ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.06.2023Справа № 910/4735/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (вул. Юрія Іллєнка, 31, м. Київ, 04050)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Коммерс Груп" (бул. Лесі Українки, 26, оф. 642, м. Київ, 01133)
про стягнення 26 862,73 грн.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Білд Коммерс Груп" про стягнення 26 862,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу № 82228016ПВ від 21.12.2018 року в частині своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 року (суддя Борисенко І.І.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4735/22, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.
Через канцелярію суду 02.08.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами його надсилання на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивачем належним чином не підтверджено факту здійснення господарської операції в обсязі 135 497,81 грн. щодо поставки відповідачу електричної енергії у період вересня - грудня 2021 року, оскільки належними доказами, що засвідчують факт надання позивачем послуг у зазначених обсягах відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинні бухгалтерські документи, а саме акти приймання-передачі наданих послуг, в той час як надані позивачем рахунки на оплату на загальну суму 135 497,81 грн., а також лист ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 18.05.2021 року щодо обсягів спожитої електроенергії не є такими первинними документами та не підтверджують виникнення грошового зобов'язання у відповідача перед позивачем у сумі 135 497,81 грн. та відповідно обов'язків по оплаті наданих послуг.
В свою чергу, 04.08.2022 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь №25/4/7/31/20987 від 03.08.2022 року на відзив на позовну заяву з доказами її надсилання на адресу відповідача, відповідно до якої позивач зазначає, що належним підтвердженням обсягів споживання відповідачем електричної енергії у період вересня-грудня 2021 року у загальному розмірі 30035,00 кВт/год є дані, надані оператором системи розподілу ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» у листі від 18.05.2021 року.
Позивач також зазначає про те, що умови Договору та Комерційної пропозиції не містять обов'язку сторін щодо складання та підписання актів приймання-передачі наданих послуг, а обов'язок по оплаті спожитого обсягу електричної енергії не залежить від отримання та складання первинної бухгалтерської документації.
Разом з цим позивачем було подано через канцелярію суду 04.08.2022 року клопотання від 03.08.2022 року №25/4/7/31/20981 про залучення Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Подане клопотання обґрунтовано тим, що ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» як оператор системи розподілу та адміністратор комерційного обліку є ключовим учасником на ринку електричної енергії, який підтверджує факт споживання електричної енергії споживачами та визначає фактичні обсяги споживання електроенергії. Виходячи з цього лише він може довести та підтвердити факт споживання електричної енергії відповідачем у спірному періоді саме у тих обсягах, що були заявлені позивачем.
В подальшому, 29.08.2022 року через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву з доказами їх надсилання на адресу позивача, за змістом яких відповідач наголошує на тому, що копія рахунку від 28.12.2021 року на суму 39 809,41 грн. не містить розписки відповідача про його отримання, а тому передбачений пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії 5-денний строк його оплати не настав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 року передано справу № 910/4735/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Коммерс Груп" про стягнення 26 862,73 грн. до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/5527/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Коммерс Груп" (код ЄДРПОУ 41343250).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.10.2022 року справу № 910/4735/22 передано судді Івченко А.М. для розгляду в межах справи № 910/5527/22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2022 року задоволено заяву судді Івченка А.М. про самовідвід та відведено суддю від розгляду справи № 910/4735/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Коммерс Груп" про стягнення 26 862,73 грн., з передачею справи № 910/4735/22 уповноваженій особі апарату суду для вирішення питання про автоматизований розподіл справи, позаяк в провадженні судді Івченка А.М. як на момент передачі справи № 910/4735/22 (07.09.2022 року ухвала суду про передачу справи та 03.10.2022 протокол про передачу справи), так і станом на 14.10.2022 року відсутня відкрита справи про банкрутство ТОВ «Білд Коммерс Груп».
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/4735/22 передано на розгляду судді Селівону А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року справу № 910/4735/22 прийнято до свого провадження та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/4735/22 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Поряд із цим суд, розглянувши раніше подане позивачем клопотання від 03.08.2022 року №25/4/7/31/20981 про залучення Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, зазначає, що за приписами частини 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
При цьому зазначення на якій стороні (позивача чи відповідача) може вступити у справу третя особа залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв'язок.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.06.2019 року у справі №910/17792/17, підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.
Враховуючи предмет спору у даній справі та вищезазначені правовідносини, оскільки за висновками суду рішення у даній справі не вплине на права та/або обов'язки Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» щодо однієї зі сторін та не покладатиме на нього нові обов'язки, а в результаті вирішення спору ймовірність виникнення в майбутньому у ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» права на позов або пред'явлення до нього позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача відсутня, а також враховуючи наявність в матеріалах справи листа №3/01/3/10414 від 18.05.2022 року ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» на підтвердження даних щодо обсягів фактичного споживання відповідачем електричної енергії у спірному періоді саме у тих розмірах, що були заявлені позивачем, суд дійшов висновку про відсутність додаткових підстав для задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі».
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Частинами 1 - 6 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок електричної енергії» Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (позивач у справі) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року №429.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), згідно п.п. 1.1.1 яких учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 3.1.1 Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії".
Статтею 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до пункту 2 Правил зазначено, що укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною в додатку до цієї постанови.
Відповідно до пункту 1.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов у цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з елетропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Згідно з пунктом 3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Відповідно до п. 3.1.8 Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між елетропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним елетропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Наведене узгоджується з умовами пунктом 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, за яким укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об'єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується в передбаченому договором порядку (пункт 3.2.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Як встановлено судом за матеріалами справи, 21.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білд Коммерс Груп» (споживач за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (постачальник за договором, позивач у справі) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №82228016ПВ (далі - Договір) відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом підписання сторонами двох примірників договору, які мають однакову юридичну силу, відповідно до умов пункту 1.1 якого цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником.
Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2 Договору).
Розділами 3 - 14 Договору сторони узгодили умови постачання, якість постачання електричної енергії, ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії, права та обов'язки споживача та постачальника, порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії, відповідальність сторін, порядок зміни електропостачальника, порядок розв'язання спорів та форс-мажорні обставини, строк дії договору тощо.
Додатком №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №82228016ПВ від 21.12.2018 року є Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ «Київські енергетичні послуги» (надалі - Комерційна пропозиція).
Розділами 1-13 Комерційної пропозиції сторони узгодили ціну на електричну енергію, оператора системи розподілу/передачі електричної енергії та територію, на якій пропонується відповідна комерційна пропозиція, спосіб та порядок оплати електричної енергії, термін надання рахунку за спожиту електричну енергію, спосіб та порядок оплати послуг з розподілу електричної енергії, розмір пені, штраф за дострокове припинення дії договору, строк дії договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
За умовами пункту 13.1 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач. Умови цього договору починають виконуватися з дати сплати рахунку (квитанції) постачальника. Цей договір в частині виконання зобов'язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов'язань.
Відповідно до пункту 10.1 Комерційної пропозиції цей договір укладається на строк 1 рік та набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та оплати споживачем рахунку, визначеного у пункті 5.1 Комерційної пропозиції.
Вказаний Договір та Комерційна пропозиція підписані представниками споживача та постачальника та скріплені печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Відповідно до пункту 2.1 Договору за цим договором постачальник продає електричну енергії енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
За умовами пункту 3.1 Договору першим розрахунковим періодом постачання електричної енергії споживачу за цим договором є січень 2019 року, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією.
Відповідно до пункту 3.4 Договору постачальник за цим договором не має право вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.
Згідно з пунктом 1 Комерційної пропозиції сторони погодили, що оператором системи розподілу/передачі електричної енергіє є ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі», територією провадження господарської діяльності з розподілу (передачі) електроенергії якого є м. Київ та Київська область.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За змістом пункту 4.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Так, відповідно до умов пунктів 5.1, 5.2 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Відповідно до умов Комерційної пропозиції ціна на електричну енергію (грн. за 1 кВт*год, без ПДВ) розраховується за формулою: Ц = Ц.1.1. + Т.1.2. + Ц.1.3., де Ц.1.1. - ціна закупівлі електричної енергії на оптовому ринку постачальником; Т.1.2. - тариф оператора системи розподілу (оприлюднюється на сайті оператора) для точок обліку/об'єктів споживачів відповідного класу напруги, які приєднані до електричних мереж, відповідного оператора системи розподілу, розрахований оператором системи розподілу у встановленому поряду; Ц.1.3. - ціна додаткових послуг, пов'язаних з постачанням електричної енергії споживачу - 0,060 грн./кВт*год.
Відповідно до пункту 5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором.
У відповідності до пункту 5.9 Договору порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем.
Згідно з пунктом 5.10 Договору у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи розподілу) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. В будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів, згідно виставлених постачальником рахунків.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов Договору у вересні - грудні 2021 року позивач здійснив поставку відповідачу електричної енергії у загальній кількості 30035 кВт/год на загальну суму 135 497,81 грн.
За умовами пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.
Відповідно до пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Організація комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку здійснюється у відповідності до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311.
Відповідно до пункту 9.14.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії адміністратор комерційного обліку (АКО) має передавати адміністратору розрахунків (АР) та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Згідно з пунктом 12.4.4 Кодексу комерційного обліку електричної енергії з дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції АКО з ведення реєстрів точок комерційного обліку (ТКО), адміністрування процесів зміни електропостачальника, адміністрування припинення електропостачання та агрегації даних комерційного обліку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії
З 1 січня 2019 року відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" ПРАТ "ДТЕК Київські електромережі" є оператором системи розподілу в м. Києві та здійснює ліцензійну діяльність щодо розподілу (передачі) електричної енергії на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 року №1411.
Отже, ПРАТ "ДТЕК Київські електромережі", як оператор системи розподілу, виконує функції адміністратора комерційного обліку та функції постачальника послуг комерційного обліку електричної енергії у м. Києві.
Так, на підтвердження постачання обсягів електричної енергії у вересні - грудні 2021 року позивачем до матеріалів справи долучено лист №3/01/3/10414 від 18.05.2022 року ПРАТ «ДТЕК Київські Електромережі» як оператора системи розподілу, відповідно до якого підтверджено обсяг споживання відповідачем розподіленої електричної енергії у період вересня - грудня 2021 року у загальному розмірі 30035,00 кВт/год, яку йому поставив позивач по Договору № 82228016ПВ від 21.12.2018 року.
Обсяг фактично спожитої електричної енергії за період вересня - грудня 2021 року в кількості 30035,00 кВт/год відповідачем не спростований.
При цьому належних та допустимих доказів на спростування факту отримання, обсягів поставленої позивачем та отриманої відповідачем електроенергії та її вартості, відповідачем як споживачем суду не надано.
Як свідчать матеріали справи, на підставі даних ПРАТ «ДТЕК Київські Електромережі» як оператора системи розподілу про спожиті відповідачем обсяги електроенергії позивачем сформовано рахунки за розрахунковий період вересень - грудень 2021 року, а саме: рахунок №82228016/9/1 від 24.09.2021 року на суму 21 307,70 грн. за фактичне споживання електроенергії в обсязі 5709 кВт/год у вересні 2021 року, рахунок №82228016/10/1 від 24.10.2021 року на суму 33 009,84 грн. за фактичне споживання електроенергії в обсязі 7952 кВт/год у жовтні 2021 року, рахунок №82228016/11/1 від 24.11.2021 року на суму 41 370,86 грн. за фактичне споживання електроенергії в обсязі 8162 кВт/год у листопаді 2021 року, рахунок №82228016/12/1 від 28.12.2021 року на суму 39 809,41 грн. за фактичне споживання електроенергії в обсязі 8212 кВт/год у грудні 2021 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що ТОВ «Київські енергетичні послуги» як постачальником виконано прийняті на себе зобов'язання з продажу електричної енергії у відповідності до умов Договору в обсягах та на суму, зазначену в рахунках за електричну енергію, а відповідачем, у свою чергу, придбано у позивача вироблену електричну енергію у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Згідно частини 7 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з пунктом 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.
Відповідно до пункту 4.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:
1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Порядок оплати визначений у розділі 4 Комерційної пропозиції, відповідно до умов пункту 4.1 якої споживачем здійснюється 100% попередня оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактичну відпущену електричну енергію.
Згідно з пунктом 4.3 Комерційної пропозиції після закінчення розрахункового періоду остаточний розрахунок (перерахунок) здійснюється за фактичним обсягом споживання електричної енергії.
Відповідно до пункту 5.5 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Згідно з пунктом 5.2 Комерційної пропозиції рахунок за фактично відпущену електричну енергію надається постачальником споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті споживачем протягом п'яти робочих днів з дати отримання.
Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (пункт 5.3 Комерційної пропозиції).
Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати електричної енергії за Договором в матеріалах справи відсутні.
Як зазначалось судом раніше, позивачем було виставлено відповідачу на оплату рахунок №82228016/9/1 від 24.09.2021 року на суму 21 307,70 грн., рахунок №82228016/10/1 від 24.10.2021 року на суму 33 009,84 грн., рахунок №82228016/11/1 від 24.11.2021 року на суму 41 370,86 грн., рахунок №82228016/12/1 від 28.12.2021 року на суму 39 809,41 грн.
Таким чином загальна сума коштів, яка підлягає оплаті за розрахункові періоди вересень 2021 - грудень 2021 року виходячи із фактичного обсягу споживання електричної енергії, становить 135 497,81 грн.
Згідно приписів пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Відповідно до пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Пунктом 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до пункту 6.2 Договору споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
В свою чергу за умовами пункту 7.1 Договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.
Таким чином відповідач зобов'язаний оплатити поставлену йому електричну енергію згідно рахунків на оплату №82228016/9/1 від 24.09.2021 року на суму 21 307,70 грн., №82228016/10/1 від 24.10.2021 року на суму 33 009,84 грн., №82228016/11/1 від 24.11.2021 року на суму 41 370,86 грн., №82228016/12/1 від 28.12.2021 року на суму 39 809,41 грн.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Враховуючи вищевикладене, в силу приписів статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 530 Цивільного кодексу України, умов Договору та Комерційної пропозиції відповідач мав здійснювати остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання електричної енергії у вересні - грудні 2021 року щомісяця не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, в порушення зазначених умов Договору та Комерційної пропозиції відповідачем оплата фактично спожитої електричної енергії у вересні - грудні 2021 року була здійснена лише частково у загальній сумі 108 635,08 грн., що підтверджується доданою до позовної заяви Довідкою про надходження коштів та підтверджено відповідачем в поданому відзиві, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за Договором за вказаний період становить 26 862,73 грн.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» як постачальнику електричної енергії грошових коштів в сумі 26 862,73 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Білд Коммерс Груп» утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу за Договором, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним Договору № 82228016ПВ від 21.12.2018 року та Додатків до нього та/або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Також суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно з пунктом 13.1 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Цей договір в частині виконання зобов'язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов'язань.
Відповідно до пункту 10.1 Комерційної пропозиції цей договір укладається на строк 1 рік та набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та оплати споживачем рахунку, визначеного у пункті 5.1 Комерційної пропозиції.
Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 21 день до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії' або про перегляд його умов.
Згідно з пунктом 10.2 Комерційної пропозиції Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України, але в будь-якому випадку договір діє до повної оплати заборгованості по договору, включаючи штрафні санкції.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як встановлено судом за матеріалами справи, відповідач листом №18/ЦОК/П/130/1/108425 від 29.11.2021 року звернувся до позивача з повідомленням про припинення дії Договору про постачання електричної енергії споживачу №82228016ПВ від 21.12.2018 року в частині об'єкта, що розташований за адресою: вул. Драйзера Теодора, 21.
В свою чергу, позивачем на вказане звернення відповідача щодо припинення дії Договору надано відповідь листом №25/4/7/10/39597 від 02.12.2021 року, у якому ТОВ «Київські енергетичні послуги» повідомлено ТОВ «Білд Коммерс Груп» про припинення дії Договору №82228016ПВ від 21.12.2018 року в частині постачання електричної енергії на вищевказаний об'єкт з 27.12.2021 року.
За таких обставин спірний Договір про постачання електричної енергії споживачу №82228016ПВ від 21.12.2018 року було розірвано за згодою сторін з 27.12.2021 року.
Разом з цим, з урахуванням умов пункту 13.1 Договору, пункту 10.2 Комерційної пропозиції та положень статті 599 Цивільного кодексу України суд зазначає, що спірний Договір продовжує свою дію в частині виконання зобов'язань споживача щодо повної оплати заборгованості за Договором.
В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на відсутність у нього обов'язку з оплати суми заборгованості у розмірі 26 862,73 грн. за відсутності підписаних між сторонами у справі актів приймання-передачі наданих послуг, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами, що свідчать про факт проведення господарської операції, у зв'язку з чим надання позивачем послуг з постачання електроенергії на загальну суму 135 497,81 грн. останнім не доведено.
Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та не спростовано відповідачем, згідно з відомостями оператора системи розподілу ПРАТ «ДТЕК Київські Електромережі» відповідач у період вересня - грудня 2021 року фактично спожив 30035,00 кВт/год електричної енергії, загальна вартість якої становить 135 497,81 грн.
Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
За умовами підпункту 1 пункту 6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до умов пункту 4.4 Комерційної пропозиції остаточний розрахунок здійснюється споживачем за фактичним обсягом споживання електричної енергії, який відповідно до пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлюється на підставі даних, наданих адміністратором комерційного обліку.
Отже, чинним законодавством та укладеним між сторонами у справі Договором встановлений обов'язок відповідача як споживача здійснити повну оплату всього обсягу фактично спожитої ним електричної енергії.
Разом з цим суд зазначає, що Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є спеціальним актом у сфері електроенергетики та не визначає документи, якими підтверджуються обсяги споживання електричної енергії.
При цьому, надані ПРАТ «ДТЕК Київські Електромережі» у листі №3/01/3/10414 від 18.05.2022 року дані є належним підтвердженням обсягів фактичного споживання відповідачем електричної енергії у період вересня-грудня 2021 року у загальному розмірі 30035,00 кВт/год.
Суд також наголошує, що умовами Договору та Комерційної пропозиції не передбачено обов'язку сторін щодо складання та підписання актів приймання-передачі наданих послуг, а обов'язок відповідача по оплаті спожитого обсягу електричної енергії не залежить від отримання ним первинної бухгалтерської документації.
За таких обставин, відсутність складених між сторонами у справі актів приймання-передачі наданих послуг не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку здійснити оплату фактично спожитих ним обсягів електричної енергії у період вересня - грудня 2021 року на підставі виставлених позивачем рахунків.
Щодо посилання відповідача на те, що строк оплати виставленого позивачем рахунку №82228016/12/1 від 28.12.2021 року за грудень 2021 року на загальну суму 39 809,41 грн. не настав з огляду на ненадання позивачем доказів отримання відповідачем цього рахунку, то відповідно до умов Договору та Комерційної пропозиції розрахунки за спожиту електричну енергію між відповідачем та позивачем проводяться шляхом здійснення 100% попередньої оплати заявлених обсягів споживання електричної енергії з наступним перерахунком (остаточним розрахунком).
Згідно з пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Така ж гранична дата для проведення остаточного розрахунку визначена у пункті 5.3. Комерційної пропозиції, відповідно до якого остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Отже, даними пунктами Правил роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції передбачений граничний термін для проведення остаточних розрахунків за спожиту електроенергію, який не ставиться у залежність від факту отримання відповідачем рахунку на оплату або іншої первинної бухгалтерської документації.
Проте відповідач не виконав свій обов'язок згідно умов пункту 5.3. Комерційної пропозиції, а саме не здійснив розрахунок за фактично спожиту електричну енергію до 20 календарного дня після закінчення розрахункових періодів, що увійшли до складу позовного періоду.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати спожитої електричної енергії відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 26 862,73 грн. за поставлену електроенергію за Договором підлягають задоволенню в загальній сумі 26 862,73 грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Коммерс Груп" (бул. Лесі Українки, 26, оф. 642, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41343250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (вул. Юрія Іллєнка, 31, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41916045) 26 862 (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят дві) 73 коп. основного боргу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 14 червня 2023 року.
Суддя А.М. Селівон