вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" червня 2023 р. Справа№ 911/645/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
секретар судового засідання: Новосельцев О.Р.;
за участю представників сторін:
від позивача: Фукс А.В.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 (повний текст складено 17.03.2023)
у справі №911/645/22 (суддя Третьякова О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аббакор Трейд"
до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
про стягнення 153 466,34 грн, -
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аббакор Трейд про відшкодування судових витрат у справі № 911/645/22 задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аббакор Трейд 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд погодився з доводами відповідача, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн є неспівмірними із складністю справи і виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), оскiльки позивачем заявлено до ДП «Укрспирт» ряд тотожних позовів, що підтверджується інформацією Судової влади України, при цьому вказана справа не є складною, є типовою та такою, що не потребує нових знань.
Відтак, суд вважав обґрунтованими та доведеними витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн.
Разом з цим, рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аббакор Трейд» 147 061,68 грн - боргу, 5 992,97 грн - 3% річних та 2 474,34 грн - судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Таким чином, відповідно до п. 3 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи встановлений розумний та співрозмірний з урахуванням складності цієї справи, суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/645/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесені рішення фактично не досліджено, чи були фактично понесені витрати, чи була їх сума обґрунтованою та не здійснена оцінка рівня витрат на професійну правничу допомогу.
Так, апелянт зазначає, що документи, які підтверджують надання правничої допомоги були надані почивачем після винесення рішення, що він вважає порушенням п.8 ст. 129 ГПК України.
Також, скаржник вказує на необґрунтованість та неспівмірність заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу з обсягом виконаної адвокатом роботи з огляду на попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат з детальним описом робіт (наданих послуг).
Як вже зазначав відповідач, позивачем до позову було додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому вказано, що пов'язані з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу становитимуть 20000,00 грн., виходячи із детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а саме:
- зустріч, консультація, узгодження правової позиції - 1000,00 грн;
- юридичний аналіз наданих документів та законодавчої бази - 2000,00 грн;
- вивчення судової практики з даного питання - 1000,00 грн;
- складання вимоги про сплату коштів за поставлену продукцію - 3000,00 грн;
- підготовка та подання до Господарського cyдy Київської області позовної заяви про стягнення заборгованості - 6000,00 грн;
- представництво інтересів позивача у Господарському суді Київської області - 7 000,00 грн.
Апелянт вважає невиправданою суму 6 000,00 грн. за пунктами 2.5 детального опису як вартість за підготовку та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості, оскільки зміст позову полягає з тих самих доводів та фактів, що містяться у вимозі про сплату коштів від 07.02.2022, складання якої вже оцінено у 3000 грн., також позивачем заявлено до відповідача цілий ряд тотожних позовів, справа є незначної складності та не потребує нових знать, окрім тих, що має адвокат в силу своєї професійної освіти.
Скаржник також вважає, що не підлягає стягненню 7 000,00 грн. за «представництво iнтересів позивача у Господарському суді Київської області», оскiльки в детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не вказано, за які саме дiї з представництва визначена ця сума. Відповідач зазначає, що не у всіх судових засіданнях була присутня представник позивача, при цьому, позовна заява не була подана адвокатом, до неї не було долучено документи, що підтверджують повноваження представника позивача, натомість позовна заява підписана та подана безпосередньо директором ТОВ «Аббакор Трейд».
Апелянт зауважує, що зі змісту заяви та доданих до неї документів неможливо встановити обсяг витраченого часу адвоката та розрахунок, за яким визначався гонорар між сторонами, а платіжне доручення та акт не підтверджують обсяг робіт, що їх оплатив ТОВ «Аббакор Трейд». Позовна заява у справі не була підписана представником позивача, як і інші документи у справі, акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) не містить переліку послуг, які виконав безпосередньо адвокат, що позбавляє можливості визначити дійсний обсяг наданих послуг безпосередньо адвокатом.
При цьому, апелянт зазначає, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже, їх розмір має бути пропорційним в залежності до задоволених вимог, доведений документально, обгрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу поданого 15.05.2023, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі № 02.02.2023 без змін.
Позивач у відзиві зазначає, що суд першої інстанції правомірно стягнув витрати на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем на підтвердження витрат понесених на правничу допомогу адвоката подано усі необхідні первинні документи, що підтверджують розмір таких витрат та докази її сплати.
Позивач вказує, що ним під час розгляду справи було зроблено відповідну заяву, про те, що буде подана заява та підтверджуючі документи про надання правничої допомоги. Так, відповідно до п. 2.1. договору про надання правничої допомоги, за домовленістю сторін вартість правничої допомоги, наданої позивачу у Господарському суді Київської області - 20 000,00 грн, які сплачуються протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту винесення рішення судом першої інстанції. Відповідно до п. 2.4. договору після винесення рішення судом (першої, апеляційної, касаційної інстанції) палата протягом 2-х днів складає акт приймання-передачі наданих послуг та передає його позивачу для підписання. Пунктом 2.5. договору, сторони домовились, що розрахунки між ними здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем грошових коштів в розмірі, передбачених пунктами 2.1-2.3 договору. 22.12.2022 позивач оплатив АО «Національна правова палата» 20 000, 00 грн. за надану правничу допомогу, що підтверджується платіжним дорученням № 877, де в розділі призначення платежу зазначено (оплата за правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги № 171-УС від 02.02.2022р.) 22.12.2022 сторони підписали акт здачі-приймайння виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги № 171-УС від 02.02.2022р. на суму 20 000, 00 грн). Після складання зазначених документів, позивачем були подані підтверджуючі документи до суду. Отже, позивач не мав можливості до винесення рішення подати відповідну заяву та докази про підтвердження надання правничої допомоги та докази оплати, оскільки в договорі визначено момент складання акту приймання передачі наданих послуг та оплати - після винесення рішення суду.
Стосовно твердження апелянта, що позивачем не доведено об'єм виконаної работи і надано звіт, позивач вказує, що договором про надання правничої допомоги не визначено погодинну оплату та відповідно необхідність складання звіту, а сторони визначили розмір оплати за ведення справи в суді першої інстанції. Отже, твердження відповідача спростовуються матеріалами, наданими позивачем на підтвердження надання правничої допомоги. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 справу № 911/645/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/645/22 та відкладено віришення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/645/22 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
20.04.2023 на адресу Північніного апеляційного господарського суду із Господарського суду Київської області надйшли матеріали справи № 911/645/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/645/22 та призначено розгляд справи на 12.06.2023.
Позиції учасників справи
Представник відповідача в судове засідання 12.06.2023 не з'явився, про дату час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, проте у апеляційній скарзі просив розглянути дану заяву без участі представника відповідача.
Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципів розумності строків розгляду справи судом, враховуючи те, що явка учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні 12.06.2023 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі № 911/645/22, без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аббакор Трейд" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення 153 466,34 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.12.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аббакор Трейд" 147 061,68 грн - основного боргу, 5 992,97 грн- 3% річних та 2 474,34 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
26.12.2022 через загальний відділ діловодства Господарського суду Київської області від Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аббакор Трейд" про відшкодування судових витрат у справі № 911/645/22 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аббакор Трейд" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дослідивши надані позивачем документи, дійшов до висновку про частковє задоволення виходячи зі співмірності вартості наданих послуг адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та ціною позову.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Крім того, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, колегія суддів зауважує,що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Колегія судів також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічний висновок, викладений у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Так, на підтвердження ТОВ «Аббакор Трейд» судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 20 000,00 грн. позивачем надано договір № 171-УС про надання правничої допомоги від 02.02.2022, укладений між Адвокатським об'єднанням «Національна правова палата» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аббакор Трейд», додаткову угоду № 1 від 01.06.2022 до договору, рахунок № 877 від 22.12.2022 на суму 20 000,00 грн, акт здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг) від 22.12.2022 на суму 20 000,00 грн.
Під час розгляду справи № 911/645/22 інтереси ТОВ «Аббакор Трейд» представляла адвокат Адвокатського об'єднання «Національна правова палата» Фукс Анна Василівна на підставі ордера серії АІ № 1250746 від 12.07.2022, виданого вказаним Адвокатським об'єднанням.
Судом встановлено, що Фукс Анна Василівна є адвокатом згідно із свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3495/10 від 20.12.2021, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України.
02.02.2022 між Адвокатським об'єднанням «Національна правова палата» (далі - Палата) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аббакор Трейд» (далі - Клієнт) було укладено договір № 171-УС про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.1 договору Палата зобов'язується надавати клієнту правничу допомогу, пов'язану з підготовкою документів та представництвом інтересів клієнта в усіх органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, у судах загальної юрисдикції та, у випадку необхідності - в апеляційних судах та у Верховному Суді, зокрема у справі за позовом Клієнта до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення заборгованості за договором поставки зернових культур № 33-21-02 від 08.02.2021, зокрема - в Господарському суді Київської області, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді (надалі - правнича допомога), а клієнт зобов'язується приймати та оплачувати надану правничу допомогу на умовах, визначених цим договором.
Розділом 2 договору сторони погодили ціну договору та порядок розрахунків.
Згідно з п. 3.1 договору надання правничої допомоги клієнту здійснюється Палатою (її працівниками) та/чи третіми особами (при необхідності), залученими Палатою.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору приймання-передача фактично наданої правничої допомоги оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг. Обов'язок по складанню актів покладається на Палату.
01.06.2022 р. між Адвокатським об'єднанням «Національна правова палата» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аббакор Трейд» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 171-УС про надання правничої допомоги від 02.02.2022, пунктом 1 якої сторони вирішили внести зміни до договору, виклавши пункт 2.1 договору в наступній редакції: «За домовленістю сторін вартість послуг по веденню справи та представництву інтересів клієнта в суді першої інстанції складає 20 000,00 грн. без ПДВ з урахуванням п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, які сплачуються протягом 3 банківських днів з моменту винесення рішення судом першої інстанції.».
Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 22.12.2022, складеного до договору № 171-УС від 02.02.2022 р., виконавець виконав роботи (надав послуги) з правничої допомоги клієнту вартістю 20 000,00 грн.
ТОВ «Аббакор Трейд» сплатило Адвокатському об'єднанню «Національна правова палата» 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 877 від 22.12.2022 на суму 20 000,00 грн.
Таким чином, належними доказами понесення позивачем витрат на правову допомогу під час розгляду справи № 911/645/22 є договір № 171-УС про надання правничої допомоги від 02.02.2022, укладений між Адвокатським об'єднанням «Національна правова палата» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аббакор Трейд», додаткова угода № 1 від 01.06.2022 до договору, рахунок № 877 від 22.12.2022 на суму 20 000,00 грн, акт здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг) від 22.12.2022 на суму 20 000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Як встановлено судом першої інстанції від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому він просив зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до суми 10 000,00 грн.
В обгрунтування своєї заяви відповідач вказував про необґрунтованість та неспівмірність заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу з обсягом виконаної адвокатом роботи з огляду на попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат з детальним описом робіт (наданих послуг).
Як вже зазначалось, позивачем до позову було додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому вказано, що пов'язані з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу становитимуть розмір 20 000,00 грн, виходячи із детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач вважав невиправданою суму невиправданою суму 6 000,00 грн за пунктами 2.5 детального опису як вартість за підготовку та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості, оскільки зміст позову полягає з тих самих доводів та фактів, що містяться у вимозі про сплату коштів від 07.02.2022, складання якої вже оцінено у 3000 грн., також позивачем заявлено до відповідача цілий ряд тотожних позовів, справа є незначної складності та не потребує нових знань, крім тих, що має адвокат в силу своєї професійної освіти.
Також відповідач вважав, що не підлягає стягненню 7 000,00 грн. за «представництво iнтересів позивача у Господарському суді Київської області», оскiльки в детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не вказано, за які саме дiї з представництва визначена ця сума. Відповідач зазначив, що не у всіх судових засіданнях була присутня представник позивача, при цьому, позовна заява не була подана адвокатом, до неї не було долучено документи, що підтверджують повноваження представника позивача, натомість позовна заява підписана та подана безпосередньо директором ТОВ «Аббакор Трейд».
Крім того, відповідач зауважив, що зі змісту заяви та доданих до неї документів неможливо встановити обсяг витраченого часу адвоката та розрахунок, за яким визначався гонорар між сторонами, а платіжне доручення та акт не підтверджують обсяг робіт, що їх оплатив ТОВ «Аббакор Трейд». Позовна заява у справі не була підписана представником позивача, як і інші документи у справі, акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) не містить переліку послуг, які виконав безпосередньо адвокат, що позбавляє можливості визначити дійсний обсяг наданих послуг безпосередньо адвокатом.
Також відповідач посилався на відсутність у нього фінансової спроможності для оплати заявних витрат з огляду на наявність значної кредиторської заборгованості.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанцїі вірно погодився з доводами відповідача про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн є неспівмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), враховуючи, що предметом позову є лише стягнення заборгованості та 3% річних, оскiльки ТОВ «Аббакор Трейд» заявлено до ДП «Укрспирт» ряд тотожних позовів, що підтверджується інформацією Судової влади України, при цьому вказана справа не є складною, є типовою та такою, що не потребує якихось нових знать, окрім тих, що має адвокат в силу своєї професійної освіти.
Суд першої інстанції також вірно не взяв до уваги доводи відповідача стосовно необґрунтованого та не співмірного заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу за пунктами 2.1, 2.2 та 2.5 детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, з огляду на те, що вказані заперечення зводяться лише до нерозуміння відповідачем чим відрізняються одні виконані адвокатом послуг від інших, тоді як обов'язок доведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України покладається в даному випадку на відповідача, а також доводи відповідача, що не підлягає стягненню «представництво iнтересів позивача у Господарському суді Київської області», оскільки представник позивача був присутній на всіх підготовчих та судових засіданнях, крім того, поняття «представництво інтересів» є більш ширшим ніж «участь представника у судовому засіданні», а підписання позовної заяви директором не свідчить про те, що вона не була підготовлена адвокатом.
Колегія суддів зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Отже, Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" не було доведено неспівмірність судових витрат на професійну правничу допомогу, вказаних у заяві позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Аббакор Трейд" на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи № 911/645/22, а також обґрунтованість та співмірність розміру таких витрат з наданими послугами на суму 10 000,00 грн.
Відтак, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката та задовольнив вимоги позивача про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 10 000,00 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/645/22 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/645/22 слід залишити без змін.
Керуючись статтями 123-129, 244, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/645/22 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/645/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/645/22 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписаний 15.06.2023.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім