вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" червня 2023 р. Справа№ 911/909/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Король Я.П.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка»
на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 (повний текст складено 12.12.2022)
у справі № 911/909/22 (суддя Христенко О.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Павленка Миколи Володимировича
до Державного підприємства «Чайка»
про стягнення 1 051 125,80 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
Фізична особа-підприємець Павленко Микола Володимирович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Чайка» (далі - відповідач) про стягнення 1 051 125,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором про надання автотранспортних послуг № 19/07/19 від 19.07.2019 (далі - Договір), не здійснив своєчасну оплату отриманих послуг з перевезення вантажів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 326 766,17 грн.
Також за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором позивачем, на підставі пункту 3.2. Договору, нараховано 724 359,63 грн пені та заявлено до стягнення 20 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/909/22 позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Чайка» на користь Фізичної особи-підприємця Павленка Миколи Володимировича 326 766,17 грн заборгованості, 48 894,28 грн пені, 5 634,91 грн судового збору та 7 147,81 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятими рішеннями, 30.12.2022 Державне підприємство «Чайка» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (отримано судом 10.01.2023, про що свідчить штамп вхідного документа відділу документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду), відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/909/22 в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Павленка Миколи Володимировича про стягнення з Державного підприємства «Чайка» 326 766,17 грн заборгованості, 48 894,28 грн пені, 5 634,91 грн судового збору та 7 147,81 грн судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Павленка Миколи Володимировича.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме не враховано Закон України від 18.06.2020 № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)», яким скасовано автоматичне продовження процесуальних строків у зв'язку із введенням карантину у державі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/909/22; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/909/22 до надходження даної справи з суду першої інстанції.
19.01.2023 супровідним листом № 02-04/911/909/22 від 17.01.2023 матеріали справи № 911/909/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» залишено без руху, вказавши про необхідність усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати суду докази сплати судового збору у розмірі 8 452,36 грн.
06.02.2023 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Чайка» у справі № 911/909/22 та призначено справу до розгляду на 14.03.2023.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Хрипуна О.О. з 13.03.2023 по 17.03.2023 у відпустці, судове засідання, призначене на 14.03.2023, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 розгляд справи № 911/909/22 призначено на 04.04.2023.
У судове засідання, призначене на 04.04.2023, представники учасників справи не з'явились, від відповідача, 03.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 розгляд справи № 911/909/22 було відкладено на 18.04.2023.
18.04.2023 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Хрипуна О.О. у відпустці за сімейними обставинами.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 розгляд справи № 911/909/22 було призначено на 16.05.2023.
У судове засідання, призначене на 16.05.2023, представники учасників справи не з'явились.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 розгляд справи № 911/909/22 було відкладено на 06.06.2023.
06.06.2023 представники учасників справи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що у матеріалах справи містяться довідки про доставку в електронному вигляді ухвали суду від 19.04.2023 до електронного кабінету позивача та відповідача, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивачів та відповідача.
23.02.2023 позивач надіслав на адресу Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу від 22.02.2023 (отримано судом 27.02.2023), відповідно до якого, апеляційну скаргу вважає незаконною, безпідставною та необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду законним, повним та обґрунтованим.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
19.07.2019 між Державним підприємством «Чайка» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Павленко Миколою Володимировичем (виконавець) був укладений Договір про надання автотранспортних послуг № 19/07/19, відповідно до умов пункту 1.1. якого замовник зобов'язався надавати для перевезення вантажі та вчасно сплачувати за надані послуги виконавця по їх перевезенню, а виконавець здійснювати перевезення вантажу замовника в обсягах та за маршрутом у відповідності до заявок замовника.
Автотранспортні послуги оформлюються товарно-транспортними накладними (пункт 1.3. Договору).
Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціна за надання автотранспортних послуг є договірною, яка узгоджується по кожній заявці шляхом оплати замовником автотранспортних послуг згідно з ціною у виставленому рахунку виконавця:
- по маршруту с. Новий шлях - м. Київ ТОВ «Столичний млин» - 2,16 грн, з ПДВ за 1 т/км;
- по маршруту с. Новий шлях - с. Кожанка ТОВ «Велес Трейдинг» - 2,16 грн, з ПДВ за 1 т/км;
- по маршруту с. Лісне - м. Київ ТОВ «Столичний млин» - 4,32 грн, з ПДВ за 1 т/км;
- по маршруту поле с. Новий шлях - с. Новий шлях точок ДП «Чайка» - 6,30 грн, з ПДВ за 1 т/км;
Орієнтовна загальна ціна Договору становить 800 000,00 грн з ПДВ (пункт 2.2. Договору). Остаточна ціна наданих послуг узгоджується сторонами після виконання робіт на підставі акту (фактично) виконаних робіт без оформлення змін до даного договору.
Замовник здійснює виконавцю оплату кожного замовлення протягом одного дня з дати надання замовнику рахунку до сплати. Рахунок вважається наданим якщо він надісланий (наданий) замовнику під розписку, поштою, факсом, мережі Інтернет або іншим способом зв'язку (пункт 2.3. Договору).
Після надання автотранспортних послуг згідно заявки сторонами складається акт виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 2.5. Договору).
Пунктом 5.1. Договору визначено, що термін дії останнього встановлюється з моменту його підписання та діє по 31.12.2019.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов Договору, позивачем протягом липня-серпня 2019 року були надані відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 772 498,84 грн, про що свідчать товарно-транспортні накладні № 2105 від 25.07.2019, № 2112 від 26.07.2019, № 2111 від 26.07.2019, № 2108 від 26.07.2019, № 2116 від 27.07.2019, № 2115 від 27.07.2019, № 2113 від 27.07.2019, № 2119 від 28.07.2019, № 2123 від 28.07.2019, б/н від 28.07.2019, б/н від 28.07.2019, № 2124 від 29.07.2019, № 2129 від 30.07.2019, № 2130 від 30.07.2019, № 2131 від 30.07.2019, № 2140 від 01.08.2019, № 2141 від 01.08.2019, № 2138 від 01.08.2019, № 2137 від 01.08.2019, № 2146 від 02.08.2019, № 2147 від 02.08.2019, № 2145 від 02.08.2019, № 2144 від 02.08.2019, № 2148 від 03.08.2019, № 2149 від 04.08.2019, № 2150 від 05.08.2019, № 2151 від 05.08.2019, № 2152 від 05.08.2019, № 2153 від 05.08.2019, № 2155 від 06.08.2019, № 2157 від 06.08.2019, № 2158 від 06.08.2019, № 2159 від 06.08.2019, № 2161 від 07.08.2019, № 2165 від 07.08.2019, № 2162 від 07.08.2019, № 2163 від 07.08.2019, № 2167 від 08.08.2019, № 2168 від 08.08.2019, № 2170 від 08.08.2019, № 2169 від 08.08.2019, № 2169 від 09.08.2019, № 2168 від 09.08.2019, № 2172 від 09.08.2019, № 2173 від 09.08.2019, № 2177 від 12.08.2019, № 2174 від 12.08.2019, № 2175 від 12.08.2019, № 2176 від 12.08.2019, № Р8374/34 від 13.08.2019, № Р8374/32 від 13.08.2019, № Р8374/35 від 13.08.2019, № Р8374/33 від 13.08.2019, № Р8374/37 від 14.08.2019, № Р8374/36 від 14.08.2019, № Р8374/39 від 14.08.2019, № Р8374/38 від 14.08.2019, № 2187 від 15.08.2019, № 2184 від 15.08.2019, № 2185 від 15.08.2019, № 2186 від 15.08.2019, № 2190 від 16.08.2019, № 2191 від 16.08.2019, № 2192 від 16.08.2019, № 2193 від 16.08.2019, № 2195 від 19.08.2019, № 2196 від 19.08.2019, № 2197 від 19.08.2019.
Також, у матеріалах справи наявні копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), у тому числі № Ф-00000026 від 31.07.2019 на суму 147 292,56 грн, № Ф-00000027 від 05.08.2019 на суму 117 093,17 грн, Ф-00000028 від 12.08.2019 на суму 232 443,22 грн, № Ф00000030 від 19.08.2019 на суму 111 147,55 грн, № Ф-00000033 від 19.08.2019 на суму 63 503,35 грн, № Ф-00000034 від 20.08.2019 на суму 101 018,99 грн, які підписані представниками сторін та скріплені відбитками печаток.
Однак, у порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з перевезення вантажу, здійснив частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у сумі 326 766,17 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 06.01.2022, відповідно до якої, просив здійснити оплату отриманих послуг з перевезення вантажу, однак відповіді на яку не отримав, сума заборгованості не сплатив.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України, встановлено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи відзиву на позовну заяву № 20-22/733 від 06.10.2022 (вх. № 14148/22), відповідач проти позову заперечував та вказував на пропущення позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за послуги з перевезення вантажу, посилаючись на пункт 6 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України до вимог з перевезення вантажу законом встановлена спеціальна позовна давність в один рік.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про перевезенням вантажу, пошти (стаття 258 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абзацу 1 частини п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається із наявного у матеріалах справи конверту з відміткою підприємства зв'язку, позивачем було направлено на адресу Господарського суду Київської області позовну заяву 20.06.2022, а сукупний строк оплати отриманих послуг за підписаними між сторонами актами наступив 20.08.2019.
Проте, як вірно вказано судом першої інстанції, 02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, який не сплинув на момент внесення змін до Цивільного кодексу України, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 та станом на дату розгляду даної справи карантин триває.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судами обставини, позивачем строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, у даній справі не пропущено.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки заборгованість відповідача в частині оплати отриманих на підставі Договору № 19/07/19 від 19.07.2019 послуг з перевезення вантажу, не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 326 766,17 грн визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконання відповідачем умов Договору, в частині своєчасної оплати отриманих послуг з перевезення вантажу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 724 359,63 грн пені, нарахованої за період з 01.08.2019 по 14.06.2022.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У сфері господарювання, згідно з частиною другою статті 217 та частиною першою статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 Господарського кодексу України).
Умовами пункту 3.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення по оплаті наданих автотранспортних послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми боргу за кожний день прострочення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 20-22/733 від 06.10.2022 (вх. № 14148/22) заперечуючи проти вимоги щодо стягнення пені, у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а саме, оскільки строк позовної давності за основною вимогою сплинув, позовна давність також спливає щодо додаткових вимог (а.с.131-133).
Згідно зі статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що з огляду на приписи статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судами обставини, позивачем строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, у даній справі не пропущено.
Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом місцевого суду та перевіреним судом апеляційної інстанції, а тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня у сумі 48 894,28 грн, розрахована з урахуванням вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено місцевим судом та вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, 17.12.2021 між Павленко Миколою Володимировичем (замовник) та адвокатом Котенок Андрієм Петровичем (виконавець) укладений Договір про надання юридичних послуг, за умовами пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу з приводу захисту прав та законних інтересів замовника щодо підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості по Договору про надання автотранспортних послуг № 19/07/19 з Державного підприємства «Чайка» та є представником останнього в усіх державних органах, підприємствах і організаціях, в тому числі суді з вчиненням усіх процесуальних дії, які має право вчинити замовник.
Умовами пункту 5.1. Договору про надання юридичних послуг визначено, що за послуги передбачені у пункті 1.1. договору, замовник сплачує виконавцю за домовленістю.
Розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником готівкою або в безготівковому порядку платіжним дорученням на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше трьох днів з моменту укладення договору (пункт 5.2. Договору про надання юридичних послуг).
17.06.2022 між Павленко Миколою Володимировичем та адвокатом Котенок Андрієм Петровичем підписаний Акт виконаних робіт до Договору про надання юридичних послуг, за яким адвокатом були надані, а замовником прийняті такі послуги: юридична консультація вивчення та правовий аналіз письмових матеріалів, що стосується предмету спору - 4 години; вивчення та правовий аналіз дій позивача та відповідача - 1 година; правовий аналіз законодавства України - 2 години; підготовка та складання претензії - 1 години; підготовка та складання позовної заяви - 4 години.
Сума, що підлягає сплаті за надані послуги - 20 000,00 грн.
Згідно з наявною у матеріалах справи квитанцією № 2077141 від 17.06.2022 адвокатом були отримані кошти за надані юридичні послуги у розмірі 20 000,00 грн.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву № 20-22/733 від 06.10.2022 (вх. № 14148/22) відповідачем зазначено про те, що позивачем не доведено обґрунтованість витрат на правничу допомогу та їх реальність, розмір витрат на правничу дорогу є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом виконаних робіт, у зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити в задоволенні вимог про стягнення з нього судових витрат.
Згідно з частинами першою та третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною п'ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною другою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Як вірно зазначено місцевим судом та підтримано колегією суддів, заперечення відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката до уваги не приймаються з огляду на наступне.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі № 922/3142/17, від 02.05.2018 у справі № 910/22350/16, від 11.06.2018 у справі № 923/567/17.
У постанові від 20.11.2020 № 910/13071/19, Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на спростування розміру таких витрат.
Таким чином, оскільки віднесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на професійну правничу допомогу до складу судових витрат у даній справі.
Разом з цим, враховуючи надання суду документального підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд місцевого суду дійшов висновку, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладається судом на сторін, а саме, пропорційно задоволеним вимогам у сумі 7 147,81 грн.
Апеляційний господарський суд відзначає, що у поданій апеляційний скарзі Державне підприємство «Чайка» оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/909/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/909/22 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2022 у справі № 911/909/22, покласти на Державне підприємство «Чайка».
4. Справу № 911/909/22 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у порядку, визначеному статтями 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2023.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова