вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про задоволення скарги
15.06.2023м. ДніпроСправа № 904/6985/20
За скаргою: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вх. №26332/23)
У справі:
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг
про стягнення 48033203,24 грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
За участю секретаря судового засідання Чернявська Е.О.
Представники:
Від заявника (скаржника): не з'явився
Від боржника: не з'явився
Від відділу ВПВР: не з'явився
30 травня 2023 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою, якою просить:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області на підставі наказу від 08.07.2021 №904/6985/20;
- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути порушення прав Стягувана - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при примусовому виконанні рішення Господарського суду Дніпропетровської області на підставі наказу від 08.07.2021 № 904/6985/20, провести виконавчі дії в порядку виконавчого провадження у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", а саме: накласти арешт на грошові кошти які містяться на рахунку НОМЕР_1 відкритому у Філії - Дніпропетровське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в межах суми боргу по сплаті судового збору;
- у разі задоволення скарги зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомити суд і заявника про хід виконання Ухвали постановленої за результатами скарги не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Скарга обґрунтована тим, що жодні дії визначені Законом України "Про виконавче провадження" державним виконавцем при примусовому виконанні рішення суду у справі №904/6985/20 не вживались, рішення суду не виконується. Вказані обставини підтверджують бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення у справі №904/6985/20. При цьому боржник є працюючим підприємством, яке укладає нові контракти, здійснює виробництво та постачання продукції своїм замовникам, а також отримує розрахунки за поставлені вироби. Згідно інформації яка наявна у відкритому доступі на єдиному веб-порталі використання публічних коштів https://spending.gov.ua можна переконатись про активну господарську діяльність боржника яка ґрунтується на перманентному руху коштів по розрахунковому рахунку НОМЕР_1 відкритому у Філії - Дніпропетровське обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Також скаржник зазначає, що всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" арешт рахунків боржника органом ДВС не здійснювалось.
Таким чином, порушення прав стягувача полягає у бездіяльності державного виконавця, зокрема у невжитті заходів примусового виконання, наслідком якого є невиконання судового рішення, прийнятого на користь стягувача.
Відповідач (боржник) проти задоволення скарги заперечує та зазначає, що у Відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби перебуває на виконанні зведене виконавче провадження №4040519, до складу якого входить 49 виконавчих проваджень. Дана інформація розміщена у відкритому доступі на офіційному сайті Міністерства юстиції "Автоматизована система виконавчого провадження". Про обізнаність про це стягувача свідчать і постанови, винесені головним державним виконавцем Відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби.
Крім цього, своїм листом від 05.04.2023 Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби направив на адресу стягувача копію постанови про арешт коштів КПТМ "Криворіжтепломережа", які містяться на всіх рахунках, відкритих у тому числі й АТ "Ощадбанк".
Також боржник зазначає, що відповідно до наказу Мінрегіону №52 від 15.02.2022 КПТМ "Криворіжтепломережа" включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (даний факт встановлено і головним державним виконавцем Відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби при винесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій).
Боржник звертає увагу суду на те, що рахунок НОМЕР_1 є рахунком зі спеціальним режимом використання, який відкрито на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 №750 "Про затвердження порядків зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення" (відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання").
Ухвалою суду від 01.06.2023 скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до розгляду та призначено у судове засідання на 12.06.2023.
07 червня 2023 року до господарського суду електронною поштою надійшло клопотання представника скаржника, адвоката Конопліцького І.В., про участь у судовому засіданні 12.06.2023 в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 08.06.2023 клопотання представника скаржника, адвоката Конопліцького І.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено; постановлено судове засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
09 червня 2023 року до господарського суду електронною поштою надійшло клопотання представника боржника, Лотанюк С.В., про участь у судовому засіданні 12.06.2023 в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 12.06.2023 клопотання представника боржника, Лотанюк С.В., про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
12 червня 2023 року до суду надійшло клопотання відділу примусового виконання рішень про перенесення розгляду скарги на іншу дату, у зв'язку із відпусткою державного виконавця.
З 13.06.2023 оголошено перерву до 15.06.2023.
14 червня 2023 року від боржника до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги.
15 червня 2023 року від скаржника до господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій постанов Кабінету Міністрів України від 09.102013 №750, від 26.05.2021 №520.
Представники відповідача (боржника) та відділу примусового виконання рішень у судове засідання не з'явилися.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника (стягувача), сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд, -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення 48033203,24грн задоволено; стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 36 584 484 (тридцять шість мільйонів п'ятсот вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири)грн 03 коп, пеню у розмірі 7501392 (сім мільйонів п'ятсот одна тисяча триста дев'яносто дві)грн 06 коп, 3 % річних у розмірі 1769401 (один мільйон сімсот шістдесят дев'ять тисяч чотириста одна)грн 25 коп, інфляційні втрати у розмірі 1375841 (один мільйон триста сімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок одна)грн 89 коп, збитки у розмірі 802 084 (вісімсот дві тисячі вісімдесят чотири)грн 01коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 720498 (сімсот двадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім)грн 05коп.
Постановою Центральною апеляційного господарського суду від 24.06.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 у справі №904/6985/20 скасовано в частині стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" збитків у сумі 802 084,01грн та судового збору у сумі 12 031,26грн; ухвалено в цій частині нове рішення; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у сумі 802 084,01грн та судового збору за подання позову у сумі 12 031,26грн відмовлено; стягнуто з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 18 046,89грн.
08.07.2021 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2021 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2021, які набрали законної сили 24.06.2021 видано накази №904/6985/20.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2021 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2021 у справі №904/6985/20 залишено без змін.
Наказ господарського суду, разом з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження, було направлено на виконання до Відділу примусового виконання рішень.
13.04.2023 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міхіною Ольгою Іванівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71543892 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.202120 №904/6985/20.
13.04.2023 заступником начальника відділу, Міхіною О.І. прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
13.04.2023 заступником начальника відділу, Міхіною О.І. прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 4793958,60грн.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стверджує, що всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" арешт рахунків боржника органом ДВС не здійснювалось. Таким чином, порушення прав стягувача полягає у бездіяльності державного виконавця, зокрема у невжитті заходів примусового виконання, наслідком якого є невиконання судового рішення, прийнятого на користь стягувача.
Розглянувши скаргу, дослідивши наявні у справі матеріали суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов'язки виконавців, закріплена обов'язковість вимог виконавців.
Так, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно з ч. 5, 6, 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки мають вчинятися виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №911/4670/13, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16 від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17.
Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату. Такі правові висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/25970/14, від 02.12.2020 у справі №911/4670/13.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не було надано належних доказів на вчинення ним у строки, визначені законодавством, всіх можливих дій щодо виконання рішення суду у даній справі.
Вказані обставини підтверджують бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення у справі №904/6985/20.
Суд зазначає, що відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №901/2028/13 та від 14.06.2018 у справі №922/4575/16.
Щодо заперечень боржника суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2021 №520 установлено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними та/або теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води за всіма категоріями споживачів, залишаються діючими не пізніше ніж до 1 жовтня 2021 року; з дня набрання чинності цією постановою кошти, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними та/або теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами, до моменту закриття таких рахунків та інформування споживачів про реквізити інших рахунків перераховуються в день надходження уповноваженим банком на поточні рахунки таких організацій в повному обсязі.
Таким чином з 01.10.2021 в Україні відсутні поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними та/або теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води за всіма категоріями споживачів.
Пункт 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає зупинення судовим виконавцем провадження за настання сукупності таких обставин:
1) боржником є підприємство, що виробляє, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);
2) боржник включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії";
3) стягувачем є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії.
Наразі боржник є учасником процедури врегулювання згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
Заборгованість, що стягується по справі №904/6985/20, виникла внаслідок неповних розрахунків відповідача за отриманий природній газ, тобто, за енергоносії. Пеня, інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір, які стягуються з боржника, також пов'язані з наявністю основного боргу, який у свою чергу виник внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Частиною 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" обмежено можливість зупинення виконавчого провадження тільки в частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року шляхом звуження предмета стягнення, та зазначено про можливість зупинення виконавчого провадження з підстав пункту 10 частини 1 статті 34 Закону для стягнення заборгованості по такому стягненню:
- за спожитий природний газ, використаний станом на 01 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Отже, частиною 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" застосовано обмеження щодо зупинення провадження, за яким предметом зупинення може бути тільки заборгованість за спожитий природній газ станом на 01.06.2021.
Заборгованість щодо суми основного боргу, пені, інфляційних та річних, що стягується на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2021 у справі №904/6985/20 є такою, що виникла з 26.12.2018, а, отже підпадає під приписи частини 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".
За змістом статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Водночас належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.
Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України.
Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 №15729/07 пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Поряд із цим, господарський суд не в праві самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи наведені норми законодавства, досліджені обставини з урахуванням доказів, поданих стягувачем, у їх сукупності на відповідність приписам Закону України "Про виконавче провадження", суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 345 ГПК України, про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Керуючись статтями 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вх. №26332/23) - задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області на підставі наказу від 08.07.2021 № 904/6985/20.
3. Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути порушення прав Стягувана - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при примусовому виконанні рішення Господарського суду Дніпропетровської області на підставі наказу від 08.07.2021 № 904/6985/20, провести виконавчі дії в порядку виконавчого провадження у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", а саме: накласти арешт на грошові кошти які містяться на рахунку НОМЕР_1 відкритому у Філії - Дніпропетровське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в межах суми боргу по сплаті судового збору.
4. На виконання вимог ст. 345 ГПК України, зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомити Господарський суд Дніпропетровської області та стягувача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про виконання ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Ухвала набирає законної сили - 15.06.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 16.06.2023
Суддя Н.М. Євстигнеєва