Справа № 605/213/23
Іменем України
"16" червня 2023 р. Суддя Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуц Р.О. розглянувши матеріали, які надійшли від сектору поліцейської діяльності №2 (м.Підгайці) відділу поліції №1 (м.Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, непрацюючого,
проживаючого в
АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.173-2, ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Як вбачається із матеріалів справ про адміністративні правопорушення: №№605/213/23, 605/214/23, 605/215/23, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №549842 від 01 червня 2023 року, громадянин ОСОБА_1 21 травня 2023 року, близько 14 год., вчинив відносно своєї дочки ОСОБА_2 , домашнє насильство психологічного характеру, а саме під час телефонної розмови з дочкою ображав її нецензурними словами, внаслідок чого була заподіяна шкода її психічному здоров'ю, за що передбачена, відповідальність згідно вимог ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №549844 від 01 червня 2023 року, вказано, що громадянин ОСОБА_1 у період з 09 травня 2023 року по 23 травня 2023 року ухилявся від виконання передбачених законодавством обов'язків, щодо належного виховання та матеріального забезпечення своїх двох малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме не приділяв дітям уваги щодо їх виховання та не забезпечував їх матеріально, чим порушив вимоги ч.1 ст.184 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №549843 від 01 червня 2023 року, зазначено, що громадянин ОСОБА_1 22 травня 2023 року, близько 15 год., вчинив відносно своєї дочки ОСОБА_2 , домашнє насильство психологічного характеру, а саме під час телефонної розмови з дочкою ображав її нецензурними словами, внаслідок чого заподіяв шкоду її психічному здоров'ю, за що передбачена, відповідальність згідно вимог ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причин неявки суду не повідомив.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_4 .
В письмових поясненнях ОСОБА_4 вказала, що під час телефонної розмови ОСОБА_1 з його дочкою ОСОБА_2 21 травня 2023 року та 22 травня 2023 року, він ображав дочку нецензурними словами.
Від дачі будь-яких пояснень та підписання протоколу ОСОБА_1 відмовився, про що засвідчили два свідки в своїх письмових поясненнях, які додані до матеріалів справи. На спростування своєї вини будь-яких доказів не додано.
Змістом ч.1 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia" заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Виходячи зі змісту ст. ст.7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника, в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Оскільки справа про адміністративне правопорушення розглядається судом в межах протоколу про адміністративне правопорушення, тому суддя не вправі виходити за межі зазначеної у протоколі суті адміністративного правопорушення та його кваліфікації в сторону погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП не підтверджена будь-якими належними та допустимими доказами, а грунтується лише на поясненнях ОСОБА_4 , які додані до матеріалів справи та не відображають всі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Будь-яких доказів, які б підтверджували викладені в протоколі обставини щодо того, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо належного виховання та матеріального забезпечення своїх двох дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме не приділяв дітям уваги щодо їх виховання та не забезпечував їх матеріально до матеріалів справи не додано.
Суд зазначає, що в діях ОСОБА_1 за наведених вище обставин, відсутній склад адміністративного правопорушень, передбачених ч.1 ст.184 КУпАП, зокрема об'єктивної сторони у вигляді його ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а тому, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП, слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, №2402-III, статтями 150,180 Сімейного кодексу України та іншими положеннями законодавства України.
Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 Сімейного Кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов'язків (об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи ступінь тяжкості скоєних правопорушень, особу винного, обставини, передбачені ст.ст. 33-35 КУпАП, вважає, що слід притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП і відповідно до санкції вказаної статті на підставі ст.36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення, у виді штрафу в розмірі 11 (одинадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 187 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 33-36, 173-2 ч.1, 184 ч.1, 221, 247 п.1, 283, 284 КУпАП суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 11 (одинадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 187 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в доход держави 536,80 грн. судового збору.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, або його представником протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Підгаєцький районний суд Тернопільської області.
Суддя: Р. О. Горуц