Справа № 127/22095/22
Провадження №11-кп/801/666/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
12 червня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участі: прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 квітня 2023 року яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луганськ, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, з призначенням йому покарання:
-за ч. 2 ст. 111 КК України у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави;
-за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді тринадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк п'ятнадцять років та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого та призначено остаточне покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк п'ятнадцять років та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання на виконання вироку суду.
Стягнуто з ОСОБА_8 процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі три тисячі сімсот сімдесят п'ять гривень 60 копійок на користь держави.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним у наступному.
Відповідно до статтей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає людиною за свою діяльність; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; На території України не допускається розташування іноземних військових баз; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 року за № 389-VIII, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 за № 389-VIII, військові адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом.
24.02.2022 року російською федерацією здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого продовжена і на даний час.
У зв'язку із веденням агресивної війни з боку російської федерації проти України, 26.02.2022 року захоплено смт. Станиця Луганська Щастинського району, у зв'язку із чим, на підтвердження контролю над містом, на будівлі Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації, розташованої за адресою: вулиця Центральна, 25, смт Станиця Луганська, Щастинський район, Луганської області незаконними збройними формуваннями встановлено прапор так званої «ЛНР».
В кінці березня - на початку квітня 2022 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася приблизно о 04 год. ранку 24.02.2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території смт. Станиця-Луганська Щастинського району Луганської області, маючи умисел на зайняття посади окупаційної влади в смт. Станиця-Луганська Луганської області, та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «ЛНР», та отримавши від них пропозицію на зайняття посади в правоохоронному органі окупаційної влади в смт Станиця Луганська Луганської області, в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно, умисно погодився на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 в кінці березня - на початку квітня 2022 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, будучи громадянином України, перебуваючи на території смт Станиця-Луганська Щастинського району Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора - російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «ЛНР», умисно, добровільно зайняв посаду - помічника прокурора в так званій «Прокуратурі Станично-Луганського району Генеральної прокуратури ЛНР», в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Крім того, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який, в подальшому продовжено, тобто діючи в умовах воєнного стану, після тимчасової окупації представниками рф та учасниками терористичної організації «лнр» території України, а саме смт. Станиця-Луганська Щастинського району Луганської області, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України надавав представникам іноземної держави допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, чим вчинив державну зраду, в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 , усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії проти України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, достовірно знаючи про введення у відповідності до чинного законодавства на території України воєнного стану, маючи прямий умисел на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, а також з метою переслідування своїх особистих інтересів та вигоди, в кінці березня - на початку квітня 2022 року, більш точний час встановити за об'єктивних причин не виявилось можливим, після зайняття посади так званого «помічника прокурора Станично-Луганського району луганської народної республіки», а в подальшому, у квітні 2022 року, більш точний час не встановлено - посади так званого «тимчасово виконуючого обов'язки прокурора Станично-Луганського району луганської народної республіки», в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території за посередництва та політичної, силової, фінансової підтримки представників спецслужб рф, зс рф та терористичної організації «лнр», вчинив дії щодо надання представникам іноземної держави - спецслужбам рф та зс рф, допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом реалізації ним всупереч ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 1, 7, 15, 16, 19, Закону України «Про прокуратуру» повноважень прокурора на території України, не будучи при цьому прокурором у системі прокуратури України, а також здійснення повноважень прокурора в системі нелегітимних органів влади, створених представниками спецслужб рф на тимчасово окупованих територіях України.
Встановлено, що не пізніше 13.04.2022 року, більш точну дату та час з об'єктивних причин не встановлено, ОСОБА_8 , так званий виконувач обов'язків прокурора Станично-Луганського району лнр, провів нараду спільно з так званими керівниками освітніх закладів Станично-Луганського району.
На вказаній нараді ОСОБА_8 зауважив про необхідність дотримання законодавства так званої «Республіки» та про активізацію роботи з реєстрації учбових закладів.
Своїми умисними, протиправними діями, ОСОБА_8 , усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії проти України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, на допомогу іноземній державі російській федерації, в проведенні підривної діяльності проти України, вчинив умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що стороною обвинувачення не надано жодного письмового документу, який би підтверджував про прийняття ним будь-якої посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, видавав особисто від себе накази, розпорядження чи вказівки, чи виконував організаційно-розпорядчі функції за вказівкою представників окупаційної адміністрації, також відсутні документи, які б свідчили про те, що обвинувачений звертався до правоохоронних органів із заявою про вихід із громадянства України. Немає письмових наказів чи розпоряджень про призначення саме представниками окупаційної адміністрації ОСОБА_8 на посаду помічника прокурора в «Прокуратурі лнр» і чи дійсно він займав саме цю посаду. Також вважає, що добровільність зайняття обвинуваченим посади прокурора лнр не обґрунтована та поза розумним сумнівом стороною обвинувачення не доведено.
Покази допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 є неналежними та недопустимими доказами, отримані з мережі Інтернет, також вони особисто не знали ОСОБА_8 .
Крім того у висновку експерта Вінницького КНЕКЦ від 13.12.2022 за № СЕ-19/102-22/13810-ФП не вказано із стовідсотковою впевненістю, що особа, яка зображена в електронній особовій картці на ім'я ОСОБА_8 та особа, яка зображена в графічному файлі одна і та ж.
Також звертає увагу, що при призначенні покарання судом не було враховано, що ОСОБА_8 є молодою особою, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, до окупації Станично-Луганського району не причетний, не доведено факту того, що він вчиняв будь-яку колабораційну діяльність на користь держави - агресора.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Розглянувши в порядку спеціального судового розгляду, за відсутності обвинуваченого (in absentia), кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , суд першої інстанції дійшов законного, обґрунтованого та вмотивованого висновку про доведеність пред'явленого йому обвинувачення у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України : надання представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану та у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Такі висновки суд першої інстанції обґрунтував сукупністю письмових доказів, зокрема: витягами з ЄРДР від 30.09.2022 року, 10.08.2022 року; повідомленням про початок досудового розслідування; дорученням; рапортом; повідомленням про підозру; повісткою про виклик; постановою про призначення експертиз; висновком експерта № СЕ-19/102-22/13810-ФП від 13.12.2022 року, відповідно до якого особа чоловічої статі, яка зображена в електронній особовій картці на ім'я ОСОБА_8 та особа чоловічої статі, яка зображена в графічному файлі - ймовірно одна і та ж сама; постановою про оголошення розшуку підозрюваного; скріншотами з відео; протоколом огляду Інтернет сторінки від 31.05.2022 року, відповідно до якого при огляді виявлено запис з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». На відеозаписі відображено приміщення, в якому розміщені прапори країни-агресора та псевдо утворення так званої «лнр». В приміщенні знаходяться люди у військовій формі. Серед них перший чоловік ідентифікований як ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.05.2022 за участю свідка ОСОБА_12 , відповідно до якого остання впізнала особу на фото № 2, як ОСОБА_8 ; протоколом огляду від 03.06.2022, відповідно до якого проводився огляд інформації на сайті «генеральная прокуратура луганской народной республіки»; протоколом огляду від 07.06.2022 року, відповідно до якого переглядалася інформація, опублікована в мережі «Ютуб»; протоколами огляду від 12.07.2022, 04.08.2022, 10.08.2022, відповідно до яких оглядалися повістки про виклик ОСОБА_8 в правоохоронні органи, опубліковані в газеті «Урядовий Кур'єр»; висновком експерта № СЕ-19/102-22/12746-ФП від 31.08.2022; протокол огляду від 31.08.2022, відповідно до якого оглядалися публікації в мережі Інтернет.
Окрім письмових доказів в судовому засіданні були допитані свідки, які підтвердили, що ОСОБА_8 працював в органах окупаційної влади.
Зокрема, свідок ОСОБА_13 повідомила, що у 2014 році, коли відбулась окупація Луганської області, ОСОБА_8 не виїхав, а почав працювати в органах окупаційної влади. Так, в мережі Інтернет вона бачила фото осіб, які увійшли до органів так званої «прокуратури лнр», на яких вона впізнала ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_10 та ОСОБА_12 з інтернет ресурсів бачили відеозапис, на якому зафіксовано як ОСОБА_8 складав присягу прокурора так званої «прокуратури лнр».
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що відсутні письмові докази винуватості ОСОБА_8 , що він прийняв посаду прокурора лнр, про що немає відповідних наказів у матеріалах кримінального провадження, є неприйнятними, так як органом досудового розслідування здобути їх неможливо, оскільки територія, на якій ОСОБА_8 проживає та займає посаду «прокурора лнр», є окупованою.
Оцінивши в сукупності та взаємозв'язку представлені стороною обвинувачення письмові докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні та правильно оцінені за визначеними у ст. 94 КПК України критеріями, а також допитавши свідків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України.
У ряді складів кримінальних правопорушень, у тому числі, передбачених ч.2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній.
Наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема дослідженими судом фото та відеоматеріалами, здобутими в результаті оглядів мережі Інтернет, уповноваженими на це суб'єктами досудового розслідування, установлено зображення ОСОБА_8 у військовому одязі, що приймає присягу працівника органу прокуратури так званої лнр, також він проводив на посаді так званого виконувача обов'язків прокурора Станично-Луганського району лнр нараду спільно з так званими керівниками освітніх закладів Станично-Луганського району, на якій зауважив про необхідність дотримання законодавства так званої республіки.
Зазначене є беззаперечним свідченням невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.
Щодо зауваження захисника про недостовірність показів свідків, які особисто не знали ОСОБА_8 , не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначали свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вони навчались з ним у навчальному закладі, а тому візуально його впізнали.
З приводу сумнівів у захисника щодо висновку експерта Вінницького КНЕКЦ від 13.12.2022 за № СЕ-19/102-22/13810-ФП, у якому експерт зазначив, що особа, яка зображена в електронній особовій картці на ім'я ОСОБА_8 та особа, яка зображена в графічному файлі ймовірно одна і та ж слід зазначити, що основними завданням портретної експертизи було встановлення чи одна чи різні особи були зображені на наданих з інтернет публікаціях та витягу особової картки з фотозображенням ОСОБА_8 . Відповідь експерт надав ствердну.
У колегії суддів не виникає сумнівів у правильності висновків експерта та взагалі відсутні об'єктивні підстави не довіряти результатам вказаної експертизи, так як вона була проведена експертом, який є компетентним спеціалістом та має відповідну кваліфікацію.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою урахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами проти основ національної безпеки України, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання.
З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_8 покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України у виді 15 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк п'ятнадцяти років та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави та підстав вважати таке покарання надто суворим немає з огляду на роз'яснення, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 квітня 2023 року щодо ОСОБА_8 без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4