Провадження № 2/317/502/2023
Справа № 317/1184/23
15 червня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Нікітіна В.В.
за участі секретаря судового засідання Вакуленко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк» або «Позивач») до ОСОБА_1 (далі - «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
05 лютого 2015 року між сторонами у справі було укладено договір б/н у формі заяви, відповідно до якого позивач встановлює відповідачу кредитний ліміт.
АТ КБ «Приватбанк» повністю виконав вимоги Договору, надавши ОСОБА_1 кредит на вказану вище суму.
Відповідач зобов'язання за договором виконувала не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 30 січня 2023 року у неї виникла заборгованість перед позивачем в сумі 34653,23 грн., з яких:
28043,98 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту);
6609,25 грн. (заборгованість за простроченими відсотками);
Разом з позовною заявою представником позивача подана заява про проведення розгляду справи без його участі.
Представник відповідача до суду не з'явився, подавши відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи без його участі, в яких позовні вимоги не визнав, оскільки процентна ставка сторонами не узгоджувалась, а всі взяті у банку кошти відповідач повернула.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані докази, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до умов кредитного договору № б/н від 05.02.2015 р., укладеного в формі анкети-заяви, відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі, визначеними тарифами банку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В заяві від 05 лютого 2015 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про узгодження між сторонами умов щодо процентної ставки за кредитом. Доводи позивача, наведені ним в позовній заяві та в розрахунку позовних вимог про узгодження між сторонами договору процентної ставки, документально не підтверджені.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву від 05 лютого 2015 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Велика Палата Верховного Суду в своєму рішенні від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (касаційне провадження № 14-131цс19) вважає, що неможливо застосовувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що надані банком документи, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі процентну ставку за кредитом та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Суд цілком погоджується з зазначеними висновками Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення процентів не підлягають задоволенню.
Стосовно суми основного боргу, суд, з урахуванням наведених вище обставин, дійшов наступних висновків.
Як вбачається з розрахунку позовних вимог, наданого позивачем, ОСОБА_1 за весь період користування кредитною карткою отримала від позивача кредитні кошти на загальну суму 65454,73 грн. В цьому ж документі відображено й суму, яку відповідач ОСОБА_1 сплатила на користь банку за вказаний період - 67949,27 грн.
Таким чином, як встановлено наданим позивачем розрахунком заборгованості, за період, що охоплений цим розрахунком, відповідач ОСОБА_1 сплатила на користь позивача на 2494,54 грн. більше, ніж отримала від банку.
Вказане свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
Судові витрати суд розподіляє між сторонами у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України,-
Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Нікітін