Справа № 452/3942/22 Головуючий у 1 інстанції: Бікезіна О.В.
Провадження № 22-ц/811/391/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
13 червня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, у приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Самбірської міської ради "Житлово-експлуатаційний комбінат" на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01 лютого 2023 року в складі судді Бікезіної О.В. в справі за заявою Комунального підприємства Самбірської міської ради "Житлово-експлуатаційний комбінат" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за управління багатоквартирним будинком,-
встановив:
У грудні 2022 року заявник КП Самбірської міської ради «Житлово-експлуатаційний комбінат» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за управління багатоквартирним будинком у сумі 6674 грн. 14 коп. та судовий збір у сумі 248 грн. 10 коп.
Оскаржуваною ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01 лютого 2023 рокувідмовлено у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Самбірської міської ради «Житлово-експлуатаційний комбінат» заборгованості за управління багатоквартирним будинком у сумі 6674 грн. 14 коп. та судовий збір у сумі 248 грн. 10 коп.
Ухвалу суду оскаржив заявник КП Самбірської міської ради «Житлово-експлуатаційний комбінат», вважає ухвалу необґрунтованою та незаконною, такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
Покликаючись на норми процесуального закону, зазначає, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності.
Зокрема, відповідно до ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Так, заява про видачу судового наказу подана до суду за правилами виключної підсудності, а саме за місцем виконання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.12.2021 та місцезнаходженням майна, квартири АДРЕСА_1 , оскільки заявнику інші відомості щодо боржника невідомі.
Таким чином, оскільки порушень правил підсудності при подачі КП СМР «ЖЕК» заяви не вбачається, вважає, що підстави для відмови у видачі судового наказу відсутні.
Просить скасувати ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01 лютого 2023 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться, що свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги в цій частині.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).
За частиною 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» судовий наказ є виконавчим документом.
Відповідно до ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, крім іншого, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості(п. 3 ч. 1 цієї статті).
Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.
Як беззаперечно вбачається із матеріалів справи, звертаючись із заявою про видачу судового наказу КП Самбірської міської ради «Житлово-експлуатаційний комбінат» просить видати судовий наказ, яким стягнути з боржника ОСОБА_1 заборгованість за управління багатоквартирним будинком у сумі 6674 грн. 14 коп. та судовий збір у сумі 248 грн. 10 коп. (а.с. 1-9).
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої станції виходив з того, що за відомостями відділу «Центр надання адміністративних послуг» Самбірської міської ради Львівської області відомо, що місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не значиться.
Оскільки, у разі, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу, суд відмовив у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Самбірської міської ради «Житлово-експлуатаційний комбінат» заборгованості за управління багатоквартирним будинком на підставі ст. 165 ЦПК України.
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів виходить із такого.
За змістом ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Частиною 2 цієї статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Іншими словами, наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №14 від 23 грудня 2012 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173).
Так, вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені у ст. 163 ЦПК України.
Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Частиною 3 ст. 163 ЦПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Дійсно, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (ст. 162 ЦПК України).
У статті 165 ЦПК України наведений вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:
1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;
4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу;
5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;
6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;
8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;
9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції відмовив у видачі судового наказу з підстави, передбаченої ч. 9 ст. 165 ЦПК України - за відсутності даних про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.
Так, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу заявник КП Самбірської міської ради «Житлово-експлуатаційний комбінат» надав суду такі документи: квитанцію про сплату судового збору, копію рішення Самбірської міської ради № 144 від 30.04.2014, копію рішення Самбірської міської ради № 171 від 23.05.2019 з додатками, копію списку співвласників і площ квартир і приміщень, що перебувають у їх власності за адресою АДРЕСА_3 , розрахунок заборгованості власника квартири АДРЕСА_4 , копію договору від 31.12.2021, копію додатку № 5 від 31.12.2021, інформаційну довідку № 307996555, копію претензії № 11, розрахунок 3 % річних, розрахунок індексу інфляції, розрахунок заборгованості власника квартири АДРЕСА_4 , довідку про нарахування і оплату, копію довіреності.
Як зазначає заявник, заява подана до суду з врахуванням виключної підсудності, а саме за місцем виконання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.12.2021 та місцезнаходженням майна, квартири АДРЕСА_1 , оскільки заявнику інші відомості щодо боржника невідомі.
Так, суддя з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина 4 стаття 165 ЦПК України).
У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника (частина 5 статті 165 ЦПК України).
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду (частина 6 статті 165 ЦПК України).
Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (частина 7 статті 165 ЦПК України).
Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю (частина 8 статті 165 ЦПК України).
У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (частина 9 статті 165 ЦПК України).
Отже, встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи - боржника має значення для визначення підсудності справи.
Відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК України).
Аналіз положень статей 27, 28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачу надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних у законі судів.
При цьому, виключна підсудність, яка передбачена ст. 30 ЦПК України, не є альтернативною, як про зазначає апелянт.
Правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України).
Так, частиною 9 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Разом з цим, частиною 9 ст. 165 ЦПК України, яка є спеціальною у даних правовідносинах, встановлено що, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Аналіз зазначених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що приписи ч.9 ст.165 ЦПК України є спеціальними, якими встановлена окрема імперативна підстава для відмови у видачі судового наказу, що не суперечить положенням ст. 162 ЦПК України, оскільки йдеться не про порушення правил підсудності (п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України), а про неможливість отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника (фізичної особи), що є обов'язковою умовою для видачі судового наказу.
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області звернулася до відділу «Центр надання адміністративних послуг» Самбірської міської ради Львівської області із запитом щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , для вирішення питання про видачу судового наказу (а.с. 39, 41).
За відомостями відділу «Центр надання адміністративних послуг» Самбірської міської ради Львівської області, місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не значиться (а.с. 43).
Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника.
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що припис закону про подання заяви про видачу судового наказу за загальними правилами підсудності прямо не кореспондує обов'язку суду, з огляду на інші процесуальні норми, видати судовий наказ, за наявності встановлених судом обставин (щодо реєстрації боржника).
Крім цього, у даному випадку стягувач, встановивши інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи-боржника, не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу чи з позовною заявою у порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до вимог ст. ст. 374, 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Самбірської міської ради "Житлово-експлуатаційний комбінат" - залишити без задоволення.
Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку не оскаржується.
Повний текст постанови складений 13 червня 2023 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк