійшли письмові пояснення.
10.03.2023 р. на поштову адресу суду від КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катостроф" Хмельницької обласної ради надійшло клопотання про участь в судовому засіданні, що відбудеться 15.03.2023 р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою господарського суду від 10.03.2023 р. клопотання КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катостроф" Хмельницької обласної ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів залишено без задоволення.
У судове засідання з'явився лише прокурор, уповноважені представники, належним чином повідомлених про місце, дату та час проведення даного судового засідання позивачів та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка в судове засідання позивачів та відповідача не перешкоджає розгляду справи, так як матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про можливість проведення даного судового засідання за відсутності уповноважених представників вказаних учасників судового процесу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього прокурора, суд
встановив:
28.12.2020 р. між Комунальним некомерційним підприємством "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" (постачальник) керуючись Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 530-ХІ від 17.03.2020 р., Постанови КМУ "Про деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідацію спалахів, та пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України" від 20 березня 2020 № 225, Порядку проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідацію спалахів, епідемії та пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України для організації та проведення закупівель товарів, робіт і послуг необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України, відповідно до затвердженого Переліку постановою КМУ від 20.03.2020 р. № 225, укладено договір № 191.
Пунктами 1.1., 1.2. вказаного договору сторони передбачили, що постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар (далі - "товар"), що визначений в асортименті та за ціною, яка зазначена у специфікації, що є невід'ємною частиною договору про закупівлю на умовах DDP - 29008, Хмельницька обл., місто Хмельницький, ВУЛИЦЯ ДЕПУТАТСЬКА, будинок 20. Найменування товару: код ДК 021:2015 - 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2019 - 35988 - Автомобільна швидка допомога), (код УКТЗЕД 8703 32 19 00), (спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу С з обладнанням).
Відповідно до пункту 3.1. договору ціна цього договору становить 13315000,00 грн.
Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться в безготівковій формі в національній валюті України, в наступному порядку:
4.1.1. замовник перераховує постачальнику попередню оплату в розмірі 50% від ціни договору, що становить: 6657500,00 грн. без ПДВ (на підставі рахунку, виставленого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 постачальника відкритий в Державній казначейській службі України протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати підписання договору. Попередня оплата в розмірі 50 % від ціни договору здійснюється покупцем на строк не більше 3 (трьох) місяців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення розпорядження (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" від 4 грудня 2019 р. № 1070.
4.1.2. Остаточну оплату в розмірі 50% від вартості договору, що становить: 6657500,00 грн., без ПДВ, замовник перераховує постачальнику на підставі рахунку, виставленого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 постачальника відкритий в АТ "Укрексімбанк" протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати підписання видаткової накладної на товар.
Строк (термін) поставки (передачі) товару - протягом 3 (трьох) місяців з дати проведення попередньої оплати відповідно п. 4.1.1. договору (п. 5.1. договору).
Відповідно до пунктів 6.1.1., 6.1.2. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, прийняти поставлений товар згідно з актами приймання-передачі. У разі невиконання зобов'язань постачальником, має право достроково розірвати договір, повідомивши про це його за п'ять робочих днів (п. 6.2.1.), контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором (п. 6.2.2.), повернути постачальнику документи, визначені у п. 4.3. договору, без здійснення оплати, в разі неналежного їх оформлення.
Постачальник відповідно до вимог п. 6.3. договору зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом II договору.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п. 7.1. договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірі:
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,05 % вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 0,5% вказаної вартості.
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна дія). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 10 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (п. 8.1 - 8.3 договору).
У разі недосягнення сторонами згоди спори вирішуються у судовому порядку (п. 9.2 договору).
Відповідно до п. 10.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 р. або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань. Будь-які зміни та доповнення до договору дійсні у тому випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін з моменту досягнення сторонами домовленості про узгодження таких змін та доповнень (п. 11.3 договору).
Крім того, 31.12.2020 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 191 від 28.12.2020 р., якою сторони узгодили викласти п. 5.1. договору в наступній редакції:
"5.1. Строк (термін) поставки (передачі) товару до 01.03.2021 року.".
Також, згідно змісту наведеної додаткової угоди, сторони домовились викласти п. 10.1. в наступній редакції:
"10.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до "01" березня 2021 р. або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.".
Дана додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її обома сторонами, скріплення відтисками печаток сторін, діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором та є невід'ємною частиною цього договору (п. 3 додаткової угоди № 1).
Разом з тим, в подальшому, 25.02.2021 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 191 від 28.12.2020 р., якою сторони узгодили викласти п. 5.1. договору в наступній редакції:
"5.1. Строк (термін) поставки (передачі) товару до 31.03.2021 року.".
Також, згідно змісту наведеної додаткової угоди, сторони домовились викласти п. 10.1. в наступній редакції:
"10.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до "01" квітня 2021 р. або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.".
Дана додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її обома сторонами, скріплення відтисками печаток сторін, діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором та є невід'ємною частиною цього договору (п. 3 додаткової угоди № 2).
31.03.2021 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 191 від 28.12.2020 р., якою сторони узгодили викласти п. 5.1. договору в наступній редакції:
"5.1. Строк (термін) поставки (передачі) товару до 29.06.2021 року.".
Також, згідно змісту наведеної додаткової угоди, сторони домовились викласти п. 10.1. в наступній редакції:
"10.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до "30" червня 2021 р. або до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.".
Дана додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її обома сторонами, скріплення відтисками печаток сторін, діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором та є невід'ємною частиною цього договору (п. 3 додаткової угоди № 3).
Прокурор, звертаючись з позовом до суду, зазначає, що укладення наведених оспорюваних додаткових угод до договору щодо продовження строку поставки товару, за відсутності для цього документально підтверджених об'єктивних обставин, у т.ч. обставин непереборної сили, спотворює результати торгів та нівелює економію часу, яку було отримано під підписання договору. А можливість зміни строку поставки товару внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Також, прокурор вказує на те, що укладенням додаткових угод до договору порушені матеріальні інтереси держави, оскільки, з урахуванням внесених змін до істотних умов договору комунальне некомерційне підприємство Хмельницької обласної ради отримало спеціалізовані автомобілі швидкої допомоги для потреб медичних закладів Хмельниччини на два місяці пізніше, а ніж це було визначено договором, що не сприяло покращенню матеріально-технічної бази цих закладів та забезпеченню надважливої галузі - охорони здоров'я населення.
Таким чином, виходячи із наведеного, на переконання прокурора, враховуючи те, що додаткові угоди № 1, 2, 3 до договору укладені з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГПК України вони і підлягають визнанню недійсними.
Також, оспорювані угоди № 1 від 31.12.2020 р., № 2 від 25.02.2021 р., № 3 від 31.03.2021 р., на переконання позивача, підлягають визнанню недійсними оскільки за своїм змістом не підпадають під випадки, визначені статтею 43 Закону (в редакції, чинній на час укладання угод), коли договір про закупівлю є нікчемним, а це у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/ без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п'ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Посилаючись на те, що наведені додаткові угоди про продовження строку поставки товару підлягають визнанню в судовому порядку недійсними, на переконання прокурора, є підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме: пені у розмірі 379477,50 грн. та штрафу в сумі 66575,00 грн. за порушення строків виконання умов договору на 57 днів.
У відзиві на позов відповідач вказує на те, що договір № 191 від 28.12.2020 р., укладений між сторонами, з урахуванням змін внесених до нього, в тому числі додатковою угодою № 3, якою погоджено строк здійсненна поставки до 29.06.2021 р., виконано сторонами належним чином, а відтак, з урахуванням відсутності прострочення виконання умов договору відсутні підстави для застосування штрафних санкцій. Щодо позовних вимог про визнання недійсними угод, якими було продовжено строк поставки товару, відповідач вказує на те, що закупівля за договором спеціалізованих санітарних транспортів екстреної медичної допомоги типу С з обладнанням згідно коду УКТЗЕД 8703321900, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемії та пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, здійснено позивачем-2 у відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 530-ХІ від 17.03.2020 р. та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 р. № 225, без застосування електронної системи закупівель, а саме, шляхом укладення прямого договору та публікації відповідного звіту в електронній системі закупівель. Таким чином, на переконання відповідача, дії норм Закону України "Про публічні закупівлі", в тому числі п. 4 частини п'ятої статті 41 цього Закону не поширюється на договір від 28.12.2020 р. № 191, а тому сторони мають право на власний розсуд вносити зміни до договору, керуючись положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Окрім наведеного, у відзиві на позов відповідач зазначає, що прокурором пропущено строк позовної давності на звернення до суду із позовом про стягнення штрафних санкцій.
У відповіді на відзив прокурор вказує на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону, а саме: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Однак, на переконання прокурора, додаткові угоди, якими було продовжено строк на виконання відповідачем умов договору, було укладено між сторонами в порушення наведених норм чинного на дату укладення законодавства, а відтак такі угоди мають бути визнані в судовому порядку недійсними. Як наслідок, на переконання прокурора, у зв'язку з порушенням строків виконання відповідачем умов договору щодо поставки товару, наявні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених договором.
Крім того, відповідачем, в свою чергу, подано заперечення на відповідь на відзив, в яких він наполягає на тому, що в даному випадку до правовідносин сторін щодо укладення наведеного договору та додаткових до нього угод не підлягають застосуванню положення Закону України "Про публічні закупівлі". Також, відповідач вказує на те, що прокурором не доведено наявність порушених прав позивача-1, а також позивача-2, більше того, на переконання відповідача, прокурором не доведено нанесення шкоди державі, наведеними додатковими угодами, а відтак, позов заявлено необґрунтовано та безпідставно.
Прокурором також подано пояснення щодо наведених заперечень, в яких він наполягає на тому, що ним у позові з посиланням на докази спростовано існування відповідних обставин для постачальника, а тому, він не вбачає законних підстав для продовження строку поставки товару, тобто для укладення спірних додаткових угод до договору. Також, прокурор зазначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради, яка є засновником Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф". Підприємство є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради. Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів, без мети одержання прибутку. Як зазначає прокурор, відповідач стверджує, що підписуючи 28.12.2020 р. договір про закупівлю автомобілів швидкої допомоги в умовах всесвітньої пандемії коронавірусу та усвідомлюючи загальність потреби у придбанні вкрай важливого для усієї Хмельницької області медичного транспорту із відповідним обладнанням, замовник не повинен був передбачати «залежність» постачальника від будь-яких інших контрагентів та мав беззаперечне право на отримання товару у визначені договором строки, а постачальник мав оцінити можливість вчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору, у зв'язку з невиконанням зобов'язань у встановлений договором строк. У даному випадку, як заявляє прокурор, він не діє безпосередньо в інтересах даного комунального підприємства чи обласної ради, а перш за все захищає інтереси держави, а дані юридичні особи є лише процесуальними позивачами у справі. Саме тому, на переконання прокурора, судом під час розгляду справи, має бути надана належна правова оцінка обставинам щодо належного/ неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №191 від 28.12.2020 р.
У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке:
Відносно позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 31.12.2020 р., № 2 від 25.02.2021 р., № 3 від 31.03.2021 р., якими було збільшено строк поставки товару за договором від 28.12.2020 р. № 191, як таких, що, на переконання прокурора, укладені в порушення положень ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою, у відповідності до положень статей 16, 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГПК України для визнання їх недійсними, слід зазначити наступне:
Закон України "Про публічні закупівлі" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до ст. 13 Закону закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог. Як виняток та відповідно до умов, визначених у частині другій статті 40 цього Закону, замовники можуть застосовувати переговорну процедуру закупівлі. Замовник здійснює процедури закупівлі, передбачені частиною першою цієї статті, шляхом використання електронної системи закупівель.
Разом з цим, з березня 2020 року на території України поширилась гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з метою запобігання поширенню якої на території України установлено карантин та прийнято низку відповідних законодавчих актів, якими врегульовано питання, зокрема здійснення закупівель та внесено зміни до Закону.
Так, Законом України від 17.03.2020 року № 530-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 530) внесено зміни до Закону України "Про публічні закупівлі", а саме Розділ ІХ "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 3-1, яким установлено, що дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19). Перелік таких товарів, робіт чи послуг та порядок їх закупівлі затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За результатами такої закупівлі в електронній системі закупівлі замовник оприлюднює звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, договір про закупівлю та всі додатки до нього, звіт про виконання договору про закупівлю відповідно до статті 10 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 року № 225 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова № 225), затверджено Перелік товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України (далі - Перелік № 225).
Також, згідно з пунктом 2 Постанови № 225 за результатами проведених з 19 квітня 2020 р. закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, згідно із затвердженим цією постановою переліком замовник в електронній системі закупівель оприлюднює звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, договір про закупівлю та всі додатки до нього, звіт про виконання договору про закупівлю відповідно до статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі”.
Отже, у разі закупівлі товару, який включений до переліку товарів, визначених Постановою № 225, замовник оприлюднює звіт про укладений договір, а не застосовує процедуру закупівлі, визначену Законом.
У Переліку № 225 наявні транспортні засоби для закладів охорони здоров'я системи екстреної медичної допомоги та санітарної авіації (авіаційної медицини), зокрема: Код згідно з УКТЗЕД 8703 32 19 00 - Назва товару (медичного виробу) - Спеціалізований санітарний автомобіль екстреної (швидкої) медичної допомоги.
За таких обставин, закупівля за договором спеціалізованих санітарних транспортів екстреної медичної допомоги типу С з обладнанням згідно коду УКТЗЕД 8703 32 19 00, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 здійснено позивачем-2 у відповідності до Закону № 530 та Постанови № 225, без застосування електронної системи закупівель, а саме шляхом укладання прямого договору та публікації відповідного звіту в електронній системі закупівель.
Таким чином, дія норм Закону, в тому числі п. 4 частини п'ятої ст. 41 не поширюється на договір, а тому сторони мають право на власний розсуд вносити зміни до договору, керуючись положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 3 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальною засадою цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору.
Частинами другою, третьою ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до частини першої ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Частиною першою ст. 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до частини першої ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Згідно з частинами другою та третьою ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або і розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (частина перша ст. 654 ЦК України).
Отже, позивач-2 та відповідач, керуючись принципом свободи договору та у відповідності до норм Цивільного та Господарського кодексів України, за взаємної згоди внесли до договору зміни щодо строків його виконання відповідачем, шляхом укладення додаткових угод № 1, 2, 3, якими було продовжено відповідні строки та продовжено строк дії договору.
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його - моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Здійснивши аналіз наведених норм чинного законодавства, проаналізувавши зміст спірних правовідносин, надані сторонами докази, суд не встановив наявності підстав, про які стверджує прокурор, для визнання додаткових угод №1-3 до договору від 28.12.2020 р. № 191 недійсними, так як, згідно наведеного дія норм Закону України "Про публічні закупівлі”, в тому числі п. 4 частини п'ятої ст. 41 вказаного Закону не поширюється на вказаний договір, а відтак, сторони такого договору не позбавлені права на власний розсуд, керуючись положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, вносити до нього відповідні зміни.
За таких обставин, оскільки матеріалами справи не спростовано, що під час укладення спірних угод сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, крім цього, врахувавши, що оспорювані додаткові угоди № 1-3 спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; договір виконано у визначені ним (з урахуванням змін) строки та в повному обсязі за відсутні будь-які заперечень сторін щодо неналежності його виконання, судом встановлено, що зміст наведених, укладених між сторонами додаткових угод № 1-3 не суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а відтак, правові підстави для визнання їх недійсними у суду відсутні.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме: пені у розмірі 379477,50 грн. та штрафу в сумі 66575,00 грн. за порушення строків виконання умов договору на 57 днів, суд зазначає таке:
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання згідно з частиною другою статті 217, частиною першою статті 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин першої та третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 ЦК України).
Главою 24 ГК України, визначено, що загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частинами першою, другою, третьою, четвертою та п'ятою статті 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7.2. договору від 28.12.2020 р. № 191 сторони визначили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірі:
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,05 % вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 0,5% вказаної вартості.
Разом з тим, здійснивши перевірку наявності підстав для застосування в даному випадку штрафних санкцій, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару в строк визначений договором від 28.12.2020 р. № 191, як про те стверджує прокурор, суд, за результатами дослідження доказів, встановив, що відповідач на виконання вказаного договору, у встановлений ним, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №1-3 (що станом на сьогодні є чинними) строк поставив позивачу-2 товар, визначений договором, що підтверджується видатковою накладною від 27.05.2021 р. № 71, а позивач-2, в свою чергу, прийняв такий товар та, у встановленому договором порядку, без жодних зауважень, розрахувався за нього в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.12.2020 р. № 2299 та від 31.05.2021 р. № 3524, а відтак, прокурором не доведено, що відповідачем порушено умови наведеного договору в частині своєчасної поставки товару та, відповідно, наявності підстав для стягнення з нього штрафних санкцій.
Що стосується того, що у відзиві на позов відповідач зазначає про сплив в даному випадку строку позовної давності на звернення до суду із позовом про стягнення штрафних санкцій, суд зазначає таке:
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі N 369/6892/15-ц; від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (пункт 73); від 18.01.2023 р. N 488/2807/17 (N 14-91цс20).
З урахуванням наведеного, врахувавши, що, в даному випадку, судом не встановлено наявності порушеного права позивачів, яке б підлягало судовому захисту, суд відмовляє в задоволенні позову, у зв'язку з його необґрунтованістю, а заяву відповідача, викладену у відзиві, про застосування спливу строку позовної давності до позовних вимог залишає без задоволення.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов до висновку, що наведений позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. В задоволенні позову відмовити.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексу рішення 15.06.2023 р.
Суддя А.В. Лопатін