вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1415/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Вертикаль-Плюс" (м. Харків)
до Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (Дніпропетровська обл., м. Нікополь)
про стягнення пені за договором
Представники:
від позивача: Кобеляцький Д.М.;
від відповідача: Співак Н.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Вертикаль-Плюс" звернулось з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" про стягнення пені за порушення строків оплати виконаних підрядних робіт за договором №4600013445 від 20.04.2021 в розмірі 634405,04грн. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду №4600013445 від 20.04.2021 в частині своєчасної та повної оплати за виконані роботи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.04.2023.
07.04.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені після спливу шестимісячного строку її нарахування, зменшити розмір пені, що підлягає відшкодуванню, та зменшити розмір судових витрат, що підлягають стягненню на користь позивача.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач здійснює нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме здійснює нарахування більше шести місяців. Також зазначає, що заявлений до стягнення розмір неустойки складає приблизно половину суми заборгованості. Такий розмір не відповідає критеріям розумності та справедливості у зв'язку з чим, підлягає зменшенню.
10.04.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги та відмовити у клопотанні відповідача про зменшення пені. Зазначає, що п. 8.2 договору передбачено стягнення пені за весь період прострочення у зв'язку з чим вважає, що розрахунок пені, зазначений у позовній заяві є вірним, а розмір, який підлягає стягненню - відповідає чинному законодавству.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 відкладено підготовче засідання на 11.05.2023.
17.04.2023 представник відповідача подав до канцелярії суду заперечення на відповідь на відзив. В своїх запереченнях додатково зазначає, що у зв'язку з військовою агресією рф територія виробничих потужностей відповідача знаходиться під постійними обстрілами, що значно ускладнює роботу підприємства та призводить до додаткових незапланованих витрат. На підтвердження зазначеного надає копії витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Також, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені надає звіт про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2021 та 2022 роки, відповідно до яких кількість реалізованої продукції у 2022 році знизилася на 36%, а відповідно до звіту про фінансові результати за 2022 рік підприємство має збиток у розмірі 576050000,00грн.
04.05.2023 до канцелярії суду засобами електронного зв'язку від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо заперечень відповідача на відповідь на відзив.
В своїх поясненнях зазначає, що прострочення за договором виникло ще до початку вторгнення військ російської федерації на територію України, а також за 6 місяців до першого обстрілу м. Нікополь. Додатково зазначає, що така поведінка відповідача спрямована лише на мінімізацію своєї відповідальності за спричинення збитків позивачу через порушення строків оплати основної заборгованості по договору за виконані роботи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 30.05.2023.
У судовому засіданні 30.05.2023 оголошено перерву до 06.06.2023.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У судовому засіданні 06.06.2023 проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд, -
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі №904/4456/22 встановлено наступне.
20.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Вертикаль-Плюс" (далі - підрядник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (далі - замовник, відповідач) укладено договір підряду №4600013445 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи відповідно до умов цього договору, а замовник прийняти цю роботу та оплатити її.
Підрядник виконує роботи: "Капітальний ремонт побутових приміщень інв. №000037 (ремонт санвузла, гардеробних та душових)".
Згідно з пунктом 2.1 договору вартість робіт, вказаних у п. 1.1 цього договору складає 3677809,20грн (три мільйона шістсот сімдесят сім тисяч вісімсот дев'ять гривень 20коп,), у тому числі ПДВ 612968,20грн (шістсот дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 20 коп.).
Вартість робіт визначається сторонами цього договору на підставі узгодженої сторонами договірної ціни (Додаток №1) та затвердженої кошторисної документації (Додаток №2), які є невід'ємною частиною цього договору. Кошторис є твердим. У разі перевищення кошторису, всі пов'язані з цим витрати несе підрядник.
Додатковою угодою №2 від 13.09.2021 сторонами було внесено зміни в п. 2.1 розділу 2, п. 3.1.1 розділу 3, п. 4.2 розділу 4, п. 12.5 та 12.12 розділу 12 договору та зазначено, що вартість робіт, вказаних у п. 1.1 договору складатиме 4621331,28грн, у тому числі ПДВ 770221,88грн.
10.12.2021 до договору було внесено зміни, шляхом підписання додаткової угоди №3 та зміни вартості робіт, зазначених у п. 1.1 договору, що в свою чергу склали 5018303,03грн, у тому числі ПДВ 836383,84грн.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата виконаних робіт за договором здійснюється наступним чином:
- п. 3.1.2 передоплата у розмірі 340000,00грн в тому числі ПДВ - 56666,66грн здійснюється замовником протягом 5 робочих днів від дати укладання договору і після надання відповідних рахунків. Підрядник зобов'язується надати податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань;
- п. 3.2 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.04.2021) - остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом 10 календарних днів після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки КБ-3, в тому числі прийняття робіт частинами, та за умови належного виконання підрядником п. 12.14 договору і усунення виявлених недоліків.
Відповідно до пункту 4.2 договору, підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт, вказаних в п. 1.1 цього договору, протягом 5-ти робочих днів від дати отримання авансового платежу.
Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що підрядник зобов'язується виконати роботи, вказані в п. 1.1 цього договору, протягом 120 календарних днів віддати початку робіт, з правом дострокового виконання робіт.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 30.04.2021, а в подальшому додаткової угоди №2 від 13.09.2021 та додаткової угоди №3 від 10.12.2021, сторонами було внесено зміни до пункту 4.2 договору, та зазначено новий строк виконання підрядником робіт протягом 280 календарних днів від дати початку робіт, з правом дострокового виконання робіт.
Пунктом 5.2.4 договору, замовник зобов'язується оплатити підряднику виконані роботи, визначені в п.1.1 цього договору, у розмірах та у строки, встановлені цим договором.
Додатки до цього договору: додаток №1 - Договірна ціна; Додаток №2 - Кошторисна документація; додаток №3 - Вимоги до Підрядників, які виконують/планують виконувати роботи/послуги на об'єктах ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (далі - замовник) за чинними договорами та/або за договорами, які будуть укладені на період протидії пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 (підпункт 12.12 пункту 12 договору).
На виконання умов договору ТОВ "БК "Вертикаль-Плюс" розпочало виконання робіт з капітального ремонту будівлі побутових приміщень інв. №000037 замовника.
Відповідачем на адресу ТОВ "БК "Вертикаль-Плюс", у відповідності до п. 3.1.1 договору, було перераховано передоплату у розмірі 340000грн, що підтверджується платіжним дорученням №0000111643 від 29.04.2021.
ТОВ "БК "Вертикаль-Плюс" виконало заплановані договором від 20.04.2021 підрядні роботи, що підтверджується:
- актом №01 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 16.11.2021 та довідкою від 16.11.2021 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2021 року за формою КБ-3 на суму 363701,16грн;
- актом №02 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 16.11.2021 та довідкою від 16.11.2021 про вартість виконаних будівельних робіт листопад 2021 року за формою КБ-3 на суму 620870,35грн;
- актом №02 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 16.11.2021 та довідкою від 16.11.2021 про вартість виконаних будівельних робіт листопад 2021 року за формою КБ-3 на суму 248936,26грн;
- актом №03 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 16.12.2021 та довідкою від 16.12.2021 про вартість виконаних будівельних робіт грудень 2021 року за формою КБ-3 на суму 1253955,41грн;
- актом №03 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 16.12.2021 та довідкою від 16.12.2021 про вартість виконаних будівельних робіт грудень 2021 року за формою КБ-3 на суму 99423,37грн;
- актом №04 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 16.12.2021 та довідкою від 16.12.2021 про вартість виконаних будівельних робіт грудень 2021 року за формою КБ-3 на суму 171473,64грн;
- актом №05 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 10.01.2022 та довідкою від 10.01.2022 року про вартість виконаних будівельних робіт січень 2022 року за формою КБ-3 на суму 375993,02грн.
Загальна сума виконаний робіт за договором підряду №4600013445 від 20.04.2021 склала 4567852,03грн з ПДВ.
На адресу ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" позивачем було направлено рахунки на оплату до вищезазначених актів на загальну суму 4567852,03грн з ПДВ, які були отриманні відповідачем про що свідчать матеріали справи.
Відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості на суму 2937903,6грн з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями:
- №0000111643 від 29.04.2021 на суму 340000,00грн;
- №0000117909 від 27.08.2021 на суму 1093498,82грн;
- №0000124436 від 24.12.2021 на суму 363701,16грн;
- №0000124435 від 24.12.2021 на суму 248936,26грн;
- №0000124856 від 30.12.2021 на суму 620870,35грн;
- №0000125339 від 14.01.2022 на суму 99423,37грн;
- №0000126941 від 07.02.2022 на суму 171473,64грн.
16.05.2022 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 20.04.2021 по 16.05.2022. Відповідно до вищезазначеного акту станом на 16.05.2022 за ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" на користь ТОВ "БК "Вертикаль-Плюс" рахується кредиторська заборгованість у сумі 1629948,43грн з ПДВ.
В подальшому у період з 16.05.2022 по 04.10.2022 відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості у загальній сумі 300000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями:
- №0000134373 від 09.09.2022 на суму 100000,00грн;
- №0000134554 від 16.09.2022 на суму 100000,00грн;
- №0000135148 від 04.10.2022 на суму 100000,00грн.
З урахуванням часткових оплат заборгованість ПрАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" на користь ТОВ "БК "Вертикаль-Плюс" склала 1329948,43грн.
Зазначену заборгованість і було стягнуто рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023.
Позивач зазначає, що відповідачем не виконано рішення суду 14.03.2023.
За порушення строків оплати за виконані роботи, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 634405,04грн за загальний період з 14.03.2022 по 13.03.2023, з урахуванням здійснених відповідачем оплат у період з 09.09.2022 по 04.10.2022, що і стало причиною звернення до суду.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати за виконані роботи.
Предметом доказування у даній справі є докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 174, 193 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Умовами договору та додаткових угод до нього передбачено порядок здійснення попередньої оплати та остаточного розрахунку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням.
З аналізу наведених норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі №904/4456/22, яке набрало законної сили, було встановлено факт наявності основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1329948,43грн.
Враховуючи викладене, а також наявність несвоєчасної оплати відповідачем виконаних робіт, у позивача виникло право на стягнення пені.
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.2 договору, у разі порушення замовником строків оплати за виконані роботи, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня, за весь період прострочення.
Так, позивачем за порушення строків оплати за виконані роботи нараховано до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 634405,04грн за загальний період з 14.03.2022 по 13.03.2023, з урахуванням здійснених відповідачем оплат у період з 09.09.2022 по 04.10.2022.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню за загальний період з 14.03.2022 по 13.03.2023.
Як вказано вище, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, за приписом пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.
Господарський суд звертає увагу на те, що договір між сторонами був укладений 20.04.2021, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства. Більш того, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023.
Перевіркою здійсненого розрахунку позивача (а.с. 7 том 1), судом порушень не встановлено.
З огляду на викладене, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 634405,04грн за загальний період з 14.03.2022 по 13.03.2023.
Однак, у питанні покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені судом береться до уваги також таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).
При цьому чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зі змісту зазначених правових норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов'язку.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснює поступове погашення основної заборгованості, також підтверджуються обставини постійного обстрілу виробничих потужностей відповідача, у зв'язку з військовою агресією рф, що значно ускладнює роботу підприємства та призводить до додаткових незапланованих витрат. Зазначене підтверджується копіями витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 197, 198, 221 том 1).
Також, матеріали справи містять копії звітів про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2021 та 2022 роки, відповідно до яких кількість реалізованої продукції у 2022 році знизилася на 36%, а відповідно до звіту про фінансові результати за 2022 рік підприємство має збиток у розмірі 576050000,00грн.
Враховуючи викладене, заявлена позивачем пеня у сумі 634405,04грн становить надмірний тягар для відповідача, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, розумності та справедливості, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені до 63440,50грн (на 90% від заявленої).
Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 63440,50грн.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00грн.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, однак обґрунтованих підстав для зменшення не навів.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані копії договору №13/2023 від 02.01.2023, рахунку на оплату за правову допомогу №4/2023 від 10.03.2023, платіжної інструкції №4136 від 10.03.2023, акту №4/2023 про надання правової допомоги від 13.03.2023. (а.с. 157-168 том 1).
Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою та відповіддю на відзив, тобто в межах передбаченого законом строку.
Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Оцінюючи розмір зазначених витрат у контексті критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає їх завищеними з огляду на неспівмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): справа не відноситься до складної категорії, а є малозначною, що розглядається у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.
Відтак, з огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 10000,00грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 9516,08грн витрат по сплаті судового збору та 10000,00грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому зменшення за ініціативою суду пені на розмір судового збору, що покладається на відповідача, не впливає.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Вертикаль-Плюс" до Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" про стягнення пені за порушення строків оплати виконаних підрядних робіт за договором №4600013445 від 20.04.2021 в розмірі 634405,04грн - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (ідентифікаційний код: 30926946; місцезнаходження: 53201, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, просп. Трубників, 56) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Вертикаль-Плюс" (ідентифікаційний код: 41718792, місцезнаходження: 61060, Харківська обл., м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 155-Б) пеню в сумі 63440,50грн, судовий збір у сумі 9516,08грн та витрати на правничу допомогу у сумі 10000,00грн.
У решті позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 16.06.2023
Суддя В.О. Татарчук