вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1763/23
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», м. Київ
до Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровської області, м. Дніпро
про відшкодування страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 29 542, 50 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Арсенал Страхування” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Дніпропетровської області (далі - Відповідач) про відшкодування страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 29 542,50 грн.
Позов мотивовано тим, що між ПАТ “Страхова компанія “Арсенал Страхування” та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1435/19-Т/Дп/06 (далі - Договір), згідно якого ПАТ “Страхова компанія “Арсенал Страхування” взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки “Мазда”, д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
08.10.2019 сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу “Мазда”, д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .
Як зазначає Позивач, дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті бездіяльності в.о. начальника Служби автомобільних доріг, що підтверджується постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020 по справі № 175/202/20.
За страховим випадком (ДТП) Позивачем складено страховий акт № 006.01658719-1 та було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 29 542,50 грн., виплата якої підтверджується платіжною інструкцією № 60148774 від 18.10.2019.
За доводами Позивача, причиною пошкодження застрахованого ТЗ, є порушення Відповідачем норм правил з утримання автомобільних доріг.
З огляду на викладене та відповідно до умов страхування, Позивач поніс збитки в розмірі 29 542,50 грн., які Відповідачем не відшкодовано, у зв'язку із чим, останній звернувся до суду.
Ухвалою суду від 11.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Відповідачу надано строк на подачу відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що постанова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020 по справі № 175/202/20 не є беззаперечним доказом вини Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області в завданій шкоді Позивачу, оскільки в даній постанові не було мотивовано належним чином висновки щодо доведеності вини в.о. Служби автомобільних доріг в Дніпропетровськіій області Животченка В.О. у вчиненні адміністративного правопорушення, не наведено зміст досліджених доказів, не проаналізовано їх з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, а також не встановлено фактичні обставини вчиненого правопорушення.
Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправної поведінки Відповідача, як нібито заподіювача шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між наявністю вибоїни на автодорозі Н-18 та шкодою, що заподіяна водію ТЗ; щодо вини Служби в наявності самої вибоїни.
Також, Відповідач зазначає про те, що останній є неналежним Відповідачем, оскільки зобов'язання з постійного, своєчасного і якісного виконання експлуатаційних робіт відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху, а також відшкодування в установленому законодавством порядку збитків володільцям транспортних засобів покладено саме на дорожньо-експлуатаційну організацію - ТОВ “Автомагістраль-Південь”, відповідно до договору про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання № ЕУ-А-3 від 22.04.2019.
Крім того, Відповідач наголошує на тому, що Позивачем пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим останні просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності і відмовити у задоволенні позову з даних підстав.
Господарський суд звертає увагу на те, що за повідомленням Відповідача, Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області було перейменовано на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області. На підтвердження вказаних обставин, Відповідачем до відзиву на позов додано копії наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України № Н-120 від 31.03.2023, Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 05.04.2023.
Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
З огляду на викладене, господарський суд вважає необхідним здійснити заміну сторони Відповідача - Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25843931), на його правонаступником - Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25843931).
Позивач своїм правом на подачу відповіді на відзив не скористався.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
30.09.2019 року між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Арсенал Страхування” та ОСОБА_1 (надалі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1435/19-Т/Дп/06, (далі - Договір), згідно якого Позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки “Мазда”, д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
08.10.2019 на а/ш Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решитилівка в с. Балівка сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу “Мазда”, д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .
За страховим випадком (ДТП) Позивачем було складено страховий акт № 006.01658719-1 по договору страхування № 1435/19-Т/Дп/06 та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 29 542,50 грн., виплата якої підтверджується платіжною інструкцією № 60148774 від 18.10.2019.
Як зазначає Позивач, дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті бездіяльності в.о. начальника Служби автомобільних доріг, що підтверджується постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020 по справі № 175/202/20.
Звертаючись до суду з цим позовом, Позивач зазначає, що оскільки майнова шкода була завдана з вини в.о. начальника Служби автомобільних доріг Животченка В.О., то особою відповідальною за завданий збиток є Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області, у зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, Позивач просив суд стягнути з Відповідача на свою користь суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 29 542,50 грн.
Наведені обставини стали причиною виникнення цього спору.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову виходячи з наступного.
Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про дорожній рух”, до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить компенсація витрат власникам транспортних засобів якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах.
Частиною 3 ст. 14 Закону України “Про дорожній рух” передбачено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України “Про дорожній рух”, водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Статтею 24 Закону України “Про дорожній рух” передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про автомобільні дороги”, орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає: за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.
Статтю 11 Закону України “Про автомобільні дороги” передбачено, що основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є: розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація будівництва реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами.
Відповідно до ст. 32 Закону України “Про автомобільні дороги” користувачі автомобільних доріг мають право на відшкодування збитків у порядку визначеному законом.
Згідно п. 5 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правила користування ними та охорони власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.
Відповідно до п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно- кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Згідно із пунктами “в” п. 2.12 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач стверджує, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулася 08.10.2019, на а/ш Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решитилівка в с. Балівка за участю застрахованого автомобіля “Мазда”, д.н. НОМЕР_1 , сталася саме в результаті бездіяльності в.о. начальника Служби автомобільних доріг.
На підтвердження вказаного Позивачем до матеріалів справи долучено постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020 по справі № 175/202/20 (провадження № 3/175/93/20).
Як вбачається зі змісту вказаної постанови, судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД№153654 від 05 листопада 2019 року, встановлено, що 08 жовтня 2019 року о 21-00 год. на а/ш Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решитилівка в с. Балівка по вул. Центральна, 1-а біля АЗС БРСМ, в.о. начальника Служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області Животченка В.О. будучи посадовою особовою відповідальною за ремонт і утримання а/ш Н-31 своєчасних заходів щодо ремонту не вжив, що стало супутньою причиною ДТП за участю автомобіля “Мазда 6” державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 скоїв правопорушення передбачене ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , за вчинення правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП України закрито у зв'язку зі збігом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Стосовно обставин, встановлених судом в постанові Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020 по справі № 175/202/20 (провадження № 3/175/93/20), господарський суд зазначає таке.
Частиною шостою статті 75 ГПК України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З аналізу вказаної процесуальної норми слідує, що преюдиційними за постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020 по справі № 175/202/20 для господарського суду можуть вважатися виключно питання, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою.
Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
З огляду на те, що постанова Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.03.2020 по справі № 175/202/20 не містить, та за визначенням ч. 6 ст. 75 ГПК України не може містити приюдиційних даних щодо обставин, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення сторін, відповідні обставини підлягають встановленню судом за загальними правилами параграфа 1 Глави 5 ГПК України.
Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що у пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.
Господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять: протоколу про адміністративне правопорушення, схеми ДТП, фото ДТП, акту огляду транспортного засобу та акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, тощо.
Надані Позивачем докази, а саме: розрахунок страхового відшкодування, страховий акт № 006.01658719-1 від 17.10.2019, рахунок № 35 від 11.10.2019 та платіжна інструкція № 60148774 від 18.10.2019 не надають жодної можливість встановити, як причину виникнення ДТП, так і винного у його скоєнні.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст. 13, ч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не доведено існування таких обов'язкових складових для стягнення збитків, як причинно-наслідковий зв'язок між станом дорожнього покриття та ДТП, а також, вини в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області у спричиненні ДТП, внаслідок якої застрахованому Позивачем транспортному засобу завдано механічні пошкодження.
За викладених обставин, вимоги Позивача про відшкодування суми страхового відшкодування в порядку суброгації, є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи та міркування, викладені Відповідачем у відзиві на позов, в тому числі щодо строків позовної давності та неналежності відповідача, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 52, 73, 74, 75-79, 129, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Здійснити заміну відповідача - Службу автомобільних доріг у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25843931), на його правонаступника - Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25843931).
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.06.2023
Суддя О.В. Ліпинський