ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.06.2023Справа № 910/10680/22
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Фізичної особи-підприємця Степаняна Михайла Хачиковича ( АДРЕСА_1 ) до Компанії «CAYAMANT CORP s.r.o» (11000, Чеська республіка, Нове место, Прага 1, Скольська, 689/20) про стягнення 4 440,00 євро, що еквівалентно 157 620,00 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
Фізична особа-підприємець Степанян Михайло Хачикович (далі - позивач, ФОП Степанян М.Х.) звернувся до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Компанії «CAYAMANT CORP s.r.o» (далі - відповідач) про стягнення 4 440,00 євро, що еквівалентно 157 620,00 грн, з яких 2 040,00 євро заборгованість з оплати товару та 2 400,00 євро вартість затрат на перевезення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Контракту № 10/06/2022 від 10.06.2022 в частині оплати вартості за вчасно поставлений позивачем товар та вартості витрат на перевезення перевізника.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/10680/22 та справу передано на розгляд судді Демидову В.О.
Ухвалою суду від 17.10.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. Позивачем, у строк встановлений ухвалою суду від 17.10.2022, подано заяву про усунення недоліків позову, з доданими до неї відповідними документами.
Поряд із цим суд зазначає, що положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині першій ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Згідно з положеннями частини першої ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга ст. 27 ГПК України).
Як встановлено судом, в позовній заяві визначено Компанії «CAYAMANT CORP s.r.o», місцезнаходженням якого є: 11000, Чеська республіка, Нове место, Прага 1, Скольська, 689/20.
Тобто, відповідачем визначена юридична особа, яка створена та діє за законодавством іншої держави та є нерезидентом, яка не має свого офіційно зареєстрованого представництва на території України, а місцем знаходженням вказаної юридичної особи є Чеська республіка.
Відповідно до ст. 366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
До питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, застосовується Закону України «Про міжнародне приватне право», який є спеціальним нормативним актом, в тому числі щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом (ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
При цьому, ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.
Таким чином, переданий на розгляд спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу ІХ ГПК України тільки в тому випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (п. 1 частини першої ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Умовами п. 10.2. Контракту передбачено, що якщо Сторони не можуть дійти згоди щодо цього Контракту шляхом переговорів, то спір вирішуватиметься в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-Промисловій Палаті України чи в Господарському суді міста Києва. Рішення суду є остаточним та обов'язковим для обох Сторін.
Згідно з п. 10.4. Контракту, правом, яке застосовується до цього Контракту, в тому числі при розгляді спорів, визначено матеріальне та процесуальне право України.
З урахуванням наведеного, позивач звернувся з даним позовом з дотриманням відповідних правил підсудності.
Ухвалою суду від 26.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а також ухвалено зупинити провадження у справі № 910/10680/22 до усунення обставин, що зумовили його зупинення.
Вказаною ухвалою зобов'язано позивача протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали подати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на чеську мову копію ухвали Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 про відкриття провадження у справі № 910/10680/22 та поданої до суду позовної заяви в трьох примірниках, а також після виконання позивачем п. 3 даної ухвали направити копію ухвали Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 про відкриття провадження у справі № 910/10680/22 та поданої до суду позовної заяви чеською мовою для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965).
Також вказаною ухвалою запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати до суду відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити направлення позивачу копії відзиву на позов та доданих до нього документів, докази на підтвердження такого направлення разом з відзивом надати суду; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Запропоновано позивачу у строк не пізніше п'ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, копію якого направити відповідачу в той самий строк, докази направлення надати суду разом з відповіддю на відзив.
Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
11.01.2023 від представника позивача надійшло клопотання про виконання вимог ухвали суду з доданими до неї документами.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення у Чеській Республіці (місцезнаходження відповідача) регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965), ратифікованою 19.10.2000 (далі - Конвенція).
Враховуючи необхідність вручення документів відповідачу, з метою забезпечення реалізації принципів змагальності та рівності перед законом і судом, суд дійшов висновку про необхідність направити процесуальний документ відповідачу в порядку, передбаченому Конвенцією, зобов'язавши позивача забезпечити нотаріально посвідчений переклад на чеську мову даної ухвали та поданої до суду позовної заяви.
Судом у відповідності до Конвенції складено прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів та надіслано його до Міністерства юстиції Чеської Республіки.
11.05.2023 від Міністерства юстиції Чеської Республіки надійшло підтвердження про вручення 06.04.2023.
При цьому, судом також враховано, що за приписами частини першої ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 4 частини першої статті 228 цього Кодексу - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.
Враховуючи вищевикладене та усунення обставин, що викликали зупинення провадження, суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі № 910/10680/22.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
08.06.2022 між ПП «ІНТЕРТРЕЙД» (далі - Продавець) та ФОП Степанян М.Х. (далі - Покупець) було укладено Договір № 08/06/22 купівлі-продажу продукції (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю продукцію власного виробництва: залізобетонні вироби або товарний бетон (надалі іменується «продукція»), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості згідно письмової заявки Покупця.
Порядок передачі залізобетонних виробів обумовлений п. 2.1. Договору.
Так, пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору передбачено, що місцезнаходження та місце передачі продукції: м. Луцьк, вул. Індустріальна, 6, склад готової продукції Продавця.
Вивезення зі складу Продавця і транспортування продукції на об'єкт здійснюється автомобільним транспортом, за рахунок Покупця. Продавець не несе відповідальності за пошкодження продукції при транспортуванні (пп. 2.1.2. п. 2.1. Договору).
Згідно з пп. 2.1.3. п. 2.1. Договору, відвантаження залізобетонних виробів здійснюється зі складу Продавця, де одночасно відбувається її приймання по кількості та якості повноважним представником Покупця або представником транспортної організації, яка приймає продукцію для перевезення і доставки до місця призначення визначеного Покупцем.
Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна сума даного Договору складає загальну вартість переданої продукції. Ціна договору визначається з розрахунку відпускних цін Продавця на продукцію діючих на момент підписання даного Договору, визначених в прайс-листі Продавця, та коригується у разі зміни Продавцем відпускних цін на продукцію.
Порядок розрахунків 100% передоплата. Форма розрахунків - безготівкова шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, або готівкою в касу Продавця, не рідше одного разу протягом місяця і не пізніше останнього дня поточного місяця (п. 3.2. Договору).
Умовами п. 3.3. Договору передбачено, що строк оплати продукції - на протязі 3 банківських днів з моменту отримання рахунку на партію продукції. Рахунок виписується Продавцем на кожну партію продукції безпосередньо після отримання заявки та за цінами діючими на момент отримання заявки, та дійсний до оплати на протязі 3-ох банківських днів.
Згідно з п. 7.1. Договору, даний Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. У випадку, якщо жодна із Сторін не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити Договір за 1 (один) місяць до закінчення строку дії, Договір вважається автоматично пролонгованим кожен раз строком на 1 (один) рік.
На виконання умов Договору, ПП «ІНТЕРТРЕЙД» було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000492 від 08.06.2022 на Панелі ПК72-12-8 АТ800ту у кількості 8 шт. на суму 58 104,00 грн з ПДВ (ціна за од. - 7 263,00 грн з ПДВ).
Вказана продукція була отримана ФОП Степанян М.Х., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001807 від 10.06.2022 та товарно-транспортною накладною № 0000000686 від 10.06.2022.
10.06.2022 між ФОП Степанян М.Х. (далі - Продавець) та Компанією «CAYAMANT CORP s.r.o» (далі - Покупець) було укладено Контракт № 10/06/2022 (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого, Продавець продає, а Покупець купує на умовах, визначених в додатках до цього Контракту (відповідно до ІНКОТЕРМС 2010), які є невід'ємною частиною цього Контракту бетонні плити перекриття в подальшому іменовані разом - «Товар», у кількості 8 шт. Асортимент та технічні умова вказані в Додатках (Специфікаціях) до цього Контракту та є його невід'ємною частиною.
Оскільки англійська мова є загальною для обох сторін контракту, щоб переконатись що обидві сторони повністю розуміють контракт, якщо с які-небудь спірні питання по контракту, обидві сторони дійшли згоди використовувати англійську версію для подальшого обговорення замість версії контракту ва російській мові (п. 1.2. Контракту).
Згідно з п. 2.1. Контракту, Товар поставляється на умовах вказаних у додатках до цього Контракту (відповідно до ІНКОТЕРМС 2010). Товар підлягає подальшій відправці на експорт, згідно з розпорядженнями Покупця.
Поставка Товару здійснюється залізничним транспортом, автомобільним транспортом та/або водним транспортом (п. 2.2. Контракту).
Умовами п. 2.3. Контракту передбачено, що відвантаження Товару здійснюється тільки за умови повідомлення Покупця.
Відповідно до п. 2.4. Контракту, датою відвантаження автомобільним транспортом Товару вважається дата, зазначена Продавцем у товарно-транспортній накладній.
Право власності на Товар за цим Контрактом переходить до Покупця після відвантаження Товару на транспортний засіб (п. 2.5. Контракту).
Згідно з п. 3.1. Контракту, ціна за кожну партію Товару зазначається в інвойсі до кожного відправлення.
Товар поставляється на умовах FСА Луцьк. Вартість доставки товару зі складу продавця оплачується покупцем (п. 3.2. Контракту).
Умовами п. 3.3. Контракту передбачено, що фумігація товару здійснюється за рахунок покупця.
Відповідно до п. 4.1. Контракту, оплата Товару здійснюється Покупцем після відвантаження Товару з відтермінуванням оплати не більше ніж на 60 днів від дати митної декларації на кожну поставку.
Всі витрати у банку Покупця оплачуються Покупцем, у банку Продавця - Продавцем. В банках-кореспондентах витрати діляться порівну (п. 4.2. Контракту).
Згідно з п. 4.3. Контракту, оплата за цим контрактом може здійснюватися іншим, зручним для Продавця і Покупця способом або третіми особами.
Умовами п. 5.1. Контракту передбачено, що митне оформлення Товару проводиться за рахунок Продавця.
Для митного оформлення Товару Продавець зобов'язаний відправити Покупцю пакет документів по електронній пошті: рахунок-фактура (копія), пакувальний лист (копія), фотографії завантаження контейнерів (п. 5.2. Контракту).
Приймання Товару за якістю та кількістю обумовлена Розділом 6 Контракту.
Умовами Розділу 7 Контракту Сторони прийшли згоди, що Продавець та Покупець несуть матеріальну відповідальність один перед одним за невиконання зобов'язань, зазначених в цьому Контракті. Продавець та Покупець не можуть нести відповідальність за випадкові, непрямі втрати. Сторони дійшли згоди про те, що вони самостійно і безпосередньо несуть відповідальність за виконання цього Контракту, а також про те, що будь-яка претензія чи інша правова вимога не можуть бути пред'явлені до держави Україна чи будь-якій іншій державі чи до окремих їх органів за невиконання чи неналежне виконання Контракту.
Відповідно до п. 8.1. Контракту, у випадку неналежного виконання однією зі Сторін умов цього Контракту, винна Сторона відшкодовує всі понесені документально підтверджені фінансові витрати, які прямо та/або опосередковано пов'язані з виконанням цього Контракту.
Згідно з п. 10.1. Контракту, всі спори та розбіжності, які можуть виникнути із цього Контракту або у зв'язку з ним будуть по можливості вирішуватись шляхом переговорів між Продавцем та Покупцем.
Якщо Сторони не можуть дійти згоди щодо цього Контракту шляхом переговорів, то спір вирішуватиметься в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-Промисловій Палаті України чи в Господарському суді міста Києва. Рішення суду є остаточним та обов'язковим для обох Сторін (п. 10.2. Контракту).
Умовами п. 10.4. Контракту передбачено, що правом, яке застосовується до цього Контракту, в тому числі при розгляді спорів, визначено матеріальне та процесуальне право України.
Цей Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Контрактом (п. 11.2. Контракту).
Відповідно до п. 11.4. Контракту, факс- та скан-копії підписаного Контракту та додатків до нього мають юридичну силу до обміну Сторонами оригіналами документів.
Згідно умов Специфікації № 1 від 10.06.2022 до Контракту, найменування товару: бетонні плити перекриття ПК72-12-8 АТ800ту (код ТН ЗЕД 6810910000) (ДСТУ БВ.2.6.-53-2009), марка бетону по міцності: 300, фактична відпустка потужності бетону, кгс/см2: 245, умови поставки: FCA - Луцьк, кількість: 8 шт., ціна: 255 Євро/шт., сума: 2 040,00 Євро, оплата: протягом 60 днів від дати поставки у ВМД, дата відвантаження: до 20.06.2022.
На виконання умов Контракту, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 040,00 Євро, на підтвердження чого були надані копія міжнародної транспортної накладної (CMR) № 183523 від 10.06.2022, копія електронної декларації № UA 205140/2022/041224, копія Комерційного інвойсу № F-1 від 10.06.2022 та копія товарно-транспортною накладною № 0000000686 від 10.06.2022.
Однак, відповідачем не було виконано умови Контракту та не оплачено вартість поставленого товару та варіть послуг перевезення, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Частинами першою та четвертою ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини першої ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина перша ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 10.06.2022 між ФОП Степанян М.Х. (далі - Продавець) та Компанією «CAYAMANT CORP s.r.o» (далі - Покупець) було укладено Контракт № 10/06/2022 (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого, Продавець продає, а Покупець купує на умовах, визначених в додатках до цього Контракту (відповідно до ІНКОТЕРМС 2010), які є невід'ємною частиною цього Контракту бетонні плити перекриття в подальшому іменовані разом - «Товар», у кількості 8 шт. Асортимент та технічні умова вказані в Додатках (Специфікаціях) до цього Контракту та є його невід'ємною частиною.
Суд зазначає, що за приписами ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 631 ЦК України, час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно з п. 11.2. Контракту, цей Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Контрактом.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Окрім того, частиною першої ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Зокрема, умовами п. 10.4. Контракту передбачено, що правом, яке застосовується до цього Контракту, в тому числі при розгляді спорів, визначено матеріальне та процесуальне право України.
Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 ГК України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Зі змісту частини першої ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Контракту № 10/06/2022 від 10.06.2022, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 ЦК України та §1 глави 30 ГК України.
Відповідно до частини першої ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).
Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За умовами п. 1.1. Контракту, асортимент та технічні умова вказані в Додатках (Специфікаціях) до цього Контракту та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Специфікації № 1 від 10.06.2022 до Контракту, сторони погодили найменування товару: бетонні плити перекриття ПК72-12-8 АТ800ту (код ТН ЗЕД 6810910000) (ДСТУ БВ.2.6.-53-2009), марка бетону по міцності: 300, фактична відпустка потужності бетону, кгс/см2: 245, умови поставки: FCA - Луцьк, кількість: 8 шт., ціна: 255 Євро/шт., сума: 2 040,00 Євро, оплата: протягом 60 днів від дати поставки у ВМД, дата відвантаження: до 20.06.2022.
В силу приписів ст. 663 ЦЕК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Згідно з п. 2.1. Контракту, Товар поставляється на умовах вказаних у додатках до цього Контракту (відповідно до ІНКОТЕРМС 2010). Поставка Товару здійснюється залізничним транспортом, автомобільним транспортом та/або водним транспортом (п. 2.2. Контракту).
Відповідно до п. 2.4. Контракту, датою відвантаження автомобільним транспортом Товару вважається дата, зазначена Продавцем у товарно-транспортній накладній. Право власності на Товар за цим Контрактом переходить до Покупця після відвантаження Товару на транспортний засіб (п. 2.5. Контракту).
Товар поставляється на умовах FСА Луцьк. Вартість доставки товару зі складу продавця оплачується покупцем (п. 3.2. Контракту).
Згідно з правилами Інкотермс 2010 Франко-перевізник (FCA) назване місце - це місце, де відбувається поставка і в якому ризики переходять від продавця до покупця.
«Франко-перевізник» («Free Carrier») вбачає, що продавець здійснює передачу товару перевізника або іншій особі, номінованому покупцем, в своїх приміщеннях або в іншому обумовленому пункті.
Відповідно до правил Інкотермс 2010, документи відвантаження - документ, якій підтверджує поставку (передачу) товару. По багатьом термінам Інкотермс 2010 документом відвантаження є транспортний документ або відповідний електронний запис.
Згідно зі ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини першої ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ст. 307 ГК України.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина третя ст. 909 ЦК України).
Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
За матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Контракту, позивачем було надано копію міжнародної транспортної накладної (CMR) № 183523 від 10.06.2022, з відміткою Компанії «CAYAMANT CORP s.r.o», 11000, Чеська республіка, Нове место, Прага 1, Скольська, 689/20, про отримання.
З наявної в матеріалах справи електронної декларації № UA 205140/2022/041224 вбачається, що товар пройшов митну процедуру в Україні 11.06.2022.
Таким чином, отримання відповідачем товару свідчить про виконання позивачем свого обов'язку щодо поставки товару.
Згідно з частиною першою ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Приймання Товару за якістю та кількістю обумовлена Розділом 6 Контракту.
За приписами частини першої ст. 680 ЦК України, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
В свою чергу, заперечень щодо факту поставки товару за спірною міжнародною транспортною накладною (CMR) № 183523 від 10.06.2022, відповідачем суду не надано.
Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Контракту, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.
Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання умов Контракту з боку відповідача відсутні.
За таких обставин суд доходить висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Контракту позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару відповідачу - Компанії «CAYAMANT CORP s.r.o», а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.
Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечуються.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, 1956 року (далі - Конвенція).
Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві.
Частиною першою ст. 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.
Згідно з положеннями статей 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина друга статті 307 ГК України.
Статтею 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна є єдиним документом зі спеціальним номером і заповнюється перевізником та уповноваженими особами відправника, отримувача товару, митної служби під час здійснення на одне перевезення. CMR накладна не може повторно використовувати в іншому перевезенні.
Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Контракту, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з його оплати, є міжнародна транспортна накладна (CMR) № 183523 від 10.06.2022.
Таким чином, підписання покупцем - Компанією «CAYAMANT CORP s.r.o» вищенаведеної міжнародної транспортної накладної (CMR), яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.
Відповідно до частини першої ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Умовами п. 3.1. Контракту передбачено, що ціна за кожну партію Товару зазначається в інвойсі до кожного відправлення.
Відповідно до Комерційного інвойсу № F-1 від 10.06.2022, загальна вартість товару становить 2 040,00 Євро.
Згідно умов Специфікації № 1 від 10.06.2022 до Контракту, ціна: 255 Євро/шт., сума: 2 040,00 Євро.
За приписами частини першої ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин першої та другої ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до п. 4.1. Контракту, оплата Товару здійснюється Покупцем після відвантаження Товару з відтермінуванням оплати не більше ніж на 60 днів від дати митної декларації на кожну поставку.
Згідно умов Специфікації № 1 від 10.06.2022 до Контракту, оплата: протягом 60 днів від дати поставки у ВМД.
Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що датою митної декларації № UA 205140/2022/041224 є 11.06.2022.
Таким чином оплата за товар, поставлений згідно Специфікації № 1 від 10.06.2022 до Контракту на суму 2 040,00 Євро, повинна була бути здійснена 60 днів від дати митної декларації на кожну поставку (від дати поставки у ВМД), якою в розумінні умов Контракту є саме 11.06.2022, та у строк до 10.08.2022 (включно).
Проте, як встановлено судом за матеріалами справи, відповідач у визначений умовами Контракту строк свої зобов'язання щодо оплати вартості товару не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Контрактом у загальній сумі 2 040,00 Євро.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги викладене, за матеріалами справи судом встановлено, що свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Контракту відповідач не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з оплати поставленого, але неоплаченого товару у розмірі 2 040,00 Євро, що еквівалентно 72 420,00 грн згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання позовної заяви 13.10.2022 (за 1 євро - 35,50 грн), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також, з позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 2 400,00 євро, що еквівалентно 85 200,00 грн згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання позовної заяви 13.10.2022 (за 1 євро - 35,50 грн), вартості затрат на перевезення.
Так, за умовами п. 1.1. Контракту, Продавець продає, а Покупець купує на умовах, визначених в додатках до цього Контракту (відповідно до ІНКОТЕРМС 2010), які є невід'ємною частиною цього Контракту бетонні плити перекриття в подальшому іменовані разом - «Товар», у кількості 8 шт. Асортимент та технічні умова вказані в Додатках (Специфікаціях) до цього Контракту та є його невід'ємною частиною.
Згідно умов Специфікації № 1 від 10.06.2022 до Контракту визначено найменування товару: бетонні плити перекриття ПК72-12-8 АТ800ту (код ТН ЗЕД 6810910000) (ДСТУ БВ.2.6.-53-2009), умови поставки: FCA - Луцьк, кількість: 8 шт., ціна: 255 Євро/шт., сума: 2 040,00 Євро.
Судом також було встановлено, що позивачем за Договором № 08/06/22 купівлі-продажу продукції від 08.06.2022 було придбано у ПП «ІНТЕРТРЕЙД» Панелі ПК72-12-8 АТ800ту у кількості 8 шт. на суму 58 104,00 грн з ПДВ, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000492 від 08.06.2022 та видатковою накладною № РН-0001807 від 10.06.2022.
Згідно пп. 2.1.1. п. 2.1. вказаного Договору, місцезнаходження та місце передачі продукції: м. Луцьк, вул. Індустріальна, 6, склад готової продукції Продавця.
Згідно з п. 2.2. Контракту, поставка Товару здійснюється залізничним транспортом, автомобільним транспортом та/або водним транспортом. Датою відвантаження автомобільним транспортом Товару вважається дата, зазначена Продавцем у товарно-транспортній накладній (п. 2.4. Контракту).
Відповідно до п. 3.2. Контракту, товар поставляється на умовах FСА Луцьк. Вартість доставки товару зі складу продавця оплачується покупцем.
Правилами Інкотермс 2010 передбачено, що Франко-перевізник (FCA) назване місце - це місце, де відбувається поставка і в якому ризики переходять від продавця до покупця.
На виконання умов Договору, було складено також товарно-транспорту накладну № 0000000686 від 10.06.2022, згідно умов якої: Автомобільний перевізник - ФОП Козюра С.О.; Автомобіль - VOLVO НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп - KRONE НОМЕР_2 ; Водій - ОСОБА_1 пос.в.НОМЕР_3 від 14.01.21; Вантажоодержувач - ФОП Степанян М.Х.; пункт навантаження - м. Луцьк, вул. Індустріальна, 6; пункт розвантаження - вул. Рибнікем 214 (Nad Rybnikem 214), Кралупи-на-Влтаві (Kralu); відомості про вантаж - Панелі ПК72-12-8 АТ800ту у кількості 8 шт. на суму 58 104,00 грн з ПДВ.
Як зазначалось, на підтвердження поставки товару за Контракту було надано міжнародну транспортну накладну (CMR) № 183523 від 10.06.2022 та митну декларацію № UA 205140/2022/041224 є 11.06.2022, згідно даними яких, перевізник: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , вантажні місця: бетонні плити перекриття ПК72-12-8 АТ800ту (код ТН ЗЕД 6810910000), кількість: 8 шт., відправник: ФОП Степанян М.Х., одержувач: Компанія «CAYAMANT CORP s.r.o» (Чеська республіка, Прага 1, Скольска, 689/20), місце розвантаження: Nad Rybnikem 214, Kralupy nad Vltava, Grech Republica, перевізник - ФОП Козюра С.О.; Водій - ОСОБА_1
Приймаючи до уваги викладене, матеріалами справи підтверджується відправка товару позивачем, отримання товару відповідачем та здійснення доставки товару (перевезення) ФОП Козюра С.О. (Водій - ОСОБА_1, Автомобіль - VOLVO НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп - KRONE НОМЕР_2 ).
Як зазначає позивач, оскільки відповідач відмовився вчасно оплатити перевізнику ФОП Козюра С.О. витрати на перевезення, позивач був вимушений оплатити дані витрати самостійно у розмірі 2 400,00 Євро, на підтвердження чого було надано копію дублікату чеку від 05.10.2022 на суму 79 860,00 грн та 140,00 грн комісії.
За приписами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 124, п. 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 13 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).
Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Дослідивши у сукупності надані в матеріали справи документи, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується понесення позивачем витрат на оплату послуг з перевезення. Заперечень щодо надання послуг перевезення, їх вартості відповідачем надано не було.
Проте, слід зазначити, що позивач просить стягнути з відповідача вартість затрат на перевезення у розмірі 2 400,00 євро, що еквівалентно 85 200,00 грн згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання позовної заяви 13.10.2022 (за 1 євро - 35,50 грн).
Однак, на підтвердження понесення позивачем витрат на оплату перевезення, як зазначалось, було надано копію дублікату чеку від 05.10.2022 на суму 79 860,00 грн та 140,00 грн комісії, а разом 80 000,00 грн, інших доказів в обгартування суми вартості затрат на перевезення у розмірі 2 400,00 євро в матеріали справи надано не було.
Приймаючи до уваги викладене, позивні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості затрат на перевезення підлягають задоволенню частково у розмірі 80 000,00 грн, що еквівалентно 2 253,52 Євро згідно офіційного курсу НБУ станом на день подання позовної заяви 13.10.2022 (за 1 євро - 35,50 грн).
Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина перша ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 09.12.1994 в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 21.01.1999 в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 01.07.2003 в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 22.02.2007 в справі «Красуля проти Росії», від 07.06.2008 в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії», від 28.10.2010 в справі «Трофимчук проти України» та від 05.05.2011 в справі «Ільяді проти Росії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини першої ст. 123 ГПК України).
Згідно з п. 2 частини першої ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 частини четвертої ст. 129 ГПК України).
Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).
Суд звертає увагу, що в позовній заяві, в редакції клопотання про усунення недоліків позовної заяви, міститься посилання, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс та змушений був понести у зв'язку з поданням та розглядом даної позовної заяви становить - 12 000,00 грн.
При цьому, частиною восьмою ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однак, до закінчення судових дебатів у справі позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 230, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі № 910/10680/22 поновити.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Компанії «CAYAMANT CORP s.r.o» (ТОВ «КАЯМАНТ КОРП»; 110 00, Чеська республіка, Нове место, Прага 1, Скольська, 689/20; ідентифікаційний номер: 08778736; номер ПДВ: СZ08778736) на користь Фізичної особи-підприємця Степаняна Михайла Хачиковича ( АДРЕСА_1 ) заборгованість у розмірі 4 293 (Чотири тисячі двісті дев'яносто три) євро 52 цента, що еквівалентно 152 420 (Сто п'ятдесят дві тисячі чотириста двадцять) грн 00 коп., а також судовий збір у розмірі 2 399 (Дві тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн 15 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2023.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ