Справа № 748/1370/23 Головуючий у 1 інстанції Майборода С. М.
Провадження № 33/4823/434/23
Категорія - - ч.3 ст.172-20 КУпАП
15 червня 2023 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2023 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Місцевим судом встановлено, що 20 березня 2023 року близько 14 год. 00 хв., у місці тимчасової дислокації в межах Чернігівського району Чернігівської області, військовослужбовець ОСОБА_1 знаходився з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування скарги вказав на порушення, допущені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Так, прокурор Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Гриценко І.О. не є посадовою особою, якій надано право складати протокол про адміністративне правопорушення. Його відмова від проходження огляду на стан сп'яніння не була належним чином засвідчена, зокрема, підписами свідків, а також посадової особи, яка склала протокол. До того ж, у протоколі не були вказані ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені у нього. Також він не був присутнім під час складання щодо нього нього протоколу. Крім того вказав, що викладені у протоколі обставини мали місце 20.03.2023, проте протокол був складений лише 05.04.2023. Послався на те, що письмові пояснення він надавав під тиском командира та прокурора. Зазначив, що місцевим судом не було повністю встановлено його особу, а також те, що у нього на утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей та дружина, яка перебуває у декретній відпустці.
Також просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Чернігівського районного суду, оскільки він не був присутній в судовому засіданні, а копію постанови отримав лише 11 травня 2023 року.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Як убачається зі змісту судового рішення, постанова щодо ОСОБА_1 була винесена 24.04.2023. Строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду закінчився 04 травня 2023 року.
Проте, враховуючи, що ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи в суді, копію постанови отримав засобами поштового зв'язку 11.05.2023, а вже 22 травня 2023 року ним була подана апеляційна скарга, тому строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду підлягає поновленню.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Адміністративна відповідальність за ч.3 ст.172-20 КУпАП передбачена, зокрема, за розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи ( занять ) протягом робочого ( навчального ) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком ( розкладом занять ); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника ); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
За змістом ч.1 ст.1 ЗУ «Про оборону України», особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №264/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діє на даний час.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення №2 від 05.04.2023, 20 березня 2023 року близько 14:00 год., у місці тимчасової дислокації в межах Чернігівського району Чернігівської області, військовослужбовець ОСОБА_1 знаходився з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду а стан алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП (а.с.2-5).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.
Посилання апелянта на те, що прокурор Гриценко І.О. не є посадовою особою, якій надано право складати протокол про адміністративне правопорушення, є безпідставним, оскільки згідно з пунктами 1, 11 та 14 ч.1 ст.255 КУпАП, мають право складати протоколи про адміністративне правопопорушення, зокрема, передбачене ст.172-20 КУпАП, органи управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, прокурор та командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів), відповідно.
Твердження ОСОБА_1 , що його відмова від проходження огляду на стан сп'яніння не була належним чином засвідчена, зокрема, підписами свідків, а також посадової особи, яка склала протокол, спростовується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , де останні підтвердили факт перебування ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову останнього від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с.7-10).
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення такого огляду та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять, а тому, доводи апеляційної скарги у цій частині є непереконливими.
Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість свідків або будь-яку зацікавленість командира військової частини НОМЕР_1 у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, а будь-яких доказів щодо відсутності у його діях вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і безпідставними. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ним уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
Викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, оскільки він, як військовослужбовець, перебував у місці дислокації підрозділу з ознаками алкогольного сп'яніння в умовах особливого стану та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, відповідно до санкції ч.3 ст.172-20 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу Українит про адміністративні правопорушення, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2023 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний