ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 червня 2023 року Справа № 903/947/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Шилан О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Пасічник Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 15.03.2023 (суддя Вороняк А.С., повний текст складено 23.03.2023) у справі № 903/947/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія"
до Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал"
про стягнення 2 854 776,75 грн
На розгляді Господарського суду Волинської області перебувала позовна заява ТОВ "Енергостратегія" до ДП "Евода Трейд" КП "Луцькводоканал" з вимогою про стягнення 2 854 776,75 грн, з яких 1298888,64 грн пені, 1423981,48 грн інфляційних втрат, 131906,63 грн - 3% річних, у зв'язку із неналежним виконанням останнім умов Договору купівлі-продажу електричної енергії № 25/10/21-Т від 25.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати отриманої електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.03.2023 у справі № 903/947/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Евода Трейд" КП "Луцькводоканал" на користь ТОВ "Енергостратегія" 2 073 436,14 грн, з них 1 305 093,03 грн інфляційних втрат, 118 898,79 грн - 3% річних, 649 444,32 грн пені, а також 40 843,21 грн витрат по сплаті судового збору. У позові про стягнення 781 340,61 грн, з них 649 444,32 грн пені, 13 007,84 грн - 3% річних, 118 888,45 грн інфляційних втрат - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 15.03.2023 у справі № 903/947/22 в частині задоволених позовних вимог.
Апелянт вважає хибними висновки суду першої інстанції про недоведеність відповідачем наявності форс-мажорних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання підприємством зобов'язань за Договором купівлі-продажу електричної енергії від 25.10.2021 № 25/10/21-Т, у зв'язку із чим безпідставно застосовано до останнього штрафні санкції за прострочення термінів оплати купленої електричної енергії.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Евода Трейд" КП "Луцькводоканал" на рішення Господарського суду Волинської області від 15.03.2023 у справі № 903/947/22; апеляційну скаргу постановлено розглянути в судовому засіданні.
Присутній в судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та просить апеляційну скаргу задоволити.
Позивач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався, участь в судовому засіданні уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином засобами електронного зв'язку.
Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для своєчасного та належного повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.
За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та явка сторін обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для її розгляду.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши матеріали справи № 903/947/22, доводи апеляційної скарги, а також перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.
З матеріалів справи встановлено, що 25.10.2021 між ТОВ "Енергостратегія" (Продавець) і ДП "Евода Трейд" КП Луцькводоканал (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії № 25/10/21-Т (далі - Договір), за умовами якого Продавець передає електричну енергію Покупцю, який зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) її на умовах, визначених цим Договором.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.09.2022 по справі № 903/403/22 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" до Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" про стягнення 7975435,09 грн та стягнуто з 6171375,86 грн, з них 6125435,09 грн основного боргу та 45940,77 грн витрат по сплаті судового збору, провадження у справі на суму 1850000,00 грн закрито.
Відповідно до п.4.1 договору, ціна електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування), а також порядок оплати погоджуються сторонами до періоду постачання та зазначаються у додатковій угоді, що є невід'ємною частиною цього договору.
Додатковими угодами до даного договору визначено, що покупець здійснює оплату купованої електричної енергії в такій послідовності: 25% попередньої оплати до 5-го (включно) числа місяця постачання; 25% попередньої оплати до 10-го (включно) числа місяця постачання; 25% попередньої оплати до 20-го (включно) числа місяця постачання; 25% попередньої оплати до 30-го (включно) числа місяця постачання.
Пунктом 8.3 договору визначено, що за порушення строків здійснення платежів за цим договором покупець, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, сплачує на користь продавця за його письмовою вимогою пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється за весь час порушення зобов'язання.
Враховуючи несвоєчасність проведених оплат за отриману електроенергію, позивач на підставі п. 8.3 договору, ст. 625 ЦК України нарахував 1298888,64 грн пені, 1423981,48 грн інфляційних втрат, 131906,63 грн - 3% річних, які просить стягнути з відповідача.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
З огляду на факт прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару (електричної енергії), перевіривши правильність розрахунків позивача, місцевий господарський суд встановив невідповідність заявлених позивачем сум до стягнення обставинам справи, оскільки останнім невірно визначено період прострочення та не враховано попередню часткову оплату відповідачем заборгованості.
Відтак, здійснивши власний перерахунок компенсаційних та штрафних нарахувань, суд дійшов висновку, що підставними до стягнення є 1 305 093,03 грн інфляційних втрат, 118 898,79 грн - 3 % річних та пені в загальній сумі 1 327 684,64 грн, однак враховуючи межі позовних вимог, задоволенню підлягала вимога позивача про стягнення 1 298 888,64 грн пені.
Разом з цим, взявши до уваги правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, а також викладену у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19 правову позицію про те, що зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, керуючись при цьому принципами справедливості, добросовісності та розумності, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, за клопотанням відповідача судом зменшено розмір пені на 50 % - до 649 444,32 грн.
Позивач перераховані та визначені судом суми до стягнення не заперечує та, як вже зазначалось, відзиву на апеляційну скаргу не подав. За вказаних обставин колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду та визнає обґрунтованими перераховані судом суми.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до посилання останнього на п. 9.3. Договору № 25/10/21-Т від 25.10.2021, яким строк виконання зобов'язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, апелянт вважає такий доказ належним засвідченням наявності форс-мажорних обставин, відтак вважає безпідставним покладення на відповідача штрафних та компенсаційних санкцій за порушення умов Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" форс - мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Варто зазначити, що форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі та потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Крім того, згідно з п. 9.4 Договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Належним доказом наявності форс-мажорних обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промислової палатою України (регіональною палатою, іншими відповідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти) (п.9.5 Договору).
Апелянт зазначає, що на виконання вказаних пунктів договору, 10 березня 2022 року на електронну адресу позивача та засобами поштового зв'язку було направлено повідомлення про настання форс-мажорних обставин до якого прикладено лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Одник скаржник не надав доказів надсилання такого повідомлення, а відтак місцевий господарський суд підставно констатував факт їх відсутності.
Також в матеріалах справи відсутні встановлені законодавством документи належного засвідчення Торгово-промисловою палатою України за зверненням Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" того факту, що введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, об'єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов'язань за Договором купівлі-продажу електричної енергії від 25.10.2021 № 25/10/21-Т.
Лист ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не може вважатись підтверджуючим документом настання обставин непереборної сили в розумінні закону.
Судом також відмічається, що вищевказаний лист ТПП за своїм змістом засвідчує військову агресію російської федерації як форс-мажорну обставину, однак адресований необмеженому колу суб'єктів господарської діяльності, у яких стало неможливим виконання договору внаслідок цих обставин.
Тобто, потребує доведенню вплив цих обставин саме на неможливість виконання договору між позивачем та відповідачем, чого скаржником не доведено.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Із наявних у матеріалах справи доказів колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для застосування п.9.3. Договору та не знаходить відповідних доказів на підтвердження форс-мажорних обставин, які б слугували підставою для відкладення строку виконання зобов'язань за цим Договором або звільнення відповідача від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення Господарського суду Волинської області від 15.03.2023 відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві.
За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 903/947/22 витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 15 березня 2023 року у справі № 903/947/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 903/947/22 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "16" червня 2023 р.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.