Номер провадження 2/754/2794/23 Справа №754/4351/23
Іменем України
16 червня 2023 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до рішення Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» (протокол № 29 від 15.08.2012 року) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , передано експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр», в свою чергу ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло даний житловий будинок на подальшу експлуатацію та обслуговування, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2012. ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право власності є власником квартири АДРЕСА_2 . В будинку, та зокрема в квартирі, за вищевказаною адресою, безперебійно надавались житлово-комунальні послуги. Відповідач як власник та споживач житлово-комунальних послуги, зобов'язаний не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги. Згідно розрахунку заборгованості станом на 16.03.2023 у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 17963,58грн за період з 01.03.2020 по 17.10.2022 включно. На даний час заборгованість не оплачена та завдає збитків Товариству, у зв'язку із чим відповідачу нараховуються інфляційні нарахування у розмірі 2359,51грн та 3% річних в розмірі 1028,78грн. Відповідно до інформації, що міститься в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна 18.10.2022 відбувся поділ квартири АДРЕСА_2 . Так ОСОБА_1 , належить на праві спільної часткової власності 1/2 частина квартири та ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності 1/2 частина вищезазначеної квартири. Згідно розрахунку заборгованості станом на 16.03.2023 у відповідачів виникла заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 3813,31грн за період з 18.10.2022 року по 28.02.2023 року включно.
На підставі вищенаведеного просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Перший український експертний центр" заборгованість за спожиті житлово-комунальні-послуги за період з 01.03.2020 по 17.10.2022 включно в розмірі 17963,58грн, інфляційні витрати в розмірі 2359,51грн та 3 % річних в розмірі 1028,78грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Перший український експертний центр" заборгованість за спожиті житлово-комунальні-послуги за період з 18.10.2022 по 28.02.2023 включно в розмірі 3813,31грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 5000грн та витраті по сплаті судового збору в розмірі 2684грн
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 05.04.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
05.04.2023 сторонам направлено лист з додатками до нього, а саме: позивачу копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачам копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками до неї.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повідомлялись належним чином про розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін за адресою зазначеною в позовній заяві ( АДРЕСА_3 ). Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за вищевказаною адресою, що підтверджується відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА. Однак, станом на 17 травня 2023 року повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачам по справі в матеріалах справи відсутнє.
Враховуючи вищевикладене, 17 травня 2023 року суд повторно повідомляє відповідачів про розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін для надання можливості надати пояснення та докази щодо справи. Однак до суду повернулись конверти з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідачами у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Станом на 16.06.2023 закінчились строки для подання відзиву та відповіді на відзив, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та їм правовідносини.
Згідно із протоколом засідання правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» № 29 від 15.08.2012 року, вирішено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , разом з інженерними мережами передати експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр».
Таким чином, позивач є обслуговуючою організацією вказаного будинку, здійснює його утримання, обслуговування та експлуатацію.
Згідно свідоцтва про право власності від 13.08.2007, квартира АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 .
Між ТОВ «Перший український експертний центр» та ОСОБА_1 28.11.2012 було укладено договір № 2645/1 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до п. 1 Договору виконавцем забезпечується надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 , а споживачем забезпечується своєчасна оплата таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Згідно розрахунку заборгованості б/н по особовому рахунку № НОМЕР_1 власника квартири АДРЕСА_2 , за період з 01.03.2020 року по 17.10.2022 року існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 17495,89грн.
На даний час заборгованість не сплачена, а тому було здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 2359,51грн та 3 % річних у розмірі 1028,78грн за період з травня 2020 року по січень 2022 року включно.
Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна з 18.10.2022 ОСОБА_2 є власником 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 .
Згідно розрахунку заборгованості б/н по особовому рахунку № НОМЕР_1 власника квартири АДРЕСА_2 , за період з 18.10.2022 року по 28.02.2023 року існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 3813,31грн.
Судом установлено, що відповідачі є споживачами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, виконавцем послуг за якими є позивач.
Позивач належним чином виконує свої зобов'язання шляхом надання відповідачам послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що підтверджується копією Договору № 47 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 та копіями Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з технічного обслуговування ліфтів; копією Договору на комплекс робіт з обслуговування ліфтів № 40 від 01.09.2022 та копіями Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з технічного обслуговування ліфтів; копією Договору № 107-О на технічне обслуговування пожежних систем від 15.11.2012 та копіями акта приймання наданих послуг; копією Договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) від 01.10.2012 на копіями актів надання послуг; копією підрядного Договору №16-08-2013то від 01.08.2013 на технічне обслуговування та ремонт диспетчерських систем тп копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Однак відповідачі у свою чергу порушують свої зобов'язання та умови перед позивачем, внаслідок неналежного виконання зобов'язань у відповідача ОСОБА_1 з 01.03.2020 по 17.10.2022 включно наявна заборгованість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 17963,58грн. Також наявна заборгованість у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 18.10.2022 по 28.02.2023 включно в розмірі 3813,31грн.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст.26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).
Суб'єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV).
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Крім того, відповідно до статей 156, 162 ЖК України, власники квартир зобов'язані брати участь у витратах по утриманню квартири і придомової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.
Обов'язок на власників жилого приміщення по несенню витрат на утримання будинку і при будинкової території, сплаті комунальних послуг покладений також нормами ст. 322 ЦК України та Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За таких обставин, вбачається, що відповідач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Відповідно до ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Позивач належним чином виконує свої зобов'язання, а відповідач ОСОБА_1 в свою чергу порушує свої зобов'язання, внаслідок неналежного виконання у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 17963,58грн, інфляційних втрат у розмірі 2359,51грн та 3 % річних у розмірі 1028,78грн за період з травня 2020 року по січень 2022 року включно. Також виникла заборгованість у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 18.10.2022 по 28.02.2023 включно в розмірі 3813,31грн.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в повному обсязі.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ТОВ «Перший український експертний центр» здійснював адвокат Закарлюка Н.С.. на підставі Договору про надання правової допомоги № 15/9 від 15.09.2022; Актом приймання-передачі наданих послуг від 29.03.2023; Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1116240; Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 002974.
Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 5000,00грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки в матеріалах справи відсутній детальний опис виконаних робіт, з матеріалами справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, оскільки адвокатом завищений обсяг часу на технічну підготовку і вивчення документів, а саправа розглядалась в порідку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Однак, беручі до уваги, що рішенням суду позов задоволено, чим відновило порушене право позивача, що дає суду зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу і вважає, що необхідно зменшити розмір стягнень з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу до суми 2000,00грн, яка відповідає розумному розміру.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00грн, а саме з кожного по 1342грн.
Керуючись Житлового кодексу України, статтями 319, 322, 509, 526, 625 ЦК України, Законм України "Про кооперацію", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтями 10, 12, 19, 81, 133-137, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" заборгованість за спожиті житлово-комунальні-послуги за період з 01.03.2020 по 17.10.2022 включно, в розмірі 17963,58грн, інфляційні витрати в розмірі 2359,51грн та 3 % річних в розмірі 1028,78грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" заборгованість за спожиті житлово-комунальні-послуги за період з 18.10.2022 по 28.02.2023 включно, в розмірі 3813,31грн.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00грн , а саме з кожного по 1000,00грн.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" витраті по сплаті судового збору в розмірі 2684грн, а саме з кожного по 1342грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр", місце знаходження за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55, оф. 1004, код ЄДРПОУ 36844047.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , дата народження відсутня в матеріалах справи, адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер відсутній в матеріалах справию
Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2023.
Суддя В.В. Бабко