Номер провадження: 33/813/828/23
Номер справи місцевого суду: 947/660/23
Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.
Доповідач Копіца О. В.
12.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Стоянової Л.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши його апеляційну скаргу на постанову Київського райсуду м. Одеси від 18.04.2023 стосовно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, громадянина України, працюючого по найму, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,а також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 536, 80 грн.
Відповідно до вказаної постанови, 23.11.2022 об 11:08 год. в м. Одеса по вул. Юхима Геллера, біля будинку №5 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001203 від 23.11.2022, чим порушив вимоги п. 2.9 ПДР України.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився із оскаржуваною постановою, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне:
- суд безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про виклик свідка та не навів мотивів відмови;
- поза увагою суду залишилось те, що з дослідженого відеозапису бодікамери співробітників поліції вбачається, що самої зупинки його автомобіля не було, він просто сидів в машині, автомобіль не знаходився на проїзній частині дороги та стояв безпосередньо перед в'їздом до провулка за тротуаром, тобто судом беззаперечно не встановлено факту керування ним автомобілем;
- суд не прийняв до уваги та не надав жодної оцінки наданим ним письмовим поясненням.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а також стягнути з УПП в Одеській обл. на його користь понесені судові витрати.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, додатково зазначивши, що в той день виїжджав з провулку для того, щоб випустити іншого водія, проте поліцейські його не зупиняли.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 щодо наявності підстав для закриття провадження стосовно нього у зв'язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №091827 від 23.11.2022 (а.с. 2), відповідно до якого ОСОБА_1 23.11.2022 об 11:08 год. в м. Одеса по вул. Юхима Геллера, біля будинку №5 керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР №001203 від 23.11.2022, чим порушив вимоги п. 2.9 ПДР України;
- квитанцією приладу Drager Alcotest 7510 від 23.11.2022 та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 23.11.2022 (а.с. 3-4), відповідно до яких ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, результат огляду склав 0,95 ‰; з результатами огляду ОСОБА_1 не погодився;
- висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001203 від 23.11.2022 (а.с. 5), згідно якого ОСОБА_1 на момент проведення огляду в медичному закладі, тобто на 23.11.2022 на 11:40 год., перебував у стані алкогольного сп'яніння;
- відеозаписом з нагрудної камери відео-реєстратору співробітників поліції (а.с. 27), на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , огляд останнього на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля та в закладі охорони здоров'я.
Із аналізу дослідженого апеляційним судом вищевказаного відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції при в'їзді з проїзної частини до провулку, після чого поліцейський попросив останнього надати документи та, в ході проведення бесіди з ним, запідозрив, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, пославшись на запах алкоголю із порожнини рота, що й послугувало підставою для пропозиції останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я.
При цьому, водій ОСОБА_1 під час його зупинки зауважив на тому, що він цього дня, тобто 23.11.2022, був зупинений співробітниками поліції повторно.
Зазначені обставини спростовують посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом 1-ої інстанції беззаперечно не було встановлено факту керування ним автомобілем, а також те, що він виїжджав з провулку для того, щоб пропустити інший автомобіль.
Окрім того, підтвердженням факту зупинки співробітниками патрульної поліції автомобіля «VOLKSWAGEN» саме під керуванням ОСОБА_1 слугує той факт, що в своїй початкових письмових поясненнях, наданих до суду 1-ої інстанції 24.01.2023 (а.с. 10-18), ОСОБА_1 стверджував про те, що був зупинений екіпажем поліції на під'їзді до свого дому, проте в подальшому останній, в своїх наступних письмових поясненнях, поданих до суду 13.04.2023 (а.с. 30-33) вже заперечував факт перебування за кермом вищезгаданого автомобіля.
Враховуючи проаналізований апеляційним судом та з огляду на суперечливість пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції саме під час керування транспортним засобом, тому зазначена обставина не може слугувати підставою для закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Частиною 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 7 Розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
В ході подальшого дослідження відеозапису із нагрудних камер співробітників поліції вбачається, що ОСОБА_1 повідомив поліцейських, що напередодні вживав алкогольні напої приблизно до 24 год. ночі, оскільки 22.11.2022 був його день народження, на пропозицію співробітника патрульної поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки погодився, проте із результатами огляду за допомогою застосування спеціального технічного засобу - Drager Alcotest 7510 (0,95 ‰) не погодився, після чого поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі та ОСОБА_1 погодився.
В закладі охорони здоров'я КНП «ООМЦПЗ» ООР ОСОБА_1 також пройшов огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу Drager, результат огляду склав 0,76 ‰, після чого останній пройшов також лабораторне дослідження для виявлення ознак стану сп'яніння, за результатами проведення якого було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (1,04 ‰ в сечі) та було складено вищезгаданий висновок №001203 від 23.11.2022.
В подальшому, після залишення медичного закладу, ОСОБА_1 було роз'яснено наслідки проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, зокрема, те, що стосовно нього буде складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, видано тимчасове водійське посвідчення, скерування матеріалів справи до суду та розгляд справи судом.
Співробітники патрульної поліції відвезли ОСОБА_1 до місця зупинки його транспортного засобу, зачитали останньому зміст складеного стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №091827 від 23.11.2022, роз'яснили йому його права та обов'язки, видали тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом та вручили копію протоколу.
ОСОБА_1 ознайомився зі змістом протоколу, підписав його, жодних зауважень стосовно викладених в ньому обставин не надавав та у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив, що пояснення надаватиме в суді (а.с. 2).
Зазначені вище докази, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
Водночас, є обґрунтованими посилання ОСОБА_1 на те, що в оскаржуваній постанові суд 1-ої інстанції не надав жодної оцінки його письмовим поясненням та не навів належних мотивів щодо відхилення викладених у них аргументів, проте право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - на доступ до суду було забезпечено судом апеляційної інстанції шляхом прийняття до розгляду апеляційної скарги та оцінки всіх її доводів з наведеннях відповідних мотивів.
Окрім того, факт ненадання судом оцінки доводам письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності хоча і свідчить про допущення певних порушень процесуального законодавства, проте не може слугувати єдиною підставою для скасування загалом законного та обґрунтованого судового рішення.
Що стосується тверджень апелянта з приводу безпідставної відмови судом в задоволенні його клопотання про виклик свідка, апеляційний суд зауважує на тому, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП взагалі не містять жодного клопотання останнього на адресу суду про допит будь-яких свідків, натомість, наявні лише письмові пояснення ОСОБА_1 від 24.01.2023 та 13.04.2023 (а.с. 10-18 та 30-33 відповідно), а також його клопотання про витребування додаткових матеріалів від 24.01.2023, зокрема, відео-фіксації зупинки його транспортного засобу та проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 19-23).
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.
Таким чином, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції, як законну, обґрунтовану та вмотивовану - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Київського райсуду м. Одеси від 18.04.2023, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца