Справа № 444/2012/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/364/23 Доповідач: ОСОБА_2
13 червня 2023 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 12022142400000174 від 20.07.2022 про обвинувачення у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України та ч.4 ст. 358 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 30 серпня 2022 року,
вироком Жовківського районного суду Львівської області від 30 серпня 2022 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення: передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік; передбаченого ч.4 ст. 358 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік 1 (один) місяць.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку, початку квітня 2022 року (точна дата та час не встановлено) ОСОБА_6 достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на території України згідно Указу Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану, а також мобілізацію до Збройних Сил України із встановленням обмежень щодо заборони виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, з метою отримання права на виїзд за межі України та звільнення від обов'язку мобілізації на службу до Збройних Сил України, перебуваючи у м. Харків, за попередньою домовленістю зустрівся із невстановленим досудовим розслідуванням особою, якій надав своє фото та анкетні дані з метою виготовлення документів щодо непридатності його до військової служби, що в свою чергу надасть право у період дії воєнного стану на виїзд за межі України та звільняє від обов'язку мобілізація на службу до Збройних Сил України.
В подальшому невстановлена досудовим розслідуванням особа, отримавши від ОСОБА_6 фотокартку та його анкетні дані, використовуючи реквізити « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за допомогою відповідної комп'ютерної техніки та інших засобів, умисно виготовила підроблені офіційні документи, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_2 від 17.05.2022 та довідку військово-лікарської комісії №25/1573 від 17.05.2022 на ім'я ОСОБА_6 , внісши до них завідомо недостовірні відомості щодо непридатності до військової служби з виключенням його з військового обліку, а також нанесла печатки та штампи із написами « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Міністерства оборони України, «Врач ОСОБА_9 » та дані із підписами посадових осіб, які їх видали.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив пособництво в підробленні іншого офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права та звільняє від обов'язку, з метою його використання, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 358 КК України.
Крім цього, 20 липня 2022 року близько о 00 годині 44 хвилин ОСОБА_6 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_2 від 17.05.2022 та довідка військово-лікарської комісії №25/1573 від 17.05.2022 видані на його ім'я, містять завідомо недостовірні відомості щодо непридатності його до військової служби та зняття з військового обліку, перебуваючи в пункті пропуску «Рава- Руська-Гребенне», що розташоване в с. Річки, Львівського району Львівської області, використав завідомо підроблені документи, а саме тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_2 від 17.05.2022 та довідку військово-лікарської комісії №25/1573 від 17.05.2022, видані на ім'я ОСОБА_6 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Міністерства оборони України шляхом їх пред'явлення та надання працівнику державної прикордонної служби України.
Таким чином, ОСОБА_6 використав завідомо підроблений документ, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 358 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок змінити. Пом'якшити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з застосуванням ст. 75 КК України до сплати штрафу у визначеному судом розмірі.
В обґрунтування своїх вимог, зазначає, що не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого вирок підлягає зміні в частині покарання.
На думку апелянта суд першої інстанції не врахував дані про особу обвинуваченого, зокрема, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, одружений та має двох неповнолітніх дітей, в 2001 році закінчив Харківський державний університет і з того часу працює за спеціальністю. Крім цього, батьки ОСОБА_6 є особами пенсійного віку та отримують пенсію.
Звертає увагу, що у зв'язку з активними бойовими діями в районі проживання, а саме Харкові, дружина ОСОБА_6 та його діти були вимушені виїхати за кордон же і на даний час тимчасово проживають. Саме до них, порушуючи закон, намагався виїхати ОСОБА_6 .
Під час розгляду в суді апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_8 клопотав про розгляд без участі обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки останній надав усі пояснення у вищенаведеній апеляційні скарзі та просив таку задоволити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, виступи обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Наведеним у вироку доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України та ч.4 ст. 358 КК України.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Статтею 65 КК України визначено, що при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
При цьому, дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Призначення покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, означає, що суд має виходити із санкції тієї статті, за якою кваліфіковано вчинений злочин.
У санкції такої статті (частини чи пункту статті) визначається один чи кілька основних видів покарання і, як правило, його межі. Всі санкції статей КК України є альтернативними або відносно визначеними. У них передбачено кілька основних, різних за своєю суворістю покарань. Суд, виходячи з принципу справедливості покарання, має застосувати більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише тоді, коли менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження нею нових злочинів.
Перевіривши в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції та інші матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону
При призначенні покарання ОСОБА_6 місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, дані на особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 .
Врахувавши належним чином дані про особу обвинуваченого, а також те що обвинувачений ОСОБА_6 щиро покаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, і що обвинуваченого слід звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України, встановивши йому відповідний іспитовий термін та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Доводи захисника, що суд першої інстанції не врахував дані про особу обвинуваченого, зокрема, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Щодо покликання апелянта на те, що обвинувачений ОСОБА_6 одружений та має двох неповнолітніх дітей, в 2001 році закінчив Харківський державний університет і з того часу працює за спеціальністю, батьки ОСОБА_6 є особами пенсійного віку та отримують пенсію, то такі не можуть свідчити про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 діяння.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції оцінивши в сукупності обставини справи та посткримінальну поведінку обвинуваченого, належним чином призначив обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у межах санкції інкримінованої йому статті, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для обрання судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 іншого покарання колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не встановлено.
За наведених обставин, колегія суддів визнає подану апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 необґрунтованою та вважає вирок суду щодо обвинуваченого ОСОБА_6 законним та обґрунтованим, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 30 серпня 2022 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4