79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" червня 2023 р. Справа №914/3375/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Кордюк Г.Т.
Кравчук Н.М.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” вих..№82/178 від 28.03.2023 (вх. № 01-05/970/23 від 29.03.2023)
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2023 (суддя Рим Т.Я.)
у справі №914/3375/22
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, м. Київ,
до відповідача: Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Конюшки , Івано-Франківська обл.
про стягнення 95'360,75 гривень.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.03.2023 позов задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” (адреса: вулиця Козельницька, будинок 15, місто Львів, Львівська область, Україна, 79026; ідентифікаційний код 23269555) на користь приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (адреса: проспект Перемоги, будинок 65, місто Київ, Україна; ідентифікаційний код 30115243) 95' 360,75 (дев'яносто п'ять тисяч триста шістдесят грн 75 коп.) грн завданої шкоди, 2?481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, Акціонерне товариство “ДТЕК Західенерго” оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 29.03.2023.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог. Так, апелянт зазначає, що судом не досліджено належним чином страховий договір, а саме не враховано, що страхове відшкодування становить суму, що не перевищує ліміту відповідальності страховика, а відтак покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Також, апелянт зазначає, що не був залучений до огляду пошкодженого майна, а відтак не міг надати свої зауваження.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
АТ “ДТЕК Західенерго” застрахувало свою відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, про що свідчить поліс № АО/5148916 (а. с. 41). У цьому полісі сторони визначили строк його дії - 01.03.2019-29.02.2020, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну - 100' 000,00 грн, забезпечений транспортний засіб - МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону про обов'язкове страхування у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно з частиною 1 статті 28 Закону про обов'язкове страхування шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
На автодорозі Н-17 Луцьк-Львів, в селі Вузлове Радехівського району Львівської області, 12.07.2019 о 13 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем МАЗ із бортовим причепом, номерний знак НОМЕР_1 , при здійсненні повороту допустив випадіння металевого предмету, який перевозив, що призвело до пошкодження автомобіля МАЗ, номерний знак НОМЕР_2 , а також призвело до пошкодження поверхні асфальто-бетонного покриття, чим порушив 2.3 “а” “б” Правил дорожнього руху. Зазначені обставини встановлені постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05.08.2019 № 349/1242/19 (а. с. 52-54).
У цій же постанові у вступній частині суд зазначив, що ОСОБА_1 працює водієм у ДТЕК Бурштинська ТЕС. Відповідач не заперечував факту існування трудових відносин з ОСОБА_1 , тому цю обставину суд вважає встановленою.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в постанові міститься неповний номерний знак пошкодженого автомобіля. Проте в цьому документі згадується інший учасник ДТП - ОСОБА_2 . З урахуванням того, що Позивач надав суду посвідчення водія ОСОБА_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а. с. 9-10), власником пошкодженого автомобіля було Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОТ”, якому Позивач виплатив страхове відшкодування, суд робить висновок про те, що шкоду завдано автомобілю МАЗ з номерним знаком НОМЕР_4 . Відповідач не заперечував цієї обставини.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи працівником АТ “ДТЕК Західенерго”, завдав майнової шкоди автомобілю МАЗ, номерний знак НОМЕР_4 , власником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОТ”.
На підставі повідомлення АТ “ДТЕК Західенерго” № 88 від 16.07.2019 (а. с. 37-38), а також повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОТ” № 13115/40/19/53 від 17.07.2019 (а. с. 39-40), аварійний комісар оглянув транспортний засіб та склав протокол № 2672/14 від 24.07.2019 (а. с. 42-43). У подальшому на підставі заяви ПАТ “СГ “ТАС” суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_3 20.09.2019 склав звіт № 2672/19 про оцінку автомобіля МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а. с. 44-49). За висновком оцінювача вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 117' 480,71 грн, а його ринкова вартість станом на час ДТП - 117' 480,71 гривень. В додатку до вказаного звіту (а. с. 14-17) вказано, що вартість працездатних та ліквідних складових автомобіля складає 22' 119,96 гривень.
Тож, у Позивача виник обов'язок з його виплати. ПАТ “СГ “ТАС” на підставі страхового акту № 04313/40/919 від 01.11.20.19 (а. с. 11-12) та за платіжним дорученням № 58390 від 05.11.2019 (а. с. 36) виплатило Товариству з обмеженою відповідальністю “ТОТ” страхове відшкодування в розмірі 95' 360,75 гривень. Зазначена вище сума страхового відшкодування визначена на підставі пункту 2 статті 30 Закону про обов'язкове страхування як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, у Позивача виник обов'язок відшкодувати завдану шкоду, а виплачена сума страхового відшкодування не перевищує визначеного сторонами ліміту відповідальності страховика, що виключає відповідальність страхувальника за таких обставин (пункти 24.1 та 24.2 цього рішення).
Разом з тим, правовою підставою для звернення Позивача з цим позовом в порядку регресу є абзац г) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону про обов'язкове страхування - страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Формулювання згаданого вище припису закону зумовлює висновок, що страховик зобов'язаний виплатити страхову відшкодування, після чого у нього виникне право на регрес, якщо ДТП стала наслідком порушення вимог ПДР стосовно технічного стану транспортного засобу чи обладнання такого транспортного засобу.
Як убачається зі змісту постанови від 05.08.2019 у справі № 349/1242/19, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ця стаття передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Колегія суддів зазначає, що в тексті постанови йдеться про порушення ОСОБА_1 підпунктів а) та б) пункту 2.3 ПДР України. Зазначені пункти зобов'язують водія для забезпечення безпеки дорожнього руху перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу (а); бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (б).
Відповідно до пунктів 1.10, 31.1 ПДР України вантажним автомобілем визнається автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
З урахуванням пунктів 1.10, 2.3, 31.1 ПДР України потрібно зробити висновок, що транспортний засіб з метою досягнення мети безпеки його експлуатації може обладнуватися різними приладами чи механізмами. Перелік такого обладнання не визначений законом та не обмежується пристроями заводу-виробника транспортного засобу. Проте саме на власника (водія) транспортного засобу покладається відповідальність за використання (чи невикористання) обладнання (можливо додаткового: троси, стяжні ремені, ланцюги, сітки, інші спеціальні засоби кріплення), призначеного для гарантування безпеки руху.
Частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що … постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, з огляду на те, що працівник Відповідача порушив ПДР України, не забезпечивши правильності розміщення та кріплення вантажу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ДТП сталася через невідповідність обладнання транспортного засобу існуючим вимогам ПДР України. Зазначене є підставою для виникнення у Позивача права регресу до страхувальника в порядку абзацу г) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону про обов'язкове страхування.
У постанові № 910/16906/20 від 14.02.2022 Верховний Суд зробив такі висновки:
« 46. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
47. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.»
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків та правомірно задоволив позовні вимоги.
Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.
керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” вих.№82/178 від 28.03.2023 (вх. № 01-05/970/23 від 29.03.2023) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2023 у справі №914/3375/22 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.