Номер провадження: 22-ц/813/731/23
Справа № 504/2334/14-ц
Головуючий у першій інстанції Рідник І. Ю.
Доповідач Цюра Т. В.
30.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Цюри Т.В.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Комлевої О.С.,
За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 лютого 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,-
16 липня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до Комінтернівського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.3-6).
23 лютого 2015 року заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ: 34047020, юридична адреса: м.Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, поштовий індекс - 01001) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11362167000 від 20 червня 2008 року в розмірі 813 222,35 (вісімсот тринадцять тисяч двісті двадцять дві) гривень 35 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ: 34047020, юридична адреса: м.Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, поштовий індекс - 01001) судовий збір у розмірі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень з кожного (а.с.70-71).
23 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області із заявою про перегляд заочного рішення (а.с.7982).
08 жовтня 2020 року ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 лютого 2015 року у справі № 504/2334/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (а.с.106-110).
Не погоджуючись із заочним рішення по справі, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.02.2015 року скасувати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та у задоволенні позову в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін (а.с.107-110).
15 січня 2021 року Одеським апеляційним судом отримано заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» про залучення правонаступника позивача. Заявник просив суд залучити в якості правонаступника позивача ПАТ «Дельта Банк» ТОВ «УКРДЕБ ПЛЮС» у зв'язку із переходом до ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» прав кредитора за кредитним зобов'язанням відповідно до договору відступлення прав вимоги (а.с.124-125).
04 березня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» - Землякова Олексія Анатолійовича про залучення правонаступника позивача задоволено.
Замінено первісного позивача у справі Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 43212924, зареєстрованого за адресою: проспект Степана Бандери, 28-А, м.Київ, 04073 (а.с.142-143).
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання, призначене на 30 травня 2023 року з'явились: представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» - Земляков Олексій Анатолійович, інші учасники справи до суду не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справі від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з'явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Слід звернути увагу на те, що апелянтом оскаржується судове рішення в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , тому апеляційний суд наголошує, що в іншій частині судове рішення не переглядається.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду, в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , не відповідає зазначеним вимогам, з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги щодо солідарного стягнення суми заборгованості із поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що поручителем відповідачки ОСОБА_2 по договору виступає ОСОБА_1 , який згідно договору поруки № 212320 від 20.06.2008 року, зобов'язався відповідати в повному обсязі за невиконання ОСОБА_2 , усіх її зобов'язань перед кредитором як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Встановивши факт наявності заборгованості, суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до вимог закону та умов договору про надання споживчого кредиту № 11362167000 від 20.06.2008 року, а також договору поруки № 212320 від 20.06.2008 року повинні нести відповідальність як солідарні боржники за усіма зобов'язаннями, що витікають з цих договорів.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає вказані висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 20 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , укладено договір про надання споживчого кредиту № 11362167000, згідно умов якого банк надав відповідачці кредитні кошти у сумі 50 200,00 (п'ятдесят тисяч двісті) доларів США на споживчі цілі, а позичальниця зобов'язалася повернути отриманий кредит не пізніше 20 червня 2029 року і сплатити банку проценти в розмірі 13 % річних, а також виконати всі інші зобов'язання та умови в строки й порядку, встановленому кредитним договором.
В якості забезпечення виконання кредитного договору, між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем - ОСОБА_1 укладено договір поруки № 212320 від 20 червня 2008 року, згідно умов якого поручитель зобов'язався відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань перед кредитором за договором про надання споживчого кредиту № 11362167000 від 20 червня 2008 року в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
20 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до кредитного договору № 11362167000 від 20 червня 2008 року щодо графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту, тарифів банку та комісії.
У зв'язку з тим, що відповідачка ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, в неї виникла заборгованість загальний розмір якої, станом на 10.06.2014 року, становить 813 222,35 гривень.
Звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт вказує, що 15 березня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків, як вважає апелянт, строк подачі позову до поручителя у кредитора сплив через 6 місяців, а саме 15 вересня 2013 року. Апелянт вважає, що так як Банк звернувся із позовними вимогами лише у липні 2014 року, то позивачем пропущено строк звернення до ОСОБА_1 як до поручителя за кредитним договором і саме тому у задоволенні вимог до ОСОБА_1 слід відмовити. Також, апелянт, аргументуючи звернення із апеляційною скаргою, вказує, що його не було повідомлено про розгляд справи тим самим порушено його право на звернення із відповідними клопотаннями та заявами щодо захисту свого права.
Колегія суддів, дослідивши обставини справи, звертає увагу на те, що в матеріалах справи (а.с.64) міститься рекомендоване повідомлення, направлене на адресу ОСОБА_1 з повідомленням про дату, час та місце розгляду справи та яке отримано ним особисто, про що свідчить підпис навпроти напису «вручено особисто». Тому, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції так як вони не відповідають фактичним обставинам справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо неправомірного солідарного стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За ч.ч. 1-2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Разом з тим, згідно зі ст. 559 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у постанові №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», а саме у п. 22 цієї постанови, відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Отже, з наведеного слідує, що у випадку не надання поручителем згоди на зміну умов зобов'язання порука припиняється. Припинення поруки є юридичним фактом, який може бути встановлений в судовому порядку у разі його невизнання стороною. Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач-апелянт, як поручитель, був обізнаний та погодилвся зі зміною (збільшення) обсягу відповідальності, а суд першої інстанції не врахував вище наведені обставини справи, апеляційний суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з поручителя.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Так, банком надано копію Досудової вимоги від 11 червня 2014 року, направлену на адресу ОСОБА_1 (а.с.35).
Відомостей щодо отримання вказаної вимоги матеріали справи не містять.
В свою чергу, апелянтом надано копію Досудової вимоги, направленої Департаментом по роботі з проблемними активами фізичних осіб АТ «Дельта Банк» на його адресу 15.03.2013 року.
Як вбачається зі штампу на позовній заяві, позивач звернувся до суду 16 липня 2014 року.
Із Договору поруки, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем - ОСОБА_1 № 212320 від 20 червня 2008 року не вбачається строк, яким визначено припинення поруки, тобто договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється.
Відповідно до п.5.9 вищевказаного договору поруки, взаємовідносини Сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.
Отже, у даному випадку щодо визначення строку припинення договору поруки слід керуватися загальними положеннями законодавства щодо поруки, а саме положеннями ст. 559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Зазначений шестимісячний строк є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові до поручителя. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.
Таким чином, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов'язання, застосоване у реченні 2 частини 4 статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати верховного Суду від 8 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц.
Отже, направивши 15 березня 2013 року на адресу ОСОБА_1 - поручителя за кредитним договором, досудову вимогу, Банк змінив строк виконання зобов'язання.
А тому, від дати направлення досудової вимоги поручителю починає спливати строк протягом якого Банк може звернутись до суду із вимогою до поручителя про повернення грошових коштів.
Так як до суду позивач звернувся 16 липня 2014 року, то шестимісячний строк Банком було пропущено.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог до ОСОБА_1 та ухвалює в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 лютого 2015 року скасувати в частині солідарного стягнення заборгованості на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», з ОСОБА_1 .
Прийняти в цій частині постанову.
В задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 12.06.2023 року.
Головуючий суддя Цюра Т.В.
Судді: Сєвєрова Є.С.
Комлева О.С.