ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2023Справа № 910/12778/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
до 1) Моторного (транспортного) страхового бюро України
2) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
3) Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго"
4) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"
5) Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
третя особа Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія Аска"
про визнання недійсними рішення та протоколу.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" звернулось із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", Приватного акціонерного товариства "Акцірнерна страхова компанія "Інго", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про визнання недійсними рішення та протоколу.
Ухвалою від 05.12.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати за правилами загального провадження, залучив до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія Аска" в якості третьої особи.
03.01.2023 відповідач 3. подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував посилаючись на те, що позивачем не доведено, що оспорюваним рішенням були внесені зміни до договору облігаторного квотно-пропорційного перестрахування власного утримання за договором зовнішнього перестрахування від 28.12.2012. Також зазначив, що вказане рішення прийняте Загальними зборами повних членів МТСБУ у відповідності до умов вищевказаного договору.
21.02.2023 відповідач 1. подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував посилаючись на те, що оскаржуване рішення було прийняте у відповідності з чинним законодавством та не суперечить умов договору облігаторного квотно-пропорційного перестрахування з лімітом відповідальності до 500 тис. євро включно від 28.12.2012.
07.03.2023 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій крім вимог заявлених в позовній заяві просить суд зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" вчинити дії для повернення коштів до Моторного (транспортного) страхового бюро України, попередньо розподілених на виконання вимог протоколу № 8/2021 (ПВП) від 25.06.2021 року учасників договору облігаторного квотно-пропорційного перестрахування власного утримання за Договором зовнішнього перестрахування від 28.12.2012.
07.03.2023 позивач подав суду додаткові пояснення.
У судовому засіданні 14.03.2023 судом прийнято заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.
04.04.2023 відповідач 3. подав відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якому проти викладених у заяві обставинах заперечував.
У судовому засіданні 04.04.2023 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 23.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
28.12.2012 між страховиками, які зазначені у Реєстрі страховиків цього договору (додаток 1), кожен з яких виступає перестрахувальником у відношенні до укладених ними договорів міжнародного страхування та як перестраховик у відношенні до договорів міжнародного страхування, укладених іншими страховиками - сторонами цього договору (страховики або, відповідно перестрахувальник, перестраховик) та Моторним (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ) було укладено договір облігаторного квотно-пропорційного перестрахування з лімітом відповідальності до 500 тис. євро включно (договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з перестрахуванням відповідальності за договорами міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
24.12.2015 до договору внесено зміни та змінено назву договору на договір облігаторного квотно-пропорційного перестрахування власного утримання за договором зовнішнього перестрахування.
Згідно додатку №1 до договору до складу страховиків-учасників договору входять: ПАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ-АВТО", ПАТ "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА", ПрАТ "УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА", ПрАТ "АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО УКРАЇНА", ПрАТ "УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ", ПрАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС", ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША".
У відповідності до п. 2.1. договору сторони погодили, що терміни вживаються у такому значенні: договір зовнішнього перестрахування - договір перестрахування ексцеденту збитку за договорами міжнародного страхування з лімітом відповідальності понад 500 тис. євро, або з нижчим лімітом відповідальності, укладений страховиками повними членами МТСБУ з перестраховиками, які не є членами МТСБУ, відповідно до вимог Порядку забезпечення платоспроможності страховиків-повних членів (шляхом перестрахування) та Бюро як члена міжнародної системи автострахування "Зелена карта", затвердженому загальними зборами повних членів МТСБУ;
пул внутрішнього перестрахування - об'єднання страховиків-повних членів МТСБУ з метою перестрахування відповідальності за договорами міжнародного страхування серед членів пулу, утворене у відповідності до вимог, затверджених Загальними зборами страховиків-повних членів МТСБУ.
За цим договором здійснюються перестрахові виплати за страховими з випадками, що настали в перестраховий період. Першим перестраховим періодом є 2013 календарний рік, з 01.01.2013 по 31.12.2013, обидві дати включно. Кожним наступним перестраховим періодом є кожен календарний рік з 1 січня до 31 грудня, обидві дати включно (п. 3.1., 3.2., 3.3. договору).
Цей договір набирає чинності з 1 січня 2013 року (п. 4.1. договору).
Пунктом 12.3. договору визначено, що цей договір може бути доповнений або змінений за взаємною згодою усіх його сторін. Така згода може бути оформлена у формі додаткової угоди або протокольним рішенням зборів сторін.
Згідно з п. 12.4. договору рішення зборів сторін є прийнятими, якщо за нього проголосували сторони, які мають разову частку участі (квоту) в ризиках за договором не менше 60% у поточному пере страховому періоді згідно із додатком 2 до договору. Такі рі3шення можуть бути прийняті з будь-яких питань, що стосуються цього договору, окрім питань: припинення цього договору; виключення страховика із складу учасників цього договору. Опитування страховиків може бути проведено шляхом листування.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу(ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як встановлено судом, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору від 28.12.2012 облігаторного квотно-пропорційного перестрахування власного утримання за договором зовнішнього перестрахування.
Відносини у сфері страхування регулюються нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування".
Згідно з ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
У частині першій статті 2 Закону України "Про страхування" визначено, що страховиками (страховиками-резидентами), є: фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Згідно з частиною 1 ст.3 Закону України "Про страхування" страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Згідно з частинами 2, 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:
1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про страхування").
За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі, відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).
Частина 1 ст.12 Закону України "Про страхування" визначає, що перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Отже, предметом договору перестрахування є страхування страховиком, який уклав договір страхування, у іншого страховика (перестраховика) ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. У порядку перестрахування страхуються ризики страховика, пов'язані з його основною діяльністю і які полягають у необхідності здійснити страхову виплату. Майновий інтерес перестрахувальника полягає у тому, щоб перестраховик повністю або частково компенсував йому виплату за договором страхування, яка може бути здійснена.
Спір у даній справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для визнання недійсними рішення учасників договору облігаторного квотно-пропорційного перестрахування власного утримання за договором зовнішнього перестрахування (Пулу внутрішнього перестрахування) оформленого протоколом № 8/2021 (ПВП) від 25.06.2021.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався, зокрема, на те, що прийняті на зборах сторін договору від 25.06.2021 зміни до договору від 28.12.2012 є незаконними, оскільки прийняті з порушенням вимог ст. 634 ЦК України, а також всупереч п. 12.3 договору без згоди усіх сторін цього договору.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 ГК України.
Процедурний порядок розгляду сторонами пропозицій щодо внесення змін до договору та передачі спору на розгляд суду у випадку недосягнення сторонами згоди щодо внесення змін до договору визначений нормами статті 188 ГК України, відповідно до частин 1 - 4 якої, зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Отже, чинне законодавство України, що регулює договірні відносини, надає сторонам договору можливість врегулювати умови договору, у тому числі щодо внесення змін та доповнень до них на власний розсуд.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Норма статті 651 Цивільного кодексу України надає можливість сторонам договору встановити в договорі порядок внесення до нього змін на власний розсуд.
При цьому суд зазначає, що згідно із ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Відповідно до п.5 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Порядок укладення договору облігаторного перестрахування зазначений у пункті 12.8 договору, згідно із яким цей договір укладається у наступному порядку:
попередньо схвалений Дирекцією МТСБУ та страховиками, які відповідно до рішення Загальних зборів повних членів МТСБУ визначені учасниками цього договору, підписується МТСБУ та надсилається таким страховикам з пропозицією про приєднання відповідно до статті 634 ЦК України;
страховик протягом 10 днів з дня надходження до нього пропозиції МТСБУ надає МТСБУ два примірники Акту про приєднання за формою, визначеною в додатку 3 до цього Договору, які підписані страховиком та скріплені його печаткою;
МТСБУ протягом 5 днів з дня отримання примірників Акту від страховика підписує їх, скріплює своєю печаткою, повертає один примірник страховику, який зазначений у такому акті, вносить записи у Реєстр страховиків-учасників цього договору (додаток 1) та направляє копію такого Реєстру всім Страховикам, які сторонами цього договору.
Договір облігаторного перестрахування укладений сторонами з урахуванням положень ст. 634 ЦК України шляхом приєднання страховика до умов цього договору згідно з акту про приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Отже, договір облігаторного перестрахування є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач приєднався до договору облігаторного перестрахування шляхом підписання акту про приєднання від 28.12.2012 (додаток №3 до договору).
У даній справі позивач, звертаючись з позовом до суду про визнання недійсними змін до договору, посилався, зокрема, на те, що позивач проголосував проти внесення змін до договору.
Судом встановлено, що згідно з пунктом 12.3 договору останній може бути доповнений або змінений за взаємною згодою усіх його сторін. Така згода може бути оформлена у формі додаткової угоди або протокольним рішенням зборів Сторін.
Пунктом 12.4 договору передбачено, що рішення зборів Сторін є прийнятим, якщо за нього проголосували сторони, які мають разом частку участі (квоту) в ризиках за договором не менше 60% у поточному перестраховому періоді згідно із додатком 2 до договору. Такі рішення можуть бути прийняті з будь-яких питань, що стосуються цього договору, окрім питань: припинення цього договору; виключення страховика зі складу учасників цього договору. Опитування страховиків може бути проведено шляхом листування.
Таким чином, пунктом 12.4 договору визначений загальний порядок прийняття рішень зборами сторін з питань, що стосуються цього договору, тоді як пунктом 12.3 цього договору регламентований порядок прийняття рішень щодо внесення змін та доповнень до договору.
Водночас, як встановлено матеріалами справи, внесення змін до договору підтримало 4 страховиків, які є його сторонами (частка голосів яких становитьа 89,119626%), тоді як позивач (також сторона договору) проголосував проти внесення змін до договору (його частка становить 2,905528%).
У даному випадку, з огляду на встановлені умови договору, приписи частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, зміни до договору можуть бути внесені виключно за взаємною згодою усіх його сторін, незалежно від того, яким чином оформлюються такі зміни: додатковою угодою або протокольним рішенням зборів Сторін.
Отже, оскільки, позивач проголосував проти внесення змін до договору, тобто, не було отримано згоди усіх сторін договору, відповідно внесення змін до договору не відбулося, а наведені у рішенні умови з відповідного питання зборів сторін не є такими, що регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи встановлені судом обставини відсутності волевиявлення усіх сторін договору на внесення змін до нього, а також те, що рішення про внесення змін не можна вважати таким, що прийняте з дотриманням порядку прийняття (ухвалення) такого рішення відповідно до пункту 12.3 договору, у задоволенні позову слід відмовити з підстав обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту, з огляду на неможливість визнання недійсними змін до договору, які не відбулися.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі 910/2802/20.
Посилання позивача на вищевказану постанову Верховного Суду суд оцінює критично, оскільки позивач вибірково цитує її мотиваційну частину та не враховує остаточних правових висновків наведених у ній.
Доводи позивача з приводу наявної преюдиції відповідно до постанови Верховного Суду від 28.10.2021 у справі 910/2802/20 є безпідставними, оскільки вказаною постановою встановлені інші обставини, що стосувалися внесення змін згідно з протоколом від 19.12.2019 № 9/2019 (ПВП).
Крім того, як встановлено судом, договір облігаторного перестрахування відповідно до статті 634 ЦК України є договором приєднання. У той же час, згідно із ч. 2 ст. 634 ЦК України, договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Отже, з огляду на наведені приписи цивільного законодавства, враховуючи, що участь у договорі облігаторного перестрахування є добровільною, позивач не позбавлений права за власною ініціативою припинити свою участь у договорі облігаторного перестрахування, якщо на його думку, внесені у договір зміни позбавляють його прав або ставлять позивача у невигідне становище.
З приводу заявлених позовних вимог про зобов'язання Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша", Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" вчинити дії для повернення коштів до Моторного (транспортного) страхового бюро України, попередньо розподілених на виконання вимог протоколу № 8/2021 (ПВП) від 25.06.2021 року учасників договору облігаторного квотно-пропорційного перестрахування власного утримання за Договором зовнішнього перестрахування від 28.12.2012 суд зазначає наступне.
Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Враховуючи, що позивачем заявлені вимоги на користь відповідача 1. без надання доказів на право звернення в інтересах відповідача 1., то вимоги в цій частині відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України задоволенню не підлягають, а в позові в цій частині вимог слід також відмовити.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 15.06.2023.
Суддя О.М.Ярмак